Людина тижня: що Нурсултан Назарбаєв залишив Казахстану

19 березня, несподівано для всього світу, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв заявив, що залишає свою посаду. Щоб підтвердити ці наміри, він у прямому ефірі підписав указ про складання повноважень: 20 березня стало для нього останнім робочим днем ​​після більш ніж 30 років безперервного правління країною. «Я і моє покоління зробили для країни все, що змогли. Результати вам відомі. Світ змінюється і приходять нові покоління. Процес природний», – сказав у своєму зверненні Назарбаєв. Щоправда, він був не зовсім щирим: звільнивши крісло президента, він залишився де-факто першою людиною в країні. І навіть придумав, як їй розвиватися наступні 30 років. Mind вирішив дослідити, ким тепер буде для своєї країни Назарбаєв, і чим країна йому віддячить.

Хто такий Назарбаєв? Біографія Нурсултана Назарбаєва багато в чому типова для його епохи. Почавши свій шлях простим робітником, він поступово піднімався кар'єрними сходами комуністичної партії. А в 1979 році став секретарем Центрального комітету компартії Казахстану, після чого займав низку ключових посад. У 1989 році він став першим секретарем ЦК, в 1990-му Верховна Рада обрала його президентом Казахської РСР, а 1 грудня 1991 року відбулися перші «всенародні вибори»: населення одноголосно підтримало Назарбаєва. При цьому сам Назарбаєв був затятим прихильником СРСР і не хотів розпаду, всіляко намагаючись зберегти якщо не Союз, то сам формат єдності різних республік. Але історія розпорядилася інакше.

Відтоді Нурсултан Назарбаєв – одноосібний керівник Казахстану ось уже 30 років: він єдиний серед своїх «колег» безперервно керував країною ще з радянських часів.

Як вдалося піти? Офіційно його президентський термін (п'ятий за рахунком) спливає у 2020 році, але Назарбаєв вирішив самостійно закінчити каденцію раніше. Примітно, що для цього треба було звернутися до Конституційної ради Казахстану: в конституції країни немає пункту, що президент може просто скласти свої повноваження. Щоб піти, потрібно або померти, або бути відстороненим за рішенням парламенту у зв'язку з серйозними обставинами (зрада, недієздатність), або посада переходить до новообраного президента. Жоден з перерахованих пунктів Назарбаєву не підходив. Але, за твердженням Конституційної ради, «президент – теж людина» і за бажанням може залишити свою посаду. Так і сталося.

Тепер у Казахстану є в. о. президента країни – Касим-Жомарт Токаєв, спікер верхньої палати парламенту. Вважається, що зрештою він і стане повноправним главою Казахстану, оскільки є довіреною особою Назарбаєва.

Як зреагував світ? Відхід Назарбаєва за власною ініціативою став шоком чи не для всього світу. Світова преса висловилася на тему того, що в по суті авторитарній країні (довге правління однієї людини) керівник самостійно склав із себе повноваження, навіть не дочекавшись виборів. Не було переворотів, імпічменту, демонстрацій і протестуючих на вулицях міст Казахстану.

На момент старту прямої трансляції, під час якої Назарбаєв склав свої повноваження, мало хто уявляв, про що взагалі йтиметься. «Пострадянські диктатори не подають у відставку», – написав журналіст Bloomberg, описавши ситуацію в сусідніх країнах, де лідери правлять десятки років і йдуть від влади лише за фактом смерті. Саме тому такий несподіваний крок захопив усіх зненацька.

Що це все означає? Назвати заяву Назарбаєва повноцінним відходом з посади не можна. З одного боку, він дійсно склав із себе повноваження президента країни і навіть заявив, що не планує «закріплювати» цей пост за своїми прямими спадкоємцями. Проте він все одно залишається першою людиною в країні. І тому є декілька причин.

По-перше, Назарбаєв стає головою Ради безпеки Казахстану. Деякі експерти вважають, що сьогодні повноваження голови Ради безпеки навіть вищі, ніж у президента.

По-друге, екс-президент залишається членом Конституційної ради, а цей орган має право ветувати нові закони.

По-третє, Назарбаєв залишається головою правлячої партії «Нур Отан», що має більшість у парламенті.

І по-четверте, Назарбаєв наділяється статусом «лідера нації» як перший президент. Такий титул залишає за ним великий політичний вплив.

У чому полягає «феномен Назарбаєва»? Свій відхід з посади Нурсултан Назарбаєв почав готувати ще у 2017 році. Тоді він ініціював запуск реформ, згідно з якими влада президента і уряду обмежувалася, тоді як парламенту – розширювалася.

Таким чином, Назарбаєв став першим президентом, який добровільно склав свої повноваження, але при цьому залишився першою людиною в країні. Експерти запевняють, що таким чином він захищає від потенційних загроз і себе, і країну: зараз Казахстан – одна з найрозвиненіших держав регіону, і поступова зміна влади дозволить не згаяти цей потенціал. Вважається, що саме для того, щоб простежити за всіма майбутніми змінами, Назарбаєв склав свої повноваження достроково, при цьому фактично залишившись при владі.

Ще один його козир – дочка Даріга. Багато хто пророчив їй місце наступного керівника країни, але сам Назарбаєв запевняв: мети передавати президентську посаду у спадок у нього немає. Проте осторонь влади родина не залишилася.

Наразі Даріга зайняла крісло спікера сенату Казахстану. Зараз це одна з найвищих посад у країні після голови Ради безпеки і президента. Експерти запевняють: якщо не тепер, то в майбутньому Даріга може висунути свою кандидатуру на пост президента країни – і виграти.

Що Назарбаєв залишає наступникам? Нурсултан Назарбаєв – приклад лідера країни, який зумів не лише утримати владу протягом 30 років (і продовжить це робити), а й підтримувати економічне зростання Казахстану. При цьому весь шлях розвитку країни витканий з протиріч, які якимось дивом «уживаються» між собою.

Казахстан залежить від сировини, вся економіка зав'язана на нафтовидобутку (входить в топ-20 країн світу за цим показником) та інших природних ресурсах, тобто країна залежить від «сировинних» цін на світовому ринку, які останнім часом демонструють падіння. При цьому зростання ВВП Казахстану лише у 2018 році склало 4,1% (для порівняння: в Україні – близько 3%, хоча її економіка більш диверсифікована).

У Казахстані по суті продовжує діяти радянська система планування – «п'ятирічки». Ще в 2015 році Назарбаєв затвердив їх цілих сім (до 2050 року). За цей час країна повинна потрапити в топ-30 найбільш розвинених держав світу.

З іншого боку, в Казахстані прекрасно розуміють, що країні не стати фінансовим центром світу: Астані (а з 20 березня вже Нурсултану – столицю перейменували) ніяк не потрапити в один ряд з Лондоном, Шанхаєм або Нью-Йорком. Тому мета казахського уряду – закріпитися в статусі регіонального центру (як Дубай на Близькому Сході).

Наразі Казахстан бачить себе швидше хабом на шляху до Китаю і центром всього регіону. І намагається на цьому заробити, пропонуючи компаніям особливі умови. Наприклад, у спеціальному Міжнародному фінансовому центрі Астани діє особливий комерційний суд. Його особливість – англійська судова система, а курирує всю роботу відомства британець. Це зроблено для того, щоб подолати страх зарубіжних компаній перед невідомою їм казахською судовою системою (вираз «лондонський суд» усім звичний та зрозумілий). Результат – у рейтингу Doing Business за 2018 рік Казахстан займає 36 рядок. Для порівняння: Україна – на 76 місці.

При цьому в самому Казахстані близько 50% найбільших компаній залишається за державою. Світова спільнота вимагає почати велику приватизацію, але уряд не бачить в цьому проблеми: поки в 1990-х роках сусідні республіки зіткнулися з переділом «радянської спадщини», Назарбаєв зумів зберегти ключові підприємства в держвласності. І тільки в наступному десятилітті їх планують продавати або виводити на IPO: у цьому також допомагатимуть іноземці.

Куди далі крокуватиме Казахстан? Зараз основна проблема країни – сировинна економіка. За 30 років Назарбаєв так і не зумів відійти від цієї залежності. При цьому він показав відмінні дипломатичні здібності і за весь час правління не брав участі в жодній великій політичній чи військовій кризі. У Назарбаєва налагоджені добрі стосунки з Китаєм, РФ і сусідніми державами.

Не забув Нурсултан Назарбаєв і про себе. Вважається, що йому і його родині належить низка великих компаній у Казахстані, неофіційно статок колишнього президента становить мільярди доларів. Його сім'я контролює найбільші медіакомпанії країни, у нього є частка в бізнесах з нафтовидобутку і газовидобутку.

«Темний бік» президента. Різні організації неодноразово звинувачували Назарбаєва в корупції, приховуванні доходів та інформації про кінцевих бенефіціарів різних компаній, а ЗМІ приписують йому і його родині будинки, яхти та інші предмети розкоші. Наприклад, будинок Шерлока Холмса в Лондоні, який оцінюється в 130 млн фунтів, нібито належить його дочці Дарізі. Її колишній чоловік (повісився у австрійській в'язниці у 2015 році, коли його збиралися екстрадувати до Казахстану за звинуваченням у вбивстві) написав книгу «Хрещений батько», де описав розкрадання бюджету Назарбаєвим і його корупційні махінації. Сам Назарбаєв усі звинувачення заперечує.