Судова незалежність по-українськи: що стоїть за результатами звіту ENCJ
Чому Україна знову опинилася внизу рейтингу Європейської мережі рад юстиції?
Європейська мережа рад юстиції (ENCJ) оприлюднила черговий звіт про стан незалежності суддів у 30 країнах Європи. Україна традиційно бере участь у цьому дослідженні, однак цьогорічні результати знову виявилися для нас невтішними. За оцінкою самих суддів, рівень незалежності судової влади в Україні є найнижчим у Європі.
На перший погляд, ці висновки є цілком очікуваними. Судді говорять про тиск, суспільство – про недовіру до судів, держава – про потребу чергових реформ. Проте, якщо уважно подивитися на сам звіт і методологію дослідження, картина виявляється складнішою та менш однозначною.
Про що насправді говорить звіт ENCJ, проаналізував і поділився з Mind власною експертною думкою Сергій Шкляр, партнер-засновник і старший партнер юридичної компанії Arzinger, адвокат, д.ю.н.
Звіт ENCJ ґрунтується передусім на опитуванні самих суддів. Йдеться не про аналіз якості судових рішень чи ефективності боротьби з корупцією, а про суб’єктивне відчуття – наскільки незалежними судді почуваються у своїй щоденній роботі.
Цей підхід має очевидну цінність: саме судді першими відчувають неформальний тиск, політичні сигнали, медійні кампанії. Водночас він має і свої обмеження. Самооцінка завжди неминуче є неповною.
Людський фактор, питання особистої відповідальності, професійної доброчесності та дотримання стандартів у таких опитуваннях зазвичай залишаються поза фокусом. У результаті проблеми можуть висвітлюватися переважно з одного боку.
Чому Україна знову опинилася внизу рейтингу?
Українські судді оцінили рівень своєї незалежності у 5,9 бала з 10 – це найнижчий показник серед усіх країн-учасниць. Для порівняння: у країнах Північної Європи, Нідерландах чи Великій Британії ці оцінки коливаються в межах 8,5–9,8 бала.
Цю різницю складно пояснити лише війною чи браком формальних гарантій. Проблема значно глибша.
Україна десятиліттями перебуває у стані перманентної судової реформи. Інституції суддівського врядування постійно перезавантажуються, змінюють склад і правила роботи. У таких умовах стабільність і відчуття захищеності дійсно є слабкими.
Водночас не можна ігнорувати той факт, що низький рівень довіри до судів формується не лише зовнішнім тиском, а й внутрішніми проблемами самої судової системи.
Інституції суддівського врядування: між захистом і відповідальністю
Українські судді в опитуванні ENCJ низько оцінюють незалежність органів суддівського врядування, які мали б бути запобіжником від політичного втручання. За останні роки ці органи неодноразово опинялись у стані фактичного паралічу або працювали в умовах сильного зовнішнього впливу.
Проте водночас саме ці інституції відповідають і за дисциплінарну відповідальність суддів. Баланс між захистом незалежності та забезпеченням підзвітності досі залишається невирішеним. Це породжує ситуацію, у якій судді не довіряють системі, а суспільство не бачить ефективних механізмів очищення судової влади.
Медіа і соціальні мережі: тиск як симптом
Майже половина українських суддів вважають, що медіа тиснуть на їхні рішення, а значна частина відчуває вплив соціальних мереж. У результаті опитування служителів закону за цими показниками Україна опинилася серед лідерів у Європі.
Однак тут варто зауважити: тиск не виникає у вакуумі. Він є прямим наслідком багаторічної недовіри до судової влади, численних корупційних скандалів, суперечливих рішень і відсутності відчутного прогресу. Публікації в медіа та мережі часто є реакцією суспільства на брак прозорості й відповідальності, а не лише проявом необґрунтованого втручання.
Корупція як фактор, який воліють ігнорувати
У самому звіті ENCJ серед ключових висновків прямо зазначено: в окремих судових системах корупція залишається серйозною проблемою, попри переконання судової влади, що вона робить достатньо для боротьби з неправомірними діями суддів.
Для України цей аспект є принциповим. Корупція підриває не лише довіру суспільства, а й реальну незалежність суддів, роблячи їх уразливими до вибіркового тиску, шантажу або показових дисциплінарних проваджень. Ігнорування цього фактору неминуче робить будь-який аналіз неповним.
Дисциплінарна система: контроль чи загроза
39% українських суддів вважають, що дисциплінарні органи можуть переслідувати їх за зміст судових рішень – це найвищий показник у Європі. Водночас суспільство часто вважає дисциплінарні механізми надто м’якими та неефективними.
Ця суперечність свідчить про системну проблему: дисциплінарна система досі не стала ані ефективним інструментом відповідальності, ані надійним механізмом захисту від свавільного втручання.
Війна як каталізатор, але не причина
Повномасштабна війна різко загострила всі наявні проблеми правосуддя. Суспільний запит на швидкі та жорсткі рішення зріс, терпимість до процедур зменшилася. У таких умовах незалежність судової влади стає особливо вразливою.
Утім більшість проблем, зафіксованих у звіті ENCJ, існували задовго до 2022 року. Війна лише зробила їх очевиднішими.
Замість висновку
Звіт ENCJ не є ані виправданням судової системи, ані її вироком. Проте він фіксує глибоку кризу довіри – як усередині суддівського корпусу, так і з боку суспільства.
Україна опинилася внизу рейтингу Європейської мережі рад юстиції не лише через зовнішній тиск, а й через нерозв'язані внутрішні проблеми, зокрема корупцію, слабку дисциплінарну систему та брак відповідальності.
Справжня незалежність судової влади починається не лише з гарантій від втручання, а з готовності самої системи чесно подивитися на власні вади й взяти за них відповідальність.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
