Чесний, перший, непрохідний: 9 фактів про Анатолія Гриценка

У рамках спецпроекту «Кандидатська з економіки», в якому Mind вивчає готовність учасників передвиборної президентської гонки відповідати на економічні виклики, ми вирішили також зосередитися на деяких фактах біографії першої «п'ятірки» кандидатів. І першим під наш «мікроскоп» потрапив Анатолій Гриценко.

«Перший непрохідний» – під таким заголовком у 2009 році вийшла журнальна стаття про екс-міністра оборони Гриценка. І фактично задала тон майбутній виборчій кампанії політика.

Цього року лідер «Громадянської позиції» втретє візьме участь у президентських виборах. Шанси зайняти головний пост у країні у нього як ніколи високі, особливо якщо йому вдасться вийти до другого туру.

Офіційна біографія Гриценка добре відома. Але є декілька фактів, які розкривають його з неофіційного боку.

Сім разів зміряй

Зі своєю другою дружиною Юлією Мостовою Анатолій Гриценко грав весілля сім разів. Останній раз – у червні 2003 року разом з екс-президентом Віктором Ющенком і його дружиною Катериною Чумаченко. Як пояснював сам політик, у нього занадто велике коло друзів, родичів і колег. Тому подружжя вирішило не збирати всіх разом, а розділити «за інтересами».

Познайомилися майбутній чоловік і жінка в 1997 році. Президент Українського центру економічних і політичних досліджень Олександр Разумков порекомендував Мостовій її майбутнього чоловіка як військового експерта для підготовки до інтерв'ю з тодішнім міністром оборони Олександром Кузьмуком. Тоді Гриценко був одружений, та й сама Мостова не самотня – вона перебувала в цивільному шлюбі з тим самим Разумковим.

Після смерті Разумкова Центр очолив Гриценко. Поступово почалося його зближення з Мостовою. У 2002-му майбутній міністр пішов від першої дружини Людмили, з якою прожив 24 роки, і через рік одружився на Мостовій. До речі, Гриценка на посаду глави Центру Разумкова свого часу запропонувала саме вона. І, за чутками, й досі відіграє в політичній кар'єрі чоловіка головну роль.

Бути чи не бути

Гриценко у 2003 році пережив клінічну смерть. Граючи у футбол, отримав травму коліна – порвав зв'язки і пошкодив меніск. Під час операції «хтось випадково (чи випадково?!) зачепив ногою і висмикнув з розетки шнур апарату штучного дихання, після чого прилади зафіксували зупинку серця», – розповідає про це сам політик. Кому на той момент могла бути вигідна його смерть, він не уточнює.

Повна чаша

Анатолій Гриценко – людина небідна. За його власними розповідями, у 2004 році вони з Юлією Мостовою почали зводити будинок. І не де-небудь, а в елітному селищі Конча-Заспа на так званій Великій дамбі. Саме там знаходяться будинки Ріната Ахметова, Вадима Новинського та інших топів української політики і бізнесу.

Ділянка у Гриценка «скромна» – 0,5 га, будинок – майже 350 кв. м. Є власний вихід до води, баскетбольний майданчик, ставок з містком, альтанка, ігровий будиночок для дітей. «Дача», як каже сам Гриценко, коштує орієнтовно 10 млн грн.

Крім того, сім'я Гриценка володіє чотирма квартирами в центрі Києва. Вся нерухомість оформлена на Юлію Мостову. І, як стверджує політик, це не спроба приховати майно. Наприклад, на будинок, за словами Гриценка, Мостова заробила завдяки співпраці з агентством France-Presse в 1990-х.

За документами Мостова більш ніж удвічі багатша за чоловіка: її сумарний річний дохід – майже 375 000 грн.

Сім'я і бізнес

Гриценко часто підкреслює, що не співпрацює з олігархами, і обіцяє, що якщо стане президентом, то українці взагалі забудуть це слово. Правда, якщо вивчити податкову декларацію дочки Гриценка Світлани, можна зрозуміти, що вона поглядів батька не поділяє.

У 2013 році вона отримала понад 124 000 грн перерахувань від благодійної організації «Фонд Віктора Пінчука – соціальна ініціатива». У 2014 році такі благодійні відрахування від організації українського олігарха зросли майже вдвічі та склали вже близько 244 000 грн, а у 2018 році – близько 330 000 грн. За п'ять років надходження склали понад 1,4 млн грн.

Щоправда, не так давно Гриценко заявив, що не вважає Віктора Пінчука олігархом.

Заробляла сім'я і на держзамовленнях. У 2006 році Збройні сили України залучили підрядника для створення єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ) адміністративно-господарськими процесами. На реалізацію проекту з бюджету виділили понад 100 млн грн.

Тендер проведений не був, але за випадковим збігом одним із виконавців проекту стала науково-виробнича фірма EnranTelecom, директором з розвитку бізнесу в якій на той момент працював син міністра оборони від першого шлюбу Олексій Гриценко. За оцінками експертів, частка сім'ї Гриценка в проекті становила десь $1–1,5 млн.

Крім того, за чутками, у 2005–2007 роках міністр оборони видав негласну «директиву», яка зобов'язувала підконтрольні міністерству організації підписатися на тижневик «Дзеркало тижня». За приблизними підрахунками, лише у 2007 році на це було витрачено понад 125 000 грн.

Один у полі

В українському політикумі Анатолій Гриценко відомий як людина, з якою складно домовитися. «Про нього говорять, що він недоговороздатний. З ким і про що? Про те, як розпиляти? Про те, як рознести? Про те, як обнести? Ні, в цьому він договороздатним не буде: у нього зовсім інші завдання», – так пояснює цю рису чоловіка Юлія Мостова.

Так чи інакше, але союз Гриценка з партією «Самопоміч», на який розраховували у екс-міністра оборони, не склався. До політсилі Андрія Садового приєдналася і партія «ДемАльянс», з якою «Громадянська позиція» співпрацювала ще на виборах 2014 року.

Але зовсім без союзників Анатолій Гриценко під час нинішньої кампанії не залишився. Його вже підтримали досвідчені політики Микола Томенко та Микола Катеринчук, а також діючий депутат Віктор Чумак, який очолив передвиборний штаб. Крім того, до його команди увійшов екс-депутат з Донецької області Єгор Фірсов.

Неприємні питання

Голова Тимчасової слідчої комісії щодо розкрадань у армії за період з 2004 по 2017 роки нардеп Іван Винник стверджує, що «першим міністром оборони, який почав розпродавати техніку з резервів ВСУ, був лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко».

«Саме він зі стратегічного резерву продав майже 400 танків Т-72, ​​зменшивши, таким чином, наявну потребу ЗСУ в 3200 танків того часу», – розповів депутат. І додав, що відповідно до звіту Київського дослідного інституту судових експертиз, бойова техніка першої-другої категорії реалізовувалася з балансу Міноборони на баланс спецекспортерів. Потім її продавали на експортні ринки за ціною, яка була в 15 разів менше, ніж ринкова ціна такої техніки на зовнішніх експортних ринках.

Але це не єдине звинувачення на адресу Гриценка. Міноборони провело аудит власного держпідприємства «Інвестжитло» за 2013–2015 роки. Експерти дійшли висновку, що накази екс-міністра оборони Анатолія Гриценка призвели до завдання державі збитків на загальну суму понад 100 млн грн.

В аудиторському звіті йдеться про накази міністра оборони Анатолія Гриценка від 2005 року, на підставі яких ДП «Інвестжитло» було передано майно п'яти звільнених військових містечок у Одесі та Києві. Його керівництво держпідприємства продало разом із землею за 30,3 млн грн. Пізніше нові власники знесли будівлі містечок, а на їх місці звели багатоповерхівки.

«Надалі на підставі дозволів, виданих колишнім міністром оборони Гриценко А.С., підприємством були реалізовані об'єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках загальною площею 8,87 га (у Києві – 7,34 га, в Одесі – 1,53 га)», – йдеться у звіті.

На отримані гроші військовим закупили квартири в Болграді Одеської області та Очакові Миколаївської області. Частину коштів ДП ​​«Інвестжитло» використало для сплати податків і виплати заробітної плати своєму штату. Однак аудитори дійшли висновку, що при продажі не була врахована вартість землі, яка, за підрахунками, становить понад 100 млн грн.

Земля-годувальниця

Були й інші скандали з продажем землі. За даними Генпрокуратури, у 2006 році на підставі наказу Анатолія Гриценка було передано держпідприємству Міноборони, а потім продано приватній фірмі 11 будівель із земельною ділянкою в 24 га, які раніше належали військовому містечку №247. Ця земельна ділянка знаходиться в Кончі-Заспі, елітному передмісті Києва. Сотка землі там коштувала близько $30 000, тобто вартість 24 га без урахування будівель мала досягти $72 млн. Тоді як до бюджету надійшло лише 10 млн грн.

Перевірка прокуратури показала, що продаж провели без конкурсної процедури. Але незважаючи на резонанс у ЗМІ і завдані бюджету збитки, звинувачення Анатолію Гриценку пред'явлено не було.

Сам екс-міністр всі звинувачення заперечує і стверджує, що за інформаційною кампанією проти нього стоять перші особи країни. «Глава організованого злочинного угруповання, він же замовник – Порошенко. Організатор – Турчинов. Головний виконавець – Пашинський. Виконавці в медійному просторі – депутати Винник (БПП) і Береза ​​(НФ)», – говорить політик.

Гучні слова

У грудні 2017 року Слідчий комітет Росії порушив проти Гриценка кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205.2 КК РФ (публічні заклики до здійснення терористичної діяльності).

Судячи з усього, причиною стала ціла низка гучних заяв політика. Наприклад, коментуючи можливий візит Володимира Путіна до Києва, він сказав: «Хтось може це уявити? Я не можу. Думаю, просто знайшлися б патріоти, які б його вбили. І правильно б зробили».

29 листопада 2014 року на своїй сторінці у Facebook Гриценко назвав Росію ворожою державою і закликав «збивати її літаки і підривати поїзди».

Сам Гриценко назвав відкриту в Росії справу «цинічною і гидкою».

Штрихи

Гриценко – автор понад 100 наукових праць, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, ФРН і Швейцарії. Вільно володіє англійською. Крім футболу, любить риболовлю, шахи і преферанс. Завзятий курець. Малює шаржі на політичних опонентів.