Можливості альтернативної енергетики дозволяють скоротити споживання традиційних енергоносіїв удвічі

Сьогодні, 5 грудня, вчені з Інституту відновлюваної енергетики НАН України за підтримки ЕА «Українська Воднева Рада» і Українського інституту майбутнього презентували «Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України 2019».

У ньому, серед іншого, вперше розраховані потенційні обсяги виробництва в Україні «зеленого» водню – кліматично нейтрального газу, який здатний поліпшити якість традиційного природного газу і стати альтернативною сировиною в металургії, нафтохімії, у виробництві азотних добрив, автомобільного палива та теплової генерації. Це створює умови для вигідної взаємодії й інтеграції галузей, що наразі активно конкурують за частку на ринку.

За оцінкою Hydrogen Council (об'єднує понад 20 держав і близько 60 корпорацій), до 2050 року щорічний обіг коштів лише у водневій енергетиці, яка стала глобальним трендом, складе $2,5 трлн – це на третину більше, ніж становив обсяг світового ринку нафти 2018 року.

Загроза кліматичної катастрофи змінює напрямок фінансових потоків в енергетиці. Інвестиції поступово йдуть із бізнесу, пов'язаного з видобутком і постачанням викопного палива, зате знаходять вигідне застосування в «зелених» галузях. Укладачі Атласу зробили спробу відповісти на запитання, якими є на сьогодні можливості України долучитися до процесу створення нової енергетичної галузі, стимулювати розвиток національної економіки та посилити свої позиції у світі.

Перша редакція «Атласу ВДЕ України» з'явилася ще 2001 року. Відтоді він постійно оновлюється за всіма перспективними напрямами – щодо сонячної енергетики, енергії вітру, малих річок, біомаси, навколишнього середовища й геотермальної енергії. Причому в Атласі наводяться дані розподілу потенціалу згаданих видів ВДЕ по всім областям України. Це дозволяє оцінити можливості для «зеленого» бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Потенціал встановленої потужності ВДЕ, МВт

«Ми визначаємо загальний річний техніко-досяжний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії, освоєння якого може забезпечити скорочення споживання традиційних енергоносіїв в українській економіці як мінімум на 50%, і це ще не межа», – зазначив у коментарі Mind доктор технічних наук Степан Кудря, директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України. За його словами, для нашої країни розвиток ВДЕ – це гарантія енергетичної та екологічної безпеки.

Остання редакція «Атласу енергетичного потенціалу України», який презентували сьогодні учасники його розробки, оцінює можливі для досягнення показники у виробництві енергії з відновлюваних джерел за допомогою сучасних технічних засобів. Таке обладнання, як підрахували вчені, дозволяє збільшити виробництво удесятеро.

Розширені можливості у використанні ВДЕ можна скерувати не лише на генерацію теплової та електроенергії, а й для створення довгострокових запасів енергоносіїв у вигляді водню. Загальний потенціал України (включно з Кримом і тимчасово окупованими територіями Донбасу) у виробництві «зеленого» водню Інститут ВДЕ оцінює у 505 млрд куб. м (або 45 млн тонн). З цього обсягу до 3 млрд куб. м може бути використано як акумулюючий енергоносій. А залишок можна скерувати на декарбонізацію української енергетики загалом, на потреби комунального сектору, транспорту, промисловості або на експорт.

Розподіл потенційного середньорічного виробітку «зеленого» водню, млн куб. м

У Євросоюзі вже підтвердили зацікавленість у закупівлях «зеленого» водню з України. За підтримки Єврокомісії та приватного бізнесу в країнах ЄС уже взялися до реалізації 11 інвестиційних проектів, загальна вартість яких перевищує 100 млрд євро.

Мета таких проектів – вдосконалення водневих технологій, їх здешевлення й масове використання в реальних умовах (при постачанні споживачам, у комунальному, паливному і транспортному секторах, у декарбонізації газотранспортної системи та морських перевезень).

У 2019 році Німецьке енергетичне агентство DENA проаналізувало можливості різних країн світу для партнерства з Німеччиною у виробництві та експорті «зеленого» водню. У горизонті 2030 року Україна потрапила до групи «хорошого потенціалу». У цій же групі опинилося ще 17 країн, які в перспективі можна вважати найбільш значущими конкурентами на ринку – це Єгипет, Алжир, Аргентина, Австралія, Бразилія, Чилі, Індія, Казахстан, Катар, Кенія, Нова Зеландія, Оман, Росія, Саудівська Аравія , ПАР, США й Об'єднані Арабські Емірати.

Зараз, коли глобальний ринок водню лише формується, Україна має унікальну можливість, аби вийти на нього та зайняти лідерські позиції. На думку Олександра Рєпкина, голови «Української Водневої Ради», для успіху в практичній реалізації масштабного водневого потенціалу нашій країні на першому етапі потрібно створити центральний орган виконавчої влади, який виступить замовником впровадження водневих технологій. Такий підхід спростить доступ до технічної допомоги, потрібної на розробку нормативно-правової бази, і дозволить впроваджувати масштабний національний проект, пов'язаний із «зеленим» воднем, у якому об'єднають зусилля українські компанії та західні інвестори.