Гнітюче потепління: на що готовий світ заради збереження клімату

Гнітюче потепління: на що готовий світ заради збереження клімату

І яким є місце України в цьому процесі

Этот материал также доступен на русском языке
Гнітюче потепління: на що готовий світ заради збереження клімату
Фото Shutterstock

Сьогодні в Бонні завершується 23-тя Конференція ООН зі зміни клімату (COP23), яка присвячена одній з найбільш обговорюваних проблем людства – зниженню викидів парникових газів задля збереження екосистеми планети та боротьби з глобальним потеплінням. Mind підбиває підсумки цієї важливої ​​події і пояснює технологічні ризики, що здатні вплинути на економіку бізнес-проектів в альтернативній енергетиці.

Опублікований 13 листопада звіт Global Carbon Project свідчить про рекордні викиди парникових газів у 2017 році. Швидше за все, наступного року цей негативний рекорд буде знову побитий. Тому активна кліматична політика стала загальносвітовою тенденцією, і вона знаходить відображення в роботі українського Кабміну.

Цього тижня конференцію COP23 у Бонні відвідала делегація України на чолі з міністром екології та природних ресурсів Остапом Семераком. Тут він, серед іншого, разом з колишнім єврокомісаром з питань клімату Конні Хедегаард, провів засідання Climate Action Group Енергетичного співтовариства (воно планує включати кліматичну складову в розвиток національних енергопрограм).

Якою є українська кліматична політика на практиці? За словами Остапа Семерака, для боротьби з глобальним потеплінням була прийнята Концепція реалізації державної політики в сфері зміни клімату на період до 2030 року (це перший в Україні комплексний національний регуляторний акт з даної проблеми, зараз він чекає затвердження Кабміном), розроблені Стратегія низьковуглецевого розвитку України до 2050 року і закон «Про озоноруйнівні речовини та фторовані парникові гази». Також за підтримки міжнародних партнерів триває створення національної системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, щоб у перспективі був сформований національний вуглецевий ринок.

На що готові інші країни? Важливим підсумком COP23 стало створення низкою країн і регіонів Альянсу, метою якого є припинення використання вугілля до 2030 року. Такі зобов'язання взяли на себе понад 15 підписантів. З них найзначніша частка вугілля в генерації на території Євросоюзу на сьогодні у Нідерландів (37%), Португалії (29%) і Данії (24%).

До наступної кліматичної конференції, яка відбудеться в 2018 році в польському Катовіце, Альянс планує зібрати 50 підписів. Але вже очевидно, що в списку не буде найбільших світових споживачів вугілля, таких як Китай, США, Німеччина і Росія.

Вугілля в національних економіках цих держав відіграє вагому роль, тому вони неохоче йдуть на скорочення його використання і заміну альтернативними енергоресурсами в найближчому майбутньому. А у випадку з Росією зараз додався також аргумент про міжнародні санкції, які наклали обмеження на можливості для міжнародної співпраці країни і залучення зарубіжних інвестицій в країну.

Ініціатори Альянсу ставляться до цього з розумінням і визнають, що не всі країни можуть повністю відмовитися від вугілля в такі стислі терміни. Але вони будуть працювати з підприємствами, громадянським суспільством і урядами, пропонуючи технічну і практичну допомогу для прискорення відмови від вугілля.

Чим замінити вугілля? Успіху такої ініціативи може сприяти зниження вартості виробництва електроенергії з альтернативних джерел, яке постійно відбувається в останні роки завдяки розвитку технологій.

На початку листопада інвестиційний банк Lazard опублікував свою нову, вже 11-ту доповідь «Наведена вартість енергії».

У ній йдеться про постійне зменшення вартості генерації з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), в першу чергу – на вітрових і великих (utility scale) фотоелектричних сонячних електростанціях. Порівняно з торішнім дослідженням Lazard, приведена вартість мегават-години знизилася на 6% (до $45 і $50 відповідно).

У доповіді розглядається кілька сценаріїв, в яких повні питомі витрати життєвого циклу проектів ВДЕ впали нижче операційних витрат традиційних технологій, таких як вугільна і атомна генерація. І це, як прогнозують автори дослідження, призведе до «тривалого й масштабного впровадження альтернативних енергетичних потужностей».

У своїх розрахунках Lazard використовує американські дані. Але в доповіді підкреслюється, що «дедалі більша економічна перевага поновлюваних джерел енергії в США має глобальні наслідки». Бо в США традиційні енерготехнології дешевше в експлуатації, ніж в інших розвинених країнах. «З огляду на більші витрати у вугільній і атомній генерації в інших країнах, економіка альтернативних джерел енергії виглядає ще привабливішою», – відзначають аналітики інвестбанку.

Як зберегти «нову енергію»? Одночасно розрахунки Lazard дозволяють зробити висновок про те, що чиста енергетика стає і жертвою власного успіху. На відміну від вартості електрики, виробленої з ВДЕ, технології її зберігання залишаються досить дорогими. Це гальмує розвиток галузі і ризикує знищити перевагу низької ціни ВДЕ, практично вп'ятеро підвищуючи її вартість.

Хоча не всім різновидам ВДЕ потрібно зберігання, важливість його організації зростає разом з поширенням чистої енергетики, створюючи коливання в постачанні споживачів, залежно від сили вітру та сонця.

Аналіз Lazard показує, що вартість збереженої енергії може досягати $250 за мегават-годину. Однак поступово ціни на технології зберігання ВДЕ, від акумуляторів до резервуарів з водою, також знижуватимуться завдяки інженерним рішенням і економічним перетворенням. Наприклад, літій-іонні батареї дешевшатимуть приблизно на 8,5% на рік протягом найближчих п'яти років.

Чим ризикує планета? Розвиток технологій може приховувати в собі й великі ризики. На практиці, як попереджає в New Yorker володарка Пулітцерівської премії Елізабет Колберт, пошук нових технологій може стати не тільки рятівною страховкою для цілої планети, а й джерелом небезпеки.

Поки пошук нових рішень триває, планета продовжує нагріватися: зараз її середня температура на 1 °С вища, ніж була в середині XVIII століття, коли став зрозумілим склад вуглекислого газу. Наслідки цього помітні все сильніше: повітря в атмосфері стає гарячішим, зливи ряснішими, посухи сухішими, лісові пожежі частішають. Рівень Світового океану піднімається, і цей процес йде все швидше. При цьому кліматична система має велику інерцію і відстає від темпів забруднення повітря, тобто зараз нам видно не всі результати нинішньої концентрації СО2 в атмосфері.

Існуючі моделі показують, що, навіть якщо зараз припинити викиди вуглекислого газу, планета продовжить нагріватися і додасть ще близько 0,5 °С. Припинення, зрозуміло, не відбувається: кожні 10 днів людство виробляє мільярд тонн діоксиду вуглецю.

Пороги, встановлені Паризькою угодою з клімату в 2015 році (країни домовилися не допустити потепління вище 1,5–2 °С порівняно з доіндустріальним рівнем), майже напевно незабаром будуть подолані. «Скільки часу планета зможе нагріватися, перш ніж страшне стане неминучим, ніхто точно не знає», – зазначає Колберт.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло