13 років на подолання руїни: куди варто рухатися Україні до 2030 року

Провідні українські економісти об'єдналися і вперше розробили довгострокову стратегію модернізації національної економіки, яка постраждала через анексію Криму та збройне протистояння на Донбасі. Результати їхнього дослідження опублікувало львівське видавництво «Кальварія» у книзі «Україна-2030: Доктрина збалансованого розвитку».

Реформи, що їх українська влада прагне демонструвати за останні три роки, викликають бурхливі суперечки з приводу їхньої ефективності. Основна критика на адресу політиків і чиновників пов'язана з відсутністю системності прийнятих рішень. Залишаються невизначеними стратегічні цілі та орієнтири, які б дозволили зробити перетворення в країні чіткими і зрозумілими. Але на Печерських пагорбах не поспішають вирішувати ці проблеми, які могли б підвищити ефективність реформ, уникнути помилок і протиріч.

Ситуацію вирішила виправити команда українських експертів, вчених і практиків, об'єднавшись у дослідну групу «Аналітична платформа стратегічних комунікацій». Усього – більше 60 осіб. Це економісти, фінансисти і соціологи з провідних українських університетів: Київського національного університету ім. Шевченка, Києво-Могилянської академії, Національного економічного університету ім. Гетьмана, Київського політеху та Нацуніверситету біоресурсів і природокористування України.

Яка мета дослідження і хто його фінансував? У книзі зазначається, що учасники проекту об'єдналися «для всебічного аналізу поточної ситуації, наукових прогнозів і конструктивних пропозицій, спрямованих на забезпечення миру і процвітання країни, збільшення добробуту кожного українського громадянина». Їхнє дослідження «не має політичної приналежності», незважаючи на фінансування від «Української Бізнес Ініціативи», біля витоків якої був співвласник корпорації ІСД Сергій Тарута (зараз бізнесмен займається власним політичним проектом). Він же ініціював розробку Доктрини збалансованого розвитку «Україна 2030» і реалізував цю ідею за підтримки програми UNIDO (ООН). Серед консультантів проекту – Валерій Геєць, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України; Елла Лібанова, керівник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України.

У чому суть концепції «Україна-2030»? Дослідники пропонують нову соціально орієнтовану модель для української економіки, в якій головною рушійною силою виступає реалізація креативного потенціалу нації. На відміну від діючої моделі, заснованої на контролі великого рентного бізнесу над державними інститутами і корупційному перерозподілі значної частини ВВП. При такому розкладі найбільш прибутковим бізнесом є політика короткострокових цілей, яка призводить до деградації реального сектора економіки і зниження глобальної конкурентоспроможності України.

Це підтверджує негативна динаміка ВВП країни. За останні 25 років економічний спад в Україні досяг 60% від обсягів випуску продукції 1991 року. А частка України у світовому ВВП скоротилася з 1,3% у 1991 році до 0,17% у 2014 році.

В українській практиці держуправління планування цілей зазвичай обмежується двома-трьома роками. Автори Доктрини збалансованого розвитку в своїй роботі вперше спробували згенерувати нові підходи до визначення і вирішення актуальних проблем держави і запропонували розширити горизонти бачення його соціально-економічних перспектив до 2030 року в контексті світових трендів.

У дослідженні описані сценарії, які, на думку його авторів, дозволять Україні до 2030 року досягти високих соціально-економічних результатів: соціальної і територіальної згуртованості, щорічних темпів економічного зростання більше 10% і входження в топ-30 конкурентоспроможних країн світу. Україна також повинна подолати бідність, а рівень її ВВП – досягти $710–750 млрд.

Ключовим фактором при досягненні таких амбітних цілей є людський потенціал, а інвестиції в людей, тобто в науку, культуру, освіту і охорону здоров'я, повинні дати найбільш очікуваний результат – це створення високотехнологічної національної економіки та забезпечення її сталого збалансованого зростання.

Що заважає Україні досягти процвітання? Для успішного досягнення амбітних цілей економічного розвитку Україна повинна подолати інерцію застарілих традиційних підходів у системі державного управління, які наразі обумовлюють неефективність реформ. «Головна і найбільша помилка поточного періоду – це прагнення проводити реформи в межах старої парадигми держуправління... Україна не пройшла процес десовєтизації держуправління, зберігаючи елементи неефективної радянської системи командно-адміністративного управління на всіх рівнях, здійснивши переважно косметичні зміни», – так автори Доктрини збалансованого розвитку пояснюють причини невдач українських реформ в останні роки. Вони вважають, що правлячий політичний клас, як і раніше, знаходиться в перманентному конфлікті з українським суспільством, створюючи соціальну напругу.

Це заважає інноваційному розвитку України і провокує стрімке падіння до рівня сировинного придатка розвинених країн. Але є й інші негативні фактори. Через війну на Донбасі та окупацію Криму Україна втрачає до 25% ВВП. Тіньова економіка досягла половини національного ВВП, а масштаби корупції – 14% ВВП. Застаріла пенсійна система створює значну напругу на держбюджет – 13% ВВП, а енергоємність ВВП перевищує показники розвинених країн у 3–5 разів.

Які антикризові заходи потрібні Україні перш за все? Автори Доктрини збалансованого розвитку «Україна-2030» визначили декілька тактичних завдань:

• По-перше, підвищення ефективності управління державою.
• По-друге, адаптація до змін попиту в глобальній економіці з одночасним стимулюванням розвитку внутрішнього ринку.
• По-третє, створення і розвиток виробництв з високою доданою вартістю в національній економіці.