Справа – труба: чому аварій у столичному ЖКГ буде більше

29 травня на Голосіївському проспекті, 27 у Києві сталася масштабна аварія – через порив труби були пошкоджені будівлі та автомобілі. Це не перша надзвичайна подія в столичному ЖКГ. У середині травня сталася аварія в Оболонському районі, у лютому – в Шевченківському. У серпні 2015 року внаслідок аварії на київському каналізаційному колекторі без води майже на дві доби залишилися жителі Оболонського, Шевченківського і Подільського районів.

У всіх випадках інженерні мережі не витримали навантаження. Це відомі, але далеко не поодинокі аварії в столичному ЖКГ. Спеціальні бригади підприємств, що забезпечують життєдіяльність міста в житлово-комунальному секторі, щодня виїжджають на виклики – усувати аварії та поломки. Що ж загалом відбувається у ЖКГ Києва?

Старі мережі

Надзвичайна ситуація на Голосіївському проспекті сталася в результаті гідравлічних випробувань, що проводяться ПАТ «Київенерго», компанії, яка поставляє в будинки киян тепло, гарячу воду та забезпечує місто електроенергією.  

«Такі перевірки – норма для літнього періоду. Вони дають можливість підприємствам житлово-комунального господарства знизити аварійність у період опалювального сезону», – зазначають у КМДА. «Ця ділянка тепломережі експлуатується з 1979 року та вичерпала свій 25-річний нормативний ресурс. Через це стався витік на поверхню охолодженої тепломережевої води та утворилась вимоїна на прибудинковій території розміром 2х3 метри», – пояснюють у прес-службі ПАТ «Київенерго».

Усього в Києві налічується близько 3000 км теплових мереж, з яких майже 70% відпрацювали свій нормативний термін експлуатації. Транспортування електроенергії забезпечує мережа повітряних і кабельних ліній загальною протяжністю майже 13 000 км, знос електромереж перевищує 50%.

На балансі ПАТ АК «Київводоканал» знаходиться більше 4200 км водогінних мереж, понад 40% з яких потребують заміни. З 2700 каналізаційних мереж майже третина належить до аварійних і вимагає ремонту або перекладання.

«На зовнішніх водопровідних мережах міста в середньому щодоби трапляється 4–5 аварійних ситуацій. Усього торік на водопроводі було ліквідовано 9103 аварії. Крім того, щороку трапляється понад 100 аварійних ситуацій на каналізаційних мережах, з них від трьох до шести – великих. Працівники водоканалу ліквідують понад 11 000 засмічень колекторів на рік, а це в середньому 30 у день», – розповідають у прес-службі АК «Київводоканал».  

Найзагрозливіша ситуація – з головним міським колектором, який відводить велику частину стічних вод. Ще в 2005 році перша нитка міського колектора була внесена до Держреєстру потенційно небезпечних об'єктів державного значення.

У ПАТ «Київгаз» не відповіли на запит Mind.UA про стан справ у газовому господарстві міста. Але навряд чи там ситуація докорінно відрізняється від стану справ по всій Україні, де середній знос основних фондів сягає 50%.

Проблеми в ЖКГ ускладнює стан внутрішньобудинкових комунікацій. У Києві близько 12 500 житлових будинків, з них як мінімум третина – це будинки старого житлового фонду. Їхні мережі не розраховані на навантаження, що день у день зростає через  постійне збільшення споживання мешканцями міста. Найбільше таких будинків у Солом'янському, Подільському, Шевченківському та Печерському районах і на Лівому березі.

Заручники обставин

Нести відповідальність за мережі повинен власник або користувач (балансоутримувач, орендар, концесіонер). «У випадку міських комунальних  мереж – це, як правило, монополісти: «Київенерго», «Київводоканал», «Київгаз». Щодо внутрішньобудинкових мереж – це ОСББ, кооперативи, ЖБК та інші. Межа балансової належності й визначає відповідальних», – уточнює Віта Струкова, юрист, член правління ГО «Нова комунальна Україна».

Однак є, наприклад, ділянки безгосподарчих мереж, що колись мали власника, який через банкрутство або за іншими підставами  припинив обслуговувати об'єкти. Такі ділянки потребують заміни та ремонту найбільше – знос перевищує 80%. Міська влада має взяти такі ділянки мережі в комунальну власність, а потім передати на баланс профільної організації; але цей процес йде досить повільно. Скільки ж таких «нічийних» мереж? У теплоенергетиці їх може бути до 25%.

Ще складніше це питання вирішується із внутрішньобудинковими мережами – брати відповідальність за свої будинки та інженерні комунікації мешканці не поспішають – процес створення ОСББ йде переважно лише в нових будинках. Чому? Одна з причин –  великі витрати на ремонт старих будинків.  Наприклад, модернізація хрущовки до 2013 року оцінювалася в 1,5 млрд грн. Зараз у зв'язку з девальвацією гривні ця сума зростає у рази.

У підприємств рівень витрат, необхідних для заміни, ремонту та модернізації основних фондів, ще вище. «Це вже десятки, якщо не сотні мільярдів гривень. Але шукати ці гроші потрібно, тому що без ремонту і заміни кількість аварій буде тільки збільшуватися», – вважає Олексій Кучеренко, екс-міністр з питань житлово-комунального господарства.

Підприємства інвестують у ремонт і модернізацію, але на тлі необхідних вкладень – це, порівняно з потребами, вельми невеликі суми, ще й розтягнуті за часом.

Наприклад, в АК «Київводоканал» за останні чотири роки – з 2012 по 2016 – вклали близько 40 млн грн у водопровідні мережі, і майже 77 млн грн – у каналізаційні. Що встигло зробити підприємство за ці гроші? Замінило майже 23 км водопровідних труб (менше 1,5% від необхідного) і оновило 7,8 км мереж каналізаційних (менше 1%).

Водночас зростає і заборгованість перед цими підприємствами. Станом на початок травня цього року населення і держбюджет заборгували «Київводоканалу» в цілому близько 880 млн грн. У ПАТ «Київенерго» борг столиці за тепло становив 4,2 млрд грн – найбільшу частку в ньому має населення – 1,7 млрд грн і ЖЕО – близько 845 млн. Ще близько 1,2 млрд – борги держбюджету перед компанією з компенсації пільг та субсидій. За таких обставин підприємствам складно виконувати свої інвестиційні програми.