facebook.com
mind
Чому «Нафтогазу» всі завинили
Проект за підтримки
міжнародної юридичної фірми integrites

Чому «Нафтогазу» всі завинили

А його реформа не потрібна ні Кабміну, ні самій компанії

Цей матеріал також доступний російською
Чому «Нафтогазу» всі завинили
Фото Shutterstock

Уряд країни та керівництво «Нафтогазу України» демонструють відкритий конфлікт щодо того, як керувати держхолдингом. Але вони знаходять спільну мову в ключовому питанні: зараз його реформа на умовах Третього енергопакету ЄС із залученням іноземних інвесторів не потрібна жодній зі сторін. А їх публічне протистояння спровоковане виключно боротьбою за контроль над фінансовими потоками, які генерують дочірні компанії НАК, перш за все – «Укртрансгаз» і «Укргазвидобування».

Діяльність «Укртрансгазу» і «Укргазвидобування» відіграє основну роль у формуванні розрахункового прибутку, який «Нафтогаз» показує у своїй консолідованій фінансовій звітності.

Так, до кінця III кварталу 2017 року чистий прибуток НАК після сплати всіх необхідних платежів склав 30,6 млрд грн. До цього ж періоду дебіторська заборгованість споживачів перед держхолдингом за надані товари і послуги перевищила 54 млрд грн.

Загальні фінрезультати за підсумками 2017 року держхолдинг ще не публікував, але вже оприлюднив оперативні дані про суму сплачених до держбюджету податків і дивідендів: на 29 грудня 2017-го вони склали 106 млрд грн (14% усіх доходів держбюджету в минулому році).

Також «Нафтогаз» регулярно оновлює статистику за простроченими боргами виробників теплової енергії та облгазів.

Хто й скільки заборгував «Нафтогазу»? На кінець січня цього року підприємства ТКЕ і ТЕЦ не виплатили НАК понад 29 млрд грн, облгази – 27,7 млрд грн, промспоживачі – 2,8 млрд грн, «Київенерго» – 3,4 млрд грн. Тобто загальна сума коштів, недоотриманих компанією до 30 січня 2018 року, перевищила 60 млрд грн.

Основну роль у формуванні такої значної суми боргів зіграли проблеми з розрахунками за газ, поставлений населенню, якому частина оплати компенсується субсидіями з держбюджету.

НАК звинувачує в маніпуляціях газозбутові компанії. «Газозбути отримують можливість використовувати профінансовані державою субсидії для розрахунків з іншими оптовими постачальниками. В тому числі, ці гроші можуть бути використані для оплати газу, проданого газозбутами не населенню, а комерційним споживачам», – стверджують у «Нафтогазі».

У газозбутових компаніях спростовують ці звинувачення і акцентують, що проблема з розрахунками за газ для населення полягає не в недоліках їхньої роботи, а в дефіциті державних асигнувань на пільги і субсидії.

Як утворюються борги? Основна їх причина – плутанина в бюджетних розрахунках по газу для населення, яка посилюється з кожним роком через невпорядковану систему при обліку споживання пального, а також – несвоєчасне фінансування субсидій і пільг державою.

При діючій системі субсидування, Держказначейство повинно регулярно виділяти необхідні суми коштів облгазам та підприємствам теплокомуненерго, які потім мають їх перевести «Нафтогазу», а НАК повинен повернути їх до держбюджету.

Тобто, по суті, має відбутися перерахування фінансових ресурсів за ланцюжком, щоб оформити і закрити операцію в системі обліку. Але, наприклад, якщо в конкретний звітний період у «Нафтогазу» немає зобов'язань з платежів перед держбюджетом, то компанія не може розрахуватися (тобто розрахункові можливості компанії обмежені межею суми її зобов'язань перед держбюджетом у конкретний період). У свою чергу, Держказначейство не завжди може вчасно виділити облгазам необхідні кошти на субсидії в повному обсязі. Так виникають «завислі» на невизначений термін суми боргів, які з місяця в місяць накопичуються, перетворюються на багатомільярдні – і в підсумку уряд їх списує «Нафтогазу», як уже траплялося у вітчизняній практиці держуправління.

У чому каверза? Така система приховує великі можливості для корупції. При визначенні кількості необхідних субсидій для населення в Україні як і раніше використовуються нормативні методи розрахунку обсягів газу, які споживаються домогосподарствами, а не за фактичними показниками лічильників кожного окремого споживача. Це створює передумови для зловживань при розрахунку необхідних обсягів дотацій – можливості для контролю достовірних даних відсутні. Крім того, сама система субсидування керується через Держказначейство, яке може впливати на своєчасність розрахунків і як наслідок, створювати передумови для формування боргів «Нафтогазу» на рівні різних бюджетів (регіональних, галузевих) – централізованого бюджетування для процесу виплати субсидій не передбачено.

Тож не дивно, що при такій складній і заплутаній системі фінансових взаєморозрахунків дебіторська заборгованість «Нафтогазу» лише зростає. У Кабміні і держхолдингу переконані, що в перспективі вирішенню проблеми посприяє підвищення цін на газ для населення до ринкового рівня і зміна системи виплати субсидій (монетизація). Але це не вирішить проблему погашення прострочених боргів.

Крім того, вже зараз у процесі реформи газового ринку виник значний дисбаланс у темпах зростання національної економіки, підвищення рівня доходів населення і цін на газ. Купівельна спроможність громадян України знаходиться на більш низькому рівні, на відміну від ситуації в країнах ЄС, економіка яких порівнянна з українською.

Співвідношення зарплат і пенсій до ціни на газ для населення
в Україні та сусідніх країнах

Ціна для населення,
EUR/1000
куб.м газу

Мін.зарплата,
EUR/місяць
Кількість газу,
куб. м
Мін.пенсія,
EUR/місяць
Кількість газу,
куб. м
Україна 203 85 419 39 192
Польща 356 473 1329 385 1081
Словаччина 370 435 1176 230 622
Угорщина 292 413 1414 93 318
Румунія 175 319 1823 140 800

Джерело: телевізійний проект «ЕнергоНЕзалежність»

Чого очікувати? У сформованих несприятливих економічних умовах, які посилюються збройним протистоянням на Донбасі, викликає сумніви, що влада наважиться виконати вимоги Міжнародного валютного фонду, який наполягає на подальшому підвищенні газових цін. До того ж, наближаються президентські і парламентські вибори, заплановані на 2019 й рік, що змушуює політиків боротися за прихильність виборців, щоб утриматися при владі.

Той же політичний фактор сприятиме тому, щоб реформування «Нафтогазу» розтягнулося в часі. Реформа передбачає, що держхолдинг, який акумулює прибуток своїх дочірніх компаній, по суті втратить можливість одноосібного контролю над цими фінансовими потоками.

Прихід іноземних інвесторів обмежить можливості для маніпуляції ресурсами, які зараз спрямовуються на фінансування діяльності керуючої компанії і виплату зарплат її співробітникам, часом навіть усупереч виконанню інвестиційних програм «дочок». Так, інвестпрограму «Укргазвидобування», згідно з урядовими даними, до грудня 2017 року було профінансовано на 67%. А «Укртрансгаз» взагалі не отримав фінансування за цією статтею, при тому що в 2017 році обсяг послуг, які компанія надала «Газпрому» з транспортування російського газу, збільшився в порівнянні з 2016 роком на 14% – з 82,2 млрд куб. м до 93,5 млрд куб. м.

Реформа «Нафтогазу» зайшла в глухий кут ще минулого року на тлі протистояння між керівництвом держхолдингу з Кабміном через розподіл повноважень у стратегічному управлінні НАК.

Протягом року внутрішньополітичний конфлікт тільки посилювався, і далі ситуація ризикує загостритися.

Чому гальмує реформа? «Ані Коболєву, ані Порошенку і Гройсману не вистачає потужності вирішити питання на свою користь. І ніхто один одного «з'їсти» не може. А реформою займатися нікому і ніколи, її гальмують під будь-яким соусом. Попереду вибори, кожен переймається своїми політичними перспективами», – визнав анонімний співрозмовник Mind у «Нафтогазі» у відповідь на прохання прокоментувати ситуацію, що склалася навколо реформи держхолдингу. Він зазначив, що за великим рахунком, щоб «Нафтогаз» перестав бути привабливим об'єктом для політичної корупції, з його структури треба виділити в самостійний бізнес «Укргазвидобування» і «Укртрансгаз», а керуюча компанія повинна сконцентруватися на юридичному врегулюванні боргів.

Схожої точки зору дотримуються і впливові закордонні інвестори. Директор компанії Pelicourt LLC Роберт Бенш, який багато років керував нафтогазовими активами в Україні, впевнений, що замість реформи «Нафтогазу», холдингу взагалі треба позбутися, тому що його бізнес непрозорий і дуже заплутаний. А Джордж Сорос, який раніше заявляв про свій інтерес до управління українською газотранспортною системою, говорив про те, що «Нафтогаз» як холдинг повинен бути ліквідований, тому що він являє «величезну корупційну загрозу для економіки України» і є «чорною дірою» в українському держбюджеті.

Уряд ще не визначився зі стратегією розвитку «Нафтогазу». А в самому держхолдингу лобіюють стратегію, яка передбачає посилення його ролі на ринку і освоєння нових сегментів, які виходять за рамки традиційних для НАК операцій, пов'язаних з нафтою і газом.

Також ця ініціатива передбачає в перспективі продаж частини акцій на біржі компанії через IPO.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті