facebook.com
mind
Глибокі горизонти: чому Україна найближчим часом не стане енергонезалежною
Проект за підтримки
міжнародної юридичної фірми integrites

Глибокі горизонти: чому Україна найближчим часом не стане енергонезалежною

І що необхідно зробити, аби підтримати вітчизняний газовидобуток

Цей матеріал також доступний російською
Глибокі горизонти: чому Україна найближчим часом не стане енергонезалежною
Фото Shutterstock

Українців очікує чергове підвищення цін на газ, принаймні, цього вимагає Міжнародний валютний фонд. Україна – імпортозалежна країна: у 2017 році більше третини газу, що спожила вітчизняна економіка, було придбано в Європі. А отже, ціни на нього повинні бути ринковими, і не створювати навантаження на бюджет.

Уряд шукає можливості відтягнути прийняття такого непопулярного рішення, заморозивши тарифи до кінця першого кварталу 2018 року. Проте, вже в квітні треба буде оголошувати: на скільки та в які терміни ціни підвищуватимуться. Та поки що чиновники воліють розповідати, як через декілька років Україна стане енергонезалежною, сама себе забезпечуватиме газом, і тоді ціни на газ знизяться.

«Я хочу, щоб через 3-4 роки ми стали країною, яка забезпечує себе власним газом. Як тільки це станеться, ми на 20-30% зможемо знизити ціну. Думаю, зробити це фундаментально можна буде у 2020 році», – заявив прем’єр-міністр Володимир Гройсман в одному інтерв’ю наприкінці січня.

У 2017 році українці спожили 31 млрд куб. м газу, а видобули власного – 20,5 млрд кубометрів. Щоб досягти енергонезалежності, наприкінці 2016 року уряд затвердив Концепцію розвитку газовидобувної галузі до 2020 року. Вона передбачає збільшення власного видобутку до 27,5 млрд куб. м на рік. З них 20,1 млрд має видобувати державне ПАТ «Укргазвидобування» (УГВ), а ще 7,4 млрд – незалежні компанії.

А населенню та промисловості доведеться йти двома шляхами: до 2020 року, з одного боку – скоротити споживання на 4 млрд кубів, з іншого – наростити видобуток майже на 7 млрд кубів. До цього моменту залишилося всього три роки, і вітчизняні газовидобувники не вельми впевнені, що ця програма буде реалізована.

Хто і скільки видобув? Із загального обсягу видобутку у 20,5 млрд кубометрів найбільша частка належить «Укргазвидобуванню» – 15,25 млрд кубів. Це на 4,4%, або 645 млн кубів більше, ніж у 2016 році. Крім того, цей рівень видобутку став рекордним для компанії за останні 24 роки.

ПАТ «Укрнафта», де держава має 51%, видобула 1,1 млрд кубів, або на 17% менше, ніж у 2016-му році (1,3 млрд кубів). Ще 4,2 млрд кубів припало на долю незалежних видобувників. Вони також скоротили виробництво на 0,4% (приблизно на 17 млн кубів) у порівнянні з минулим роком. І це при тому, що у 2016 році вони показали зростання на 7%; а у 2015 році – на 20%.

«Як і прогнозувала наша Асоціація на початку 2017 року, ми отримали стагнацію видобутку незалежними видобувниками. Основна причина  – високе податкове навантаження на галузь у 2014-15 роках. Такого фіскального навантаження в жодній імпортозалежній країні не було. Вичерпалися резерви, як бачимо», – пояснює Роман Опімах, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України.

Однією з причин падіння видобутку «Укрнафти» експерт назвав вимушене призупинення роботи шести родовищ, бо Державна служба геології і надр (Держгеонадра) не продовжувала компанії дії спецдозволів на родовища.

Також, в останні роки не було іноземних інвестицій в галузь через величезні військові ризики, нестабільність фіскальної політики та важке регуляторне середовище. Від початку отримання спецдозволу до початку введення родовища в промислову експлуатацію потрібно було витратити понад 3,5 роки. При цьому понад 1 рік – щоб оформити різні дозволи для початку буріння свердловини, при тому, що сама свердловина буриться в середньому від 2 до 4 місяців.

Як функціонує родовище і що таке природне падіння дебіту? Однією з властивостей будь-якого родовища корисних копалин, на жаль, є те, що воно вичерпується. Тобто, з кожним роком воно дає все менше речовини, йде природне падіння, обсяги якого навіть можна вирахувати. Наприклад, у 2017 році природне падіння дебіту українських родовищ повинно було скласти 1,4 млрд кубів газу.

Натомість, УГВ не лише зупинило це падіння, а й наростило видобуток на 645 млн кубів. Фактично, компанія дала державі понад 2 млрд кубометрів газу. Це сталося за рахунок впровадження безпрецедентних технічних заходів на свердловинах і родовищах, які в незалежній Україні практично не проводилися. На такі заходи потрібні кошти, що, в свою чергу, збільшує собівартість газу. А будь-яка влада за часів незалежності намагалася утримувати собівартість вітчизняного газу на найнижчому рівні.

Виходило порочне коло – свій газовидобуток тримали на «голодному пайку», через що відбувалося щорічне падіння видобутку, а потрібний обсяг закуповували в Росії за комерційною ціною, тобто, віддавали гроші на розвиток чужої галузі.

Як збільшувало видобуток «Укргазвидобування»? Втім відомі та випробувані у світі технічні заходи можуть підтримувати дебіт свердловин на стабільному рівні досить тривалий час. У середині 2016 року УГВ розробило власну програму збільшення видобутку «20/20» – у 2020 році вийти на видобуток 20 млрд кубів газу на рік. Там зазначені основні напрямки роботи.

«Перш за все, це широковідома операція з інтенсифікації свердловин – гідророзрив пласту, або ГРП. Ми провели 120 таких операцій, коефіцієнт успішності – 98%: зі 100 свердловин ми лише по двом не отримали той результат, на який сподівалися. А якщо казати по кубометрах, то ми отримали від цих операцій на 16% більше, ніж планували. Отже, завдяки ГРП додатково отримали майже 780 млн кубів газу, і 90 млн кубів рідких вуглеводнів», – розповідає Олександр Романюк, виконавчий директор УГВ.

За словами чиновника, собівартість цих операцій дуже низька: якщо порівнювати з бурінням, то вартість однієї свердловини дорівнює десяти, а то й більше, операціям ГРП.

Другий напрямок – капітальний ремонт свердловин (КРС). Проведено понад 800 операцій, які дали змогу не втратити ще 500 млн кубів газу. Над цією програмою в УГВ працює 45 власних верстатів капітального ремонту і 23 – залучені від приватних сервісних компаній. На 2018 рік УГВ вже визначила родовища та свердловини, на які треба додатково залучити ще 50 верстатів. Найближчим часом буде оголошено тендер.

Третій напрямок – колтюбінгові операції: це спосіб швидко дістатися до тієї частини свердловини, в якій є проблеми, чи треба вирішити якісь технічні завдання. Операції виконуються і під час пуску свердловин після буріння, і після проведення операцій з ГРП, КРС та інших. Для цього використовуються спеціальні колтюбінгові верстати. Раніше в рік проводилося 4-5 таких операцій, у 2017 році – 580.

Четвертий – наземна інфраструктура. Побудовано п'ять великих дотисково-компресорних станцій (ДКС) та п'ять малогабаритних ДКС, які допомагають тримати стабільний видобуток у різні сезони. Також побудовано 25 км між промислових газопроводів та 222 км так званих шлейфів, що поєднують свердловини на родовищах. Завдяки цьому було підключено 52 нові свердловини.

Король стратегії – буріння. Проте, головним напрямком збільшення газовидобутку залишається буріння. Мова йде про нові свердловини на вже діючих родовищах та на нових площах. У 2017 році «Укргазвидобування» оголосило масштабну програму буріння, на реалізацію якої вперше було вирішено запросити зовнішніх бурових підрядників. Задля цього були оголошені міжнародні тендери, планувалося залучити 15 верстатів.

У компанії є власний буровий підрозділ – «Укрбургаз», який володіє 65 буровими верстатами. І перед початком тендерів дехто з українських «експертів» звинувачував УГВ в тому, що вони замість платити гроші своїм підрядникам, хочуть віддати їх іноземним. Та як показала практика, роботи для буріння вистачить усім – і державним, і приватним фірмам, як з України, так і з-за кордону.

У 2017 році вдалося пробурити 248 000 погонних метрів. З них – «Укрбургаз» пробурив 240 000 м, що на 21% більше, ніж у 2016 році. Ще 8 000 м пробурили залучені зовнішні підрядники.

На жаль, з 15 оголошених на тендерах бурових вдалося залучити лише 8 верстатів. Одна компанія вітчизняна, приватна, вона бурить одну свердловину. Хорватська компанія Crosco відповідає за три свердловини. Чотири верстати їдуть з Китаю, найближчим часом почнуть працювати. Ще на сім верстатів оголошений новий тендер, зараз йде вивчення пропозицій.

Окрім залучення бурових за контрактами, вперше в історії УГВ було проведено тендер та укладено договір на закупівлю ще 15 потужних сучасних бурових верстатів. 5 верстатів буде від провідної німецької компанії Bentag, і ще 5+5 – від китайських компаній. На 7 верстатів УГВ очікує вже цього року, їх буде передано до «Укрбургазу». 

Активні бурові роботи та допоміжні нові технології дозволили вперше за останні 40 років пустити на родовищах УГВ свердловину з дебітом понад 1 млн кубів на добу. Це свердловина №22 на діючому Червонокутському родовищі. В «Укргазвидобуванні» сподіваються, що наступними роками зможуть отримати більше свердловин з мільйонним дебітом.

Спільні проблеми з ліцензіями. І державні і незалежні видобувники в один голос заявляють – держава саботує видачу спецдозволів на нові ділянки. У компаній немає нових площ під вивчення та розробку. «Ми зробили аналіз, який показує, що за останні роки домінуючими способами отримання ліцензій в Україні були способи поза аукціонами. Тобто, ділянки були отримані не на прозорих, не на конкурентних, не на аукціонних умовах. Та обсяг, навіть, цих ділянок – дуже малий», – каже Данііл Майданік, голова правління Асоціації газовидобувних компаній.

Голова правління «Укргазвидобування» Олег Прохоренко навів більш точні дані: у 2017 році відбувся лише один аукціон з продажу вуглеводневої ділянки. Майже три роки Держгеонадра, чиїм завданням є організовувати та проводити аукціони, не має постійного керівництва. Вимагати від тимчасових чиновників налагодження робіт – марна витрата часу.

«Я пам’ятаю наші дебати з Держгеослужбою, наші походи до Кабміну, де ми наполягали, що нам потрібні нові ліцензії, нам треба збільшувати ресурсну базу. В 2016 році ми домоглися того, що нам було видано 13 нових ліцензій. У 2017 році ми отримали тільки чотири нових спецдозволи. І знову нам доводиться ходити, переконувати, вибивати їх в Держгеонадр і якось рухатися вперед», – жалівся журналістам Олег Прохоренко.

Результатом роботи на отриманих ділянках стало те, що у 2017 році були відкриті родовища, які повністю заміщують річний видобуток УГВ: якщо за рік видобули 15,25 млрд кубів, то знайшли промислові поклади ще на 15,5 млрд вуглеводнів. Таке заміщення відбулося вперше з 2010 року. Раніше при видобутку у 14,5 млрд кубів заміщення складало лише 6-7 млрд кубів. Тобто, перспектива розвитку вітчизняного газовидобутку щороку звужувалася.

Скільки ліцензійних ділянок можуть стати промисловими родовищами? Олег Прохоренко також уточнив, що, коли мова йде про ліцензії, то це не означає автоматично – родовища: «Якщо з 10 ділянок буде 1-2 родовища, то це добре. В нашій програмі «20/20» стоїть пункт – кожного року, починаючи з 2016-го, отримання 20 ділянок для пошуку родовищ. За три роки ми повинні були отримати 60 ділянок, із них, якщо пощастить, відкрити 5-10 нових родовищ. У 2020 році з нових ділянок планувалося видобути 2,8 млрд кубів на рік. Нема ділянок – нема видобутку».

Згідно тієї ж програми, у 2018 році «Укргазвидобування» повинно було вийти на рівень видобутку в 16,5 млрд кубів, з яких 1 млрд кубів мав видобуватися з ділянок, які стали новими родовищами. Та сьогодні в планах УГВ на поточний рік стоїть видобуток 15,94 млрд кубів, тобто, втрата більш ніж півмільярда кубів як раз з тих ділянок, які компанія вчасно не отримала та не провела геологічні досліди.

Така ж проблема стоїть  перед незалежними видобувниками газу, які вважають, що іноземні інвестори вже готові прийти в Україну, тому 2018 рік має стати роком масштабної пропозиції нових ділянок з боку держави. «Є потужна геологічна база, потужна інформаційна база, і найправильнішим способом є видача ліцензій через аукціони. Якщо ми порівняємо Україну із країнами-конкурентами – Польщею, Норвегією, Британією, Іраком, Індією – які борються з нами за інвестиції, то обсяг ділянок, які там видаються через аукціони, набагато більший. Україна в цій конкуренції програє. І ми не знаємо жодних планів щодо аукціонів у 2018 році. І це є проблема для промоції України за кордоном», – зазначив Данііл Майданік.

Які проблеми треба вирішити, щоб стати енергонезалежною державою? У 2017 році влада та парламент країни майже пройшли перший етап реформи газовидобувної галузі. По-перше, значно скоротили ренту до 12% та 6% на нові свердловини (глибиною до 5 000 м і понад 5 000 м відповідно). Та зафіксували ці ставки на п'ятирічний термін. По-друге, розпочалося відрахування 5% ренти безпосередньо в бюджети місцевих громад. По-третє, прийняті нові Правила розробки нафтових та газових родовищ і скасовано вимоги повторної переоцінки запасів кожні п`ять років. Ці умови зробили Україну однією з найпривабливіших країн Європи для роботи на газонафтових родовищах.

На жаль, законопроект №3096-д, який значно спрощує дозвільну та регуляторну процедури і прискорює процедуру відведення земель під буріння свердловин, прийняли лише в першому читанні. Видобувники дуже чекають, що парламент найближчим часом ухвалить закон в цілому і запустить його в дію. Також компанії сумніваються, що держава швидко організує регулярні аукціони з продажу ліцензій, але сподіваються хоча б змусити держоргани створити відкриту широку пропозицію ділянок, які продаватимуться через аукціон.

Лише за умови вирішення всіх цих проблем можна почати вести мову про те, що Україна у найближчому майбутньому вийде на самозабезпечення природним газом. Але 2020 році цього вже точно не станеться.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті