Курс на Захід: як автоперевізники вирішують проблему дефіциту європейських «дозволів»
І чому перші тижні січня – найприбутковіші для тих, хто працює з ЄС

На початку місяця РФ продовжила для України заборону на транзит через свою територію як мінімум на півроку – до 30 червня 2018-го. І, найімовірніше, пролонгує ці обмеження знову. Їхнє введення у січні 2016 року стало потрясінням для автоперевізників, які опинилися перед загрозою втрати до половини своїх доходів. Ринок частково зумів оговтатися: компанії використовували тренд переорієнтації торгівлі в бік Європи. Правда, виживати у цій ніші складніше – конкуренція жорсткіша, а вимоги суворіші. Як це вдається автомобільним компаніям в умовах постійного дефіциту дозволів на перевезення, і чому багато з них реєструють офіси у Польщі та Прибалтиці – досліджував Mind.
Схід «здувся». «Дозволи на Казахстан, Узбекистан, Таджикистан у нас завжди були в дефіциті. Тепер до кінця року вони залишилися», – розповідає голова Асоціації міжнародних автомобільних перевізників (АсМАП) Леонід Костюченко. Заборона транзиту через РФ зробила ці напрямки нецікавими для перевізників. Зараз доводиться робити гак «Шовковим шляхом» – через Чорне і Каспійське моря, що призвело до здорожчання фрахту більш ніж на третину, або приблизно на 3000 євро, а маршрут, наприклад, з Німеччини у Казахстан може зайняти місяць. Правда, якщо «за два моря» ніхто не доїжджає, то з одним ще справляються. «На Закавказзя зараз дуже хороша динаміка. Вірменія, Азербайджан, Грузія. Казахстану немає, через Каспій дуже дорого і складно. Але якщо клієнту туди потрібно – ми залучаємо казахських експедиторів, щоб доставити вантаж», – пояснює Mind Дмитро Льоушкін, директор транспортної компанії «Прайм».
За даними АсМАП, якщо в 2013 році в Росію або транзитом через РФ було виконано 182 000 поїздки, то в 2017-му – лише 24 000. Для вантажів у східному напрямку, окрім «Шовкового шляху», є ще одне вікно – через Білорусь. Але воно працює дуже нестабільно – пропускають вантажі не завжди, констатують учасники ринку. До речі, не дивлячись на російську заборону, Україна пропускає вантажі з РФ транзитом через свою територію – також у кількості 24 000 поїздок на рік, які компанії з Росії роблять до Італії та інших європейських країн.
«Новорічні» квоти. Згідно з даними АсМАП про кількість виданих міжнародним перевізникам дозволів, на тлі продовження спаду обсягів у східному напрямку в 2017 році спостерігалося зростання ринку на західному. Так, квота на перевезення у європейські країни зросла з 580 800 у 2016-му до 616 700 в минулому році, або на 6%. При цьому дозволи видавалися також і понад квоту – в цілому на 41 000 дозволів більше, ніж було видано в 2016-му. Тоді як «схід» скоротився ще на 1000 поїздок, маючи і без того невелику частку (всього 57 000 дозволів, з яких було використано лише трохи більше 50 000 – тобто більш ніж вдесятеро менше, аніж до Європи).
«Наша компанія зазнає труднощів у зв'язку із втратою східних напрямків. Справа в тому, що всі переорієнтувалися на Захід, і зростаюча конкуренція на цих напрямках призвела до падіння фрахтів на перевезення», – ділиться директор транспортної компанії «Рапід» Володимир Гриненко.
«Що заважає возити зараз в Європу? В принципі, на даний момент нічого. У січні туди активно вивозиться те, на що є квоти – ніхто не хоче пройти повз можливості заробити зайвих 20%. Це й мед, і кукурудза, курка різана, концентрований сік, пшениця, соняшникова олія», – перераховує Дмитро Льоушкін. Безмитна ейфорія триває недовго. Так, 5 січня Україна вичерпала квоти на експорт до ЄС пшениці й кукурудзи, 11 січня були повністю вибрані квоти на поставки меду, виноградного і яблучного соку. «Тому січень у нас хороший місяць, хоча і складно буває знайти тверезих водіїв. Але хто готовий їхати – заробляє. У лютому, будемо сподіватися, почне оживати будівельна галузь. Травень – найскладніший місяць, тому що багато вихідних», – підсумовує Льоушкін.
Екологічний відбір. Але не все так райдужно – дозволів, як і раніше, не вистачає. Причому лише деякі європейські країни йдуть на пряме їхнє скорочення. Наприклад, Австрія скоротила квоту на 12 500 поїздок вже після підписання між Україною і ЄС угоди про Асоціацію, що суперечить європейським нормам, говорить Костюченко. Інші країни збільшують загальний розмір квот, але при цьому змінюючи їхню структуру на користь дозволів для авто більш високих екологічних стандартів – класу Євро-5 і вище. «Наприклад, Німеччина із загального числа в 80 000 дозволів тільки 20 000 з них дала минулого року для Євро-3. І вони хочуть взагалі заборонити Євро-3, нам доводиться вести складні переговори, домагатися відтермінування», – пояснює Костюченко.
Він нагадує, що авто стандартів Євро-3 і нижче становлять 58% усього українського автопарку міжнародних перевізників. Більшість компаній на ринку можуть собі дозволити купувати тільки бувшу у використанні техніку. Тому важливим досягненням минулого року перевізники вважають прийняття рішення про відтермінування введення в Україні екостандарту Євро-6 до 2020 року. «Це дуже важливий закон, адже вторинний ринок таких авто прогнозовано сформується не раніше 2020-2022 років», – пояснюють в АсМАП. І це має дати українським транспортникам можливість оновити свої парки на прийнятних умовах. Нагадаємо, стандарт Євро-6 в Євросоюзі був введений з 1 вересня 2015 року.
Загроза з Польщі. Найважливіша для України країна з точки зору бізнесу з міжнародних перевезень – але і найважча – це Польща. Вона є головними транзитними воротами в Європу, але при цьому і найбільшим конкурентом наших компаній у цьому бізнесі. Справа в тому, що третина автопарку європейських компаній належить полякам, і вони є найбільшим гравцем в ЄС. З 2013 року Польща скоротила Україні квоту дозволів з 240 000 до 200 000. Правда, в 2017-му протягом року після складних переговорів порційно було видано ще 18 000 дозволів. «Звичайно, на тлі їхніх 200 000 авто в міжнародних перевезеннях наші 36 000 не можуть скласти серйозну конкуренцію. Але перетин все ж є, і Польща відстоює інтереси власних компаній», – зауважує Костюченко.

Проте Україна відчуває конкуренцію з боку Польщі ще й як. По-перше, польські компанії більш конкурентоспроможні, ніж наші, за рахунок нижчих витрат на покупку автомобілів, а також за рахунок швидшого обігу парку. «У наших компаній обіг одного автомобіля – 80 000-100 000 км на рік. У них – 200 000. Відповідно, у них вдвічі більший дохід, і можливість запропонувати нижчу ставку», – пояснює голова АсМАП. Причина низької оборотності авто – головним чином через черги на кордонах, кажуть в «Рапід». «Черги на кордонах і брак дозволів в Угорщину, Румунію, Польщу, Італію – це те, що істотно обмежує зростання перевезень в ЄС», – підкреслює Володимир Гриненко. Зі зростанням обсягів перевезень до ЄС ця проблема стала ще актуальнішою, адже нових пунктів перетину кордону не додалося, та й пропускна здатність старих не збільшилася. Показовою стала ситуація на початку грудня – тиждень черга довжиною близько 1000 фур стояла біля українсько-польського кордону.
По-друге, поляки активно переманюють наш персонал. «І черги теж цьому сприяють. Вони підходять до водіїв у чергах, агітують, прямо на місці можуть оформити необхідні документи», – розповідає зі слів очевидців представник транспортної компанії. За даними АсМАП, за останні п’ять років до Польщі виїхало працювати 30 000 українських водіїв.
Непрості рішення. Складнощі роботи в Україні, неможливість оновлювати парк і жорстка конкуренція за дефіцитні дозволи змушують все більше українських компаній виносити офіси до сусідніх юрисдикцій – у ту ж Польщу чи Прибалтику, розповіли Mind учасники ринку. «Деяким простіше відкрити польську компанію і брати на неї замовлення Україна – Європа. Що це дає? Дуже багато. Наприклад, доступ до фінансів. Польські компанії беруть кредит на покупку авто під 4%. В Україні банки взагалі не кредитують наш бізнес, як і весь реальний сектор – їм простіше займатися спекуляціями на міжбанку», – нарікає Дмитро Льоушкін.
Серед інших переваг компанії називають бездозвільну систему поїздок всередині Європи, а також можливість ввозити дизельне паливо в ЄС без обмежень. Для українських компаній діє обмеження до 500-600 л. У бак фури влазить удвічі більше, і це серйозна економія – різниця в ціні пального в Україні і країнах ЄС майже в два рази. Втім, перевізники кажуть, що відмовлятися від українського офісу вони не мають наміру: якщо брати частину замовлень на місцевий офіс, можна отримувати відшкодування ПДВ в розмірі 20%, а не 3%, як у Польщі.
В цілому працювати в Україні стає все складніше, підсумовують співрозмовники Mind. Але йти з ринку і здаватися ніхто не має наміру, адже завжди можна знайти нестандартні рішення. «Одні йдуть в бік купи-продай і намагаються ситуативно знайти товари, якими вигідно торгувати. Інші використовують зв'язки або дають хабарі, щоб працювати на великі торговельні мережі. А хтось шукає варіанти, як отримати більше із можливої ставки, скажімо, трансформують звичайні контейнери у флексітанки для перевезення соняшникової олії. Так можна отримати фрахт за ту ж машину на 20% вище», – розповідає директор «Прайм».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].