Джон Керрі: «Найголовнішим завданням будь-якого уряду є задоволення потреб своїх громадян»

15 вересня 68-й державний секретар США Джон Форбс Керрі відвідав Київ та прочитав лекцію на тему: «Чи може дипломатія подолати виклики нового світу?». Подія відбулася в рамках проекту «Публічні лекції» Фонду Віктора Пінчука під час щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії. 

Джон Керрі обіймав посаду державного секретаря США за часів правління Барака Обами – з 1 лютого 2013 по 20 січня 2017 року. Загалом політична кар'єра Керрі була досить стрімкою та яскравою: з 1985 року він був молодшим, з 2009 року старшим сенатором від штату Массачусетс. У 2004 році став кандидатом у президенти США від Демократичної партії, але програв Джорджу Бушу-молодшому. Керрі вважається найбагатшим сенатором США, а якщо б він переміг вибори 2004 року, то став би третім у списку найбагатших президентів Сполучених Штатів.

Mind відвідав лекцію американського екс-держсекретаря та законспектував найцікавіші фрагменти.

...Є дні, коли зовсім не хочеться вставати з ліжка, а є ті, коли хочеться процитувати Черчілля: «Господи, ще стільки всього попереду, а залишилося так мало часу». Для нас усіх це той самий гарний ранок: ви занепокоєні долею власної країни – і ключове питання, чи ви виконаєте місію Євромайдану стосовно прозорості, підзвітності, боротьби з корупцією та проведення реформ.

...Нам пощастило, що ми живемо у світі, який рухається  у темпі промислової революції. І розмах змін величезний: те, як люди працюють, де вони працюють, які професії оберуть у майбутньому; якими є стосунки між країнами; хвороби, які не знають кордонів. Саме тому глобалізація лякає багатьох людей, але проблема глибша: ми спостерігаємо зростаючий гнів, популізм та, на жаль, рівень демагогії.

Але для початку варто задуматися, що гнів, який відчувають багато людей, не є необґрунтованим – він цілком виправданий. Люди втомилися від рівня корупції, нерівності, тероризму на вулицях та інших речей, які здаються неконтрольованими. Але я не вірю, що вони не піддаються контролю. Я вірю, що ми можемо впоратися з цим викликом.

...Потік інформації зараз надзвичайний. Смартфони, комп’ютери та інтернет дозволяють усім бути на зв’язку з усіма. Більше немає «десь там», є лише «тут і зараз». Люди знають, що у них є, але також знають, чого їх позбавили.

...Найголовнішим завданням будь-якого уряду є задоволення потреб своїх громадян. Але коли уряди нестійкі, лідери некомпетентні, коли розрив між багатими і бідними лише збільшується, коли простір для свободи зменшується, громадські організації виганяють з країн, а незгодних арештовують, коли корупція є не винятком, а правилом – тоді потреби громадян не задоволені. І це викликає той самий гнів, бо люди не відчувають, що уряд працює на них. Світ рухається дуже швидко, а єдине, що за ним не встигає, – це здатність урядів реагувати на ці зміни. 

...Нам потрібно створювати більше робочих місць, інвестувати у базові дослідження та інфраструктуру, революціонувати способи виробництва енергії та змінити правила світової торгівлі.

Поки ми з вами спілкуємося, у світі $12–13 трлн пролежують дарма. Нам потрібно перетворити їх на інвестиції разом зі Світовим банком та міжнародними фінансовими інституціями. Нам потрібно інвестувати їх у країни, яким необхідний доступ до навчання, і це один з найважчих інвестиційних викликів нашого часу.

...Зараз у світі близько 2 млрд людей молодше 15 років. У деяких країнах кількість населення до 30-річного віку становить до 70%. І принаймні 300 млн з цих людей навіть не підуть до школи через екстремізм.

...Липень минулого року був найспекотнішим в історії людства. То, можливо, щось дійсно відбувається? Можливо, президенту варто зупинитися та розібратися? Перевірити, що каже наука? Науковці попереджають, що якщо потепління триватиме, то збільшиться рівень вологи, а це в свою чергу збільшує інтенсивність штормів. Минулого року ми витратили $55 млрд через 10 штормів. А у світі є місця, де люди вбивають один одного за воду. Є навіть кліматичні біженці.

Минулого року в день виборів, коли я все ще був держсекретарем, я поїхав у Арктику. У Гренландії я побачив глиби льоду, які відколюються і падають у море. Щодня 86 млн тонн льоду потрапляє у фіорди. Один науковець сказав мені, що аби побачити ще більш реальну картину, потрібно поїхати в Антарктику. Я сів у літак і полетів туди. Тому у день виборів я був на шляху до Антарктики. Коли я дізнався результати, мені захотілось там і лишитися.

Вихід із цієї проблеми називається «енергетична політика». Якщо ми зробимо правильний вибір, то проблему буде вирішено.

Якщо вчені помиляються, то найгірше, що може статися, – ми створимо купу робочих місць для розбудови інфраструктури вітрової, сонячної та гідроенергетики, очистимо повітря, і наші діти будуть менше часу проводити в лікарнях через літню емфізему, кількість хворих на рак зменшиться, а країни стануть менш залежними від тих, хто постачає їм нафту та газ.

Але якщо помиляються політики, то цей світ зміниться безповоротно.