Школа як серце громади: як перетворити заклад освіти на центр життя?

Школа – це завжди більше, ніж будівля, де проходять уроки. Простір безпосередньо впливає на освітній процес: або підтримує його, або заважає йому.

Як створити місце, яке допомагатиме навчатися та розкриє потенціал учнів, а на додачу стане центром для зустрічей і спілкування представників місцевої громади, Mind розповіла Вікторія Тітова, CEO урбан-бюро повного циклу Big City Lab.

Наша команда досліджує та розробляє підходи до створення якісно нових освітніх просторів. Вони втілені у спільних проєктах із Міністерством освіти – трансформаціях типових радянських шкіл, гайдлайнах із ремонту профтехів та облаштування кабінетів і лабораторій для Нової української школи. Розроблені рішення стосуються як загальних принципів роботи з всієї будівлею, так і дуже конкретних речей – наприклад, типу дверної ручки.

А ще ці проєкти допомагають не тільки переосмислювати старі будівлі, а й створювати простори з нуля, уникаючи всіх помилок типової радянської архітектури.

Нові підходи до відбудови шкіл

Якщо ділитися досвідом з тими, хто відбудовує освітню інфраструктуру, то я б фокусувалася на трьох підходах:

• школа як простір, спроєктований довкола потреб дитини;
• школа як центр тяжіння спільноти;
• школа як місце зі своєю історією.

Звісно, заклад має відповідати потребам школярів та освітнього процесу. Тут мають бути простори, які роблять навчання цікавим та актуальним – сучасні лабораторії, кабінети, оснащені технікою. Ми маємо відійти від старого плану розсадки, коли діти дивляться одне одному в потилицю – куди приємніше працювати в колі та бачити обличчя однокласників.

Сучасний заклад повинен мати не тільки облаштовані приміщення, а й облаштовану територію, де можна проводити час.
Але функціонал школи не закінчується на освітньому процесі. Бо, крім усього іншого, школа – це місце єднання людей.

Школа, яка живе після дзвінка

Можливість облаштувати у школі простори, якими зможуть користуватися всі місцеві, є важливою і для самих освітніх закладів, і для громади.

У великих містах деякі райони не мають достатньо спортивної чи рекреаційної інфраструктури, а створити її там часто неможливо – вільної землі просто немає. У малих містечках і селах таких спільних просторів зазвичай немає зовсім. І малоймовірно, що для невеликої громади хтось зведе окремо і сучасну школу, і спорткомплекс, і, наприклад, коворкінг.

Тому школа як місце для всіх – це справді необхідність.

Як це відбувається зараз? Школа відкрита 175 днів на рік, з 8 до 16 години. В інший час – це порожня будівля, у якій завмирає життя.

А що, як змінити цей підхід? Що як створити нетипову школу, яка стане серцем громади – публічним простором, сповненим життя і руху? Місцем, яке максимізує інвестиції держави у створення цієї інфраструктури. Бо кожна вкладена гривня дасть не лише освітній заклад, а й простір, де кожен охочий зможе попрацювати та потренуватися, пообідати та відпочити.

Як школі стати місцем подій?

Розгляньмо, як можна змінити функціонал, навʼязаний Радянським Союзом. Бо деякі шкільні простори можуть мати по декілька функцій: до обіду – для учнів, ввечері та у вихідні – для всієї громади.

Актова зала. Приміщення, яке відкрите щодня. Під час перерв між уроками – місце для ігор і спілкування, після занять – локація для подій громади, конференцій, виставок, концертів тощо.

Бібліотека-коворкінг. Простір для навчання, роботи й дозвілля. Є і зони для командної роботи, і затишні місця для читання. А ще – можливість прийти та попрацювати в тиші.

Їдальня-кафетерій. Це не стандартна шкільна їдальня, а затишне кафе з виходом на вулицю. Тут хочеться не просто поїсти, а залишитися довше – цьому, до речі, нерідко сприяє можливість поспостерігати за тим, як готується їжа. Наприклад, в одному з наших проєктів у їдальні буде піч для випікання хлібу, бо в селі немає жодної пекарні. Піч розміщено так, що процес видно із зали. А саму випічку може придбати будь-хто.

Внутрішній дворик. У теплий сезон тут можуть проходити уроки просто неба, а поза ними – зустрічі або вечірні кіносеанси.

Спортзал і спортмайданчик. І крита зала, і локації просто неба доступні не лише школярам, а й жителям громади –  вечорами та у вихідні.

Шкільне подвірʼя. Зазвичай це великий простір, який більшу частину часу не використовується. Але він може мати різний функціонал – і не тільки під час великої перерви. Так, подвірʼя може бути локацією для подій школи та громади, а ще – дитячим майданчиком чи сквером, де можна відпочити ввечері.

Зробити ці простори мультифункціональними можна не лише при створенні нової будівлі, а й при реконструкції типових радянських закладів.

Як зберегти історію простору?

Сьогодні в Україні відбудовується багато шкіл, зруйнованих під час повномасштабної війни. Важливо зберегти їхню історію – але водночас не перетворити простір на похмурий меморіал.

Розробляючи проєкт школи на Херсонщині, ми шукали дуже ніжні рішення, які нагадуватимуть: тут раніше вже була школа, та її зруйнували росіяни. Але це нагадування не мало б перетягувати на себе увагу.

Так зʼявилась ідея: на подвір’ї та підлозі нової будівлі всередині викласти контур старої школи цеглою, що залишилася від зруйнованого закладу. Так школа зберігає пам’ять про минуле й водночас відчувається як сучасний живий простір.

Школа як опора громади

Працюючи з освітньою інфраструктурою, важливо не втратити головну місію школи – об’єднувати людей.

Бо школа завжди була місцем зустрічей, підтримки та взаємодії. І це особливо стало помітно на початку повномасштабного вторгнення. Тоді школи ставали опорним пунктом безпеки: тут були укриття, тут роздавали гуманітарну допомогу, готували їжу та збирали необхідне для наших військових.

І саме такі простори роблять громади привабливими. І для тих, хто там живе. І для тих, хто виїхав, а тепер думає, чи не повернутися. І для тих, хто втратив свій дім, і шукає новий. Саме такі школи нам потрібні сьогодні.