Американська мрія: чому продаж проблемних активів закінчився провалом

Український інформаційний простір останнім часом буквально переповнений новинами та чутками про американські торгові майданчики, що спеціалізуються на продажах проблемних активів, – FFN i Debt Exchange. Спричинила це, зокрема, заява представника АМКУ, що ці майданчики отримують щомісячно по 12 млн грн від НБУ.

Утім, насправді, згідно з рішенням НБУ, копія якого є у розпорядженні Mind, це була одноразова виплата. А от головна проблема фактично лишилася поза увагою багатьох медіа – аукціони з продажу проблемних активів неплатоспроможних українських банків закінчилися провалом. Ці аукціони протягом останнього часу були головною надією ФГВ та НБУ. Тепер стало очевидним, що попиту на проблемні активи в Україні немає, і навряд чи він з'явиться найближчими роками. Але саме у наступні два роки мають бути продані всі активи неплатоспроможних банків. Відтак Фонду гарантування буде важко розрахуватись з бюджетом, а Нацбанк буде змушений списати мільярдні суми заборгованостей фінустанов, що пішли з ринку.

Нагадаємо, за останні три роки у розпорядження ФГВ перейшов портфель проблемних активів номінальною вартістю 0,5 трлн грн. Водночас його оціночна вартість ледве сягає 100 млрд грн. Проте й такі кошти навряд чи вдасться виручити від продажу абсолютно всіх активів, який планується завершити за два роки.

Кому пропонують проблемні активи? Найбільші надії щодо торгів представники НБУ та ФГВ покладали на пакетні продажі проблемних активів іноземним інвесторам. «Тут вони (боржники. – Mind) все вибивають у судах. А коли це куплять американці, суди боятимуться приймати очевидно спірні рішення на користь боржників», – так описував ці сподівання анонімний співрозмовник Mind у Фонді гарантування.

У НБУ ж на умовах анонімності нарікають на декілька основних проблем: попри розпіареність системи «РroZorro-продажі», вона не є ефективною, у ній відсутня адекватна бізнес-модель. Та й в Україні просто-таки немає ліквідності, яка б у найближчі два роки змогла поглинути запропоновану кількість проблемних активів, вартість яких зменшується з кожним місяцем.

Кому довірять продаж? Про продаж активів «пулами» з новим ентузіазмом заговорили після приходу до Фонду гарантування вкладів Юлії Берещенко, яка очолила Консолідований офіс продажів проблемних активів. Тоді ж з'явилась перша інформація, що в цьому процесі можуть бути задіяні американські торгові майданчики, які спеціалізуються на цьому, – FFN та DebtX.

Пілотним проектом з продажів мали стати два пули активів, що колись були взяті Національним банком як застави під виданий рефінанс. Подібні активи раніше називали одними з найякісніших, що є у портфелі Фонду. Згідно з повідомленням FFN, на початковому етапі відбудеться продаж пакета з 52 кредитів на загальну суму $170 млн. А DebtX заявляв про аукціон номінальною вартістю близько $240 млн.

Плани щодо продажу активів пулами на спеціалізованих торгових майданчиках навіть прописали до меморандуму України з Міжнародним валютним Фондом, де Україну зобов'язали провести прозорі аукціони з продажу проблемних активів. Ідея одразу зустріла відчутний опір у місцевих гравців, які розгорнули проти американських майданчиків активну піар-кампанію, що триває й досі.

На яких умовах? Приводом для такої кампанії передусім стали умови, на яких найняли ці компанії. Вони й справді були кращими, ніж мають українські торгові майданчики, що отримують від 1 до 5% за продаж одного лоту.

Американці ж мали б отримувати 5% від продажу. Навіть більше, їм дісталася б і разова винагорода, яку б їм виплатили незалежно від результату аукціонів. Згідно з рішенням НБУ, послуги FFN закупили за 11,485 млн грн, а DebtX – за 12,161 млн грн.

Цікавим також було те, що формально Нацбанк найняв дві дочірні українські компанії зі схожими на американські назвами, а керівниками в обох стали представники юркомпанії Aequo, яку пов'язують із заступником голови Адміністрації президента Олексієм Філатовим, що відповідає за судову реформу.

А чи є в цьому процесі взагалі американці? Або ж вони просто виступили у якості «фронт'єрів»? Зрозуміло, відразу ж виникли ці запитання. Ще більше запитань з'явилось після того, як ICU, представники якої є частими гостями у НБУ та АП, зареєструвала власний фонд для придбання проблемних активів і заявила, що братиме участь у торгах на американських майданчиках.

В Адміністрації президента ці зв'язки, звичайно ж, рішуче відкидають. Невдовзі розвіялись міфи і про ICU, оскільки ще до аукціону окремі її представники заявили, що не братимуть участі в торгах, бо вважають ціну завищеною.

Хто ж запросив американські торгові майданчики? Тут цікава також реакція ФГВ та Національного банку. На умовах офрекордс в центробанку декілька раз наголосили: «НБУ нічого не продає, всіма продажами займається Фонд гарантування».

У Фонді гарантування вкладів у відповідь на це заявляли, що заплановані продажі – «це повністю ініціатива Національного банку». Мовляв, Фонд змушений був прийняти умови, які йому виставив НБУ, оскільки той є заставотримачем цих активів і без його погодження Фонд нічого б не зміг зробити.

Виходячи з рішення НБУ №77 від 10 лютого, текст якого є у розпорядженні Mind, ініціатором такого аукціону був все ж таки Національний банк, правління якого схвалило закупівлю послуг американських торгових майданчиків, розглянувши пропозицію Департаменту управління ризиками НБУ.

Щодо формування пулів, то в Нацбанку на умовах анонімності наполягали, що їх сформували спільно з Фондом гарантування вкладів. Журналісту Mind співрозмовник у Фонді сказав наступне: «Ми мусили прийняти будь-які їхні умови, інакше вони б просто не дали згоди на продаж».

Як проходили торги? Втім, коли справа дійшла до аукціонів, виявилося, що всі зусилля були фактично марними. На одному з майданчиків щодо пулу кредитів не надходило жодних пропозицій від потенційних інвесторів, а на другому, за словами анонімного співрозмовника Mind із ФГВ, були зроблені пропозиції в діапазоні 3–4% від номінальної вартості пулу кредитів, що, звичайно ж, нікого не влаштовувало.

«В електронному кабінеті зареєструвалося з десяток клієнтів, але насправді інтерес проявляли лише дві-три компанії», – констатував співрозмовник Mind. Отже, українським майданчикам не слід переживати, оскільки очевидно, що тепер вони займуться реалізацією цих активів.

Що буде далі? Поки що НБУ не відкидає ідею продовження співпраці з американськими торговими майданчиками. «Фонд гарантування вкладів фізосіб спільно з Національним банком проаналізує перший досвід з організації та проведення продажу великих пулів активів неплатоспроможних банків. Як забезпечений кредитор, що погоджує спосіб та місце реалізації своїх заставлених активів, НБУ візьме участь у вдосконаленні подальшої стратегії реалізації спільного з Фондом пілотного проекту з продажу великих пулів активів неплатоспроможних банків», – відповіли у Національному банку на запит Mind.

Але вже тепер зрозуміло, що «магії» не відбулось, попиту серед нерезидентів на українські проблемні активи за більш-менш прийнятною ціною немає. Враховуючи те, що терміни ліквідації банків завершуються переважно у найближчі два роки, активи, ймовірно, будуть продані на внутрішньому ринку, де покупцями стануть або ж самі позичальники, або  наближені до влади компанії, що зможуть пролобіювати посилення прав кредиторів та матимуть вплив на суди.

І скоріш за все, ціна на такі активи буде вкрай низькою. Нещодавно Фонд презентував свою модель «голландських аукціонів», згідно з якою лоти, не продані через РroZorro, будуть «пакетуватись» у пули, після того як ціна на них знизиться до 20%. А тоді вже їх продаватимуть за моделлю голландського аукціону. 

Самі ж такі пули будуть продані, вірогідніше всього, за копійки. Так закінчиться процес ліквідації збанкрутілих банків – з максимальними втратами для держави та з мінімальними втратами для тих, хто виводив кошти з банків і не повертав кредити.