mind
Охолоджена ейфорія: що буде після перемоги «Нафтогазу» в Стокгольмському арбітражі

Охолоджена ейфорія: що буде після перемоги «Нафтогазу» в Стокгольмському арбітражі

І чому це судове рішення – лише одна ланка в ланцюзі проблемних відносин з «Газпромом»

Цей матеріал також доступний російською
Охолоджена ейфорія: що буде після перемоги «Нафтогазу» в Стокгольмському арбітражі
Андрій Коболєв та Олексiй Мiллер
Фото прес-центр Газпром

Після завершення судового спору між «Нафтогазом» і «Газпромом» в Стокгольмському арбітражі, який в цілому приніс вигоду українському держхолдингу, компанії продовжать з'ясовувати стосунки за участю Єврокомісії: врегулювати нюанси подальшої співпраці без посередництва Брюсселя вони не змогли.

Знову не домовилися? Учора заступник міністра закордонних справ України Олена Зеркаль повідомила про наміри організувати тристоронні газові переговори за участю Росії та Євросоюзу. Приводом для цього стала відмова «Газпрому» відновити поставки російського газу на адресу «Нафтогазу» з 1 березня поточного року. Голова правління НАК Андрій Коболєв розцінив такий крок як відмову виконувати рішення Стокгольмського арбітражу. За ним компанії мають відновити співпрацю відповідно до діючого контракту на купівлю-продаж газу до кінця 2019 року на скоригованих умовах – закупівлі 5 млрд куб. м російського газу за умовами контракту «бери або плати» щорічно. Але прийнятну вартість цього товару сторони повинні визначити додатково.

До календарного початку весни домовитися про ціну «Нафтогаз» і «Газпром» не змогли. Незважаючи на це, НАК перерахував постачальнику передоплату, і той її повернув. «На сьогоднішній день не погоджене доповнення до діючого контракту, необхідне для початку поставок. Тому «Газпром» сумлінно повернув у повному обсязі суму, яка надійшла від «Нафтогазу України», – повідомив Олександр Медведєв, заступник голови правління російської корпорації.

Останні неконструктивні дії «Газпрому» і погіршення погодних умов в Україні змусили Андрія Коболєва на вчорашньому засіданні Ради національної безпеки і оборони запропонувати ввести обмеження на споживання газу для промислових підприємств і теплової генерації в майбутні вихідні, 3-4 березня. Такий захід передбачений наказом Міненерго, затвердженим у 2015 році. Зараз через різке похолодання виник добовий дефіцит в 18 млн куб. м газу. Після 4 березня очікується потепління, це призведе до скорочення попиту на газ на внутрішньому ринку, і від спеціального режиму споживання енергоносія можна буде відмовитися. Але поки НАК планує також частково перекрити дефіцит дорогими закупівлями у європейських трейдерів, розраховуючи в перспективі компенсувати свої витрати за рахунок «Газпрому», якому пред'явить претензії за невиконання контрактних умов.

Що вирішили у Стокгольмі? Нинішні труднощі з «Газпромом» у «Нафтогазу» проявилися наступного дня після того, як Стокгольмський арбітраж виніс рішення у спорі між компаніями про умови транзиту російського газу споживачам в ЄС. З урахуванням результату, оприлюдненого судом у грудні 2017 року і який стосувався умов поставок російського газу до України, всього «Газпром» має виплатити «Нафтогазу» $2,56 млрд.

У слуханнях щодо транзитного контракту суд у Стокгольмі вирішив, що «Газпрому» слід компенсувати НАК втрачену вигоду через порушення російською стороною договірних зобов'язань щодо обсягів транзиту, але відхилив вимоги «Нафтогазу» про збільшення транзитного тарифу і зміну умов формування вартості транспортування газу українськими газопроводами (замість тарифу на відстань – тариф на точках входу і виходу з ГТС на кордоні України).

Що набуваємо, а чим ризикуємо? Сума у $2,56 млрд, яку «Нафтогаз» чекає від «Газпрому» за підсумками розглядів у Стокгольмі, порівнянна з щорічним доходом, який НАК отримує від російської компанії за надання транзитних послуг. Ні в «Нафтогазу», ні у Кабміну досі немає чіткого уявлення про те, як складатимуться транзитні стосунки України з «Газпромом» після 2019 року, коли закінчиться діючий контракт на транспортування газу. Переговори з цього питання сторони не ведуть. І тепер, після нового загострення відносин між компаніями, їхні перспективи стали ще більш невизначеними.

Україна технічно здатна забезпечити транзит російського газу ще 20-30 років, зазначив Сергій Макогон, виконавчий директор «Укртрансгазу», під час дискусії на Українському енергетичному форумі, організованому Інститутом Адама Сміта в Києві цього тижня. За його словами, $2-3 млрд доходу, які країна отримує за надання таких послуг – це та «сума, за яку треба боротися». «Ми всі знаємо, що робити. Але значного прогресу немає... Тому не виключено, що нам доведеться готуватися до сценарію нульового транзиту і оптимізувати магістральні газопроводи під потреби внутрішнього ринку», – визнав Сергій Макогон.

Політична криза між Києвом і Москвою, спровокована анексією Криму Росією в 2014 році та подальшим збройним конфліктом на Донбасі, спонукала Кремль озвучувати радикальні заяви про плани повністю відмовитися від українського транзиту. Для цього «Газпром» прагне будувати нові маршрути постачань газу до ЄС в обхід України. Але саме завдяки технологічній специфіці української газотранспортної інфраструктури російська корпорація здатна гарантувати гнучкі і безпечні поставки європейським споживачам, які забезпечують їй стабільну валютну виручку.

Чого чекати? Саймон Пірані з Oxford Institute for Energy Studies вважає, що в 2020-і роки Росія залишиться основним постачальником газу до ЄС, а її можливості щодо розширення власних потужностей для експорту газу перебільшені. Тому він прогнозує, що Україна продовжить надавати «Газпрому» транзитні послуги, але, можливо, в меншому обсязі. Сценарію, про який говорить британський експерт, сприятиме і те, що законодавство Євросоюзу з розвитку конкуренції передбачає не більше 30% транспортування газу з одного напрямку.

Очевидно, що відмова «Газпрому» від газового транзиту через Україну – політичне рішення. Але у Євросоюзу є також політичне рішення зберегти український маршрут, щоб забезпечити диверсифікацію поставок російського газу з різних напрямків, необхідну для гарантій енергетичної безпеки регіону. Питання в тому, чи зможе українська влада скоординувати зусилля, аби відстояти державні інтереси за підтримки західних партнерів, а не поринути у внутрішньополітичне протистояння, яке активно наростає з наближенням парламентських і президентських виборів, запланованих в Україні на 2019 рік.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті