Місце сили: навіщо Україні індустріальні та технопарки

Місце сили: навіщо Україні індустріальні та технопарки

І чому держава підтримує інновації лише на словах

Цей матеріал також доступний російською
Місце сили: навіщо Україні індустріальні та технопарки
UNIT.City
Фото: inventure.com.ua

Харківський олігарх Олександр Ярославський вкладе близько $1 млрд за 10 років у створення інноваційно-промислового парку «Еконополі-ХТЗ». За його словами, це буде багатогалузевий парк з індустріальним, логістичним, комерційним, освітнім, агротехнологічним і науковими кластерами.

Mind розбирався, чим інноваційні парки відрізняються від технологічних і що заважає їхньому розвитку.

Формально вони є. Держава всіляко стимулюватиме виробничий сектор, й інновації в тому числі. Про це сказано в пояснювальній записці до проєкту держбюджету на 2020 рік, який парламент прийняв у другому читанні 14 листопада. Про які стимули йдеться – незрозуміло. Бо на підтримку індустріальних і технологічних парків, які в усьому цивілізованому світі є центром тяжіння інвестицій і концентрації інновацій, у бюджеті знову немає ані копійки.

На папері діяльність індустріальних і технологічних парків в Україні давно врегульована. Це закони №991-XIV «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та №5018-VI «Про індустріальні парки». Завдання як індустріальних, так і технологічних парків – створення спеціальної зони з «тепличними» умовами для запуску і розвитку нового бізнесу.

Індустріальні парки являють собою територію для розміщення переважно промислових підприємств. Хоча закон не забороняє займатися в рамках індустріального парку науково-дослідницькою діяльністю.

А ось технопарки як раз ближче до високих технологій та інновацій, оскільки вони часто з'являються при університетах і в місцях, які потенційно можуть зібрати під одним дахом молодих і прогресивних підприємців. Найвідоміший у всьому світі приклад технопарку – це Кремнієва долина в США, яка народилася на базі Стенфордського університету в Каліфорнії.

За даними Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства, в Україні станом на 7 жовтня 2019 року було зареєстровано 42 індустріальні парки. Але тільки на території 12 з них є реально створені підприємства, що працюють. А у 25 індустріальних парках досі відсутні керуючі компанії, які відповідають за їхнє функціонування.

З технопарками ситуація ще складніша: їх перелік зафіксований безпосередньо в профільному законі. Загалом технопарків 16. При цьому фізично проявляють хоч якусь активність одиниці. «Мені відомий лише один технопарк – при Київській політехніці (КПІ. – Mind)», – говорить Михайло Рябоконь, голова громадської організації «Асоціація Noosphere».

Держава осторонь. Відповідь на питання, чому промислові та технологічні парки не користуються попитом у бізнесу та інвесторів, дуже проста. Підтримки з боку держави, яка за законодавством має виділяти пільгове фінансування за рахунок бюджетних коштів, у тому числі шляхом здешевлення банківських кредитів, просто немає.

Податкові пільги теж відсутні. Хоча це в принципі нонсенс, оскільки в усіх країнах акцент зроблено саме на надання бізнесу всіх можливих і неможливих послаблень. У Польщі підприємці, які на території технопарків запускають свої проєкти, мають право отримати назад частину сплачених раніше податків. Розмір суми компенсації може досягати 5–70%.

Єдине, на що можуть претендувати учасники технопарків, так це на цільові субсидії у вигляді мита, що нараховується при ввезенні в країну нового обладнання, комплектуючих та матеріалів, які не виробляються в Україні. Для компаній, що працюють в індустріальних парках, немає навіть таких поблажок. Хоча Верховна Рада ще в жовтні 2016 року в першому читанні прийняла два законопроєкти (№2554а-д і №2555а-д), які передбачали введення нульової ставки податку на прибуток терміном на 10 років для учасників індустріальних парків, а також звільняли їх від сплати митних платежів при імпорті певних видів обладнання. Але до другого читання ці законопроєкти так і не дійшли.

До речі, статистика залучення інвестицій в індустріальні та технологічні парки дуже показова. Вірніше, вона відсутня. Так що, мабуть, грошей туди приходить зовсім мало. Або взагалі анітрохи.

Усе, що є, це лише дані Міністерства освіти і науки, яке в березні 2018 року повідомило: на базі технопарків загалом реалізовано 120 інноваційних проєктів, створено 3500 робочих місць, вироблено інноваційної продукції на 13 млрд грн і перераховано до бюджету 1,3 млрд грн. Правда, це за всю історію їхнього існування з 2000 року. М'яко кажучи, не густо.

Для порівняння. У Чехії після появи індустріальних парків у 1998 році інвестори за сім років вклали в них понад 9 млрд євро. А в Південній Кореї індустріальні парки забезпечують 80% експорту всієї країни.

Як могло б бути. Насправді саме технопарки можуть зібрати навколо себе «світлі голови», стати місцем стикання бізнесу та інвесторів.

Технопарки формуються поруч з університетами, які готують фахівців і займаються науковими розробками, при технопарках існують бізнес-інкубатори, за допомогою яких вчені та підприємці без додаткових витрат і бюрократії можуть запустити свої проєкти, отримати консультаційну допомогу більш досвідчених колег.

«У технопарках є маса варіантів для колаборації бізнесів і створення нових продуктів. Для великих компаній – це доступ до талантів і нових технологій, для малого і середнього бізнесу – це вихід на потенційних клієнтів та інвесторів», – коментує менеджер з інновацій ДТЕК Артем Акімочкін.

За даними Євразійської економічної комісії (ЄЕК), 48% світових наукових і технологічних парків розташовані безпосередньо на території університету, ще 28% віддалені від нього не більше ніж на 5 км і тільки 11% знаходяться на відстані від 5 до 20 км від вузу. 88% технопарків у світі мають один або декілька бізнес-інкубаторів, а в 58% технопарків існують освітні програми.

«У технопарках є кошти, які можуть бути використані для фінансування перспективних проєктів. Наприклад, в особі інвестиційних фондів, які хоч і не є резидентами технопарку, але як мінімум пильно стежать за успіхами резидентів і в певний момент підключаються до екосистемі», – пояснює Михайло Рябоконь.

І звичайно ж, потрібні особливі умови розвитку бізнесу. У Білорусі податок на прибуток підприємств, які ведуть діяльність у технопарках, дорівнює 10%. А податок на доходи співробітників таких компанія становить не 13%, а 9%.

Проблема – у законі, але не тільки. Щоб інноваційна інфраструктура розвивалася в Україні, необхідно змінювати законодавство. В ідеалі – прийняти новий закон про технопарки, як мінімум – істотно переписати чинний закон №991-XIV.

«Основною проблемою українського законодавства є те, що сам спеціальний закон регулює діяльність конкретного списку технопарків. Тобто при реєстрації нового технопарку необхідно вносити зміни в закон, щоб його дія поширювалася також і на новостворений технологічний парк», – вважає керуючий партнер юридичної фірми Legal House Руслан Редька.

Непогано було б посилити і участь держави в розвитку технологічних парків. У принципі, вона впливає на їхню роботу і сьогодні, але трохи не з того боку. І скоріше заважає, ніж допомагає. Створити технопарк без схвалення згори – неможливо. «Для кожного технопарку президія Національної академії наук визначає пріоритетні напрямки діяльності, а потім їх затверджує Міністерство освіти і науки», – розповідає Руслан Редька.

Державну реєстрацію технопарків теж проводить Міносвіти. Причому вона можлива тільки після успішного проходження спеціальної експертизи. Без неї технопарк не з'явиться. Тобто все дуже складно і заплутано, бюрократія в чистому вигляді.

Спроба вдосконалити законодавство, що регулює діяльність технопарків в Україні, була зроблена в лютому 2016 року. Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроєкт №2216а про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності технологічних парків. Його розробив Міносвіти, а ініціював Кабінет Міністрів. Віктор Галасюк, на той момент голова парламентського Комітету з питань промислової політики і підприємництва, презентуючи документ, заявив, що цей законопроєкт «...допомагає науково-освітнім університетам, дослідницьким інститутам співпрацювати з реальним сектором економіки».

Законопроєкт передбачав спрощення процедури реєстрації технопарків і посилення контролю за витрачанням бюджетних коштів (тих самих, які на підтримку технопарків ніхто не виділяє). Водночас про податкові пільги – знову ані слова.

Втім, спільну ініціативу Кабміну і Міносвіти парламент так і поховав: у березні 2018 року депутати відклали розгляд законопроєкту №2216а у другому читанні й більше до нього не поверталися.

Викручуються самі. Оскільки допомоги від держави українські підприємці так і не допросилися, вони концентруються в рамках бізнес-кластерів та інноваційних парків. По суті, це аналоги тих самих технопарків, але створені за участю приватних інвесторів.

Олександр Ярославський не перший, хто задумався про створення подібного парку. Найвідоміші проєкти такого плану – UNIT.City в Києві, LvivTech.City у Львові та UNIT.City Kharkiv у Харкові, які фінансує бізнесмен Василь Хмельницький. «Інноваційні парки – це платформи для розвитку екосистеми, де IT, технологічні та інноваційні компанії, а також освітні установи, акселератори та інкубатори для стартапів і ключові українські та міжнародні корпорації – всі є частиною і учасниками процесу пошуку нових рішень, технологій і створення нових бізнесів», – розповідає Микола Тимощук, виконавчий директор холдингової компанії UFuture.

Серед резидентів цих парків – швейцарська компанія Syngenta (один з лідерів у сфері виробництва засобів захисту рослин), а також українські стартапи, які змогли вийти за рамки інкубатора: Solar Gaps (енергоефективні жалюзі, які акумулюють енергію сонця), Cardiomo (система моніторингу стану здоров'я людини) і Delfast (розробники електробайків).

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті