Арешт крипти: нові правила гри для бізнесу та приватних осіб

Останні кілька років криптовалюта здавалася майже недосяжною для українських правоохоронців: криптобіржі перебувають в юрисдикції іноземних держав, транзакції децентралізовані, а їхнє правове регулювання в Україні все ще перебуває у стані невизначеності.

Але ринок росте й набирає обертів, і вітчизняні слідчі та прокурори вже навчилися арештовувати токени. Крім того, 2025 року до «гри» долучилося АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), що покликане управляти арештованим майном.

У таких умовах власникам цифрових активів важливо розуміти, коли їхні криптоактиви можуть опинитися під блокуванням і яким буде наступний крок правоохоронців. Саме про це Mind розповіли партнерка і керівниця практики кримінального права та захисту бізнесу юридичної компанії ARZINGER, адвокатка Катерина Гупало і юристка практики кримінального права та захисту бізнесу юридичної компанії ARZINGER, адвокатка Тетяна Бігун.

Як відбувається арешт криптоактивів на гаманці?

Наразі найпоширенішим інструментом правоохоронців є арешт майна. Частина 10 ст. 170 КПК України прямо дозволяє накладати арешт на «віртуальні активи».

Хоч профільний Закон України «Про віртуальні активи» ще не набрав чинності, суди давно трактують криптоактиви саме як різновид «віртуальних активів». Показовий приклад – вирок ВАКС від 14 листопада 2024 року у справі №991/3227/24, де криптовалюта прямо названа засобом обміну й накопичення вартості.

Уявімо, що слідчий вважає токени на певному криптогаманці речовим доказом. У такому випадку на практиці все відбувається наступним чином: кіберпідрозділ надсилає біржі лист-запит із проханням тимчасово заблокувати рахунок. Біржа, як правило, погоджується – комплаєнс-політики зобов’язують. Але такий арешт триває недовго: далі потрібна ухвала українського суду про арешт. Слідчий тим часом встигає отримати таке рішення.

Тож, хоча формально іноземна платформа не зобов’язана виконувати рішення українського суду, проте зазвичай робить це в межах власних правил співпраці з правоохоронцями.

Для власника токенів це означає, що одного листа біржі з погрозою судового позову замало – потрібно паралельно оскаржувати арешт у судах України. Апеляції та клопотання про скасування арештів можуть тривати місяцями, а то й роками, і лише після зняття арешту біржа зніме блокування.

Саме на цьому етапі, коли арешт накладено, а перспектива розблокування невизначена, на «сцену» виходить АРМА, а історія з «недоторканною криптовалютою» набуває зовсім іншого розвитку.

Що таке АРМА та які його повноваження?

Повноваження Національного агентства з виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА, або Нацагентство) чітко визначені законом №772-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 закону Нацагентство може управляти активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні з встановленням заборони розпоряджатися та користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 605 600 грн (станом на 2025 рік), та якщо це забезпечить можливість збереження їхньої економічної вартості.

Управління активами здійснюється двома способами – шляхом укладення договору з управителем та шляхом реалізації (примусового продажу) активів.

Якщо поєднати цю норму з ч. 6 ст. 100 КПК України, отримуємо перелік критеріїв, за наявності яких активи взагалі можуть бути передані під управління АРМА:

• активи офіційно визнано речовими доказами;
• на них накладено арешт у кримінальному провадженні;
• арешт передбачає заборону розпорядження та користування;
• сукупна вартість перевищує 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
• передача активів не шкодить самому розслідуванню;
• така передача має забезпечити можливість збереження економічної вартості активів.

Практика ухвал про «долю речових доказів» показує, що під договірне управління АРМА найчастіше передають корпоративні права чи нерухомість – актив «консервується» до вироку.  У свою чергу зернові культури, пісок та інші громіздкі або швидкопсувні товари передають на реалізацію (примусовий продаж), а виручку кладуть на спецрахунок до ухвалення судом рішення по суті.

Часом слідчі навіть прагнуть віддати Нацагентству грошові кошти на банківських рахунках, аби ті «не лежали мертвим капіталом», а приносили дохід (наприклад, через купівлю ОВДП управителем).

Проте у 2025 році правоохоронці пішли ще далі.

Чи можуть арештовані криптоактиви продати?

Як уже зазначалося, АРМА має лише два інструменти: або передати актив під договірне управління, або реалізувати його та зарахувати виручку на спецрахунок до вирішення справи по суті.

У квітні 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва у справі №757/17710/25-к постановив першу в Україні ухвалу, якою дозволив передати віртуальні активи у вигляді USDT у мережі TRON (TRC-20) «в управління для реалізації або управління за договором» на підставах, визначених ст. 1, 9, 19–24 закону про АРМА»+. Ці токени вже були арештовані ухвалою від 05.03.2025 у справі №757/10262/25-к.

Фактично цим рішенням суддя визначив долю речових доказів, дозволивши їх передати до АРМА, але при цьому не дослідив ані можливість самого криптоактиву бути речовим доказом, ані доцільність його передачі Нацагентству, ані можливість його передачі до АРМА саме для реалізації. Ба більше, ухвала не конкретизувала, який саме спосіб управління (договір чи продаж) застосувати.

Показово, що того ж місяця той самий суд у межах іншого кримінального провадження відмовився передавати криптовалюту до АРМА. У мотивувальній частині суддя прямо зазначив: «Національним законодавством України поняття криптовалюти не визначено, як наслідок, у неї відсутній правовий статус і щодо неї відсутнє правове регулювання. Криптовалюта не є монетарним активом та не має фізичної субстанції, як наслідок, не може бути наділена правовим статусом та бути об`єктом правових відносин в Україні. Узагальнюючи зазначене, криптовалюта – не є матеріальним об`єктом / майном, тому в силу не визначеної її правової природи / правового статусу, не може бути об`єктом відносно якого застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження в розумінні кримінального процесуального законодавства».

Як вбачається зі змісту ухвали, під час засідання були присутні представники АРМА, які додали, що через відсутність чинного закону «Про віртуальні активи» Нацагентство не має механізму договірного управління криптоактивами. Водночас вони підтвердили, що АРМА може реалізувати криптовалюту як «рухоме майно» та «цифрову річ» у розумінні ст. 179, 181, 190 Цивільного кодексу України. Тобто, за словами самих посадовців Нацагентства, повноважень на передачу крипти в управління наразі немає, а от реалізація – можлива.

Попри ці аргументи, 09.05.2025 у тому ж кримінальному провадженні інший слідчий суддя все-таки передав ті самі активи до АРМА для управління шляхом реалізації . Отже, у 2025 році з’явилися перші прецеденти, коли арештовану криптовалюту офіційно дозволили продати через механізм Нацагентства.

Правові підстави передачі криптовалюти до АРМА шляхом реалізації

Як показують діаметрально протилежні висновки двох слідчих суддів одного суду, питання, чи може криптовалюта, як і будь-який інший віртуальний актив, стати об’єктом реалізації через АРМА, залишається відкритим і дискусійним.

Згідно зі ст. 100 КПК України, слідчий суддя може передати речові докази вартістю понад 200 прожиткових мінімумів для управління АРМА, для реалізації ж передаються речові докази тієї самої вартості, але лише якщо це великогабаритні товари або продукція, яку складно чи надто дорого зберігати, або якщо вона швидкопсувна.

Частина 1 ст. 21-6 закону про АРМА конкретизує три підстави, коли рухоме майно можна реалізувати без згоди власника:

• майно швидко псується;
• майно протягом року втрачає 50% і більше своєї вартості;
• зберігання протягом року коштує більш як 30% від вартості.

Чи є криптовалюта «рухомим майном» у розумінні закону про АРМА? Українське матеріальне право (ст. 177 ЦК) відносить нематеріальні блага до об’єктів цивільних прав. Закон «Про віртуальні активи» ще не діє, однак і він, і судова практика (зокрема вирок ВАКС від 14 листопада 2024 року, про який згадувалося вище) усталили підхід: криптовалюта – нематеріальне майно, різновид віртуального активу. Термін «активи» у Законі про АРМА не прив’язано до фізичної форми, тож теоретично криптоактив може вважатися рухомим майном у широкому сенсі.

Далі виникає запитання, чи відповідає криптовалюта хоча б одній із трьох підстав для обов’язкової реалізації:

• криптовалюта як віртуальний актив не піддається швидкому псуванню;
• витрати на її зберігання навряд чи перевищать 30% річної вартості;
• «швидка втрата вартості» (протягом року на 50% і більше) можлива через волатильність, але цю обставину необхідно довести обвинуваченню та викласти слідчому судді в ухвалі як конкретний ризик суттєвого знецінення – у двох чинних судових рішеннях таких аргументів немає.

Іншою підставою для сумнівів у тому, що криптовалюта може передаватися до АРМА є те, що правоохоронці зазвичай не можуть беззаперечно довести, що сукупна вартість токенів перевищує 200 прожиткових мінімумів. Поки закон «Про віртуальні активи» не набрав чинності, офіційної методики оцінки немає, тож поріг вартості фактично залишається поза доказовою базою.

Отже, за чинних процесуальних норм криптовалюта не може бути передана АРМА для продажу, якщо слідчий суддя не аргументує її статус як «активу, що швидко втрачає вартість» та не підтвердить усіх інших критеріїв.

Якщо суд таки передав криптовалюту для продажу: що далі?

У згаданій ухвалі слідчого судді від 09.05.2025 порядок виконання рішення прописано майже покроково. Суд зобов'язав криптобіржу:

1. Вжити необхідних заходів, пов'язаних із прийняттям в управління АРМА криптоактивів та здійсненням заходів з управління ними шляхом їх реалізації на підставі акта про реалізацію активів на електронних торгах, наданого криптовалютній біржі агентством.
2. Списати (передати) віртуальні активи, що розміщені на визначеному в рішенні акаунті, на відповідний електронний гаманець переможця електронних торгів, зареєстрований на цій же криптобіржі.

Проблема в тому, що ані ст. 21-6 закону про АРМА, ані підзаконні акти, які регулюють роботу агентства, взагалі не згадують «криптовалюту», «віртуальні активи» чи «криптобіржі». Тобто для цифрових токенів не існує чіткого алгоритму реалізації, подібного до того, що прописано для традиційного рухомого майна.

Водночас законодавці намагалися вирішити це питання при ухвалені нового закону про АРМА – законопроєкт №12374-д містить норму про те, що Нацагентство з метою виконання своїх функцій має гаманець віртуального активу, рахунки на спеціалізованих майданчиках з торгівлі криптоактивами з метою реалізації віртуальних активів, переданих в управління Нацагентству з метою реалізації (п. 5-1 ч. 1 ст. 10 закону про АРМА).

Окрім цього, уваги заслуговує той факт, що гаманець віртуального активу або рахунки на спеціалізованих майданчиках із торгівлі криптоактивами Нацагентство може мати лише з метою реалізації криптоактивів. Тобто законодавці не передбачають навіть потенційну можливість АРМА управляти такими активами.

Проте й АРМА розуміє існування цієї проблеми. Ще у квітні 2025 року колишня очільниця Нацагентства Олена Дума публічно заявила, що «віртуальні активи злочинців та корупціонерів мають стати ресурсом для державного бюджету» і що агентство вже ініціювало міжвідомчий діалог, аби напрацювати практичні рішення до моменту, коли законодавець остаточно врегулює обіг та управління криптоактивами в Україні. В її словах простежується чіткий сигнал: держава більше не розглядає крипту як «неконтрольовану зону», а планує монетизувати її через прозорі механізми управління та продажу.

Водночас підтвердженням потенційної спроможності АРМА реалізовувати віртуальні активи слугує прецедент продажу 0,1 BTC через майданчик Prozorro у 2024 році: лот пішов за 300 000 грн. Це свідчить, що АРМА теоретично здатна виставити криптоактив на публічні торги.

Отже, навіть якщо ухвала про передачу криптовалюти АРМА для реалізації набрала законної сили, на практиці виконання залежить від волі біржі або ефективності міжнародної правової допомоги. До появи спеціального регулювання в Законі України «Про віртуальні активи» ця правова «сіра зона» навряд чи зникне.

Чого очікувати власникам крипти?

Сьогодні арешт криптоактивів в Україні став звичною процесуальною практикою, а АРМА вперше отримала судове «зелене світло» на їхню примусову реалізацію. Для власників криптовалюти це означає, що необхідно бути готовими до такого:

1. Моніторинг ризиків арешту. Для власників криптоактивів, яким відомо про наявність претензій із боку правоохоронних органів, відкриті кримінальні провадження або інші обставини, що свідчать про перебування у фокусі слідства, особливо важливо оцінювати ризик арешту криптогаманців. У таких випадках, якщо активи пов’язані з фінансовою діяльністю в Україні, слід виходити з високої ймовірності звернення правоохоронців до криптобірж із вимогою тимчасового блокування відповідних активів.

2. Оперативне оскарження арешту – поки ухвала слідчого судді не набрала законної сили, правоохоронці не зможуть звернутися з клопотанням про передачу активів до АРМА.

3. Перевірка критеріїв передачі активів до АРМА. Передача токенів на реалізацію можлива лише за сукупності конкретних умов  і доведеного ризику «швидкої втрати вартості». Якщо цих аргументів немає, є сенс доводити перед біржою вразливість такого рішення.

4. Іноземна біржа зобов’язана передати активи до АРМА лише на виконання офіційного запиту компетентного органу її власної юрисдикції. Відсутність MLAT-процедури з боку українських правоохоронців – аргумент для відмови виконувати «прямий» лист українських органів.