Mind.Explain: чи дійсно Україна — лідер за покладами літію та кобальту

Mind розпочинає нову постійну рубрику Mind.Explain. В українському інформаційному просторі девальвовано цінність достовірності та фактчекінгу. Політики, бізнесмени, навіть медіа маніпулюють даними, твердженнями, джерелами. Ми не будемо перевіряти виступи чиновників та аналізувати їх на відсоток вмісту брехні – з цим прекрасно пораються грантові навколополітичні проекти. У свою чергу, ми спробуємо розбиратися в цікавих та суперечливих судженнях та оцінках з боку бізнесу та чиновників. У тому, що не можна перевірити, просто зайшовши в «Гугл» або перевірку на плагіат. Чи справді Україна багата на поклади кобальту, чи правда собівартість курятини в Польщі нижча, ніж у нас, чи дійсно реальні ринкові ціни на газ були би меншими, ніж «встановлені Кабміном ринкові ціни», тощо. 

Минулого тижня очільник міністерства інфраструктури Володимир Омелян заявив у себе у Facebookпро великі ресурси кобальту та літію, наявні в Україні.

Згодом автовиробник «Богдан» підхопив цю тезу та розіслав власний коментар ЗМІ. «Україна має найбагатші родовища літію та кобальту в Європі. Це може їй дозволити стати світовим центром з виробництва літієвих батарей та електрокарів».

Але наразі жодне з родовищ в Україні не працює на індустрію «зеленого» машинобудування. Mind взявся дослідити, чи є у словах міністра хоча б частка здорового глузду, і чи дійсно Україна настільки багата на кобальт і літій, аби стати вагомим гравцем на ринку.

Із зростанням популярності електрокарів збільшився попит на такі ресурси, як літій і кобальт.

Раніше видобуток літію був спрямований передусім на керамічну й скляну галузі, а також на виробництво мастил, поліметалів, сільськогосподарських хімікатів чи медикаментів. Кобальт застосовували для виготовлення надтвердих жароміцних магнітних спецсплавів для космічної й авіаційної техніки, у скляній та хімічній промисловості. Тепер основна частка припадає саме на виробництво акумуляторів.

Споживання літію, %

У 2017 році на виготовлення акумуляторів припало 46% з 41 500 тонн спожитого літію. Подібна ситуація і з кобальтом: минулого року відсоток його споживання галуззю склав 42%, у результаті чого середні річні ціни зросли більше ніж удвічі. У підсумку за п’ять років вартість кобальту зросла з $24 700 за тонну у 2013 році до $54 000 за тонну у 2018-му. Літій подорожчав з $4400 у 2013-му до $16 500 цьогоріч.

Ціни на кобальт на Лондонській біржі металів протягом 2013–2018 років, $/т

Джерело

Середньорічна вартість літію, $/т

Джерело

Кобальт 

Перша реакція опитаних Mind галузевих експертів була в дусі «гарний тролінг, міністр має прекрасне почуття гумору». «Що насправді мав на увазі Омелян, залишається загадкою. Де-факто, він сказав правду. Дійсно – кобальт дуже розповсюджений метал, міститься як супутній елемент у нікелевій руді та сульфатах заліза, наприклад, у мерказиті. Тому ресурси у нас, звичайно, є. Але з тим самим успіхом можна сказати, що Україна багата на елементи таблиці Менделєєва», – зазначив один з них.

Це метал, який поширений у земній корі – 0,002% від загальної маси. Проте через низьку концентрацію він зазвичай видобувається як побічний ресурс із комплексних нікелевих і мідних руд. В економічно рентабельних родовищах в 1 тонні руди має міститись від 1 до 30 кг кобальту, або  від 0,1 до 3%. Після видобутку основного металу кобальт відділяють від нього шляхом хімічних реакцій.

В Україні кобальт-нікелеві родовища розташовані у Середньому Придністров’ї (чотири родовища) та Середньому Побужжі (шість родовищ). Вміст кобальту в них складає 0,04–0,14%. Також метал можна знайти в Прутівському родовищі сульфідних мідно-нікелевих руд. Тут відсоток кобальту становить 0,022%.

«Прутівське родовище не може бути цікавим з економічної точки зору через високу глибину покладів. Це скоріше – рудопрояв. Він може бути цікавий з наукової точки зору, адже схожий за типом на промислові родовища у РФ», – розповів Mind один з учасників ринку на правах анонімності.

На базі родовищ Побужжя працює Побузький феронікелевий комбінат, який відновив свою роботу в 2003 році. На проектну потужність з переробки руди у 1,5 млн тонн він ніколи не виходив. Тепер він працює на імпортній сировині. Тобто навіть розвідані родовища нікелю не мають економічної цінності.

«Українська руда не використовується у виробництві через низький вміст нікелю, з тієї ж причини неможливо використовувати російську руду, низький вміст нікелю  та високий меді передбачає зовсім іншу технологію переробки (електроліз)», – уточнили Mind в компанії.

«Родовищ кобальту в Україні просто не існує. За винятком деяких родовищ Африканського континенту, кобальт є вторинним елементом. Тобто для оцінки потенціалу та економіки видобутку в Україні потрібно відновити виробництво нікелю», – розповів Mind один з інвесторів, що вивчав перспективи інвестицій у видобуток рідкоземельних матеріалів в Україні.

Загалом же підтверджені запаси кобальту в Україні, за даними Держгеослужби, становлять 8000 тонн. Світові ж запаси цього металу, за дослідженнями Геологічної служби США, складають 7,1 млн тонн. Тобто Україна володіє 0,1% покладів кобальту з усієї планети.

Запаси кобальту на 2018 рік, тон*

Країна	Видобуток 2016	Видобуток 2017	Запаси
Австралія	5 500	5 000	1 200 000
Замбія	3 000	2 900	270 000
Канада	4 250	4 300	250 000
Конго	64 000	64 000	300 000
Куба	4 200	4 200	500 000
Мадагаскар	3 800	3 800	150 000
Нова Каледонія	3 390	2 800	-
Папуа Нова Гвінея	2 190	3 200	51 000
Південна Африка	2 300	2 500	29 000
Росія	5 500	5 600	250 000
США	690	650	23 000
Філіппіни	4 100	4 000	280 000
Інші країни	7 600	5 900	560 000
Усього (округлено)	111 000	110 000	7 100 000

*За даними Геологічної служби США.

При цьому дослідження Геослужби США показало, що умовні світові ресурси є значно більшими, ніж 7,1 млн підтверджених запасів. За попередніми оцінками, на континентах знаходиться ще близько 25 млн тонн кобальту, а на дні Світового океану, в корах і конкреціях – 120 млн тонн ресурсу.

Згідно з дослідженнями, на Африканському континенті зосереджено 50% світових запасів кобальту, 24% в Австралії, 10% в Північній й Південній Америці. І лише 13% припадає на решту території, включно з Європою.

Україні, як і іншим європейським країнам, де частка кобальту є малою, доводиться імпортувати ресурс. І зважаючи на те, що о. Нова Каледонія в черговий раз на референдумі вирішила не відділятися від Франції, то серед європейських країн найбільше кобальту фактично має саме Франція.  

Джерело: benchmarkminerals

Є ще один нюанс, який може вплинути на ринок. З кожним роком технології дозволяють використовувати все менше ресурсу на батареї: за вісім років Tesla зменшила вміст кобальту в акумуляторах для своїх автівок на 59%.

Літій

Заява корпорації «Богдан» за мотивами посту у Facebook Володимира Омеляна виглядає ще комічнішою. Людина, що писала та затверджувала реліз, вочевидь, не володіє навіть базовими  економічними знаннями. Можливо, вони вважають, що в підвалах Tesla розташовано вхід у шахту?

Насправді, між виробництвом елетрокарів та розробкою родовищ існує п’ять виробничих циклів. Тобто, навіть якщо би в Україні літій видобувався у промислових масштабах, жодного впливу на виробництво батарей він не мав би. Виробництво «battery grade» металу – це складний та капіталоємний процес.

Якщо ж говорити про поклади літію, то в України шанси налагодити його видобуток дійсно є: геологи вважають, що за розвіданими запасами й прогнозними ресурсами на українській території найбільші поклади цього металу в Європі. За різними неофіційними даними (офіційні дані щодо літію є державною таємницею), в Україні запаси становлять від 500 000 до 5 млн тонн.

Середній вміст літію в найбільших літієвих рудах в Україні становить 1,25–1,26% – у Полохівському та Станковатському родовищах на Кіровоградщині; 1,1–1,5% у Шевченківському родовищі на кордоні Запорізької та Донецької областей. Для порівняння: такий самий відсоток ресурсу міститься в аргентинських покладах, запаси яких вважаються найбільшими.

Літій видобувають з пегматитів й ропи соляних озер. Пегматити – це гірські магматичні породи, які містять мінерали: сподумен (найбільша частка літію саме в ньому), петаліт, лепідоліт, амблігоніт.

«Проблема в Україні полягає в області економіки проектів. Українські руди представлені петалітом, тоді як 99,9% світових аналогів – сподумен. Технологічний процес виокремлення літію з петаліту вимагає окремої технології», – розповів Mind представник інозменої видобувної компанії, що працює в Україні.

«За останні роки лише одна канадська компанія заявляла про пошуки інвестора в розробку нової технології. Українські компанії, вочевидь, не дуже переживають через відсутність технологій», – додає геолог, знайомий з планами українських компаній щодо видобутку літію.

Літій зазвичай видобувається як основний матеріал, але побічно з ним з пегматитів отримують тантал, олово, берилій, рубідій, а з літієносної ропи – калій, натрій, бор, бром, магній. При цьому, як і кобальт, оксид літію можна отримати як побічний продукт, під час переробки високомінералізованої ропи на соду, сульфати, хлориди й інші компоненти.

Видобування літію з пегматитів є затратнішим. Проте концентрація його в породах є більшою. Можна видобувати руду за допомогою звичайних кар’єрних технологій або шахтовим способом. Потім ресурс обробляється та концентрується за допомогою різних методів перед безпосереднім використанням або подальшою обробкою в літієвих сполуках. Відтак, видобуток літію з пегматитів також буде економічно вигідним за умови великих запасів на ділянці. Крім того, виробництво побічних матеріалів може компенсувати витрати. В Україні джерелом видобутку є саме гранітні пегматити.

«Як сировина для керамічної промисловості петалітовий концентрат може мати попит на європейському ринку. Але його вартість навряд чи дозволяє перекрити підземний спосіб видобутку. Поки ми не побачимо реальний Feasibility study на будь-якому з українських об’єктів, говорити без посмішки про їхні перспективи важко», – вважає один з опитаних Mind експертів.

У світі оцінені запаси літію складають понад 53 млн тонн: Аргентина – 9,8 млн тонн; Болівія –  9 млн тонн; Чилі – 8,4 млн тонн; Китай – 7 млн тонн;  США – 6,8 млн тонн, Австралія – 5 млн тонн; Канада – 1,9 млн тонн; Конго (Кіншаса), Росія і Сербія –  по 1 млн тонн кожна; Чехія – 840 000 тонн; Зімбабве – 500 000 тонн; Іспанія – 400 000 тонн; Малі – 200 000 тонн; Бразилія і Мексика – 180 000 тонн кожна; Португалія – 100 000 тонн; Австрії – 50 000 тонн.

Видобувають ресурс в Австралії, Австрії, Канаді, Китаї, Чехії, Фінляндії, Малі, Португалії та Іспанії.

Запаси літію на 2018 рік, тон*

Країна	Видобуток 2016	Видобуток 2017	Запаси
Австралія	14 000	18 700	2 700 000
Аргентина	5 800	5 500	2 000 000
Бразилія	200	200	48 000
Зімбабве	1 000	1 000	23 000
Китай	2 300	3 000	3 200 000
Португалія	400	400	60 000
США	-	-	35 000
Чилі	14 300	14 100	7 500 000
Усього (округлено)	38 000	43 000	16 000 000

*За даними Геологічної служби США.

Відтак, якщо неофіційні дані точні, то серед європейських країн Україна і справді може бути лідером. Щоправда, літій в Україні не видобувають. Але це може скоро змінитися.

У 2017–2018 Держгеонадра надали спецліцензії на видобування літію у Полохівському й  Шевченківському родовищах компаніям «Укрлітійвидобування» та «Петро-Консалтінг», який ЗМІ пов’язують з заступником голови фракції БПП Ігорем Кононенком. «Укрлітійвидобування», яке працюватиме над Полохівським родовищем, належитьарабським інвесторам та співвласнику  VEK Capital Partners Ігорю Воронову.

Проте і тут є європейці, готові позмагатися з Україною за лідерство. Окрім Португалії, яка є шостою серед найбільших постачальників літію у світі, за видобуток ресурсу планують взятися чехи. За даними Reuters, у цій країні знаходяться близько 1,3 млн тонн літію, або ж 3% від світових ресурсів.

А якими є перспективи України? Опитані Mind експерти більше вірять у фантастичні перспективи налагодити виробництво кобальту, ніж літію. «Економіку розробки родовищ в Україні ніхто не рахував. Але у кобальту є перспективи зростання ціни. А от ціни на літій, швидше, падатимуть», – вважає один з них.