Превентивна реструктуризація vs банкрутство: як (чи) працюють нові правила гри?
Чи приходить бізнес до кредиторів масово домовлятися до дефолту та як може скористатися новою процедурою
Уже другий рік в Україні діє процедура превентивної реструктуризації – інструмент, який мав навчити бізнес домовлятися з кредиторами до дефолту, а не після. Проте з моменту впровадження, з 1 січня 2025 року, ним скористалися всього близько 15 компаній (і це на тлі 780 банкрутств лише за минулий рік).
Така динаміка – не провал інструмента, це діагноз ринку, який звик приходити за юридичною допомогою вже після дефолту, і рахунок за цю звичку зростає. Адже нові правила гри та спрощені суди скасували можливість тягнути час і ховати активи.
Деокладно про механізм превентивної реструктуризації, чому шість місяців на неї – це не обмеження, а жорсткий фільтр для життєздатних компаній і про те, як скористатися цим інструментом, Mind розповів Валентин Гвоздій, адвокат, партнер-засновник юридичної фірми GOLAW.
Що саме мало спрацювати?
До 2025 року компанія, якій бракувало грошей на борги, мала два шляхи. Перший – банкрутство: публічна судова процедура, у якій керівництво втрачає контроль над бізнесом, а майно здебільшого розпродають. Другий – досудова санація, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства 2019 року.
За шість років, з 2019-го по 2025-й, господарські суди прийняли до розгляду 29 заяв про затвердження плану досудової санації і затвердили лише вісім планів (дані оприлюднив один із розробників нового закону в лютому 2026 року). Один-два врятовані бізнеси на рік на всю країну – навіть попри те, що Верховний Суд у 2025 році відзначив зростання інтересу до досудової санації. Решта – неформальні домовленості з банками, що трималися на добрій волі сторін.
Закон № 3985-IX, ухвалений 19 вересня 2024 року й чинний з 1 січня 2025 року, доповнив кодекс окремою книгою «Превентивна реструктуризація». Це імплементація Директиви (ЄС) 2019/1023, за якою країни Євросоюзу перебудовували своє законодавство про неплатоспроможність, і одна з вимог Ukraine Facility.
Задум простий: дати життєздатному бізнесу можливість домовитися з кредиторами під захистом суду ще до неплатоспроможності – коли компанія працює і платить зарплати, але бачить, що протягом наступних 12 місяців не зможе обслуговувати борги.
Що саме отримав боржник?
Контроль. На відміну від банкрутства, керівництво не відстороняють, а арбітражний керуючий (тут він називається адміністратором) наглядає і дає висновок щодо плану, але бізнесом не керує.
Захист. З відкриттям процедури ніхто не може відкрити справу про банкрутство компанії, зупиняється нарахування штрафів і пені, а на клопотання боржника суд може зупинити примусове стягнення та звернення стягнення на заставу.
Гарантії для угоди. Контрагенти не можуть розірвати договори лише через відкриття процедури, а нове фінансування під реструктуризацію в разі подальшого банкрутства погашається в першу чергу.
Обов’язковість результату. План, схвалений необхідною більшістю кредиторів і затверджений судом, стає обов’язковим і для тих, хто голосував проти. І все це без публічного тавра «банкрут» і за передбачувану ціну: винагорода адміністратора – від трьох мінімальних зарплат на місяць для малого бізнесу, до 15 – для великого, тобто від 26 тис. до 130 тис. грн.
Від бізнесу очікували одного: що він прийде рано. Слово «превентивна» в назві процедури не декоративне.
Що показали перші 20 місяців?
Цифри такі. У 2025 році, за даними Опендатабот, відкрито вісім справ про превентивну реструктуризацію щодо шести компаній. Станом на квітень 2026 року – дев'ять процедур і три затверджені плани; станом на липень, за даними Мін’юсту, дев'ять підприємств перебувають у процедурі, ще для шести – плани затверджено.
За той самий 2025 рік 780 компаній зайшли в судове банкрутство, а за перше півріччя 2026-го господарські суди відкрили ще 1250 проваджень (разом із фізичними особами).
Із 6107 справ, що перебували в судах у липні 2026 року, три чверті – на стадії ліквідації і лише 5% – на стадії санації, тобто спроби відновити платоспроможність.
Верховний Суд в аналізі роботи господарських судів за 2025 рік фіксує той самий тренд з іншого боку: справ і матеріалів, пов’язаних із банкрутством, у місцевих судах стало на 18,2% більше – 18,6 тис.
Співвідношення промовисте: на одну спробу домовитися до дефолту – десятки ліквідацій після нього. Але це не означає, що інструмент не працює. Кількість затверджених планів за один квартал подвоїлася, а за перший рік превентивна реструктуризація дала більше затверджених планів, ніж досудова санація давала в середньому за два.
Не спрацювало інше – очікування, що бізнес масово прийде до кредиторів заздалегідь. Причина – у самій конструкції процедури, і її треба розуміти до того, як нею користуватися.
Шість місяців – це рамка, а не недолік
Заходи захисту боржника діють не більше шести місяців і не продовжуються – так прямо написано в Кодексі. Заключне засідання суду призначають не раніше ніж через два і не пізніше ніж через шість місяців після відкриття процедури; якщо план не затверджено протягом 12 місяців, процедуру закривають. Ці строки закладено самою Директивою 2019/1023, яка свідомо обмежує захист боржника: процедура створена для життєздатного бізнесу з майже готовим планом, а не як притулок від стягнень.
Реструктуризація – це не одна розмова з банком. Це:
- інвентаризація боргів і кредиторів;
- оцінка бізнесу та майна;
- розрахунок ліквідаційного сценарію – скільки кожен кредитор отримав би, якби компанію продали з молотка;
- фінансова модель;
- поділ кредиторів на класи;
- узгодження умов – списання, відстрочення, конвертація боргу в капітал, продаж непрофільних активів – і збирання голосів.
Для середньої компанії з десятком істотних кредиторів це 6–12 місяців роботи. Закон це розуміє: він передбачає спрощений порядок для боржника, який приходить із планом, уже схваленим кредиторами, а малому бізнесу дозволяє подати спочатку концепцію й лише протягом двох місяців – повний план.
Шести місяців захисту достатньо, щоб юридично оформити домовленості, досягнуті до подання заяви. Почати в цьому вікні з інвентаризації боргів означає вийти з-під захисту з недописаним планом.
Є і другий фільтр – критерій найкращих інтересів кредиторів: жоден кредитор не може отримати за планом менше, ніж отримав би в ліквідації. Це змінює логіку переговорів.
Боржник, який приходить із проханням про час, не має що запропонувати: кредиторський комітет 2026 року рахує ліквідаційний сценарій швидше, ніж боржник встигає закінчити презентацію. Боржник, який приносить план, у якому кредитор заробляє більше, ніж на ліквідації, отримує і час, і підписи.
У переговорах про реструктуризацію останніх двох років найчастіша помилка та сама: прохання про час замість пропозиції про вартість.
Чому банкрутство більше не купує час
Тут потрібна передісторія. З дня відкриття провадження у справі про банкрутство за ст. 41 кодексу автоматично вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів: зупиняється примусове стягнення за виконавчими документами, не нараховуються неустойка і штрафи, боржник не погашає старі борги інакше, ніж за правилами кодексу. Мораторій діє до закриття справи. Саме ця норма роками робила банкрутство інструментом виграшу часу: боржник ініціював справу, а кожен спір у її межах – про розмір вимог, недійсність угод, майно – розглядали за загальними правилами, три-чотири місяці в першій інстанції з апеляціями. Справа тривала роками, мораторій – разом із нею.
Закон № 3249-IX від 13 липня 2023 року, чинний із 29 липня 2023 року на період воєнного стану та шість місяців після нього, цю арифметику зламав. Мораторію він не встановлював і не скасовував – він перевів спори в межах справи про банкрутство на спрощене провадження зі строком до двох місяців.
Таких спорів багато: за даними Верховного Суду, у 2025 році господарські суди розглянули 4700 позовних спорів у межах справ про банкрутство – у півтора раза більше, ніж роком раніше, з присудженими до стягнення 25,9 млрд грн. Той самий мораторій тепер виграє боржникові тижні, а не квартали: справа швидше доходить до ліквідації.
А ліквідація – це фіксація втрат. Ось що я маю на увазі. До моменту, коли компанія опиняється в банкрутстві, вартість уже зруйнована: клієнти пішли, ключові працівники звільнилися, обладнання застаріло або вивезене, а майно на аукціоні продають зі знижкою. Суд не створює вартість – він розподіляє те, що лишилося, між кредиторами за чергами.
Статистика це підтверджує. За даними Опендатабот на основі судової статистики, із 780 компаній, що зайшли в банкрутство у 2025 році, лише 48, близько 6%, обрали санацію; 84% банкрутів – товариства з обмеженою відповідальністю, галузеві лідери – оптова торгівля, сільське господарство, нерухомість і будівництво. Судова процедура фіксує результат, створити його вона не здатна.
Той самий закон 2023 року розширив коло осіб, яких можна притягнути до субсидіарної відповідальності – змусити відповідати за борги компанії власним майном, якщо активів банкрута не вистачає. Раніше це стосувалося передусім засновників і керівників; тепер – і осіб, які укладали правочини з боржником чи вчиняли майнові дії щодо його активів.
Разом із правом арбітражного керуючого та кредиторів оскаржувати угоди боржника, вчинені за три роки до банкрутства, це означає просту річ: виведення активів напередодні неплатоспроможності – стратегія 2019 року. У 2026-му вона персонально дорога для кожного, чий підпис стоїть на таких документах.
Ринок проблемного боргу: питання, яке ще не поставили
Другий сюжет 2026 року – банківські борги. За даними НБУ, частка непрацюючих кредитів (NPL, кредитів, за якими позичальник не платить понад 90 днів або визнаний неплатоспроможним) на 1 серпня 2026 року становила 12,1% – на 1,8 відсоткового пункту менше, ніж на початку року, і це найнижчий показник за понад 15 років.
На піку, у перший рік великої війни, було 39,1%. У грудні 2025 року державні банки одномоментно списали понад 170 млрд грн старих непрацюючих активів; портфель NPL у системі зменшився приблизно до 188 млрд грн і з початку 2026 року майже не змінився (мінус 0,8 млрд грн), тоді як загальний кредитний портфель зріс на 14,3%. Частка падає, бо росте знаменник – нове, якісніше кредитування.
Десятиліття ринок проблемного боргу жив за простою логікою: портфель купують за невелику частку номіналу, і глибокий дисконт покриває будь-які юридичні дірки – втрачені документи, сумнівну заставу, пропущені строки.
Питання, якого ринок ще не поставив: що станеться з цінами на портфелі, коли банки завершать розчищення балансів?
Моя відповідь із переговорної практики складається з трьох спостережень:
1. Пропозиція стискається – старі портфелі списано або продано, а нових дефолтів мало, бо НБУ фіксує кращу якість нових кредитів.
2. Попит не стискається – інвестори, факторингові та колекторські компанії створили потужності під обсяги 2022–2024 років.
3. Коли пропозиція падає швидше за попит, дисконт зменшується та перестає покривати слабку документацію. Дохідність інвестора переїжджає з макроциклу в якість правового аудиту. Вікно дешевого входу в українські проблемні активи зачиняється: купувати «на око» ставало дорого вже торік, у 2027-му це буде розкіш.
Що спостерігати до кінця 2027 року
Прогнози тут доречні лише ймовірнісні, і кожен спирається на конкретні дані.
Базовий сценарій
Кількість превентивних процедур за півтора року подвоїться-потроїться – до 30–45 сукупно проти нинішніх 15. Підстава: кількість затверджених планів подвоїлася за квартал, з трьох – у квітні до шести – у липні 2026 року, і найближчими місяцями з’являться перші виконані плани – прецеденти, які кредитори побачать у цифрах.
Частка NPL за темпу січня – липня (мінус 1,8 пункту за сім місяців, близько 0,26 пункту на місяць) до кінця 2026 року опуститься приблизно до 10,8%; за повільнішим темпом травня – липня (близько 0,17 пункту на місяць) – до 11,3%. В обох випадках це близько 11%, і надалі стискання пропозиції для інвесторів у проблемний борг.
Ризик-сценарій
Воєнний або енергетичний шок погіршує якість нових кредитів, банки знову накопичують проблемний борг – дисконтне вікно прочиняється, але ненадовго і не для всіх: банки навчилися продавати швидше й дорожче.
Три індикатори покажуть, який сценарій реалізується:
- Кількість нових превентивних процедур за півріччя і частка затверджених планів у публічній статистиці Мін’юсту.
- Щомісячна динаміка NPL проти темпу нового кредитування: якщо обсяг непрацюючих кредитів почне зростати у гривнях, а не лише падати у відсотках, це перший сигнал зміни циклу.
- Поява першої процедури, розпочатої з подачі кредиторів. Відкрити превентивну реструктуризацію може лише сам боржник, але кодекс дає кредиторам право поставити перед ним це питання, і боржник зобов’язаний дати вмотивовану відповідь протягом 30 днів. День, коли цим правом скористається великий банк, означатиме, що інструмент став кредиторським.
Правило 2026 року одне, і воно просте: судова процедура фіксує результат – створюється він у переговорній кімнаті, за 6–12 місяців до кризи ліквідності. Закон дав інструменти тим, хто готується. Іншим він залишив статистику.
Автори матеріалів OpenMind, як правило, зовнішні експерти та дописувачі, що готують матеріал на замовлення редакції. Але їхня точка зору може не збігатися з точкою зору редакції Mind.
Водночас редакція несе відповідальність за достовірність та відповідність викладеної думки реальності, зокрема, здійснює факт-чекінг наведених тверджень та первинну перевірку автора.
Mind також ретельно вибирає теми та колонки, що можуть бути опубліковані в розділі OpenMind, та опрацьовує їх згідно зі стандартами редакції.
