Сім днів нафти й газу: водень у трубах, руйнівна рішучість Трампа, «сонячна» залізниця та котеджі без газу
Дайджест найважливіших і захоплюючих сюжетів у світовому нафтогазовому бізнесі й енергетиці за тиждень
Як завжди, по понеділках Mind знайомить читачів із найзахоплюючими сюжетами, які хвилювали глобальну індустрію, пов'язану з виробництвом та торгівлею енергоресурсами.
Сьогодні у випуску:
виклик – газопроводи для водню
конфлікт – нафтогаз vs екологи
партнерство – залізниця на сонячних батареях
інтрига – котеджі без газу
бонус – економіст Пол Кругман доводить на прикладі штату Аляска, чому ідеологія низького оподаткування нафтових компаній, популярна серед республіканців, шкідлива для благополуччя всієї Америки.
Виклик тижня: нові перспективи для газопроводів у економіці з низьким вуглецевим слідом
Поновлюваний газ – друга назва водню. Оператор австралійської газотранспортної системи – компанія ATCO – готується його поставляти споживачам, захищаючи свій бізнес від тиску зростаючих цін на традиційний природний газ. А ще це відмінне рішення в умовах глобального переходу на енергоносії з нульовим викидом СО2 для подолання кліматичної проблеми.
ATCO управляє газовими мережами на території Західної Австралії. Тут розташований штат Вашингтон, уряд якого створив Фонд поновлюваних джерел водню, виділивши для цього фінансування в $10 млн. Менеджмент компанії вирішив, що для бізнесу буде вигідним партнерство з державою в такому проекті, і оголосив про створення Центру чистої енергії, щоб продемонструвати потенціал водневого газу на внутрішньому споживчому ринку.
Наприклад, водень може використовуватися при виробництві електроенергії для подачі в центральні мережі або на потреби приватних домогосподарств, які використовують автономні системи. Водень також є придатним паливом для побутових приладів, у тому числі кухонних газових плит.
У цьому кейсі йдеться про потенціал «зеленого» водню, який продукується за участі сонячних або вітряних систем, акумуляторних батарей і електролізерів.
На відміну від альтернативного виробництва електроенергії, яке не потребує спеціальної підготовки мереж електропередач при поставках, процес не настільки простий, коли йдеться про поновлюваний газ. Водневе паливо вимагає модифікації газотранспортної інфраструктури через відмінності в його хімічних характеристиках порівняно з традиційним природним газом.
Оператори ГТС у країнах з розвиненою ринковою економікою вже зараз йдуть на фінансування подібних проектів, щоб оптимізувати бізнес і мінімізувати ризики від неминучого зниження вживання викопних видів палива.
В уряді штату Вашингтон вважають виробництво водню перспективним бізнесом з великим експортним потенціалом. Японія і Південна Корея історично є найбільшими споживачами австралійського СПГ. Вони ж можуть перетворитися на привабливі ринки збуту для тутешнього водню. Тим більше, що обидві згадані азійські країни самі активно інвестують у поновлюваний газ.
Водень може використовуватися як транспортне паливо, у промисловості, особливо якщо йдеться про віддалені об'єкти. Також він може змішуватися з традиційним природним газом в магістральних газопроводах, щоб зменшити викиди СО2 при використанні палива споживачами. Подібні нормативи все більше поширюються і в країнах ЄС.
Конфлікт тижня: протистояння інтересів бізнесу й екології у нафтогазовій галузі
Мета будь-якого бізнесу – максимізація прибутку. Але це почасти конфліктує з екологічними інтересами регіонів, що є особливо актуальною проблемою для видобувної промисловості. Ситуація у нафтогазовій галузі двох конкуруючих країн – Канади і США – наочно показує, як пріоритети державної політики можуть впливати на її привабливість для інвестицій.
Канадська нафтогазова промисловість бореться за існування, тоді як американська бурхливо розвивається. Відмінності в підходах до освоєння родовищ, що склалися в сусідніх країнах, для наочності можна порівняти зі змаганням двох спринтерів, коли для одного бігова доріжка заповнена перешкодами, а для іншого – відкрита і чиста, пише галузевий сайт JWN Energy з Калгарі.
Видання цитує доповідь Інституту Фрейзера, канадського аналітичного центру з головним офісом у Ванкувері, який входить до глобальної коаліції «Економічна свобода». У ньому зазначено, що інвестиції в нафтогазовидобування в Сполучених Штатах постійно зростають, а в Канаді – різко скорочуються.
У період з 2016 по 2018 рік обсяг вкладень у нафтогазовий видобуток у США збільшився на 41%, а в Канаді – лише на 15%. Негативну роль тут зіграли інфраструктурні обмеження (брак трубопроводів), зростаючий податковий тиск і ускладнення нормативних вимог до роботи видобувних компаній. «Проблеми нафтогазової промисловості в Канаді серйозно загострилися в останні роки. Але нещодавні політичні та нормативні зміни, спрямовані на обмеження викидів СО2 для боротьби з глобальним потеплінням, виявилися особливо руйнівними на тлі дерегулювання і масштабних податкових пільг у США», – зазначає JWN Energy.
На відміну від Канади, в Сполучених Штатах було ухвалено геть інший підхід до розвитку енергетичної галузі. Там відбулося скасування нормативних актів, якими контролювалися викиди електростанцій, а президент Дональд Трамп вирішив вийти з Паризької кліматичної угоди. «Розвиток мережі трубопроводів, скорочення податкового тягаря і дерегуляція галузі – все це має стати пріоритетом уряду як на федеральному рівні, так і окремих провінцій, щоб відновити конкурентоспроможність нафтогазової промисловості в Канаді», – зазначають автори доповіді з Інституту Фрейзера.
Але їх схвальні відгуки про політику Трампа навряд чи припадуть до душі експертам з американського Товариства дикої природи. За їхніми даними, з моменту вступу на посаду Трамп виділив понад 150 млн га громадських земель в США в оренду для видобутку газу і нафти. Потенційний обсяг викидів, які можуть утворитися в результаті спалювання видобутого на цих територіях викопного палива, еквівалентний 4,7 млрд метричних тонн CO2. Це майже на мільярд тонн більше, ніж утворює весь Європейський союз за рік.
Партнерство тижня: залізниця на сонячних батареях
На залізничній станції Олдершот у Великобританії вирішили на практиці вивчити можливості роботи поїздів на сонячній енергії, і вперше у світі вдалися до революційного експерименту. На покинутих полях неподалік станції встановили 135 сонячних панелей, щоб у серпні розпочати там виробництво електрики. Весь їхній ресурс постачатиметься безпосередньо на залізничні лінії без попередньої передачі до центральних енергомереж.
Попереднє дослідження показало, що сонячні електростанції при прямому з'єднанні можуть забезпечити близько 10% електроенергії, необхідної для живлення електрифікованих залізничних маршрутів Великобританії.
Але потенціал технології набагато вищий, і це мають намір продемонструвати на станції Олдершота вже наступного місяця. «Ми сподіваємося, що цей пілотний проект відкриє нові можливості для залізничної галузі та наблизить Великобританію до створення безвуглецевої економіки», – говорить Амелія Вудлі, керівник відділу сталого розвитку Південно-Західної залізниці.
Інтрига тижня: раціональний мотив для відмови від використання природного газу
Влада каліфорнійського міста Берклі, де проживає 122 000 жителів, створила прецедент для США, одноголосно підтримавши заборону на використання природного газу в нових малоповерхових житлових будинках. Чому це рішення є раціональним і для Європи?
Як повідомляє San Francisco Chronicle, вимога набирає чинності 1 січня 2020 року. Вона стосуватиметься всіх нових односімейних будинків, таунхаусів і невеликих багатоквартирних будівель, які не стануть підключатися до газової інфраструктури, а задовольнятимуться електричною.
«Я з гордістю голосую за новаторське законодавство, яке забороняє використання природного газу в нових будівлях, – заявила Джессі Аррегуїн, мер Берклі, у Twitter. – Ми дотримуємося Паризької угоди і повинні вжити негайних заходів для досягнення наших кліматичних цілей. Це не радикальні заходи, а необхідність».
Згодом міська влада Берклі має намір розробити відповідні правила і для офісних і багатоповерхових житлових будинків, якщо буде отримано дозвіл штату. Це пов'язано з тим, що минулого року було внесено поправки до законодавства Каліфорнії, за якими всі нові житлові будівлі в штаті повинні оснащуватися сонячними електростанціями.
Норми, аналогічні ухваленим у Берклі, вже діють у Данії і скоро будуть запроваджені в Нідерландах. У всіх випадках вони вмотивовані прагненням до активної участі у вирішенні проблеми глобального потепління.
Сучасні енергоефективні будівлі, причому не лише в США, споживають мінімум енергії для опалення. Так, стандарт у центрально-європейському кліматі – 15 кВт/год на 1 кв. метр на рік. За таких обставин потреби в тепловій енергії, у тому числі для гарячого водопостачання, цілком можуть покриватися за допомогою теплового насоса або прямого використання електроенергії, виробленої на місці, наприклад, сонячною електростанцією. Іншими словами, якщо будувати житлові будинки за сучасними стандартами і якісно, то прокладати труби для їхнього газопостачання особливої потреби немає, навіть якщо не брати до уваги «кліматичний фактор».
Бонус тижня: як губернатор Аляски підтримує видобувні компанії, але руйнує систему державної освіти
Економіст Пол Кругман, який отримав світове визнання за свою роботу з теорії міжнародної торгівлі, вже 20 років є колумністом The New York Times. Майже всі його авторські колонки виходять на сайті газети. Але деякі з них надходять ексклюзивно лише тим читачам NYT, які підписалися на електронну розсилку від Кругмана. Свій останній лист економіст присвятив критиці фіскальної політики Майкла Данліві – губернатора-республіканця штату Аляска, бюджет якого наповнюють податки від нафтового промислу.
Багато жителів Аляски, а разом з ними і Кругман, незадоволені тим, що Данліві не бажає підвищувати податки для видобувних компаній. Тим самим, вважають вони, губернатор відмовляється поліпшити ситуацію в державній системі освіти, від якої залежать можливості місцевих жителів піднятися соціальними сходами, чим завжди славилася Америка. «Два тижні тому Майкл Данліві вирішив, що краще зруйнувати майбутнє штату, ніж бодай трохи підвищити податки. Справа в тім, що його дії... відповідали тому, що інші губернатори-республіканці робили роками. І вони підливають оливи у вогонь найдраматичнішого сюжету в історії Америки XXI століття: збільшення розриву між успішними регіонами і тими, які відстають», – пише Кругман.
Завдяки податкам від видобутку нафти на півночі Аляски тут зазвичай складається настільки сприятлива фінансова ситуація, що інші штати можуть їй лише позаздрити. Тому, зазначає Кругман, влада Аляски могла б собі дозволити не лише високі витрати за рахунок місцевого бюджету, а й, продовжуючи стягувати відносно низькі податки, платити кожному постійному мешканцю штату щорічні дивіденди. Але зниження ліцензійних платежів на розробку родовищ ставить перед вибором: підвищити податки, скоротити дивіденди або урізати бюджетні витрати.
Данліві, який у своїй виборчій кампанії обіцяв (украй безвідповідально) збільшити надходження до бюджету від видобутку нафти, коли настав момент для реальних дій, вибрав скорочення бюджетних витрат. Але вчинив при цьому дуже зухвало. Використовуючи своє право вето, він раптово, без попередження урізав на 41% фінансування місцевого державного університету.
«Наслідки від такого кроку можна порівняти з апокаліпсисом. Доводиться визнати, що Данліві, замість того щоб усвідомити необхідність підвищення податків, вирішив знищити систему вищої державної освіти на Алясці... Очевидно, це погано для студентів, які намагаються реалізувати американську мрію про соціальну мобільність. Якісна та доступна освіта завжди була національною славою Америки. Але в більшості штатів вона зникає, що негативно впливає на економічні перспективи цих штатів», – зазначає Кругман.
Економіст робить висновок, що зростаюча регіональна нерівність у США – це відображення ефекту потужних економічних сил, які вступили в дію. Проблеми у регіонах, які відстають, збережуться, навіть коли до влади прийдуть кращі політики. Знищення системи державної університетської освіти в штаті, щоб утримати податки на низькому рівні – це «кращий спосіб гарантувати, що цей штат ще більше відставатиме від прогресу».
Повністю колонку Пола Кругмана можна прочитати за «ексклюзивним посиланням передплатника» тут.
Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
