Показове побиття: чи понесе Siemens покарання за поставку турбін у Крим

Німецька компанія Siemens має намір домогтися порушення кримінальної справи у зв'язку з поставками своїх газових турбін до Криму. Турбіни потрапили на окупований Росією півострів нібито «проти волі» концерну. Адже комерційні та фінансові операції з Кримом заборонені в рамках санкцій, введених Єврокомісією для Росії після її агресивних дій щодо території України в 2014 році, які суперечать міжнародному праву.

Навіщо турбіни півострову? Попри заборону, турбіни Siemens опинилися в розпорядженні російської компанії «Технопромекспорт», яка займається будівництвом теплоелектростанцій на території Криму. За версією компанії, німецькі турбіни були придбані на вторинному ринку. А прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков 10 липня заявив, що турбіни в Криму – російського виробництва.

Очевидно, він мав на увазі їхнє виготовлення на заводі в Санкт-Петербурзі, яким володіє ТОВ «Siemens Gas Turbine Technologies». У цьому ТОВ німецькому концерну Siemens належить 65%, а 35% – російському концерну «Силові машини». І хоча після прийняття антиросійських санкцій для європейського бізнесу Кремль ввів дзеркальну заборону, пітерське виробництво продовжило свою роботу.

Хто кому «Сіменс»? За даними Reuters, установкою турбін у Криму займалася компанія «Интеравтоматика», що на 47,5% належить Siemens. При цьому через скандал Siemens нібито вплинула на цю структуру, щоб та відмовилася від роботи на півострові. «Компанія також вжила деяких дій, які повинні були перешкодити російській стороні доставити турбіни на півострів», – пише Reuters.

Але ці дії виявилися неефективними. Учора, 10 липня, Siemens повідомила, що «за останні два місяці наш покупець неодноразово заявляв, що поставка до Криму не відбудеться». А тепер, оскільки ця умова порушена, німецький концерн «зажадає завести кримінальну справу проти осіб, причетних до інциденту».

Звідки стало відомо про поставки до Криму? Кримську історію з Siemens не залишила без уваги німецька преса. Авторитетна газета Süddeutsche Zeitung була першою, хто минулого тижня повідомив про цей скандал німецькомовній аудиторії.

У публікації згадуються слова виконавчого директора Siemens Джо Кезера, які він сказав після зустрічі з Володимиром Путіним через два тижні після анексії Криму. Топ-менеджер тоді заявив, що «короткочасна неспокійна ситуація не завадить довготривалому плануванню» для бізнесу Siemens.

«Зараз Кезер шкодує про ці слова», – пише Süddeutsche Zeitung. Газета також звернула увагу, що німецькі турбіни в Криму вийдуть на проектну потужність у березні 2018 року, до четвертої річниці приєднання півострова до Росії. На цей же період призначено і вибори російського президента.

Чи дійсно все сталося проти волі й без відома німецького концерну? Бізнесмен, який займається реалізацією проектів в енергетиці та має досвід співпраці з Siemens, у бесіді з Mind висловив сумніви, що керівництво концерну однозначно виступило противником угоди з постачання турбін до Криму. «Фізично неможливо встановити такі турбіни на місці без фахівців з Siemens. Це ж не масове виробництво. Кожна турбіна виробляється під конкретне замовлення, оптимізується під конкретний проект», – зазначив він. Бізнесмен також прогнозує: якщо Siemens дійсно доведе справу до суду, то ця тяганина нестиме для компанії швидше репутаційний сенс, а розгляд «триватиме довго і закінчиться нічим».

Чим усе закінчиться? У ситуації, що склалася, німецька влада навряд чи прагнутиме чинити тиск на Siemens, навіть якщо розкриються додаткові факти про її бізнес із Росією в обхід європейських санкцій. Siemens грає одну з провідних ролей в німецькій економіці, стабільність якої значною мірою залежить від експорту.

Чому Німеччина не згортатиме торговельні зв'язки з РФ? З одного боку, Німеччина є ефективним виробником, а з іншого – її доходи безпосередньо пов'язані з благополуччям споживачів її продукції. Тому якщо падає експорт, коли зарубіжні клієнти не хочуть або не можуть купувати німецькі товари, то Німеччина постає перед ризиком серйозної кризи.

Німецький експорт на даний час складає близько 40% від всього ВВП країни. Для порівняння: експорт США – менше 10% від ВВП, а у Китаю – близько 30%.

Половина всього німецького експорту йде в країни Євросоюзу, зона вільної торгівлі якого є запорукою процвітання Німеччини. А для Росії Німеччина залишається найбільшим торговельним партнером в Європі і другим за значимістю у світі після Китаю.

Німецькі підприємці побоюються, що через санкційні обмеження значна частка російського ринку може відійти до їхніх основних конкурентів – китайських фірм. Але статистика поки що свідчить про інше. За останніми даними Російсько-німецької зовнішньоторговельної палати, взаємний товарообіг між країнами в січні–лютому 2017 року зріс на 43% у річному зіставленні. Дані німецького статистичного відомства за цей же період виявилися дещо нижчими – і показали збільшення товарообігу «лише» на 37,3%.

За даними Росстату, у 2016 році імпорт і експорт у відносинах Росії з Німеччиною досягли паритету, але не за рахунок зростання показників, а за рахунок їхнього зниження. Експорт за підсумками 2016 року оцінюють у $19,6 млрд, імпорт – у $19,4 млрд. Але якщо порівнювати з 2015 роком, російський експорт до Німеччини впав майже на $6 млрд, тоді як німецький імпорт до Росії – лише на $1 млрд.