Пінний експорт: чому продажі українського пива за кордон почали зростати

За шість місяців 2019 року пивні компанії виробили 91,2 млн дал пива, що можна порівняти з результатами минулого року, йдеться в дослідженнях галузевої асоціації «Укрпиво». Але продати пінний напій на внутрішньому ринку стає все складніше: великі виробники виводять нові бренди, зростає імпорт, а ресторатори і підприємці освоюють виробництво крафтових сортів.

Mind з'ясовував, як пивовари розвиваються в умовах, що склалися.

Експорт зростає. У 2018 році українські виробники експортували 11,4 млн дал пива, що на 13% більше порівняно з попереднім роком, йдеться у звіті «Укрпива».

Даних за перше півріччя поки немає, але, за інформацією пивоварних компаній, поставки за кордон зростають і цьогоріч. Однак вони не досягнуть показників 2014-го, коли за кордон було вивезено приблизно 13 млн дал пива. Максимум же був зафіксований у 2008 році – експорт склав 35,1 млн дал. Падіння експортних обсягів пов'язане з початком військового конфлікту з Росією, яка закрила свій ринок для українських виробників.

Близько 90% українського пивного ринку займають великі промислові підприємства, приблизно 7–8% – малі та середні пивзаводи і менше 1% припадає на крафтові виробництва, говорить СЕО компанії «Уманьпиво» ​​Ігор Кисіль. Декілька великих виробників в Україні належать світовим пивним компаніям, що обмежує експорт.

«Згідно з внутрішньою політикою Carlsberg Group, експортувати ми можемо тільки національні торгові марки: «Львівське», «Роберт Домс», «Квас Тарас», «Арсенал» та інші напої. Міжнародні бренди, такі як Carlsberg, Tuborg або Kronenbourg Blanc 1664 може експортувати тільки країна-власник ТМ – Данія або Франція відповідно», – розповідає генеральний директор Carlsberg Ukraine Євген Шевченко.

За його словами, у Carlsberg Group заводи є в багатьох країнах світу, що робить експорт у глобальному масштабі не таким доцільним, як для українських пивоварів. «Тому для нас продажі за кордон – це вишенька на торті в плані прибутковості та іміджу наших брендів», – каже він і додає, що компанія прагне розвивати поставки в ті міста, де у Carlsberg немає своїх заводів.

Конкуренція на зовнішніх ринках жорсткіше, визнає Ігор Кисіль. «Щоб вийти в прибуток, потрібно «прижитися» на ринку, знайти свого споживача, щільно співпрацювати з місцевими дистриб'юторами. У Європі, наприклад у Німеччині, країнах Балтії, великий вибір пива як місцевого виробництва, так й інших європейських виробників», – розповідає він. Кисіль каже, що зараз пиво компанії представлено в Молдові, Білорусі, Польщі, Німеччині, Ізраїлі та США. На фінальному етапі – переговори про постачання в країни Балтії та Китай.

«Експорт пива – прибутковіше, ніж продаж на внутрішньому ринку. І пов'язано це в першу чергу з низькою купівельною спроможністю українців порівняно, наприклад, з сусідами-європейцями», – каже Євген Шевченко.

За полицю. Конкуренція на ринку пива посилюється останні три–п'ять років, відзначає генеральний директор дослідницької компанії Pro-Consulting Олександр Соколов. «Це пов'язано з появою все більшої кількості нових молодих компаній, зокрема тих, що займаються виробництвом і реалізацією крафтового пива. Молоді компанії можуть скласти конкуренцію вже існуючим гравцям ринку за рахунок створення цікавого бренду і активної маркетингової кампанії, кращого розуміння потреб і переваг цільової аудиторії», – зазначає він. Середні та великі пивовари йдуть у спеціалізовані магазини з продажу розливного пива, які стали альтернативою кіоскам. У 2016 році Київ увів заборону на продаж пива в МАФах, що вдарило по виробниках.

Великі компанії розширюють лінійку своєї продукції. Наприклад, Carlsberg урізноманітнив ТМ «Львівське» пивом «Роберт Домс». У свою чергу AB InBev Efes, за словами президента Дмитра Шпакова, цього року запустила виробництво таких брендів, як Velkopopovický Kozel, Miller Genuine Draft, «Старий Мельник з діжкі», «Білий Ведмідь».

«Ми розширюємо портфель бірміксів за рахунок виведення на ринок нового бренду «ESSA», – розповідає Дмитро Шпаков. «Уманьпиво» ​​випустило нову лінійку пива «Своє», що складається з чотирьох сортів. Також на початку 2019 року компанія відновили випуск безалкогольного сорту лінійки Waissburg, а ще планує випустити новий сорт пива не з існуючих лінійок.

«Українські споживачі стають все досвідченішими. Вони виявляють інтерес до нових сортів і смаків. Тому регіональні заводи, хоч і фокусують увагу на виробництві класичних популярних сортів – світлому (лагерному) і нефільтрованому, але при цьому постійно експериментують», – каже Ігор Кисіль.

На виробників також тиснуть імпортери. У 2018 році в Україну було завезено 3,6 млн дал пива, тоді як у 2017-му – 2,5 млн дал, свідчать дані «Укрпива». На збільшення імпорту впливають стабільний курс валют і зростання добробуту населення.

Як зазначає Дмитро Шпаков, за підсумками року пивовари сподіваються на позитивну динаміку продажів. «Ми розраховуємо на подальше збільшення макроекономічних показників, зростання індексу споживчої довіри і купівельної спроможності, що в свою чергу має стимулювати розвиток внутрішнього ринку. Ще один важливий стимул для розвитку ринкового зростання ми бачимо в ініціативах державних органів влади, спрямованих на боротьбу з ринком нелегального алкоголю», – говорить він.

Надія на крафт. У найближчі роки виробники робитимуть ставку на крафтове пиво, яке є одним з найперспективніших напрямків для нинішніх виробників, відзначає Олександр Соколов. За його словами, в Україні з'являється все більше компаній, які організовують власне виробництво крафтового пива. Напої продаються через власні бари чи ресторани, магазини, в яких реалізують їх кінцевому споживачеві разом з різними снеками. «В Україні з'являються бренди, які розвивають цей формат у тому числі за системою франчайзингу, тому можна сміливо сказати, що в майбутньому кількість крафтового виробництва і пивних мереж зросте», – вважає він.

Тренд на користь крафтового пива однозначно світовий, додає Шпаков. «У США частка крафтових гравців складає вже понад 10%, і вона продовжує зростати. В Україні цей сегмент поступово розширюється, але при цьому його частка становить близько 1%», – зазначає Шпаков. Великі компанії посилюватимуть роботу з HoReCa, чому ресторатори лише зрадіють. Алкогольні компанії найбільше платять за «вхід» у заклади громадського харчування – за право ексклюзивно продавати свою продукцію в кафе, барах і ресторанах.