Торгова війна Трампа: у чому причини й чого чекати далі?
Яку позицію має зайняти Україна в цій історії
31 січня президент США Дональд Трамп оголосив, що має у планах запровадження мита на товари з Європейського Союзу, на що президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц пригрозили аналогічними митами на імпорт із США. 2 лютого Трамп підписав укази про введення мит на імпорт із Канади, Мексики та Китаю. Останній зі свого боку запровадив мита на товари зі США. Як жорстка політика Трампа змінює торгову політику та що чекає на Україну в цій ситуації, Mind розповів політолог, керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній.
Почнімо з того, у чому причина поведінки Трампа. Американці вважають, що та глобальна система, яка будувалася останні 70 років, почала працювати проти них. Тобто занадто витратну систему безпеки, що гарантували Сполучені Штати, використали для себе насамперед такі країни, як Китай, Європа та інші, які Штати вважають до себе прихильними – та сама Мексика, Канада. США вважають, що ці країни замало платять за безпеку, а американці забагато віддають своїх ресурсів і нічого не отримують. Така загальна ідея, закладена в позиції Трампа.
Відповідно США вибудовують свою політику наступним чином: скорочення витрат цих країн, щоб вони стали більш самодостатніми. Європейці та країни НАТО обіцяли витрачати 2% ВВП на оборону ще в нульових і не виконують свої обіцянки, а американці – це 70% потужності НАТО.
Тому вони викручуватимуть руки європейцям, щоб ті платили за оборону більше, що передбачає, зокрема, закупівлю американської зброї для забезпечення оборони. Крім того, США хочуть вибудувати ситуацію таким чином, що за війну в Україні повинні платити європейці: це стосується і українського дефіциту бюджету, і постачання американської зброї в армію, і утримування її зараз і після війни зокрема.
Митна політика Трампа
Американці вважають, що забагато віддають, адже в них уже давно від'ємний торговельний баланс. На їхню думку, це є наслідком того, що вони відкрили забагато своїх ринків. Країни, які зараз «наживаються» на них, у яких «завеликий» позитивний торгівельний баланс – це країни Європи, Канада та Мексика, тому що вони є сусідами й користуються тим, що близькі до США.
Окрема позиція щодо Канади, Мексики та Панами пов'язана з присутністю Китаю, який будує там своє виробництво, а також експортує на ринок США забагато товарів. Тому питання мит стає інструментом тиску на ці країни. Що стосується Мексики: через неї йде відомий наркотик фентаніл, який виробляється на китайських прекурсорах, і країна нічого не робила, щоб зупинити цей потік.
Тому США використали важіль тиску, щоб мексиканці швидше рухалися у правильному напрямку та самі вже боролися з фентанілом та нелегальною міграцією з інших країн, які використовують територію Мексики як транзитну тощо.
У чому проблема з Канадою, Гренландією та Панамою?
До Канади приблизно такі самі претензії, плюс питання, що Канада теж не платить достатньо внесків у НАТО – 1,2%. Крім того, той же величезний позитивний торговельний баланс – тобто багато експортується й мало імпортується зі Сполучених Штатів Америки.
Крім того, є питання, пов'язане з обороною і безпекою США. По-перше, Канада та Гренландія – це арктичний шлях, де домінують росія та Китай. Друге – це небезпека, оскільки якщо запускаються ракети, наприклад, на США (а з'являється вже гіперзвукова зброя), вони летітимуть якраз через Північний полюс, через Гренландію та Канаду. Відповідно всі ці претензії і слова на кшталт «вирішуймо вже щось із Гренландією»– тролінг Канади через те, що вони є її утриманцями і фактично бенефіцарами в торгівлі зі США.
Щодо Панами – то окрема історія, пов'язана з тим, що там знаходиться Китай, який у 2017 році зайшов фактично у країну та контролює її. На початку й у кінці панамського каналу є два китайські порти, інфраструктура вся відбудовується за китайські гроші. А це стратегічно важливий канал, бо через нього йде не тільки торгівля, а й перекидання американських флотів через Атлантичний і Тихий океани. Тому й тиск на Панаму такий, з погрозою військового вторгнення, щоб забрати канал.
Трамп прагне отримувати зиск із цих країн: щоб вони поверталися у сферу інтересів Сполучених Штатів Америки, згідно з доктриною Монро ще з XIX століття, за з якою вся західна півкуля є виключною зоною інтересу Сполучених Штатів Америки, і там не місце Китаю та іншим країнам.
У чому найбільший конфлікт США й Китаю?
Китай теж отримує великі переваги від торгівлі зі Сполученими Штатами Америки. Він наздоганяє та переганяє вже їх за деякими технологіями. Я читав, що китайці вже близькі до того, щоб запустити термоядерний реактор. Це мрія багатьох енергетиків ще на початку 1950–1960 років – здобути термоядерну енергію, вона буде взагалі така умовно безкоштовна. З цього Китай матиме величезні переваги і у виробництві, і в штучному інтелекті.
Американці повертаються як великий шериф у цей світ і мають виключне право на застосування сили, а всі інші не мають цього права. Тому такі натяки стосовно Гренландії та Панами – у першу чергу для росії й Китаю, які хочуть демонтувати міжнародне право, – полягають у наступному: якщо ви хочете бої без правил, то ми можемо їх влаштувати, але питання в тому, чи витримаєте їх ви. Ось така позиція Трампа, і він послідовно її реалізовує і буде реалізовувати.
Яке місце України в політиці Трампа?
Україна повинна насамперед розраховувати на себе, виробляти зброю й бути максимально незалежною, зокрема від Сполучених Штатів Америки. Тому що безпеку України в першу чергу може забезпечити не НАТО, не американці, а власна зброя, ВПК – ось на чому ми повинні концентруватися.
Місце України в концепції, яку я бачу, і те, що проглядається в політиці Трампа: потрібно посилювати східний фланг НАТО, посилювати Східну Європу. Це зв'язка Польща – Україна – Північна Європа, а Північна Європа – це плюс Антарктика зокрема. Для того, щоб був набір союзних американцям держав, які не дадуть можливості старій Європі йти на союз із росією, Китаєм, який вони намагалися побудувати останні 20 років за часів Шредера, Меркель. Тому тут Україна має бути союзником США.
Щодо війни – потрібно в першу чергу концентруватися на ударах по території рф, щоб максимально знищувати їхню інфраструктуру. Тоді в нас є всі шанси отримати кордони 1991 року.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
