Партнерство на крові: як працює корупція в оборонних замовленнях

Минулого тижня генпрокурор Юрій Луценко, перший заступник голови ДБР Ольга Варченко та керівник САП Назар Холодницький зібралися разом, щоб «повісити» всі невдачі щодо розслідувань розкрадань коштів Державного концерну «Укроборонпром» на очільника НАБУ Артема Ситника та його відомство.

«Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження, у рамках якого давало оцінку як діям детективів НАБУ, так і, власне, справі про ймовірне розкрадання в «Укроборонпромі» за участі різних компаній, у тому числі «Оптимумспецдеталь», – розповів генеральний прокурор. Його бажання «відігратися» зрозуміле – НАБУ весь час користувалося великим кредитом довіри з боку громадськості та ЗМІ, тоді як будь-які «провали» та «зливи справ» з боку ГПУ переважно критикувалися. Тепер Юрій Луценко намагається довести, що всі новостворені органи не стали більш ефективними та менш корумпованими, ніж старі.

Нагадаємо, «іменний» скандал, що отримав назву «Свинарчук-gate», розгорівся в лютому – березні 2019 року завдяки резонансному розслідуванню журналістського продакшену Bihus.info. Серіал розповів про факти корупції при держзакупівлях концерну «Укроборонпром». Суть полягала в тому, що кошти з держпідприємств відмивалися через фіктивну компанію «Оптимумспецдеталь», яка має пряме відношення до тогочасного заступника секретаря Ради безпеки та оборони Олега Гладковського.

Скандал боляче вдарив по політичних рейтингах президента Порошенка, адже Гладковський був його безпосередньою креатурою в оборонній галузі, таким собі «наглядачем» за державним ВПК. Розголос деталей також істотно підірвав довіру до новостворених за допомогою західних партнерів України правоохоронних органів. Адже саме НАБУ покривало діяльність фіктивної компанії, через яку здійснювалися шахрайські дії. Зокрема, сам перший заступник Нацагенції Гізо Углава власноруч підписався під документом, який виводив прокладку за межі реєстру сумнівних компаній, з якими «Укроборонпрому» не можна було мати справу.

Тепер у держави новий президент, а в оборонних відомствах поступово змінюються керівники і команди. Як показала практика останніх п’яти років, зміна керівництва далеко не завжди призводить до викорінення корупції.

Mind обробив велику кількість документів – близько 50 кримінальних справ, в яких фігурує понад 500 компаній. У цьому матеріалі ми спробуємо розповісти на кількох прикладах, як працювало зловживання, аби оцінити весь масштаб «схем», та розібратися, звідки вони виникли і чи дійсно в їх «гальмуванні» відіграло роль НАБУ.

Для початку повернемося в першу половину 2014 року. Міністерство оборони України перебувало в стані groggy. Так у спорті називають короткочасну втрату орієнтації в просторі та помутніння свідомості у боксера, який пропустив сильний удар в голову.

Починаючи з часів «Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною» (31.05.1997. – Mind), ніхто в офіційному Києві не те щоб не готувався до війни з Росією, а навіть в найстрашнішому сні не міг собі уявити збройного нападу «друзів і партнерів» на Крим і Донбас.

Тому коли в Сімферополі з'явилися «зелені чоловічки», а українські прикордонні застави піддалися обстрілу з території РФ, у Києві почалася майже паніка.

Того моменту ніщо фізично не могло перешкодити армії РФ нанести точковий ракетно-бомбовий удар по столиці та урядовому кварталу. І деякі представники політичної верхівки заплатили власні гроші за термінове постачання запасних частин і комплектуючих.

«...Порошенко витрачав власні кошти. Наприклад, система ППО над Києвом. Потрібно було забезпечити відновлення її роботи, а грошей [в бюджеті] не було. Де взяти? Порошенко дістав свої. От і все. Є речі, які повинні були бути зроблені», – розповідав журналістам багато пізніше заступник глави Адміністрації президента Дмитро Шимків.

Схеми виведення коштів на постачанні деталей

Вчинок глави держави не залишився непоміченим його соратниками і найближчими партнерами по бізнесу. Принаймні в теорії, оскільки підтвердити цей crowdfunding ані словами, ані документами ніхто з них не зміг або не захотів досі.

Чому? Ймовірно, з тієї причини, що негласна допомога армії у 2014–2017 роках здійснювалася новопризначеними чиновниками в більшості випадків «на поворотній основі», за принципом «приватно-державного партнерства» у його найзбоченішій інтерпретації:

• приватні особи фінансують за готівковий розрахунок придбання запасних частин і комплектуючих у неналежних або сумнівних постачальників;
• поставки для державних підприємств військово-промислового комплексу (ВПК) здійснюються за посередництва фіктивних компаній за завищеними цінами;
• бюджетні кошти, отримані в оплату поставок, переводяться в готівку, конвертуються і виводяться в офшорні юрисдикції;
• транзакційні витрати і прямі збитки несуть підприємства ВПК;
• прибуток присвоюється приватними особами.

«Лише за період з 1 січня по 31 травня 2015 року було викрадено, проконвертовано і виведено на рахунки в офшорних юрисдикціях понад 500 млн грн» – це цитата з оглядової довідки за першими кримінальними провадженнями, відкритими НАБУ.

«Сума збитків за схемами на підприємствах «Укроборонпрому» становить, за попередніми даними, близько 1 млрд грн», – повідомив журналістам у березні 2019 року директор НАБУ Артем Ситник.

Ігор Гладковський (Свинарчук) – це син Олега Гладковського (Свинарчука), екс-голови (08.2014–03.2019) Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, заступника секретаря РНБО (02.2015–03.2019), куратора підприємств ВПК і держкомпаній – експортерів зброї, боєприпасів і військової техніки.

До числа останніх, тобто до державної частини «партнерства», належать, серед іншого, «Укроборонпром» і підлеглі йому підприємства (зокрема, бронетанкові та ремонтні заводи. – Mind), «Укрспецекспорт», «Спецтехноекспорт», «Прогрес» та ін.

А приватна частина «партнерства» була представлена кількома сотнями компанії. Щоб їх було простіше порахувати, досить перерахувати кримінальні провадження, відкриті НАБУ, ГПУ, СБУ, Головною військовою прокуратурою, головними слідчими управліннями МВС і Держфіскальною службою у 2013–2017 роках:

Дата	№№	Назва компанії (код ЄДРПОУ)
10.01.2013	№12013110060000244	«Екопроф» (34980106)
10.07.2013	№12013150080002077	«Бестер»  (36521698), «Ансат» (37568346), «Техавтомаркет» (35944907)
23.05.2014	№32014040040000023	«Патріот» (37055453)
02.09.2014	№32014040000000104	«Екором» (36960406)
17.09.2014	№32014020000000106	«Авіа    Макс»  (37085006),  «Тангаж» (39388732), «Спецавіасервіс» (36365141), «Техпартнер» (39274068), «Бруксхім» (38781328)
??.??.2015	№12015100000000008	«Спецтехноекспорт» Global Marketing (ОАЭ)
28.01.2015	№42015000000000080	«ВТС-пром» (38922650)
21.05.2015	№42015200350000054	«Вертол» (376159610
17.06.2015	№32015100080000046	«Авіа  Макс», «Тангаж», «Спецавіасервіс», «Техпартнер»
07.08.2015	№12015000000000474	«Спецпроммеханізація» (39281316)
13.08.2015	№12015100070005762	«Промелектроніка» (24510970)
19.08.2015	№22014080000000130	«Спецтехноекспорт» Brasen Development
01.10.2015	№32015100010000171	«Спецпроммеханізація»
20.11.2015	№32015100000000267	«Авіасервіс Київ» (32596934)
24.11.2015	№12015220000000939	«Хартех» (39235778)
24.11.2015	№42015110330000094	«Ренал» (їх два: 22898237 и 19133293), «Оптимумспецдеталь» (38320170), «Промомаркетгруп» (39276264)
08.12.2015	№12015000000000630	«Промомаркетгруп»
24.12.2015	№32015100100000168	«ССОТ» (26691706)
31.12.2015	№42015110350001275	«Ренал», «Оптимумспецдеталь», «Інтерсталь» (37955491)
12.01.2016	№42016060360000008	«Техімпекс» (32499006)
05.02.2016	№22016160000000043	«Селезія»  (40369791)  «Роднік-Стайл» (39995515)
02.03.2016	№52016000000000063	«Оптимумспецдеталь»
01.04.2016	№42016110350000102	«Ренал», «Інтерсталь», «Оптимумспецдеталь», «Промомаркетгруп»
30.06.2016	№42016060360000121	«Дівітіс»  (37933043),  «Булет  Лайн» (39306974), «Оптимумспецдеталь»
04.08.2016	№42016000000002035	«Ан-сервіс»  (33870116),  «Спецтрансгруп» (33748665)
15.11.2016	№42016000000003374	«Альфатехноімпорт» (33442207)
23.09.2016	№12016100100011919	«Ренал», «Дівітіс», «Опимумспецдеталь»
26.01.2017	№42017000000000188	«Тангаж», «Спецавіасервіс», «Техпартнер», «Фалкон Авіа» (38801309)

Цей список не повний, як і список осіб, яких притягнуто до відповідальності як підозрюваних. І сума завданих державі збитків, попередньо оцінених у 1 млрд грн, ще остаточно не встановлена.

Однак Mind не публікує цю інформацію не через брак місця, а щоб не завдати шкоди інтересам слідства. У авторів матеріалу і редакції ще є надія, що реальні учасники «Свинарчук-gate» (а не їхні супротивники по «фіктивних справах») будуть притягнуті до відповідальності і отримають свої вироки.

Як працювала класична схема

Державний концерн «Укроборонпром» – це найбільше в Україні об’єднання підприємств оборонної промисловості. До його складу входять понад 120 підприємств. Чистий дохід підприємств концерну минулого року перевищив 30 млрд грн.

Авіаційний кластер оборонпрому складається з 30 підприємств авіабудування та авіаремонту, які за рік генерують понад 10 млрд грн доходів.

Але на підтримку роботи цих підприємств працює не один десяток приватних підприємств, мало не за кожним із яких тягнеться шлейф досудових розслідувань за фактом як завищення закупівельної вартості товарів та послуг, так і співпраці з компаніями, що мають явні ознаки фіктивного підприємництва.

Спробуємо розібрати схему на прикладі  вінницької компанії «Авіа Макс» (ЄДРПОУ 37085006). Це товариство є переможцем десятків тендерів на постачання вітчизняному авіапрому комплектуючих подвійного призначення. Де і в яких схемах фігурує «Авіа Макс»? Історія співпраці компанії з оборонним комплексом простежується з 2012 року.

А вже у 2013 році на «Авіа Макс» звернула увагу ДФСу Вінницькій області в рамках провадження, порушеного за фактом ухилення від сплати податків впродовж 2010–-2011 років на суму 2,78 млн грн.

Засновником ТОВ «Авіа Макс» у 2010 році були Євген Соколовський, Ігор Мазур, Олександр Клименко та Алі Алієв. За деякий час капітал зосередився в руках Клименка – колишнього офіцера, випускника Харківського вищого військового авіаційного інженерного училища. Він перереєстрував компанію з Вінниці в Бориспіль на власну квартиру.

Там само у вересні 2017 року «замешкало» ТОВ «Тангаж», що брало спільно з «Авіа Макс» участь у маніпуляційних тендерах під одною й тою самою ІР-адресою. У березні 2018 року обидва підприємства стали власністю такого собі Євгена Лобка і переїхали на його квартиру на Лісовому масиві в Києві.

ТОВ «Тангаж» досі пов’язане одним телефоном з ВБФ «Стежа милосердя», який, за інформацією «Наших грошей», начебто працює з алко- і наркозалежними, а також проблемами ВІЛ-СНІДу. Ініціатором створення фонду був той самий Олександр Клименко.

Наразі керівником ВБФ «Стежа милосердя» є Дмитро Гончаров, який одночасно очолює ТОВ «АН Сервіс». На початку 2019 року слідчі прокуратури перевіряли інформацію щодо проблемних сертифікатів якості на деталі, які компанія Гончарова реалізовувала на держпідприємства в рамках тендерних закупівель. При цьому оплата послуг на загальну суму близько 10 млн грн здійснювалася на рахунки суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності. 

Ще у 2013 році дозвіл на виїмку документів «Авіа Макса» отримало СУ УМВС України в Черкаській області. Увагу слідчих привернули стосунки компанії з відомим у регіоні конвертаційним центром.Лише за рік останній прогнав через свої рахунки близько 1 млрд грн готівкових коштів, внаслідок чого бюджетом було недоотримано близько 150 млн грн ПДВ.

7 листопада 2014 року за фізичною адресою підприємства були проведені обшуки, які виявили гаражне приміщення з «лівими» запчастинами та комплектуючими. Однак слідчим забракло профільного спеціаліста у сфері авіаційного обладнання, щоб здійснити формальний опис та забезпечити вилучення. Обмежилися опломбуванням приміщення, після чого справа була заморожена.

Тоді ж вінницький УМВС встановив, що службові особи «Авіа Макса» після отримання коштів від державних підприємств уклали впродовж 2014 року договори на поставку авіадеталей із фіктивним ТОВ «Бруксхім» (ЄДРПОУ 38781328).

Невдовзі вже слідчі СУФР ДПІ у Святошинському районі м. Києві підняли сумнівні конвертаційні операції ТОВ «Фалкон Авіа», встановивши безпосередній зв'язок компанії з «Авіа Максом». Обидві «товки» з метою подачі податкової звітності до ДПІ використовували електронні скриньки за місцями реєстрації підприємств, доступ до яких відбувався з одної й тої самої ІР-адреси. За підтвердженням провайдера, ця ІР-адреса локалізувалася у Вінниці по вул. Немирівське шосе, 11а.

На підставі проведеної за цією адресою виїмки було виявлено, що впродовж 2014–2015 років підприємства сформували податковий кредит на суму понад 8,2 млн грн від групи фіктивних компаній.

Не доведені до кінця справи

У 2016 році справою «Авіа Максу» зацікавилася вже Військова прокуратура Центрального регіону України.Зокрема, на предмет причетності до схемних оборудок командування повітряних військ ЗСУ (ВЧ А0215, м. Вінниця).

Зрештою до свого «портфоліо» поклали цю компанію детективи НАБУ. Влітку 2017 року Нацагентство розслідувало розкрадання на Львівському державному авіаремонтному заводі (ЛДАЗ). Одним із контрагентів заводу з закупівлі комплектуючих до літака МіГ-29 за завищеною вартістю був той самий «Авіа Макс».

Детективи навели той факт,що під час проведення електронних торгів кілька начебто конкуруючих підприємств виходили на торги з однієї ІР-адреси 195.34.205.248 – зокрема, ТОВ «Тех-Партнер», ТОВ «Тангаж» і ТОВ «Фалкон Авіа».

У НАБУ також встановили, що постійні постачальники авіадеталей для ЛДАЗ – ТОВ «Тангаж», ТОВ «Фалкон Авіа», ТОВ «Тех Партнер», ТОВ «Авіа Макс» і ТОВ «Спец Авіа Сервіс» – не були і не є виробниками жодних профільних комплектуючих, не мають відповідних виробничих потужностей, проте щільно пов’язані між собою через власних засновників та керівників.

А кошти постачальникам перераховувалися на рахунки в уже виведеному з ринку «Артем-Банку». За даними НБУ, цей фінансовий заклад належав громадянину Ізраїлю Борису Лемперу, якого пов’язують із кіпрською компанією Prevezon Holdings, що фігурувала у справі Магнітського.

Зокрема, Лемпер є членом ради Російського імператорського православного палестинського товариства (РІППТ) в Ізраїлі і директором Фонду Антоніна Капустіна. Обидві установи є виразними інструментами кремлівської soft power зі здійснення впливу на зарубіжну спільноту.

Мажоритарними власниками банку «Софійський», до якого відійшла мережа пунктів обміну валюти «Артем-Банку» до його ліквідації, були донецькі бізнесмени Микола Ткаченко та його син Володимир.

Навіть стислий переказ змісту кримінальних проваджень, де фігурує «Авіа Макс», може займати не один десяток кілобайт інформації. І справа тут не лише у фіктивних тендерах та завищенні собівартості на сотні відсотків. Через тендерні процедури проганялися поцуплені з українських же оборонних складів комплектуючі – як нові, так і вживані під виглядом нових.

Ця ситуація до болю нагадує ту, що описана в розслідуванні Bihus.info щодо ТОВ «Оптимумспецдеталь». Зокрема, ГПУ розслідувало контракти низки компаній – учасників ДК «Укроборонпром», за якими на авіаремонтні підприємства постачалися списані з тих самих заводських складів комплектуючі. Спершу вони реєструвалися як непридатні, а в подальшому проходили процедуру реставрації з підробкою документів щодо їхнього походження або взагалі не були фізично відвантажені за договорами.

Приміром, саме «Авіа Макс» через низку фіктивних структур організував постачання вживаних авіаційних агрегатів та запчастин зі списаної авіатехніки під виглядом продукції 1-ї категорії. Слідчі УСБУ у Вінницькій області встановили, що саме вживане авіаційне обладнання закуповувалося у невстановлених осіб за готівку як на території України, так і за її межами, зокрема в РФ.

Обладнання з підробленими документами потрапляло на держзакупівлі оборонного комплексу України як нова продукція – відповідно за завищеними цінами у кількасот відсотків.

За результатами проведених у рамках цього кримінального провадження оперативно-розшукових дій було встановлено, що протягом 2017–2018 років ТОВ «Тех-Партнер» і ТОВ «Фалкон-Авіа» реалізували на ДП «Миколаївський авіаремонтний завод НАРП» під виглядом продукції 1-ї категорії авіаційні комплектуючи на загальну суму 1 682 195 грн.

ТОВ «Тех-Партнер», ТОВ «Тангаж», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «Спецавіасервіс», ТОВ «Антей Сервіс» і ТОВ «Сервіс Авіа» реалізували на той самий оборонний заводфейкових комплектуючих на загальну суму 16 239 754 грн.

ТОВ «Тех-Партнер», ТОВ «Тангаж», ТОВ «Спецавіасервіс», ТОВ «Антей Сервіс» так само відвантажили на ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод»підробних деталей на суму 9 198 109 грн.  

ТОВ «Тангаж», ТОВ «Фалкон-Авіа», ТОВ «Спецавіасервіс», ТОВ «Антей Сервіс» і ТОВ «Сервіс Авіа» реалізували на ДП «Завод 410 ЦА» авіаобладнання сумнівного походження на 19 603 517 грн. Таким чином, сумарний збиток державі становив понад 36,7 млн грн.

Як виявили слідчі Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, тільки чотири підприємства концерну «Укроборонпром» – ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Київський бронетанковий завод», ДП «Одеський авіаційний завод» та ДП «Завод 410 Цивільної авіації» через фіктивні «товки» та завищення обсягів податкового кредиту уклали договорів на постачання фейкових послуг, робіт і товарів на загальну суму 283,2 млн грн.

Чому жодне розслідування не доведено до кінця

Подібні справи розслідувалися практично всіма без винятку правоохоронними органи. І старі корумповані, і нові, створенні за участі зарубіжних партерів України, не довели жодного досудового провадження до суду, не притягнули до відповідальності жодної причетної до зловживань з оборонними бюджетами особи. Опитані Mind юристи стверджують, що більшість справ «продаються», тобто «зливаються» за фінансову нагороду з боку фігурантів.

У підсумку на певному етапі проведення досудового розслідування слідчі отримували переконливу команду «стоп». Справа клалася під сукно, після чого маховик «схем» запускався наново, – повідомив Mind один із колишніх співробітників правоохоронних структур, який у 2015–2017 роках входив до однієї зі слідчих груп:

«Тільки-но ми були готові передати справу до суду, нас просто перекидали на інше провадження. Нова слідча група ще місяцями «вкурювала» в суть речей – і так зачарованим колом. Але нерідко приходила пряма команда «стоп». Колеги в курилках радили дослухатися команд, натякаючи на «невдалий» досвід полковника Олександра Хараберюша», – визнає колишній правоохоронець, що побажав не називати свого імені.

Чи несуть правоохоронці відповідальність за «некомпетентність»?

Як показав кейс із прокладкою Гладковських, практичного жодної. За винятком хіба що формальної догани, як у випадку з керівником підрозділу детективів НАБУ Гізо Углавою, котрий особисто розписався у справі з виведенням ТОВ «Оптимумспецдеталь» з-під санкційного списку підрядників «Укроборонпрому».

Про результати внутрішнього розслідування, як обіцяли члени Громадської ради, публічно також нічого невідомо, зокрема про перевірку на поліграфі детективів – фігурантів скандалу «імені Гладковських». Хоча саме такі процедури передбачені внутрішніми інструкціями НАБУ з метою «тримання марки» найпрозорішого правоохоронного відомства.

Жодного детектору брехні задля з’ясування природи алогічних, з точки зору національного інтересу, дій детективів НАБУ задіяно не було. Члени Громадської ради, до яких Mind звернувся із запитом, поки що цей факт не прокоментували.

А в кримінальному провадженні №42016060360000121 (один з детективів НАБУ погодився на розмову off the record) згадується ТОВ «Дівітіс», що постачало у 2015–2016 роках «Житомирському бронетанковому заводу» запасні частини та електронні прилади. «Дівітіс» – це прямий зв'язок з «Оптимумспецдеталь», тобто з Віталієм Жуковим, і опосередкований зв'язок з Ігорем Гладковським (Свинарчуком), а також з іншими фігурантами «Свинарчук-gate»...

«А в процесі розслідування з'ясувалося, що Юрій Ханик, начальник нашого управління забезпечення фінансовими ресурсами, майном і по контролю за їхнім використанням, до цього «Дівітісу» мав до вступу на службу [в НАБУ] найбезпосередніше відношення (дані в реєстрах були видалені, але за інформацією, яку вдалося добути Mind, Ханик був одним із засновників «Дівітіс»)... «Після того як Кабінет міністрів України у 2016 році звільнив «Укроборонпром» і його дочірні компанії від контролю з боку Міністерства економіки, СБУ і Служби зовнішньої розвідки (постанова №543 від 08.08.2016. – Mind)... Кого тільки і чиїх тільки родичів, знайомих чи сусідів по Козину або Конча-Заспі серед бенефіціарів «приватно-державного партнерства» не зустрінеш! Скільки будинків, квартир і авто вони купили за останні три з гаком роки! А довести... Ну, відправили ми запит на Сейшели про кінцевих бенефіціарів, наприклад, компаній RBC Products і Sponker Trink. І що? Нам неофіційно відповіли (говорить з іронією): «Звертайтеся в Києві на Новокостянтинівську, будинок №1 (почесне консульство Республіки Сейшельські Острови в Україні. – Mind). Там точно скажуть, хто і чим на Сейшелах володіє»! А хто у нас почесний консул Сейшельських островів в Україні? Був – Олег Гладковський, став – Ігор Гладковський».

Тепер цю справу розслідуватиме ще одна новостворена структура – ДБР. Вони спробують розібратись, чи діяло НАБУ та інші органи «у зв'язці» з корупціонерами.

«Нами встановлено що в серпні 2016 року на адресу НАБУ надійшли матеріали планової ревізії діяльності зазначеного держпідприємства за період 2012–2016 років, яка встановила, що значна частина з цих 49 прицілів фактично поставлена не була, оскільки 10 із них були зняті з військової техніки (танків), що знаходилась на території заводу та належала Центру обліку надлишкового військового майна Міністерства оборони України, а ще один, який нібито поставлений у 2016 році ТОВ «Оптимумспецдеталь» до «ХБТЗ» як «новий», знаходився на заводі та обліковувався станом на 03.11.2015 як дефектний з ознаками зняття», – наголосила перший заступник директора ДБР на прес-брифінгу 6 червня.

«Варто зазначити, що кожна така «закупівля» одного прицілу коштувала бюджету України більше 1 млн грн», – додала вона.

Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький на тій самій прес-конференції стверджував, що наразі вирішується питання про обрання запобіжних заходів вказаним особам, і прокурори найближчим часом внесуть відповідні клопотання до суду.

«Я сподіваюсь, що після цього це провадження буде повернуто до НАБУ для завершення досудового розслідування, і надалі слово за органом досудового розслідування, який повинен, власне, завершити це провадження в найближчі строки», – резюмував Холодницький.

Окрім того, ДБР надало оцінку діям детектива НАБУ, який у 2016 році призначив експертизу, проведену ДБР, однак з незрозумілих причин відкликав її, про що свідчить відповідне листування.

«З цього приводу слідчим ДБР надано оцінку, скеровано відповідні документи процесуальним керівникам, і як наслідок, детективу НАБУ повідомлено про підозру заступником Генерального прокурора України», – проінформувала Ольга Варченко.