Брудна справа: що робити з некондиційною російською нафтою

Оператор білоруської ділянки системи магістральних нафтопроводів «Дружба» – ВАТ «Гомельтранснафта Дружба» у п’ятницю 17 травня призупинив прокачування російської нафти в напрямку України через відсутність на українській стороні вільних резервуарів для відкачування забрудненої нафти.

Це стало другим випадком призупинення менше ніж за місяць. Перше відбулося 25 квітня, коли білоруський концерн «Белнафтохім» виявив, що Росія транзитує в Європу некондиційну нафту – перевищення хлорорганічних речовин у ній сягало від 18 до 30 разів.

На території України в системі магістрального нафтопроводу «Дружба» на той час накопичилося майже 500 000 тонн забрудненої російської нафти марки Urals.

Як стало відомо Mind, на початку другої декади травня міністр енергетики України Ігор Насалик запросив до себе всіх трейдерів нафтопродуктів і нафти, і запропонував їм «організувати переробку давальницької нафти» на білоруських нафтопереробних заводах. На зауваження, що в України немає стільки нафти, щоб передавати її ще й на білоруські НПЗ, міністр розпливчасто відповів, що «є варіанти, коли країна без нафти, але знаходить можливості її переробляти для власних потреб».

Можливо, міністр мав на увазі варіант із використанням забрудненої російської нафти, що «зависла» в трубах «Укртранснафти». Співрозмовник Mind не зміг однозначно відповісти, проте зауважив, що вже наступного дня ця ідея у міністра зійшла нанівець. Проте, не виключено, що на ринку можуть знайтися гравці, які нею скористаються.

Як позбавитися забрудненої нафти? Проблеми з нафтою концерн «Белнафтохім» виявив увечері 19 квітня, коли почало виходити з ладу обладнання на нафтопереробних заводах – Мозирському та Полоцькому («Нафтан»). 24 квітня Білорусь призупинила її транзит на захід, 25-го транзит призупинили також Україна і Польща, бо від забрудненої російської нафти відмовилися переробники Литви, Польщі, Німеччини, Угорщини, Словаччини.

За підрахунками спеціалістів «Белнафтохіму», в магістральній системі «Дружба» на території Росії, Білорусі, України і Польщі накопичилося до 5 млн тонн некондиційної нафти. Керівництво російської «Транснєфті» оцінило цей обсяг у 3 млн тонн, і пообіцяло вирішити проблему за 2-3 дні. Проте, це виявилося неможливим.

У російській газеті «Вєдомості» з’явився коментар представника нафтової галузі, який повідомив, що вирішити проблему забрудненої нафти можна лише шляхом додавання її до чистої нафти в пропорції 1:30 або 1:40. Таким чином, щоб нейтралізувати весь некондиційний обсяг, знадобиться 105-175 млн тонн чистої нафти і три роки роботи. А на витискання всього загалу некондиційної нафти з трубопроводів знадобиться від 4 до 6 місяців.

Компанії-транзитери почали витискати і зливати нафту в резервуари. Вже до 2 травня Росія очистила невелику ділянку «Дружби» у напрямку Білорусі і відновила передачу чистої нафти. ВАТ «Гомельтранснєфть Дружба» знадобилося ще чотири дні, щоб  звільнити свою південну ділянку від забрудненої нафти і заповнити чистою, тож, 6 травня чиста нафта дійшла до України, а 11 травня досягла кордону з Угорщиною. Про це відзвітувала державна «Укртранснафта» (УТН), в управлінні якої знаходиться трубопровід «Дружба».

Та запрацювала лише одна нитка, бо витискати забруднену нафту українській компанії особливо й нема куди: на системі «Дружби» є резервуарний парк номінальної ємністю лише на 257 000 куб.м, або половина від необхідного. Отже, ще близько 250 000 тонн залишається у магістральній трубі.

Усе залежить від технологій. З технологічної точки зору припустимий варіант змішати забруднену нафту з чистою, очистити і виробляти якісні нафтопродукти. Ті ж Мозирський та Полоцький НПЗ з Білорусі доволі швидко зорієнтувалися, дещо змінили технологію очищення, і після змішування з чистою нафтою відновили виробництво нафтопродуктів за кілька днів.

Російський НДІ «Транснєфть» оприлюднив свої висновки: органічні хлориди використовуються при видобутку в’язкої нафти, тому можуть потрапляти в трубопроводи. Але вони не впливають на корозійну активність матеріалу трубопроводів, їх технологічного обладнання та конструкцій резервуарів, бо перекачування йде при температурі 5-40 градусів за Цельсієм.

Їх критичний вплив проявляється саме на обладнанні НПЗ, бо вже при температурі у 150 градусів за Цельсієм органічні хлориди розкладаються з виділенням соляної кислоти, що призводить до корозії; а також перетворюються на хлорид амонію – білий порошок, що забиває теплообмінники та запорну арматуру. А ще хлориди різко знижують ефективність каталізаторів.

У 2001 році, після проблем на одному з російських НПЗ, органічні хлориди були заборонені до використання, міністерство енергетики Росії зняло заборону лише у 2012 році, але встановило норму – не більше 10 ppm на тону. Якщо було невелике перевищення, то заводи перед безпосередньою переробкою робили наступне: прочиняли кришку резервуара и перемішували нафту, частина хлору з цих хлоридів просто випаровувалася, бо хлор – це газ.  

Проте, все залежить від обладнання конкретного НПЗ, ступеню забруднення нафти та рішення керівництва йти на додаткові технологічні ризики. НПЗ Orlen у Литві та Total у Німеччині відмовилися використовувати забруднену російську нафту, натомість в Угорщині компанія MOL повідомила, що спробує змішувати нафту та переробляти її.

А ще кілька компаній у Німеччині та Польщі офіційно заявили, що готові викупити забруднену російську нафту за зниженою ціною. За опитуванням Reuters дисконт може скласти $10-$20 на тонні.

Чому цю нафту не будуть переробляти в Україні? Сьогодні забруднена російська нафта знаходиться «на зберіганні» в АТ «Укртранснафта», і скільки там пробуде – невідомо. Як і те, скільки її «втратиться» при перекачуванні з труби в резервуари і знов у трубу. Разом із тим, у УТН в резервуарах на майданчику нафтотерміналу «Південний» є й інша – якісна нафта дорожчого сорту Azeri Light, яка залишилася після виконання попередніх контрактів компанії. Azeri Light поступово продають на ринку – тільки у 2019 році було продано 55 000 тонн: 30 000 + 20 000 тонн на двох аукціонах купило ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», і 5 000 тонн – «Укргазвидобування».

Тож, у «Укртранснафти» є можливості і ресурси проводити змішування обох нафт, щоб визначити оптимальне співвідношення для безпечної переробки. До того ж, 8 травня УТН замовила у підприємства «Інтертек Україна» послуги з визначення вмісту органічних хлоридів в нафті. Термін виконання – 31 грудня 2019 року, вартість – 583 000 грн.

Чи можливо провести переробку в Україні? Сергій Куюн, директор консалтингової компанії «А-95», висловив сумніви щодо такого кроку. «Сам нафтопереробний завод «Нафтохімік Прикарпаття» не переробляє нафту з 2011 року, відновити його роботу на існуючих потужностях, фактично, вже не можливо. В Україні працює лише Кременчуцький НПЗ, але він намагається не переробляти нафту марки Urals через підвищений вміст сірки», – пояснює експерт.

За його словами, кременчуцькі нафтопереробники навпаки віддають перевагу якісній українській і азербайджанській нафті, щоб витримати європейські стандарти якості бензинів і дизпалива. «Навряд чи керівництво ризикне переробляти нафту з підвищеним вмістом хлору і сірки», – вважає Куюн.

Чи покличуть на допомогу «іноземних трейдерів»? За словами Сергія Куюна, у цій ситуації з нафтою присутня також і політична складова, про яку не варто забувати. Україна з Росією – у стані військового протистояння, з 1 червня Москва вводить чергові обмеження на постачання до України нафти і нафтопродуктів, тож, Україна може не отримати навіть забруднену нафту.

Натомість, серед учасників ринку є й інші думки щодо того, як Україні розвернути ситуацію на свою користь. Недарма міністр згадував «давальницьку переробку на білоруських заводах». Відсутність вільних потужностей для зберігання в Україні обмежує можливості для відновлення прокачування російської нафти на захід і зриває виконання російською «Транснєфтю» своїх обов’язків перед європейськими споживачами. Отже, Росії треба якнайшвидше знайти вихід з ситуації, та й наявні в трубах від 3 до 5 млн тонн забрудненої нафти теж треба кудись «прилаштувати».

Вірогідно, Росія не погодиться провести пряму публічну оборудку з  некондиційною нафтою на території України, але може продати її «пулу іноземних трейдерів», які і передадуть її на давальницьку переробку – у Білорусь, Польщу чи Угорщину. У Європі завжди знайдуться маловідомі, але поважні офшорні трейдери, які керуватимуться гаслом відомого об’єднання Ост-Індської торгової компанії: «Нічого особистого – лише бізнес».

Як насправді розвиватиметься ситуація, ми побачимо вже найближчими тижнями.