Плата за користування коштами МВФ: які ключові складові та надбавки для України

Співпраця України з Міжнародним валютним фондом є ключовим елементом економічної стратегії країни, спрямованої на забезпечення макроекономічної стабільності та підтримку реформ. У жовтні 2024 року Рада виконавчих директорів МВФ завершила перегляд політики зборів і додаткових стягнень із позичальників. Спеціально для Mind комунікаційна менеджерка Інституту аналітики та адвокації Марія Мигаль проаналізувала ключові зміни вартості запозичень і те, як це рішення вплине на Україну.

Як формується плата за кредити МВФ?

Міжнародний валютний фонд надає фінансову підтримку країнам, які натрапляють на економічні труднощі. Позики від МВФ зазвичай пропонуються під відсотки, які є нижчими від ринкових, проте вони не є безплатними. Окрім базових відсотків країни також сплачують додаткові збори.  

Базова ставка (basic charges) складається з процентної ставки СПЗ (спеціальних прав запозичень), яка переглядається щотижня, та фіксованої надбавки. Спеціальні права запозичень – це особлива «штучна валюта» МВФ, яка використовується для розрахунків між країнами.

Базова ставка розраховується, зважаючи на 5 валют – долар США, євро, китайський юань, японська єна та фунт стерлінгів. У жовтні 2014 року встановлено мінімальний рівень для процентної ставки СПЗ на рівні 0,05% (5 б. п). Отже, рівень базової ставки залежить від макроекономічної ситуації у провідних економіках світу.

Надбавки (surcharges) виконують роль своєрідного фінансового стимулу, що має спонукати країни швидше погашати свої боргові зобов’язання. Вони застосовуються за двома ключовими критеріями:

• Розмір боргу (level-based surcharges). Кожна країна має встановлену квоту у МВФ, яка визначає доступний їй обсяг кредитування на стандартних умовах. Якщо непогашена заборгованість перевищує 300% від цієї квоти, починає застосовуватися надбавка (до 01.11.2024 цей поріг становив 187,5% від квоти країни). У такому разі базова ставка збільшується на 200 б. п, а надбавка нараховується на суму, що перевищує вказаний поріг квоти.
• Тривалість боргу (time-based surcharges). Якщо перевищення 300% квоти триває понад 36 місяців (або 51 місяць у межах програми розширеного фінансування), країна також сплачує додаткові збори. У такому разі ставка зростає на додаткові 75 б. п. (а до 1 листопада 100 б. п.).

Обидва види надбавок можуть застосовуватись одночасно, як це відбувається у випадку України. Запровадження надбавок збільшує боргове навантаження на держави, які й без того перебувають у складній фінансовій ситуації. Для МВФ же ці збори є джерелом додаткового доходу, що допомагає підтримувати його фінансову стабільність і спрямовувати ресурси на подальше кредитування інших країн.

Комісія за резервування (commitment fee) – це плата, яку країна сплачує МВФ за те, що фонд тримає для неї гроші у резерві для можливих позик. Розмір комісії залежить від суми кредиту – вона застосовується, якщо країна планує взяти більш ніж 200% своєї річної квоти або понад 600% загальної квоти (до 1 листопада ці пороги становили 115% і 575% відповідно). Якщо країна використає частину або всі гроші, які були зарезервовані, то частина цієї плати повертається пропорційно до того, скільки грошей вона реально позичила.

Комісія за обслуговування (service charge) – це одноразова плата в розмірі 50 б. п., яку країна сплачує МВФ кожного разу, коли отримує новий транш (частину кредиту).

Скільки надбавок платить Україна?

З 2019 року країни почали сплачувати значно більше надбавок до позик від МВФ. Спочатку це було пов'язано переважно з Аргентиною. Але з 2020 року до неї приєдналися й інші великі боржники – зокрема Україна та Єгипет. Якщо у 2018 році надбавки платили лише 9 країн, то у 2024-му їх стало вже 23. Це зростання викликане серією глобальних криз: пандемією, економічними потрясіннями, змінами клімату та повномасштабною війною в Україні.

Обсяги сплачених надбавок країнами-боржниками у 2004–2024 роках, млн СПЗ (для 2024 року – станом на 31.10.2024). Джерело: МВФ

Українська квота у МВФ станом на жовтень 2024 року становить 2011,8 млн СПЗ. Борг України – 9,8 млрд СПЗ (близько $13 млрд), тобто майже вп'ятеро перевищує квоту (489,4%). Через це МВФ автоматично нараховує додаткові надбавки (level-based surcharges). Крім того, Україна досі повертає борги за старою програмою EFF 2015 року, а значить, перевищено й часовий ліміт. І за це також нараховується надбавка.

За підрахунками МВФ, у 2024–2028 роках Україна заплатить понад 422 млн СПЗ (приблизно $563 млн) лише як надбавку. Половина цієї суми буде сплачена у 2024 та 2025 роках. Але це лише за вже отриманими кредитами. Якщо будуть нові транші – надбавки зростуть.

Отже, такі додаткові платежі – тягар для країн, які вже й так переживають кризи (економічну, війну, пандемію) і змушені звертатися до МВФ по допомогу. Замість того щоб допомагати, надбавки збільшують боргове навантаження та уповільнюють вихід із кризи.

Які ключові зміни вартості запозичень?

Довгий час МВФ відмовлявся змінювати політику надбавок. Але навесні 2024 року фонд погодився провести реформу, і з 1 листопада 2024 року вона почала діяти:

• підвищили пороги, з яких починають нараховуватися надбавки;
• зменшили ставку надбавки за тривале користування кредитами;
• послабили умови для комісії за резервування;
• запровадили регулярний перегляд політики кожні 5 років.

Завдяки такому рішенню у 2025 році Україна зекономить близько $130 млн лише на відсотках. Загалом за 5 років – економія становитиме $650–700 млн.