Чий Кіркук: як армія Іраку захопила «Курдський Єрусалим»

В Іраку ось-ось може вибухнути чергова війна, хоча країна ледве почала стабілізуватися після повалення режиму Саддама Хусейна і вигнання ІДІЛ. 16 жовтня, через три тижні після проведення в курдській автономії скандального референдуму про незалежність, урядові війська Іраку і шиїтські ополченці увірвалися до багатої нафтою провінції Кіркук, що знаходилася під контролем курдів з 2014 року.

Минулого тижня урядова армія Іраку досягла переломного моменту в своїй переможній війні проти ІДІЛ – вона придушила останні осередки опору ісламістів у 100-тисячному місті Хавіга в західній частині провінції Кіркук. Звідси іракські війська, як очікувалося, мали переміститися на захід, щоб дотиснути бойовиків ІДІЛ біля кордонів із Сирією.

Однак у понеділок конвой бронетехніки елітних Антитерористичних сил Іраку зробив блискавичний марш-кидок на столицю провінції – місто-мільйонник Кіркук, що знаходиться в 45 км від Хавіги. Іракські солдати примусили до втечі курдські воєнізовані формування Пешмерга і протягом лічених годин захопили центральні адміністративні будівлі, міський аеропорт, нафтові родовища Бей Хасан і Баба-Гургур, а також стратегічну військову базу K1.

«Це було схоже на тотальний відхід Пешмерга з міста і його околиць. Дуже дивує те, з якою швидкістю впав Кіркук. Іракській армії знадобилося близько 15 годин для захоплення міста. Серед людей, що залишають місто, багато хто роздратований цим відступом, а багато хто просто сильно наляканий і прагне забратися звідси якомога швидше», – описує ситуацію з місця подій кореспондент Al Jazeera Чарльз Стретфорд.

Чому Кіркук? Кіркук розташований за межами міжнародно визнаної курдської автономії. Пешмерга зайняла це місто і його околиці 12 червня 2014 року, після того як тут утворився вакуум влади: іракська армія відступила звідси, коли ісламістам було здано Мосул, а ІДІЛ не прийшов, зосередившись на захопленні інших територій. Відтоді між курдами і центральним урядом не було укладено жодних угод про те, хто має контролювати Кіркук і тутешні багаті нафтові родовища.

Примітно, що місто Кіркук завжди було етнічно диверсифікованим, і право вважати його своїм у курдів оскаржують араби-суніти і туркмени. Згідно з переписом 1957 року, туркмени становили навіть більшу частку населення (37,6%), ніж курди (33,3%). Проводячи в Кіркуку політику «арабизації», Саддам Хусейн і його попередники здійснювали економічний тиск на представників етнічних меншин, утискували їх у правах і навіть вдавалися до насильницької депортації. Це істотно зменшило частку туркменів і курдів в Кіркуку, але призвело до зростання націоналістичних настроїв і підвищило символічну значимість цього міста. Курди стали називати Кіркук «своїм Єрусалимом» і почали активно переселятися в нього після повалення режиму Саддама Хусейна.

«Зліт і падіння ІДІЛ в Іраку багато що змінив. Зліт ІДІЛ продемонстрував надзвичайну слабкість Багдада, пославши курдам сигнал, що вони можуть рухатися вперед до здобуття незалежності або, як мінімум, до отримання більшої частки від нафтових доходів. Що стосується падіння ІДІЛ, то воно дозволило курдським воєнізованим формуванням істотно посилити свої стратегічні позиції шляхом окупації Кіркука», – пише професор міжнародного права Гарвардського університету Ной Фельдман.

І чому зараз? Кіркук став важливою економічною опорою курдів. Курдська автономія експортує 600 000 барелів нафти на день через територію Туреччини, і меншою мірою – Ірану. Майже половину цього обсягу (близько 250 000 барелів/день) вони видобувають на трьох родовищах у провінції Кіркук.

Військове домінування в Кіркуку спонукало курдів зробити наступний крок – винести на референдум питання про незалежність підконтрольних їм регіонів, включаючи Кіркук. Референдум без згоди іракських властей було проведено 25 вересня, і 93% тих, хто брав у ньому участь, підтримали відділення Курдистану від Іраку.

«У курдів у Кіркуку був вагомий резон провести референдум саме минулого місяця. З точки зору курдів і їхніх перспектив для цього ніколи не було часу краще. Уряд Багдада перебуває в союзі з Іраном, який ненавидить влада США. І якщо Багдад почне відвойовувати Кіркук, від американців слід очікувати того, що вони залишаться в стороні від конфлікту», – міркує Ной Фельдман.

Хто як зреагував? Ситуація в Кіркуку розжарюється, оскільки сторони демонструють небажання йти на компроміс і звинувачують одна одну в ескалації насильства.

Прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді, який одночасно є і головнокомандувачем армії країни, на своїй сторінці в Facebook обґрунтував військову операцію в Кіркуку необхідністю виконати конституційний обов'язок і захистити єдність країни та її національні багатства. За його словами, влада Курдської автономії, яка організувала референдум, створює серйозну загрозу Іраку і його населенню.

У свою чергу керівництво Пешмерга в заяві, опублікованій курдським агентством Rudaw, назвало вчорашні події в Кіркуку «оголошенням війни народові Курдистану» і пообіцяло змусити уряд Іраку «заплатити велику ціну за цей напад».

Що далі? Захоплення Кіркука змінило баланс сил на користь Багдада. Уряд аль-Абаді намагатиметься використати цю перевагу, щоб переконати курдів визнати недійсним свій референдум про незалежність і відмовитися від подальших спроб «відколотися» в суверенну державу.

При найкращому розвитку подій Багдад дозволить курдам продовжувати видобуток нафти в Кіркуку, і Пешмерга утримуватиметься від бойових дій, щоб не втратити цього привілею. За іншою версією, Багдад і курди вестимуть один проти одного обмежені бойові дії в провінції Кіркук, намагаючись змусити противника піти на поступки.

Найстрашніший сценарій полягає в тому, що невеликі зіткнення можуть перерости в повномасштабну регіональну громадянську війну, до якої долучиться Іран на боці Іраку. Щоб уникнути посилення впливу Ірану в регіоні, американський президент Дональд Трамп може надати військову підтримку курдам. У цьому випадку конфлікт у Кіркуку призведе до катастрофічних наслідків.