Школа як серце громади: як перетворити заклад освіти на центр життя?

Школа – це завжди більше, ніж будівля, де проходять уроки. Простір безпосередньо впливає на освітній процес: або підтримує його, або заважає йому.

Як створити місце, яке допомагатиме навчатися та розкриє потенціал учнів, Mind розповіла Вікторія Тітова, CEO урбан-бюро повного циклу Big City Lab.

Наша команда досліджує та розробляє підходи до створення якісно нових освітніх просторів. Вони втілені у спільних проєктах з Міністерством освіти – трансформаціях типових радянських шкіл, гайдлайнах з ремонту профтехів та облаштування кабінетів та лабораторій для Нової української школи. Розроблені рішення стосуються як загальних принципів роботи з всієї будівлею, так і дуже конкретних речей – наприклад, типу дверної ручки.

А ще ці проєкти допомагають не тільки переосмислювати старі будівлі, а й створювати простори з нуля, уникаючи всіх помилок типової радянської архітектури.

Нові підходи до відбудови шкіл

Якщо ділитися досвідом з тими, хто займається відбудовою освітньої інфраструктури, то я б фокусувалась на трьох підходах:

• школа як простір, спроєктований довкола потреб дитини;
• школа як центр тяжіння спільноти;
• школа як місце зі своєю історією.

Звісно, заклад має відповідати потребам школярів та освітнього процесу. Тут мають бути простори, які роблять навчання цікавим та актуальним – сучасні лабораторії, кабінети, оснащені технікою. Ми маємо відійти від старого плану розсадки, коли діти дивляться одне одному в потилицю – куди приємніше працювати у колі і бачити обличчя однокласників.

Сучасний заклад повинен мати не тільки облаштовані приміщення, а й облаштовану територію, де можна проводити час.
Але функціонал школи не закінчується на освітньому процесі. Бо крім всього іншого, школа – це місце єднання людей.

Школа, яка живе після дзвінка

Можливість облаштувати у школі простори, якими зможуть користуватися всі місцеві, є важливою і для самих освітніх закладів, і для громади.

У великих містах деякі райони не мають достатньо спортивної чи рекреаційної інфраструктури, а створити її там часто неможливо – вільної землі просто немає. У малих містечках і селах таких спільних просторів зазвичай немає зовсім. І малоймовірно, що для невеликої громади хтось зведе окремо і сучасну школу, і спорткомплекс, і, наприклад, коворкінг.

Тому школа як місце для всіх – це справді необхідність.

Як це відбувається зараз? Школа відкрита 175 днів на рік, з 8 до 16 години. В інший час – це порожня будівля, у якій завмирає життя.

А що, як змінити цей підхід? Що, як створити нетипову школу, яка стане серцем громади – публічним простором, сповненим життя і руху? Місцем, яке максимізує інвестиції держави у створення цієї інфраструктури. Бо кожна вкладена гривня дасть не лише освітній заклад – а й простір, де кожен охочий зможе попрацювати і потренуватися, пообідати і відпочити.

Як школі стати місцем подій?

Давайте розглянемо, як змінити функціонал, навʼязаний Радянським Союзом. Бо деякі шкільні простори можуть мати по декілька функцій: до обіду – для учнів, ввечері та по вихідних – для всієї громади.

Актова зала. Приміщення, яке відкрите щодня. Під час перерв між уроками – місце для ігор і спілкування, після занять – локація для подій громади, конференцій, виставок, концертів тощо.

Бібліотека-коворкінг. Простір для навчання, роботи й дозвілля. Є і зони для командної роботи, і затишні місця для читання. А ще – можливість прийти і попрацювати в тиші.

Їдальня-кафетерій. Це не стандартна шкільна їдальня, а затишне кафе з виходом на вулицю. Тут хочеться не просто поїсти, а залишитися довше – цьому, до речі, нерідко сприяє можливість поспостерігати за тим, як готується їжа. Наприклад, в одному з наших проєктів у їдальні буде піч для випікання хлібу, бо в селі немає жодної пекарні. Піч розміщено так, що процес видно із зали. А саму випічку може придбати будь-хто.

Внутрішній дворик. У теплий сезон тут можуть проходити уроки просто неба, а поза ними – зустрічі або вечірні кіносеанси.

Спортзал і спортмайданчик. І крита зала, і локації просто неба доступні не лише школярам, а й жителям громади – по вечорах та на вихідних.

Шкільне подвірʼя. Зазвичай це великий простір, який більшу частину часу не використовується. Але він може мати різний функціонал – і не тільки під час великої перерви. Так, подвірʼя може бути локацією для подій школи та громади, а ще – дитячим майданчиком чи сквером, де можна відпочити ввечері.

Зробити ці простори мультифункціональними можна не лише при створенні нової будівлі, а й при реконструкції типових радянських закладів.

Як зберегти історію простору?

Сьогодні в Україні відбудовується багато шкіл, зруйнованих під час повномасштабної війни. Важливо зберегти їхню історію – але не перетворити простір на похмурий меморіал.

Розробляючи проєкт школи на Херсонщині, ми шукали дуже ніжні рішення, які нагадуватимуть: тут раніше вже була школа, та її зруйнували росіяни. Але це нагадування не мало б перетягувати на себе увагу.

Так зʼявилась ідея: на подвір’ї та підлозі нової будівлі всередині викласти контур старої школи цеглою, що залишилась від зруйнованого закладу. Так школа зберігає пам’ять про минуле і водночас відчувається як сучасний, живий простір.

Школа як опора громади

Працюючи з освітньою інфраструктурою, важливо не втратити головну місію школи – об’єднувати людей.

Бо школа завжди була місцем зустрічей, підтримки та взаємодії. І це особливо стало помітно на початку повномасштабного вторгнення. Тоді школи ставали опорним пунктом безпеки: тут були укриття, тут роздавали гуманітарну допомогу, готували їжу та збирали необхідне для наших військових.

І саме такі простори роблять громади привабливими. І для тих, хто там живе. І для тих, хто виїхав, а тепер думає, чи не повернутися. І для тих, хто втратив свій дім – і шукає новий. Саме такі школи нам потрібні сьогодні.