Захворіло у світі
30,784,671
Померло у світі
957,059
Вилікувалось у світі
21,032,712
Захворіло в Україні
175,678
Померло в Україні
3,557
Вилікувалось в Україні
77,512
Глибоке залягання: що являє собою концепція реформ вуглепрому до 2020 року

Глибоке залягання: що являє собою концепція реформ вуглепрому до 2020 року

І чого очікувати галузі – позбавлення збитковості чи прискореної приватизації шахт

Глибоке залягання: що являє собою концепція реформ вуглепрому до 2020 року
Фото Shutterstock

Кабінет міністрів України схвалив Концепцію реформування і розвитку вугільної промисловості на період до 2020 року. Реформа передбачає грандіозний план відмови від використання 10 млн тонн вугілля-антрациту, а також збільшення видобутку вугілля державними шахтами. Проте, головню метою нової концепції є легалізація низки непопулярних та негативних для галузі ключових процесів: прискорена приватизація залишків прибуткових шахт, закриття збиткових шахт та концентрація в одних руках дотаційних коштів.

Нова концепція насправді є вже п’ятою спробою реформи вугільної галузі від часу набуття Україною незалежності. Відлік більш-менш систематизованих спроб реалізувати подібні «концепції» можна вести від програми «Вугілля» 1994 року («Про затвердження Програми розвитку вугільної промисловості та соціальної сфери шахтарських регіонів на період до 2005 року»), програми «Українське вугілля» від 2001 року (на період 2001–2015 рр.), концепції розвитку вугільної промисловості від 2005 року, концепції реформування вугільної галузі України від 2008 року. Також до переліку «концептуальних» можна зарахувати низку документів загального енергетичного або макроекономічного спрямування, які зачіпали питання вугільної галузі.

Усі попередні документи також враховували питання собівартості й дотаційності видобутого вугілля та необхідності приватизації шахт. Але їхньою особливістю варто вважати те, що вони були розраховані на періоди від 10 і більше років. Нині ж – а фактично йдеться про початок реалізації концепції із 2018 року, – Україні пропонують «втиснутися» у два-три роки та поставити крапку в реформі вуглепрому. Такий малий термін, якого автори концепції нібито потребують для реформування галузі, насторожує. 

Хто зацікавлений і чого очікують? Наявна інформація свідчить, що концепція є спільним лобістським проектом оточення президента Петра Порошенка та групи «ДТЕК» Ріната Ахметова. Учасники «проекту» планують брати участь у подальшій приватизації шахт, в управлінні державними об’єктами та розподілі дотаційних коштів для державних шахт.

«Мета нашої концепції – це збільшення видобутку вугілля з одночасним повним переведенням шахт на бездотаційність і самоокупність, з вирішенням екологічних та соціальних проблем», – впевнений міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик.

Також у Міненерго очікують повного заміщення використання електростанціями антрациту вугіллям газової групи. За попередніми планами, у 2017 році відбудеться зниження споживання ТЕС антрациту до 7 млн тонн порівняно з 10 млн тонн у 2016-му. Проте, скорочення проходить за рахунок зниження споживання електроенергії промисловістю та збільшення завантаження АЕС. У 2019 році нова концепція передбачає повний відхід від спалювання на ТЕС антрациту.

Під час представлення нової концепції Ігор Насалик вкотре констатував, що на сьогодні всі державні шахти є збитковими, і реалізація концепції до 2020 року дозволить вже до кінця поточного року вивести 70% шахт на беззбитковість, з яких половина приноситиме прибуток. А до осені 2018-го всі державні шахти працюватимуть взагалі беззбитково.

Реформа вугільної галузі або прискорена приватизація шахт
Фото Shutterstock

Чим нова концепція відрізняється від попередніх? Раніше Міненерго заявляло про реформування 32 державних вугільних підприємств: із них 8 вважалися перспективними і їх планувалося залишити у власності держави; 14 – вивести на беззбитковість і приватизувати, а 11 – ліквідувати. Для 8 перспективних шахт, сумарні запаси яких становлять 469,6 млн тонн вугілля, а потужності – 11,2 млн тонн вугілля на рік, необхідно короткострокове надання державної підтримки протягом 2016–2017 років: для 5 шахт у Донецькій області – «Новогродівська», імені Сургая, «Південнодонбаська №1», імені Стаханова і «Росія», шахта імені Мельникова в Луганській області та шахти «Лісова» і «Степова» у Львівській області.

Інші 14 малоперспективних шахт, сумарні запаси вугілля на яких становлять 594,6 млн тонн, планується приватизувати. Йдеться, зокрема, про 6 шахт у Донецькій області: «Краснолиманська», «Центральна», «Україна», «Курахівська», імені Дзержинського, «Торецька»; 3 шахти в Луганській області: «Гірська», «Карбоніт», імені Капустіна; та ще 5 шахт у Львівській та Волинській областях: «Межирічанська», «Червоноградська», «Відродження», «Великомостівська», «Бужанська»,

У випадку відсутності пропозицій щодо приватизації ці шахти планувалося або законсервувати, або ліквідувати.

Нарешті, 11 шахт, які відпрацьовують свої запаси або будуть віднесені до безнадійно збиткових, було заплановано ліквідувати. Це шахти імені Димитрова, «Родинська», «Північна», «Південна», «Золоте», «Тошківська», «Привольнянська», «Новодружеська», «№9 Нововолинська», «Надія», «Зарічна».

«Міністерство розробило програму, де пройде повна ліквідація 11–13 шахт, і ми спільно з британським фондом адаптації дамо можливість працювати людям, де пройде ліквідація. Сім найрентабельніших шахт залишаться у власності держави, а всі інші ми віддамо на приватизацію», – заявляв міністр Насалик.

Що обіцяють шахтарям? Власне, згідно із новою концепцією передбачено також розподілити шахти на перспективні та неперспективні. Шахти другої групи підлягають консервації у випадку відсутності бажаючих їх приватизувати, але з можливістю відновлення їхньої роботи на прибутковому рівні без державної підтримки. Або ж такі шахти будуть ліквідовані після відпрацювання запасів і без перспективи виходу на беззбитковість.

У розвиток 8 підконтрольних державі шахт планується залучити кредити на суму 0,5 млрд грн. «Визначили вісім шахт, куди ми будемо інвестувати. Ми вже знайшли кредитні кошти, це близько 500 млн грн, які будуть вкладатися, щоб видобуток вугілля не зменшувався. Приклад – шахти «Південнодонбаська №1», «Південнодонбаська №3», «Степова», – заявив Насалик.

Нова концепція передбачає, що у 2017 році видобуток вугілля державними шахтами запланований на рівні 6,3 млн тонн, у 2018-му – 8,7 млн тонн, а в 2019–2020 рр. – понад 10 млн тонн.

Водночас державні шахти в 2016 році скоротили видобуток на 0,9 млн тонн: вони виробили 5,8 млн тонн вугілля на суму 4,4 млрд грн. Збитки від виробництва склали 2,5 млрд грн. З бюджету було виділено 1,4 млрд грн на часткове покриття витрат із собівартості.

Чому ці плани виглядають нереалістично? Скоріше за все, завдання нової концепції – повернутися до показників 2016 року (6,7 млн тонн) – буде не так просто виконати. Реальні очікування державних шахт на 2017 рік – це не 6,3 млн тонн, а у кращому випадку 6 млн. Тому вже на першому етапі виконання концепції можна побачити її нездійсненність.

Загалом у 2017 році на матеріально-технічне забезпечення державних шахт з використанням механізму державних гарантій передбачено 1 млрд грн. Іще 0,87 млрд грн буде направлено на компенсацію різниці (дотації) між ціною вугілля і собівартістю його видобутку для виплати зарплати шахтарям. Також бюджет дає право Кабінету міністрів надавати державні гарантії компаніям за кредитами, залученими для модернізації та технічного переоснащення шахт.

Також нова концепція приділяє увагу іще одному конфліктному та корупційному питанню вугільної галузі – це діяльність державного підприємства для торгівлі вугіллям. «Важливо визначитися з цією державною компанією, щоб ми не створили «монстра» всередині вугільної промисловості, який буде осередком корупції. Тому проведемо консультації. Можливо, варто створити наглядову раду, корпоратизувати. Давайте зробимо так, щоб було прозоро, відкрито, зрозуміло і не було жодних претензій», – закликав керівників галузі прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

Чому новий документ виглядає як черговий переділ ринку? Зараз існує аж три державних підприємства, які виконують роль державного вугільного трейдера. У 2003 році було створено компанію «Вугілля України», яка нині має борг у 2,5 млрд грн. У 2014-му засновано «Державну вугільну компанію», яка також активно залучала кредити, зокрема від Укргазбанку, розміром 300 млн грн для модернізації вугільних шахт. На початку 2016 року уряд створив третю компанію-трейдера – ДП «Держвуглепостач».

І нині мова може йти не про об’єднання цих компаній, а про створення вже четвертої компанії, яка відповідатиме завданням нової концепції. На тлі проблем із поставками вугілля з Донбасу і держава, і ДТЕК зацікавлені в тому, щоб збільшувати виробіток вугілля на контрольованих шахтах.

Для ДТЕК це питання може стати важливим з огляду на необхідність економії коштів при закупівлі імпортного вугілля. Для оточення президента, яке де-факто контролює «Центренерго», також є критичним збільшення видобутку вугілля газової групи. «Центренерго» вже реалізовує проекти з переведення своїх шахт із антрациту на газову групу вугілля. ДТЕК також різко змінив свою позицію щодо неможливості перевести антрацитові ТЕС на вугілля марки «Г»: наразі компанія активно проводить роботи в цьому напрямку.

Реформа вугільної галузі або прискорена приватизація шахт
Фото Shutterstock

Саме тому ухвалена концепція – це не реформа і не система методів та шляхів вирішення проблем із дотаційними шахтами. Адже в контексті окреслених подій на ринку і для президента Петра Порошенка, і для власника ДТЕК Ріната Ахметова важливо буде контролювати як продаж вугілля для потреб ТЕС, так і приватизацію перспективних шахт. Тобто нова концепція є радше бізнес-планом для діючих зацікавлених структур, ніж дійним багаторічним планом розвитку вугільної галузі.

Показовою є позиція політика і бізнесмена із донецького Тореза Віталія Кропачева, якого називають близьким до Ігоря Кононенка та «куратором» нових вугільних проектів. «Я бачу єдиний вихід із ситуації у вугільній галузі – це приватизація шахт. Але приватизація зважена, соціально підтверджена. Щоб у нас не залишилося на наших територіях проблематики з людьми. Вугілля ще багато років буде необхідне на території України, теплова генерація працюватиме. Недовіра до приватизації пов’язана з тим, що шахти, які були приватизовані, знаходилися в дуже гарному стані. Нинішні ж шахти знаходяться в не дуже доброму стані. Але іншого виходу у нас немає», – заявляв Кропачев.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті