Технологічний газ обростає старими корупційними схемами

ПАТ «Укртрансгаз» (УТГ) оголосило тендер на закупівлю 2,18 млрд куб. м природного газу для технологічних потреб на загальну суму 20 млрд грн. Уже вдруге з початку року компанія намагається організувати закупівлю газу для забезпечення його транзиту.

Шанс провести тендер з’явився лише після допуску до торгів низки приватних компаній. Серед структур, які готові забезпечити газові поставки для «Укртрансгазу», – ERU Traiding (інтереси ЄБРР, Рінат Ахметов), Trafigura Ukraine (інтереси ЄБРР, Ігор Коломойський, Віталій Хомутинник), «Українська міжбанківська валютна біржа» (Ігор Коломойський), «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» (група Burisma Миколи Злочевського, оточення екс-президента Януковича), «Енергетична нафтогазова компанія» (формальні інтереси Вадима Новинського), «Газоторгова компанія» (формальні інтереси Олександра Онищенка), «Газпостач-Черкаси» (формальні інтереси Вадима Новинського) і НАК «Нафтогаз України».

Власне, дивує фактична пасивність «Нафтогазу» як «власника» та материнської компанії для УТГ у питанні поставок технологічного газу. У НАКу навіть вітають таке рішення. «Ми підтримуємо рішення «Укртрансгазу» з розділення цієї закупівлі на лоти і використання ринкових механізмів визначення ціни. Це ще один крок до ефективного і конкурентного ринку газу в Україні», – вважає керівник «Нафтогазу» Андрій Коболев.

При цьому формальна аргументація та звернення до конкурентного ринку і демонополізації не витримує критики. Адже згідно з умовами поставок ціна газу буде прив’язана до німецького хабу NCG. «Ціна за кожен місяць поставки індексуватиметься за формулою до цін на газ на ліквідному німецькому газовому хабі NCG, що гарантує ринковий рівень цін для «Укртрансгазу», – підтвердили у «Нафтогазі».

Тим часом «трейдери» не транспортуватимуть увесь обсяг газу із ЄС. Адже всі вони мають контрагентів, які видобувають частину газу в Україні, наприклад, «Укрнафтобуріння» Коломойського і Хомутинника та «Еско-Північ» Злочевського.

Зрештою, «Нафтогаз», який не сплачує ПДВ при імпорті газу, може в результаті отримати найкращу ціну для технологічного газу, але на диво штучно відмовляється від такої вигоди.

Власне, новий конкурс є продовженням старого тендеру, який був оголошений ще в листопаді 2016 року «Укртрансгазом» на закупівлю 2,5 млрд куб. м «блакитного палива». У рамках цього тендера «Укртрансгаз» відхилив заявки компаній «Українська міжбанківська валютна біржа», «Нафтогазгруп «Деметра» і «Еско-Північ», а допустив тільки «Нафтогаз України» і «ERU Traiding». У січні Антимонопольний комітет України за скаргою «Нафтогазгруп «Деметра» зобов’язав УТГ скасувати тендер на закупівлю 2,5 млрд куб. м газу для виробничо-технологічних потреб. У зв’язку з цим «Укртрансгаз» уклав з «Нафтогазом» договір на поставку 1,6 млрд куб. м газу на суму 13,4 млрд грн на період до 30 квітня 2017 року.

Новий тендер розбитий на 10 лотів з поставкою 218 млн куб. м газу в кожному лоті на суму 2 млрд грн. Термін поставки – квітень–грудень 2017 року. Ці торги фактично констатують поділ ринку поставок технологічного газу між новими та дрібними напіволігархами, старими олігархами та групою консультантів з ЄБРР і Світового банку, які перебувають у тісних контактах з керівництвом «Нафтогазу». Обсяг цього сегмента ринку доволі привабливий і вже рік у рік становить приблизно $700–800 млн.

Показово, що жодних нових схем у поставках технологічного газу не вигадали. І досі використовується корупційний досвід, «набутий» у 2011–2012 роках. Тоді також існували компанії, які отримували привілейоване право продажу технологічного газу для УТГ.

Зокрема, показовою стала історія 2012 року. Йдеться про купівлю «Укртрансгазом» природного газу в компанії «Лідергаз», яку пов’язували із оточенням екс-президента Януковича. Обсяг поставки тоді становив 570 млн куб. м на суму $300 млн.

Тому зараз можна констатувати наявність низки приватних інтересів при поставці технологічного газу для УТГ. І це відбувається на фоні самоусунення «Нафтогазу» як державної компанії, яка віддає можливий прибуток «чужим» та відверто олігархічним структурам. Усі ці факти та аналогія із компанією «Лідергаз» епохи Януковича наштовхує на думку про можливу присутність тут корупційного фактора. А це вже питання радше до антикорупційних органів – НАБУ та САП.