Аграрні ноти: у чому причина низької популярності нового інструменту кредитування виробників та як ним користуватися

З 1 січня 2025 року в Україні запрацювали аграрні ноти. За більш ніж пів року новий фінансовий інструмент для аграріїв, якому пророкували «велике майбутнє», поки що явно пробуксовує.

Чому сільськогосподарські виробники неохоче користуються нотами, що треба про них знати і як підвищити популярність цього електронного фінансового інструменту – Mind публікує пояснення Марини Адамовської, членкині правління Національного депозитарію України (НДУ), який веде реєстр нот.

– Торік усі жваво обговорювали запровадження аграрних нот, але нині в реєстрі ми бачимо всього три ноти. Чому аграрії не користуються новим фінансовим інструментом?

– Це природний процес для будь-якого нового фінансового інструменту. Ключова причина повільного старту – новизна аграрної ноти та доналаштування інтеграцій із публічними реєстрами. Аграрії традиційно орієнтуються на звичні для себе інструменти: банківські кредити, аграрні розписки, товарне фінансування.

Інструмент потребує детальних роз’яснень, зокрема щодо роботи в електронних кабінетах реєстру аграрних нот і поступового формування ринкової практики використання.

Щоб аграрна нота стала по-справжньому масовим інструментом, ринку потрібні успішні кейси – приклади, коли аграрії отримали фінансування швидко, прозоро й на вигідних умовах, при цьому був витриманий баланс інтересів кредитора. У реєстрі уже є ноти, які видані під забезпечення угод і які показали, що інструмент працює.

Але ринок аграрних нот ще молодий, ліквідність тільки формується і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) разом із Національним депозитарієм України за підтримки проєкту «Розвиток доступу агросектору України до ринків капіталу» IFC (група Світового банку) зараз активно працюють над тим, щоб залучати нових учасників і створювати зручну інфраструктуру для обігу цих нот.

– Чим відрізняється аграрна нота від аграрної розписки?

– Ці інструменти мають різну правову природу й регулюються різними законами, мають різні форму видачі, системи обліку, можливості виступати предметом застави та процедури примусового виконання.

Аграрна нота – це фінансовий інструмент, який є цінним папером. Вона існує виключно в електронній формі, створюється боржником і погоджується з кредитором в Реєстрі аграрних нот, обліковується у Національному депозитарії України та може, якщо є бажання, обертатися на ринку.

Це означає, що аграрну ноту можна вільно продавати та купувати, залучати інвесторів на організованих ринках капіталу. До того ж аграрна нота має ширший спектр сільськогосподарської продукції, яка може виступати заставою (в одній ноті дозволяється передавати в заставу різні види продукції рослинництва, тваринництва та/або первинної переробки на відміну від розписки, яка оформлюється на один певний вид продукції. – Mind).

У свою чергу аграрна розписка – це товаророзпорядчий документ. Вона може бути виключно паперовою, потребує нотаріального посвідчення й обліковується в Реєстрі аграрних розписок. Аграрна розписка також дозволяє аграрію одержати фінансування, але її обіг обмежений – вона не продається серед значного кола осіб, і зазвичай передається лише за спеціальною процедурою.

Тобто аграрна нота – це класичний борговий інструмент, а аграрна розписка – це договірне зобов'язання, яке більше притаманне домовленості між боржником і кредитором. Аграрна нота більш прозора, зручна для інвесторів і потенційно більш ліквідна, а аграрна розписка – достатньо проста у використанні, але менш публічна.

Якщо спростити. Аграрна розписка – це більше про довіру та двосторонні домовленості, а аграрна нота – це про ринок, прозорість і ліквідність.

– У чому різниця з банківським кредитуванням, які переваги мають кожна зі схем для аграріїв та чи не конкурентні ці інструменти?

– Банк – це класичний, зрозумілий для більшості аграріїв партнер, але банківське кредитування часто передбачає жорсткі вимоги до застави, фінансової історії, певний пакет документів і час на погодження.

Що вигідніше – залежить від конкретної ситуації: обсягу фінансування, умов, строків, доступності. Часто для аграрія оптимально використовувати обидва інструменти одночасно. Наприклад, частину фінансування залучати в банку, а частину – через аграрну ноту.

Ми дивимося на аграрну ноту не як на конкурента банків, а як на додатковий сервіс, який розширює фінансові можливості агросектору.

– НБУ ігнорує обіг аграрних нот, тому вони не можуть бути застосовані для забезпечення банківського кредиту. Чи впливає це на розвиток ринку?

– Визнання аграрних нот Національним банком як інструменту забезпечення стало б важливим кроком для розширення доступу агровиробників до фінансування. Це дозволить банкам активніше використовувати аграрні ноти у кредитуванні, особливо для малих і середніх фермерів. НДУ вже створив потрібну інфраструктуру – Реєстр аграрних нот – і готовий до подальшої інтеграції з банківською системою.

– Якщо фермер випустив ноту під майбутній врожай, а врожай не зібрали, або зібрали набагато менше, ніж очікувалося, то як тоді фермер розраховується з боргами? Адже нота передбачає можливість примусового виконання зобов’язань.

– Якщо фермер залучив кошти, де заставою є майбутній врожай, а врожаю не зібрав, зобов'язання все одно залишаються. Тут аграрна нота працює так само, як будь-яке інше фінансове зобов’язання, наприклад кредит чи розписка: потрібно або погасити борг, або шукати шляхи врегулювання з кредитором. У тому числі шляхом постачання іншої сільгосппродукції, що належить боржнику.

Звісно, аграрна нота передбачає примусове виконання зобов’язань, саме тому важливо правильно розраховувати обсяги фінансування, реально оцінювати свої можливості та правильно структурувати угоду – передбачати страхування, гарантії, можливі ризики. Це дуже гнучкий інструмент. Умови зобов’язань можна прописувати індивідуально – наприклад, враховувати можливість страхування врожаю або погодних ризиків, встановлювати додаткові гарантії, передбачати резерви чи заставу.

– Чи можуть видавати аграрні ноти фермери, які беруть землю в довгострокову оренду, а власної не мають? Як працює механізм аграрної ноти, якщо фермерське господарство має кількох власників?

– Так, фермери, які працюють на землі в довгостроковій оренді, також можуть видавати аграрні ноти. Важливо, що основним активом для видачі аграрної ноти є перспектива постачання майбутнього врожаю або іншого аграрного продукту (у тому числі продукції переробки чи тваринництва, що передбачено законом), який буде забезпеченням виконання зобов’язань.

Щодо фермерських господарств із кількома власниками – механізм аграрної ноти передбачає чітке визначення боржника, тобто особи, яка видає ноту й бере на себе зобов’язання. У зазначеному прикладі такою особою буде саме фермерське господарство.

Але, якщо того вимагають, наприклад, установчі документи, рішення про видачу ноти може ухвалюватися саме власниками або потребувати їхнього погодження, також може визначатися відповідальна особа, яка діє від імені господарства й підписує відповідні договори.

Юридично зобов’язання, що виникають з аграрної ноти, лежать саме на боржникові, а от власники або засновники такого товариства можуть нести різну відповідальність за зобов’язаннями товариства залежно від його організаційно-правової форми.

Допускається, що аграрна нота може бути видана кількома боржниками в силу обставин, у такому разі вони всі зазначаються в реквізитах аграрної ноти, несуть солідарну відповідальність перед кредитором, а з Реєстром аграрних нот взаємодіє їхній спільний представник.

– Які є ризики для фермера, чи можуть держателі ноти (наступні кредитори в разі їх перепродажу) змінювати вимоги за боргами для фермерів?

– Щодо ризиків для фермера – найголовніше, що умови ноти не можуть змінюватися довільно новими держателями. Права та зобов’язання фермера визначені в ноті на момент її видачі, і вони залишаються незмінними, незалежно від того, хто зараз є власником ноти. Вони можуть бути змінені лише за згодою всіх сторін.

Інакше кажучи, держателі нот не можуть «переписати» боргові умови або підвищити вимоги до фермера без погодження цих змін із самим фермером.

Водночас переуступка ноти означає, що фермер тепер має справу з іншим кредитором або інвестором, і йому важливо зберігати комунікацію та виконувати зобов’язання вчасно, щоб уникнути непорозумінь.

Тож головний ризик полягає в тому, що агровиробник повинен уважно стежити за своїми зобов’язаннями й мати чітке розуміння умов виданих ним аграрних нот, а також підтримувати відкритий діалог із держателями, незалежно від того, хто вони є. Але щодо зміни умов – тут все чітко регламентовано та захищено законодавством.

– Фінансові аграрні ноти можуть бути з фіксованою або змінною сумою боргу. В іншому разі сума, яка стягуватиметься за аграрною нотою, буде обраховуватися системою автоматично: за формулою, про яку домовилися боржник і кредитор, з урахуванням ціни, визначеної кількості та якості с/г продукції. Так записано в законі. Як це враховує НДУ на практиці?

– Так, у разі нефіксованої суми зобов’язання за аграрною нотою можуть змінюватися з часом. Це не означає, що борг «різко зросте» без пояснень. Навпаки, такий механізм робить фінансові умови справедливішими та прозорими для обох сторін. Агровиробник і кредитор заздалегідь погоджують, за якими формулами та коефіцієнтами відбуватиметься коригування суми.

Зараз реєстр пропонує адаптовані формули з прив’язкою до курсу валюти за курсом НБУ та з відсотком комісії за користування запозиченими коштами. Також є можливість запропонувати власну формулу. Єдиною умовою є її зрозумілість для адаптації до автоматичного розрахунку.

Важливо, що всі ці умови прописуються в ноті заздалегідь і є прозорими для всіх учасників. Тобто фермер знає, як змінюватиметься сума боргу, і це не стане для нього сюрпризом у момент погашення зобов’язання.