facebook.com
mind
Холодний розрахунок: тарифи на опалення стануть іспитом для місцевої влади

Холодний розрахунок: тарифи на опалення стануть іспитом для місцевої влади

Як децентралізація позначиться на відносинах зі споживачами тепла

Холодний розрахунок: тарифи на опалення стануть іспитом для місцевої влади
Фото УНІАН

Раптове погіршення погоди в середині квітня змусило владу деяких міст України поновити опалювальний сезон, який на переважній більшості території завершився ще 1 квітня. Серед тих, хто поновив, – Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, деякі районні центри. Натомість Київ, Дніпро, Одеса, Миколаїв та багато інших міст змушені були закривати дитячі садки та школи, щоб перечекати сніг і мороз. Адже відновити теплопостачання вони вже не мали ані технічної, ані фінансової можливості.

У березні Нацкомісія з питань регулювання електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) прийняла рішення про підвищення повноважень місцевої влади у питаннях регулювання тарифів на теплопостачання. Якщо в населеному пункті підприємства теплопостачання виробляють менше 170 000 гігакалорій, а оснащення житлового фонду лічильниками менше 80%, рівень тарифу на тепло встановлює місцева влада.

Відтак, згідно із законом про децентралізацію, місцева влада також відповідатиме за закупівлю та використання газу або іншого джерела енергії для виробництва тепла, ремонти та розвиток тепломереж, фінансування розвитку енергозбереження, виплату зарплати працівникам. Із 234 підприємств теплокомуненерго (ТКЕ), що є ліцензіатами НКРЕКП, у комісії залишається лише 44. Інші – 190 – переходять під контроль місцевої влади.

Здається, ще далеко не всі представники місцевої влади розуміють, з якими проблемами їм доведеться стикнутися, і як вони пояснюватимуть необхідність підвищення тарифів на тепло. Та й взагалі, чи вдасться їм розпочати новий опалювальний сезон 2017–2018 років. Найболючіші питання нових взаємовідносин між місцевою владою, урядом та НАК «Нафтогаз України» розглядалися на круглому столі за підсумками нинішнього опалювального сезону «Непозбувна бентега: опалювальний сезон 2016–2017».

Коли розірветься боргове коло? Навіть коли тарифи на тепло були низькими, споживачі не квапилися сплачувати 100% за споживане тепло. Держава ж не поспішала компенсувати ТКЕ пільги і субсидії і дуже часто «забувала» погашати борги бюджетних організацій. ТКЕ не могли повністю розрахуватися за газ і накопичували борги перед НАК «Нафтогаз України». НАК не міг розрахуватися за імпортний газ, і ці борги накопичувала вже держава на міжнародному рівні. Наприкінці 2016 року загальний борг ТКЕ перед НАКом досяг майже 30 млрд грн.

Улітку 2016 року «Нафтогаз» намагався налагодити платіжну дисципліну шляхом судового арешту поточних рахунків ТКЕ та невідпуску газу тим організаціям, що не погасили попередні борги. Місцева влада пройшла перше бойове хрещення.

«На початку сезону рахунки 104 найбільших компаній були заблоковані: рішення судів НАК «Нафтогаз України» передав виконавчий службі, і вона заблокувала не тільки поточні, а й рахунки, захищені законом. І їх підприємства вимушені були також розблокувати через суд. Різними шляхами підприємства працювали, у тому числі й завдяки місцевим адміністраціям, які знаходили кошти хоча б на виконання ремонтних робіт», – розповідає Сергій Дунайло, віце-президент міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго».

У листопаді 2016 року Верховна Рада прийняла закон №1730-19, яким борги ТКЕ фіксуються на 1 липня 2016 року і, якщо далі підприємство на 100% сплачує поточні платежі, то воно може отримати графік реструктуризації на п'ять років, а штрафи і пені списуються. Борги за поточний опалювальний сезон підприємства ще можуть погасити до кінця квітня. Місцева влада в цьому дуже зацікавлена.

Наприклад, за словами мера Маріуполя Вадима Бойченка, на початку сезону борг «Маріупольтепломережі» становив 850 млн грн, за рік його вдалося погасити на 70 млн грн. «Якщо нам пощастить, і ми потрапимо в програму реструктуризації боргу на п'ять років, то нам спишуть усі відсотки й нарахування. Залишиться 480 млн грн, а це лише 8 млн грн на місяць», – підсумував мер Бойченко.

Утім, за словами того ж Сергія Дунайла, оскільки все ще залишаються спецрахунки за газ, НАК «Нафтогаз України» дозволяє собі всі перераховані від ТКЕ гроші направляти не на сплату поточних платежів, а на погашення попередніх боргів за газ. Таким чином, суми для реструктуризації зменшуються, а поточні борги – ростуть, і на них знов нараховують пені та штрафи. Утворюється замкнене коло.

Ще наприкінці березня профільний віце-прем’єр Генадій Зубко пообіцяв, що до кінця квітня буде створений реєстр боржників – компаній ТКЕ, де фіксуватиметься уся заборгованість за періодами та стан поточних розрахунків. Це дозволить прозоро проводити процес реструктуризації. Таким чином з підприємств будуть списані всі штрафи і пені, відновиться нарахування коштів на поточні рахунки, і ТКЕ зможуть спокійно готуватися до нового опалювального сезону.

Як отримати «живі» кошти? Починаючи з 2014 року держава виводить ціни на газ на ринковий рівень. У 2016 році це, нарешті, позначилося і на тарифах за опалення: вони зросли в 2–3 рази. А разом із ними зросла кількість домогосподарств, що користуються пільгами та субсидіями. Сьогодні в Україні є села і міста, де до 80% оплати за тепло йде за рахунок пільг і субсидій. І лише 20% мало б припадати на «живі» кошти. 

Проте, за словами Сергія Дунайла, сьогодні рівень розрахунків населення за спожиту теплову енергію – найнижчий за всю історію української незалежності: з тих 20% сплачують хіба третину. До цього треба додати заборгованість держави за пільгами та субсидіями, за різницею в тарифах, та борги бюджетних організацій. Загалом близько 5 млрд грн. Це також відбивається на платоспроможності ТКЕ та підготовці до нового опалювального сезону.

«У 2016 році нам нарахували 1 млн грн штрафних санкцій за несвоєчасність розрахунків з «Нафтогазом» через те, що нам несвоєчасно відшкодували тариф. Сьогодні по субсидіях у нас заборгованість по місту 7,780 млн. Вини ТКЕ немає, але «Нафтогаз» нараховує нам пеню, відповідно, ми вимиваємо власні оборотні кошти, через те, що немає домовленості між КМ і НАКом. Вони мають між собою узгодити ці питання», – пояснює ситуацію Віктор Шалугін, заступник міського голови Новоград-Волинського.

Усі пільги та субсидії йдуть у безготівковому вигляді, лише по паперах проходять усіх отримувачів – це так звані клірингові розрахунки. Тепловики просять провести монетизацію пільг і субсидій, хоча б частково від цих 80%, щоб вони могли отримувати на рахунки живі кошти. Хоча б 5–6 млрд грн на рік, адже вони все одно «крутяться» в бюджеті.

Це пов’язано ще й з тим, що останнім часом збільшилася кількість звільнень досвідчених фахівців та керівників теплопостачальних компаній, після їхнього закінчення контракту з МЕРТ. Замість них ставлять абсолютних непрофесіоналів.  «Сьогодні масово звільняються фахівці: сезонна робота, низька заробітна плата, плюс ще й немає чим платити заробітну плату. Це призводить до того, що ми можемо втратити фахівців», – підтверджує мер Борисполя Анатолій Федорчук.

Питання монетизації субсидій може бути вирішене вже до кінця літа. Принаймні, таке зобов’язання записане у новому Меморандумі України з МВФ. «До кінця серпня 2017 року нами буде затверджена постанова Кабміну про монетизацію допомоги в рамках субсидій на оплату житлово-комунальних послуг на рівні компаній, що їх надають», – повідомив прем’єр-міністр Володимир Гройсман на початку квітня.

Поки що монетизація стосуватиметься компаній-виробників енергії, до того ж, уряд зобов’язався відмінити практику розстрочки на оплату опалення і працювати над питанням монетизації пільг на рівні домогосподарств. Питання розстрочки не вельми актуальне, сьогодні таким чином реструктуровано лише 30 млн грн боргів. А от персональна монетизація пільг та субсидій, за підрахунками уряду, триватиме декілька років. До того ж, треба провести велику роботу зі стимулювання заходів енергоефективності.

Чому зростуть тарифи? Як будь-яке велике підприємство, теплокомуненерго для стабільної, а тим паче прибуткової роботи має виробляти певну кількість продукції. А потім продати її й отримати плату. Проте останніми роками для ТКЕ складається не вельми хороша кон’юнктура. І місцевій владі разом з тепловиками доведеться зайнятися ревізією підходів до формування тарифів.

Сьогодні лише 70 компаній мають чітко структурований тариф, всі інші сиділи на ручному коригуванні. Як відзначив Юрій Войтович, директор департаменту енергоефективності та енергозбереження НАК «Нафтогаз України», дуже часто тепловикам у тариф закладали більший обсяг відпуску тепла, а звідси – очікувалася і більша виручка, на якій базувалася вся подальша діяльність компанії.

«Нині теплова енергія коштує дорого, і тепловики часто стикаються з тим, що відпуск теплоенергії значно менший, ніж той, що передбачений  затвердженим тарифом. А немає повної виручки – не виконуються галузеві плани, не можуть розрахуватися з «Нафтогазом», – змальовує ситуацію Войтович.

«У тарифах на теплову енергію корисний відпуск тепла врахований на рівні 2012 року, а  він на 40% перевищує те, що маємо на сьогодні. Правильний мер подивиться, що підприємство не може функціонувати із таким співвідношенням, і повинен буде піднімати тарифи. Інакше йому з бюджету доведеться платити шалені гроші, щоб покрити різницю. Отже корисний відпуск треба бути знижувати, бо він є фактом, а тарифи піднімати, і від цього нікуди не подінешся», – підсумовує Сергій Дунайло.

Як допоможе впровадження енергоефективності? Утім, і місцева влада, і ТКЕ, і споживачі все ж таки можуть вплинути на свої витрати. Але робити це вони повинні разом. Мова йде про цілу низку заходів енергоефективності на всіх рівнях.

Цього опалювального сезону побутовий сектор збільшив споживання газу на 1,5 млрд кубометрів, тоді як промисловість скоротила його на 290 млн кубів. На думку представника НАК «Нафтогаз України» це сталося ще й через те, що субсидія людині призначається в жовтні на весь опалювальний період. Хоча ще до початку опалювального сезону НАК пропонував ввести соціальні коефіцієнти на енергоносії та використання теплової енергії.

«Ці сезонні коефіцієнти дозволили б призначати найбільшу суму субсидії на найхолодніші місяці. Сьогодні ж абонент, який побачив, що в жовтні йому призначили субсидію на 3000–4000 грн на місяць, потім уже ні в чому себе не обмежує. От ми і маємо зростання споживання природного газу цього року побутовими споживачами. Цю ситуацію треба виправити до наступного опалювального сезону», – вважає Юрій Войтович з «Нафтогазу».

НАК вважає за необхідне створити єдину базу даних споживачів-субсидіантів і отримувачів пільг – не тільки природного газу, а й інших енергоносіїв. Там повинен здійснюватися постійний моніторинг. Крім того, необхідно ще скоротити соціальний норматив газу на метр опалювальної площі. Адже нинішнє скорочення – з 5,5 до 5 куб. м – кардинально ситуацію не змінить. Треба скорочувати і далі, орієнтуючися на європейські показники споживання. Це буде стимулом для вживання енергоефективних заходів як державою, так і безпосередньо споживачами.

Ще одна проблема – понаднормативні втрати тепла. За даними «Укртеплокомуненерго» сьогодні вони складаються з таких втрат: 3% – котельні, 11% – мережі, 44% – втрати в самому будинку.

Нещодавно Мінрегіонбуд презентував концепцію розвитку систем теплопостачання України. За словами Дмитра Петруніна, заступника директора департаменту економіки систем життєзабезпечення Мінрегіонбуду, вона складається з трьох етапів.

Перший, до 2018 року, передбачає підвищення фінансової спроможності підприємств ТКЕ. Другий, до 2025 року, – залучення цілих інститутів інвесторів, таких як ЄБРР, Європейський інвестбанк, задля модернізації технологічного обладнання, встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП), які дозволять значно зменшити втрати та використання енергетичних ресурсів.

Третім, до 2035 року, передбачається збільшення частки використання альтернативних джерел у загальному балансі країни в частині виробництва теплової енергії. Спочатку до 30%, а потім – і до 40%. Наприклад, сьогодні місто Кам’янець-Подільський для виробництва теплової енергії майже на 90% використовує альтернативні джерела. А до кінця року планує вийти на показник у 100%.

Крім того, разом із Мінюстом відпрацьовується концепція впровадження лінійного коефіцієнту теплового навантаження. Він передбачає відношення загального обсягу відпуску теплової енергії до загальної протяжності теплових мереж. «Ми розуміємо, чим більше протяжність теплових мереж, тим менше їхня ефективність. Тож якщо коефіцієнт становить 2 та більше, доцільне використання централізованого теплопостачання для населеного пункту. Якщо коефіцієнт менше 2, систему потрібно переробляти, де треба – зробити локальну чи встановити автономну систему», – пояснює Петрунін.

Саме впровадження лінійного коефіцієнту зможе скоротити оперативні витрати ТКЕ та зайві втрати тепла при транспортуванні. А чим швидше місцева влада і підпорядковані їй теплогенеруючі компанії цим займуться, тим на більшу підтримку з боку населення зможуть розраховувати місцеві керівники. Адже питання вартості комунальних послуг останнім часом лідирує серед найбільш соціально «вибухонебезпечних».

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Viber та Telegram