Співзасновник порталу Litnet: «Письменник має думати про гроші»

Чотири роки тому Сергій Грушко та Андрій Нечаєв ризикнули вкласти близько $12 000 власних коштів у новий бізнес. Вони створили Litnet – свого роду «Uber у літературі», платформу, що поєднала авторів з читачами та дозволила їм продавати свої книги. Родзинкою проекту став продаж книг частинами: автор публікує початок книги, читачі оформлюють передплату і в подальшому отримують нові глави в міру їх публікації. Така модель змушує читачів знову і знову повертатися на сайт, де їм пропонують нові передплати. Крім того, продаж уроздріб рятує авторів від піратів, яким не так вигідно копіювати книги фрагментарно. На момент запуску в проекту була інша назва – Lit-Era, і працював він лише на російськомовну аудиторію.

Через три роки його частка на ринку російськомовного самвидаву досягла 65%, а річний обіг склав $3,5 млн. Крім того, з'явилися версії іспанською, англійською та українською – оскільки проект родом з України.

У світі продажі електронної літератури англійською мовою вимірюються мільярдами доларів на рік. Іспанською – сотнями мільйонів доларів. А ось україномовної електронної масової літератури сьогодні практично немає ні в якому форматі, і цей ринок ще належить «виростити».

Коли україномовна література стане масовою? Чому імениті письменники погано продаються в інтернеті, а літературу 18+ не купують в книжкових магазинах? Співзасновник Litnet Андрій Нечаєв розкрив всі карти в інтерв'ю Mind.

Про підхід до бізнесу

– Спочатку, коли ви створювали Litnet, розраховували, що це приноситиме гроші? Або ж ставилися до проекту як до хобі?

– Ні, звичайно, я думав про бізнес у першу чергу. Перш за все я не бізнесмен, я сам пишу, і тоді займався організацією літературних серій, шукав авторів і пов'язував їх з видавництвами, тобто був у літературному процесі. А ось Сергій (Грушко, співзасновник Litnet.  – Mind) прийшов з бізнесу – працював у знаменитій ігровій компанії GSC Game World (створила «Козаків» і S.T.A.L.K.E.R.), займався іншими проектами. У GSC, крім іншого, він запускав книжкову серію S.T.A.L.K.E.R., яка побила всі рекорди продажів.

Тому спрямованість була на дохід. Просто незрозуміло було, наскільки вдасться розгойдати ринок.

– Об'єктивно, щоб заробити гроші, є багато кращих способів, ніж продавати електронну літературу в країні, де люди читають все менше і де в принципі не звикли платити за контент...

– Так, звісно. Можна займатися відеоіграми, кіно, наркотиками або зброєю. (Сміється.) Є сфери, в яких грошей набагато більше. Але так склалося, що ми були пов'язані саме з літературою.

– Ви часто чули відгуки, що це погана ідея – продавати книги та ще й в інтернеті? Було багато скепсису навколо?

– А ми ні з ким особливо й не ділилися своєю ідеєю. Спочатку запустили сайт Fan-book, він був більше новинний, суто про фантастику, і нормально не монетизувався. Потім всередині нього запустили самвидав – звичайно, у дуже урізаному вигляді, якщо порівнювати з Litnet. Але ми побачили, що в цьому самвидаві починається рух, і як раз там є можливості для монетизації. Тому техзавдання під движок Litnet ми складали вже обдумано. Вже знали, що треба зробити, і нікого не питали – добре робимо чи ні.

– Скільки заробляють інтернет-письменники?

– За часів друкованих книг самвидавом займалися ті, з ким не хотіли співпрацювати великі видавництва. Тому залишилася така асоціація, що це щось нішеве, маловідоме і неприбуткове.

– Хто зараз публікується самвидавом на Litnet – відомі автори з «друку» або новачки?

– Будь-яка людина, що пише, може у нас публікуватися безкоштовно. Коли автор опублікує хоча б одну завершену книгу і набере певну аудиторію, тоді для нього відкриваються можливості монетизації. Є постмодерація – у тому сенсі, що модератор дивиться вже викладені книги на відповідність певним пунктам законодавства, але попередньо ми нікого не «відсіюємо». Ми взагалі не займаємося художнім боком, а надаємо платформу для читання і публікації.

– Скільки зараз авторів на Litnet?

– Зараз у нас 600 комерційних авторів у російськомовній версії. В україномовній, де продажі тільки-но запущені, – близько 10, в іспаномовній – одразу не скажу, але їх більше півсотні – це саме комерційних авторів.

А ось некомерційних, які безкоштовно викладають, дуже багато. Їх складно порахувати, тому що з'являється нова людина, викладає оповіданнячко або його шматочок – і, припустимо, пропадає. Формально в базі вона значиться як автор, але це не автор, бо більше нічого не пише.

– За вашими спостереженнями, яка частка «розкручених» авторів на платформі, а скільки новачків?

– Через нашу платформу розкручувалися багато авторів російськомовної версії. Ті, хто був відомий раніше і публікувався на папері, у 95% випадків не вміють працювати з аудиторією в інтернеті. Раніше весь сенс був у тому, що вони пишуть роман, віддають його видавництву, отримують за нього аванс або гонорар, а видавництво займається всім іншим. Максимум, що автори можуть зробити, це на запрошення видавництва приїхати на зустріч з читачами. І то, її організовує видавництво, а не сам автор.

Ми експериментували на старті, продавали «паперових» авторів, що публікуються, за передплатою в нас. Продажі були не дуже. Навіть, здавалося б, у нікому не відомого мережевого автора продажі були кращими. Чому? Бо він спочатку сидів в інтернеті, він там публікувався, спілкувався зі своєю аудиторією. Тобто напрацював аудиторію, яка чекала публікації його тексту в інтернеті, а не на папері, і в нього був хороший прямий контакт з читачами.

– Скільки отримує автор, який публікується на Litnet?

– Більшість книг на Litnet безкоштовні. Щодо платних підписок, то з них ми беремо 30% комісії за свої послуги, за неексклюзивні продажі – більше. Якщо автор з нами від самого початку, то беремо 20%.

Якщо книга завершена і ми бачимо, що продавалася вона добре, тоді можемо виплатити аванс. Це певний розмір від суми, яку автор заробив за передплатою. Також можемо викупити ексклюзивні права на книгу терміном на шість або дев'ять місяців, щоб цей твір був доступний тільки у нас.

– А як в цьому випадку боретеся з піратами?

– Основна ціна на готову книгу у нас $1,5 – це небагато. Читачеві легше заплатити ці гроші нам, ніж шукати у піратів.

– І скільки передплат продаєте?

– Кожен день продається 8000–10 000 електронних примірників – і завершених книг, і тих, які продаються за передплатою, тобто незавершених. Велика частина продажів йде з російськомовної версії, бо вона відкрилася набагато раніше за інші та працює вже чотири роки. Версії іспанською та українською з'явилися в лютому 2018 року. Англомовна версія – у самому кінці 2018-го.

Не називатиму цифри, але скажу, що іспаномовна версія зростає цілком бадьоро. Головним чином, вона орієнтована на Латинську Америку, Іспанія становить незначну частку трафіку. І українська версія пішла навіть краще, ніж ми розраховували. Але все це поки невеликі обсяги.

– Хто ваші основні конкуренти у світі?

– Якщо говорити про платформи, де автори самі видаються, то основний конкурент у світі – це Wattpad, який існує набагато довше за нас. Просто вони не продавали книжки, а заробляли на рекламі. Але не так давно там теж з'явилася монетизація контенту – вони подивилися на нас на іспаномовному ринку і вирішили спробувати. Ми цьому раді, бо це допоможе більшій кількості людей дізнатися про нашу модель, і її легше буде просувати.

З англомовних конкурентів ще Radish, а в азійських країнах – компанія China Literature. Але ці два майданчики продають книги за главами, тобто це інша модель.

– Традиційні друковані видавництва ви не розглядаєте як конкурентів?

– Ні, це зовсім інше. Традиційні видавництва випускають друковану книгу і потім її ж продають у «електронці» – на «Літресі», Amazon, на якихось своїх сайтах. Це не конкуренція з паперовими книгами. «Електронку» купує інша аудиторія. Ми тільки частково перетинаємося.

– Проте ви зараз думаєте про те, як залучити друковані видавництва на свою платформу...

– Так. Ми хочемо дати видавництвам можливість продавати свої книги у нас на платформі. Тобто видавництво отримає свій аккаунт, електронний кабінет, який відрізняється від авторського. І через цей аккаунт зможе публікувати книги різних авторів, які у нього видаються.

Хто і що читає в інтернеті

– Який зараз обсяг ринку російськомовної електронної літератури і окремо українського ринку, на який ви вийшли?

– По російськомовному ринку з урахуванням нон-фікшн це десь $70 млн річного обігу.

Про україномовний ринок як такий я б поки не говорив взагалі. Ми думаємо, що в кращому випадку це $400 000–600 000 на рік. У нас немає масової електронної літератури українською мовою, але є гостра нестача авторів. Цей ринок треба розвивати.

Ринок може зростати за рахунок збільшення кількості тих, хто читає, а також за рахунок перетікання читачів паперових книг у онлайн. Я не дуже собі уявляю, скажімо, сучасну молоду людину, дитину, яка з дитинства користується смартфоном… з чого б років через 15 він раптом став читати паперову книгу?

Нон-фікшн, щось з графіками і фото, дитяча література, барвиста – так, можливо. Але масова художня, коли смартфони та планшети стають все краще і дешевше, – навіщо її купувати на папері?

– Досі досить часто можна почути від представників традиційних видавництв, та й взагалі від різних людей, що читати варто саме паперові книги...

– За всю історію людства носії текстової інформації змінювалися безліч разів! Був клинопис на табличках, тексти на пергаменті, рукописні книги на папері. І коли з'явився друкарський верстат, монахи-рукописники теж, напевно, говорили, що в цій надрукованій книзі «немає душі», що це ж «холодний механізм»...

– У вас є портрет читача – хто купує електронні книги авторів самвидаву?

– Більше читають жінки від 25 до 55 років. Молодь (люди до 20 років) читає менше, чоловіки читають менше.

– А які жанри найпопулярніші?

– Можна сказати, що це сучасна жіноча проза. Або просто – «любовний роман». Дуже популярна категорія «18+».

– Що змушує людей платити за книги, на вашу думку?

– По-перше, це зручна оплата: коли тобі не потрібно напружуватися, щось шукати, ти просто заплатив і миттєво читаєш. Коли цю книгу в безкоштовному вигляді важче знайти. Тобто якщо тобі потрібно зробити один крок, щоб отримати книгу безкоштовно, або заплатити 50 грн, ти вибереш «безкоштовно». Якщо тобі потрібно зробити три кроки або заплатити 35–45 грн, ти вже, з більшою ймовірністю, плюнеш та й заплатиш. Тому люди вважають за краще один раз заплатити у нас і далі отримувати кожну нову главу, як тільки вона з'являється.

По-друге, коли ти вже знаєш автора, тобі подобаються його книги і ти залишав відгуки в нього на сторінці або навіть спілкувався з ним в коментарях, то вже якось незручно йти до піратів.

Про продажі електронної літератури в Україні

– У скільки обходиться запуск однієї мовної версії Litnet і що включають ці гроші, крім перекладу сайту на мову?

– Вартість дуже різна. На підготовку мультимовності йде багато ресурсів програмістів. А оскільки програмісти високооплачувані за українськими мірками люди, то це помітні кошти, десятки і десятки тисяч доларів. На базі готової багатомовності можна запускати нові мовні версії, і це вже просто: потрібен лише переклад інтерфейсу.

– А перекладом книг, які вже вийшли російською мовою і права на який ви вже викупили, ви не займатиметеся?

– Переклад однієї книги професійним перекладачем, носієм мови, не студентом іняза, коштує близько 6–8 центів за слово. В одному романі, припустимо, 100 000 слів. Ось $6000–8000 треба заплатити лише за переклад. Ще редактура. А сенс? На ці гроші можна купити реклами, що залучить набагато більше нового контенту.

А ось з російської на українську, можливо, варто було б щось і перекладати. Бо україномовного контенту поки не вистачає, і переклад буде дешевий. Це поки єдиний потенційно привабливий напрямок перехресних перекладів, та й то його ще потрібно обговорювати.

– Ви говорили, що запустилися в Україні краще, ніж розраховували. З моменту запуску ви вже зіткнулися з певними перешкодами або особливостями українського ринку?

– Перешкоди, звичайно, є. По-перше, це незначна кількість носіїв мови того рівня, які пишуть літературу. По-друге, відсутність ринку масової літератури цією мовою. Є окремі «зірки». Але щоб більше таких «зірок» з'являлося, потрібен масовий плацдарм: багато людей, які добре, або погано, або відмінно, або зовсім ніяк, але все ж пишуть розважальну літературу цією мовою.

– Історично україномовну літературу в Україні створювала інтелігенція і читала теж інтелігенція. Де ви візьмете авторів, які пишуть жіночі романи?

– Ми зараз уклали договір з письменником Андрієм Кокотюхою, у нас продаватиметься його нова книга, я читав початок – по-моєму, виходить відмінний роман, потенційний бестселер. Це приклад письменника, який пише масову літературу, пише її професійно, якісно і цікаво. Але таких має бути багато. У Андрія рівень вище, ніж у звичайного мережевого автора. І щоб з'явилося більше подібних йому письменників, має бути більше різних авторів у цілому.

– Мені здається, для цього творчі люди повинні зрозуміти, що вони можуть на цьому заробляти.

– Саме так. Читачеві здається, що творча людина не має думати про гроші. Насправді, якщо творча людина думатиме про гроші, то у неї і творчість буде краще виходити. Ті ж Чарльз Діккенс, Федір Достоєвський думали про гроші. Толстой, можливо, не думав, бо у нього був маєток. А так всі думали, і це їм не заважало, а допомагало. Коли людина бачить, що на письменстві може ще і заробити, починає присвячувати цьому більше часу. А чим більше часу вона цьому присвячує, тим краще у неї виходить. Ось і весь простий механізм, як це спрацьовує.

Припустимо, є талановита молода жінка, яка потенційно може писати цікаву сучасну жіночу прозу. Але вона на цьому ні копійки не заробляє, працює, наприклад, медсестрою і в рідкісний вільний час пише. Чим далі, тим менше часу в неї залишається на творчість – сім'я, робота, не до того. А ось якби вона побачила, що письменство дає дохід, і цей дохід збільшується, то не закинула б творчість, а присвячувала їй більше часу. Ми сподіваємося, що завдяки Litnet в Україні з'явиться багато ось таких нових авторів.