Добудова Хмельницької АЕС: що не так із законом про закупівлю ядерних реакторів?
І які реальні строки запуску блоків
11 лютого Верховна Рада прийняла в цілому проєкт, яким дозволила НАЕК «Енергоатом» укласти договір із болгарською НЕК «ЕАД» на придбання корпусів ядерних реакторів, необхідних для будівництва енергоблоків №3 і №4 Хмельницької атомної електростанції (ХАЕС).
Законопроєкт №11392 – це перший документ щодо спорудження нових потужностей на майданчику ХАЕС, ухвалений на законодавчому рівні. Спеціально для Mind його проаналізував Віктор Шендерович, заслужений енергетик України.
У ст. 1 закону йдеться: «Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надається дозвіл на укладення договору, спрямованого на придбання обладнання (корпуси ядерних реакторів, комплектуючі до них, а також інше споріднене обладнання з державною енергетичною компанією Республіки Болгарія (далі договір купівлі-продажу), необхідного для майбутнього будівництва енергоблоків №3 та №4 ХАЕС».
Але навіщо ухвалювати такий закон, якщо далі передбачається розгляд закону «Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3, №4», який ураховуватиме всі необхідні, згідно із законодавством, документи, зокрема техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) спорудження енергоблоків, у якому визначаються всі основні технічні рішення, разом з основним обладнанням, зокрема реакторною установкою (РУ)? Ухвалення цього закону дає старт наступним етапам діяльності – проєктуванню та необхідним закупівлям, зокрема, основного обладнання.
Прихильники випереджальної діяльності із закупівлі ймовірно обґрунтовують ці дії такими причинами:
1. Необхідно встигнути здійснити закупівлю, щоб випередити потенційних конкурентів, або передбачити можливі зміни позиції Болгарії щодо цього питання.
Цей аргумент не є показовим, оскільки немає жодних передумов спорудження нових енергоблоків із технологією ВВЕР, окрім діяльності росії, і тому ця РУ нікому не потрібна. Щодо можливої зміни позиції Болгарії, незрозуміло, які підстави такого припущення.
2. Ухвалення цього закону гарантує проходження в парламенті закону «Про розміщення, проєктування…» з огляду на те, що основне обладнання РУ вже придбане або в процесі придбання.
Це, безумовно, нівелює об'єктивність висновків про обґрунтованість зазначеного закону. Отже, вона щонайменше сумнівна.
3. У законі ж пропонується така аргументація для його ухвалення: «Верховна Рада, враховуючи стратегічне значення атомної енергетики для розвитку країни, бажаючи компенсувати потужності української енергетики, які були втрачені у зв'язку з тимчасовою окупацією ЗАЕС та регулярними масованими ракетними обстрілами з боку країни агресора приймає цей закон».
Така аргументація є помилковою і згубною. Бо введення в експлуатацію потужностей 3-го та 4-го енергоблоків з урахуванням усіх етапів діяльності, що забезпечують це введення, можливе лише через 5–7 років після ухвалення закону «Про розміщення…». І то 5 років – це при концентрації всіх зусиль на галузевому та державному рівні, що навряд чи реально в наших умовах.
Для коротших термінів (2–3 роки), які озвучує Міненерго, немає жодних реальних передумов. Усі, хто брав участь у спорудженні та введенні в експлуатацію енергоблоків, можуть це підтвердити.
Якщо слідувати логіці авторів закону про компенсацію потужностей ЗАЕС, то напевно передбачається, що окупація територій та ЗАЕС і ймовірність ракетних обстрілів зберігатимуться протягом наступних 7 років. Чи справді народні депутати, які підтримали цей закон, поділяють таку позицію?
У «Прикінцевих положеннях», п. 2, Кабінету Міністрів України наказано актуалізувати техніко-економічне обґрунтування «Будівництво енергоблоків №№3, 4 ХАЕС», схвалене Розпорядженням КМУ від 26 липня 2018 року №579, шляхом викладання останнього в новій редакції.
Тобто мають бути визначені та реалізовані всі аспекти коригування ТЕО, а не тільки кошторисно-фінансового розрахунку, виконання якого в цей час планує АТ «НАЕК «Енергоатом». Ураховуючи важливість викладених питань, хотілося б, щоб автори закону роз’яснили громадськості свою позицію.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
