Марко Рубіо
Марко Антоніо Рубіо народився 28 травня 1971 року в Майамі, штат Флорида, у родині кубинських емігрантів. Дитинство провів між Флоридою та Невадою, де його батько працював барменом, а мати – покоївкою. Закінчив Університет Флориди (бакалавр політичних наук, 1993) та Школу права Університету Майамі (доктор права, 1996). Ще в юності зацікавився політикою, натхненний історією еміграції своєї родини з комуністичної Куби.
Політичний зліт
Після завершення університету Рубіо почав політичну кар’єру в комісії міста Західний Майамі (1998–2000), а у 2000 році був обраний до Палати представників Флориди. Там він швидко просунувся кар’єрними сходами: у 2003 став лідером більшості, а у 2006 – спікером Палати. У цей період просував ініціативи з реформування освіти, підтримки малого бізнесу та податкових змін.
Робота в Сенаті та президентська кампанія
У 2010 році Рубіо став сенатором США від Флориди, представляючи Республіканську партію. У Сенаті він займав чітко консервативну позицію, виступав проти розширення державної ролі в економіці та активно підтримував жорстку зовнішню політику щодо Куби, Китаю та Венесуели. На той час він був одним із наймолодших американських сенаторів. У 2016 році він балотувався в президенти США, але поступився Дональду Трампу і згодом переобрався знову до Сенату.
В кріслі держсекретаря США
У листопаді 2024 року Рубіо був призначений державним секретарем США в другій адміністрації Трампа. На цій посаді він провів кадрові чистки у Держдепі, ліквідував USAID, обмежив участь США в міжнародних організаціях і просував жорстку лінію у відносинах із Китаєм та міграційній політиці. Його курс отримав як підтримку за рішучість, так і критику за ізоляціонізм. Він став став першим латиноамериканцем на таких високих посадах в історії США.
Ставлення до зовнішньої політики, ролі США та України
На міжнародній арені Рубіо відомий як послідовний критик авторитарних режимів і прихильник сильної ролі США у світовій політиці, хоча останнім часом він демонструє більшу готовність до дипломатичних компромісів, зокрема щодо війни в Україні. З початку повномасштабного вторгнення рф він підтримував допомогу Україні. Водночас у ролі держсекретаря він порушував складні дипломатичні питання: був причетний до переговорів із росією щодо територіальних поступок, закликав до компромісів у війні в Україні, що викликало суперечки. У 2025 році його почали називати найвпливовішим американським дипломатом із часів Генрі Кіссінджера.
Особисте життя
Одружений з Дженет Дусдебес, колишньою банківською касиркою та черлідеркою команди «Маямі Долфінс». У сім'ї четверо дітей.
