Трамп призупинив проєкти USAID: нетривіальний погляд на причини опору та наслідки
Наскільки назрів аудит програм для американського Агентства
За даними сервісу ForeignAssistance.gov, у 2024 році Україна отримала по програмам фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) $6,05 млрд фінансової допомоги. З якої $3,9 млрд – це дотації українського бюджету.
Інша частина (біля $2,15 млрд) дісталась різним урядовим установам (чиновники), неурядовим організаціям (ГО) та бізнесу (приватні компанії, які отримують прибуток). Найбільше з вказаного залишку пішло на економічний розвиток ($1,05 млрд), гуманітарна допомога ($580 млрд) та на сприяння демократії й захисту прав людини ($340 млн).
У січні 2025 року адміністрація президента США Дональда Трампа призупинила всі програми по світу (у тому числі, Україні) на 90 днів з метою їх аудиту на відповідність інтересам американських платників податків.
Чи потрібні українській економіці такі кошти? Хто б сперечався. Але водночас у суспільстві виник резонанс: розгорнулися гарячі суперечки щодо ефективності їх використання та цільового призначення. Своїм розумінням деяких аспектів зупинки допомоги з Mind поділився відомий журналіст та медійник Сергій Лямець, який стикався зі сферою використання грантів, а відтак обізнаний із «залаштунковими» тонкощами багатьох процесів.
Розуміння 1. З’явився шанс, що перегляд принесе користь Україні
Проєкти USAID – це великий кошик, у якому перемішані корисні для нас проєкти (трансформатори, генератори, ліки, батарейки, тощо) із відверто сумнівними за результатами (активізм та реформи). За моєю оцінкою, співвідношення цих проєктів – десь 60/40.
Реструктурувати це самотужки не було жодних шансів через велику кількість проєктів фінансування державної влади. Даючи невелику суму, натомість донор долучається до реформування державного органу та навіть поточного управління. Це може пояснити, чому з року в рік державне управління в Україні деградує, але українські чиновники охоче отримують та підтримують гранти. Про користь для тих, хто розподіляє донорську допомогу, нижче.
Завдячуючи Дональду Трампу, з'явився шанс позбутися деяких проєктів. Чи воно буде на користь, подивимось. Але так, як було, точно не було надто гарним для країни в цілому.
Думаю, що після перегляду якісь проєкти USAID повернуться, якісь – ні. Знову почнеться вакханалія реформ та ігри у месій. Але я впевнений, що розквіт так званого «грантожерства» – у минулому.
Розуміння 2. Кому дійсно можна поспівчувати через втрату грошей?
Мова не лише про проєкти конкретної допомоги фермерам, енергетикам тощо. Йдеться про низових виконавців, які отримували від грантів далеко не так багато, як може здаватися.
Я трохи знайомий з тим, що відбувається всередині грантових організацій. Там панує надзвичайно жорстка дисципліна. За дуже обмежені гроші ви маєте виконувати дуже багато роботи, при цьому над вами стоять наглядачі, які нагадують, що за ці кошти ви маєте працювати та бути вдячними. Звісно, що чим вище людина в ієрархії, то більшими можуть бути кошти. І кожному наступному рівню залишається значно менше. Тут немає нічого дивного, така сама логіка працює і в корпораціях, і в державних інституціях.
Мої джерела розповіли, що у випадку USAID 50-70% грошей ніколи не покидають територію США. Вони йдуть генеральним підрядникам. Далі – ще кілька рівнів. На найнижчому якраз і знаходяться виконавці, які часто роблять 100% роботи за умовні 10% бюджету. Звісно, це не афішується. Але по факту, пересічні грантові виконавці отримують десь середній рівень зарплат в Україні. Отже, їх можуть називати «грантожерами», але насправді ніякі вони не грантожери. Жодних надприбутків для них немає.
Реальними «грантожерами» є ті, хто знаходяться вище за ієрархією. Саме вони створили потужний медійний сплеск про «ви не усвідомлюєте наслідків припинення грантів USAID». Все логічно – люди захищають свої гроші.
Розуміння 3. Звідки пафос про наслідки
Після зупинення програм з’явилось багато дописів від тих, хто отримував гроші USAID. Там є різне. Дехто говорить про важливі проєкти, наприклад, допомоги ветеранам. Але трапляються і відверті маніпуляції.
Один називає недолугими усіх, хто підтримує затримку. Інший закликає покаятися. Третя вважає, що лише завдяки грантам у житті України стається щось позитивне. Четверта збирає «чорні списки» людей, які «зловтішалися з приводу призупинення грантів», аби згодом влаштувати їм вендету.
Не знаю точного пояснення такої поведінки, але маю версію, яка базується на власному досвіді. Не можна не помітити, що працівники грантових структур є дуже ідейно «зарядженими». Тут є певний нюанс.
Розмовляючи із «грантожерами» більш високого статусу, ви бачите перед собою політика, який каже те, що треба. А ось на низовому рівні переважають true believers, або щиро віруючі. Дуже часто ці люди дійсно вірять, що виконують дуже важливу роботу та несуть велику місію.
Це не випадково. Доки true believers працюють в грантовій структурі, вони дійсно вірять, що є «прометеями». Ця віра не просто вітається, вона культивується. У розмовах, цінностях, роботі обов'язково присутня потужна ідеологія.
На них відпрацьована технологія менеджменту – так звана «нематеріальна мотивація». Аби людина працювала, вона має «горіти» своєю справою. Старшому поколінню це знайомо за прикладом СРСР, де партноменклатура вчила мільйони людей вірити у справу Ілліча, аби відволікти увагу від побутових негараздів.
Ну а щодо заяв досвідченіших отримувачів грантів, що давно працюють на ринку, – то вже інша історія. Бо вони якраз дуже гарно розуміють, що то все гра. Щодо їхньої мотивації – це окрема розмова.
Розуміння 4. Система захищає себе
Наразі «грантоїди» мобілізували всі сили. У величезній вертикалі світових медіа та соцмереж з'явилися матеріали на одну і ту саму тему. Основний меседж – «люди не усвідомлюють наслідків призупинення фінансування».
Скажу вам як медійник. Це називається медіа-кампанія. Розмах – велетенський. Тисячі ЗМІ та людей відпрацьовують одну і ту саму тезу. Завдання – проштовхнути один висновок: поверніть усе фінансування. Поверніть усі проєкти разом, або максимум із них.
Зауважте, дописувачі не поділяють цей «пакет» на потрібні чи непотрібні проєкти. Вони хочуть назад геть усе. Тобто, разом із «трансформаторами, генераторами, ліками…» хочуть повернути «активізм і реформи». Нагадаю про співвідношення корисних та сумнівної доцільності проєктів – десь 60/40.
Розуміння 5. Не абсолютизувати позицію обох сторін
Як і завжди, аудиторія розділяється на три частини. Перша – хто не вірив у ці тези, той не повірить. Друга – хто фанатично вірить, той і надалі віритиме. Але лишається шанс для третіх – тих, хто не визначився для себе, на чий бік стати.
Порада: не ставати на жоден. Просто усвідомте, що ви отримали рідкісний шанс роздивитися, як працює потужна модель, зав’язана не лише на допомогу, а і на створення ваших уподобань і цінностей. Це водночас і бізнес, і ідеологія, і практичний механізм deep state.
Можливо, все відбувається правильно. Колись українська влада була просякнута російським впливом. Росіяни формували не лише світогляд українських «еліт», а і склад українських спецслужб. Тепер маємо комплексний вплив Заходу (тут не лише USAID, а і ЄС, і багато інших сторін), який позбавив росіян впливу на український політикум. Це – гарно. Але що ми отримали натомість? Україна перетворилася на європейську державу? Як на мене, до цього ще дуже далеко.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
