Споживачі у Східній Європі ще пам'ятають свій город чи дачу – і це формує їхнє ставлення до сільського господарства
Як цей чинник впливає на ринок ЗЗР і біопрепаратів
Ринок біопрепаратів для захисту рослин у Європі зростає в середньому на 8–10% на рік і загалом досягне приблизно $3 млрд до 2030 року. За очікуваннями експертів, ця динаміка збережеться протягом найближчих років. Такі прогнози справедливі і для України, тому найближчим часом можна буде побачити все більше зацікавленості цими продуктами з боку місцевих фермерів. Водночас різний історичний бекграунд східноєвропейського та західноєвропейського фермерства нині дається взнаки, хоча ця різниця поступово нівелюється.
Про ставлення до традиційних ЗЗР і біопродуктів, а також про інші відмінності між аграріями Східної та Західної Європи спеціально для Mind розповів Метью Піккард, керівник підрозділу «Біопродукти та захист насіння» у регіоні Європа компанії Syngenta.
Як у Європі ставляться до ЗЗР?
Під час спілкування з фермерами доводиться спостерігати умовний поділ на дві великі групи: ті, хто зацікавлений у напрямі біологічних препаратів, і ті, хто не готовий навіть говорити про це. Справедливо сказати, що схожий поділ існує у всіх країнах Європи, але головна відмінність у пропорції між цими групами.
Будь-які узагальнення не завжди коректні, але загалом можна говорити про те, що у Східній Європі, зокрема й в Україні, фермери поки що менше цікавляться препаратами біоконтролю, орієнтуючись насамперед на використання традиційних ЗЗР, де впевненість у їхній ефективності та передбачуваність результату – ключові фактори.
Безумовно, ситуація змінюється, все більше фермерів виявляють зацікавлення новими можливостями в захисті рослин та їхньому розвитку. У Західній Європі кількість виробників, які активно застосовують біоінновації у своїх господарствах, значно вища, але водночас є група сільгоспвиробників, з якими навіть не варто починати розмову на цю тему – поки що. Проте загалом співвідношення між позиціями «спробуймо» та «ні, ніколи» у контексті переходу на рішення біоконтролю тут є лояльнішим.
Що впливає на різницю в підходах?
Важливий аспект у Західній Європі, який впливає на інтерес до біологічних препаратів захисту рослин, – це те, що деякі виробники більше не мають можливостей хімічного контролю. Іноді це відбувається через придбану рослинами резистентність до препарату, іноді через те, що продукт, який раніше можна було використовувати, більше не зареєстрований і не доступний на ринку. Це стає досить поширеним явищем у Європі, особливо в сегменті захисту овочевих культур.
Але все ж таки серед головних драйверів попиту на біопрепарати – споживачі, які пильно стежать за походженням продуктів, і супермаркети, які формують закупівлі відповідно до цього тренду.
В Україні, наскільки я знаю, цей тренд виражений набагато слабше і, хоча екологічний порядок денний присутній, він менш впливовий.
До чого тут «історичний досвід»?
У Східній Європі люди все ще пов'язані із землею. У багатьох є або були свої городи, або такі були в їхніх батьків. Люди, які мають досвід такого підсобного сільського господарства, розуміють, що ідеальну картоплю або томат неможливо виростити, не використовуючи препарати – засоби захисту чи добрива, або ж потрібно відмовитися від препаратів на шкоду зовнішньому вигляду та якості продукту. Тому тут немає такої проблеми, як у Франції чи Данії, де споживач хоче ідеальне яблуко, але при цьому не хоче, щоб при його виробництві використовувалися будь-які препарати.
Це дійсно велика різниця у сприйнятті, яка визначає можливості того чи іншого ринку для біопрепаратів та ЗЗР. І на ринках, де тиск із боку споживачів і супермаркетів високий, ми бачимо більший попит виробників на біологічні продукти. Топ-3 країни нині для їх застосування – це Франція, Італія та Німеччина. Найменше попит – в Угорщині та Румунії.
Європейські фермери частіше чують від політиків і чиновників, що хімічні препарати мають бути мінімізовані чи повністю замінені. В Україні такого явного тиску – принаймні поки що – немає. Хоча в міру наростання євроінтеграційних процесів контекст може змінитися.
У чому відмінність українського фермерства?
Все ж таки і східноєвропейські, і західні фермери однаково консервативні. Експерименти дуже дорого коштують у цьому бізнесі, помилившись, ти втрачаєш рік. Середній вік фермера в Європі – 65 років, це також багато в чому визначає неготовність відходити від звичного формату виробництва. Тому багато виробників залишаються вірними традиційним препаратам, оскільки вони дають більш прогнозований результат. Такий обережний підхід цілком зрозумілий, враховуючи високі ставки та практики, що давно усталені, у сільському господарстві по всій Європі.
В Україні є пласт великих компаній, що є рідкістю для Європи. А ці компанії орієнтовані на експорт, і більш чутливо реагують на вимоги європейських споживачів – й охочіше впроваджують біопрепарати при виробництві продукції. Особливо широко це виражено в бізнесі фруктів та овочів, але також усе частіше й у вирощуванні зернових та олійних культур, що менш типово для Західної Європи.
Крім того, у таких компаній часто є інвестори із західних фондів, які ставлять питання про технології, екопрактики, здоров'я ґрунту тощо. Тож ми, безумовно, бачимо інтерес українських компаній до біопрепаратів, просто він масштабується повільніше, ніж на Заході, відбиваючи унікальну структуру й динаміку аграрного сектору України. Це поступове, але стійке зміщення в бік біологічних препаратів є важливою еволюцією у сільськогосподарських практиках Східної Європи.
Перед нами як R&D компанією стоїть величезний виклик – прискорити інновації в сегменті біорозробок, оптимізації регуляторних процесів і навчання фермерів. Хоча процес розробки нових засобів захисту рослин зазвичай займає 9–12 років – як для хімічних, так і для біологічних – ми працюємо над тим, щоб скоротити цей строк завдяки новому, швидшому та спеціалізованому регуляторному підходу в Європі.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
