Вдихнути життя: як в Україні намагаються відродити виробництво апаратів ШВЛ

Вдихнути життя: як в Україні намагаються відродити виробництво апаратів ШВЛ

І чому держава не хоче брати в цьому участь

Цей матеріал також доступний російською
Вдихнути життя: як в Україні намагаються відродити виробництво апаратів ШВЛ

За статистикою, рівень смертності від коронавірусу в різних країнах коливається в межах 2,5–7,7%. На цей показник впливає не лише загальний стан здоров'я пацієнта і його імунітет, але і своєчасно надана кваліфікована медична допомога. Особливо це стосується хворих з важкою формою захворювання, у яких утруднене дихання і організм не отримує необхідного обсягу кисню. Такі пацієнти потребують інтенсивної терапії та підключення до апарату штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Навіть в інструкції Всесвітньої організації охорони здоров'я, розробленій для медзакладів, чітко сказано, що вже на ранній стадії необхідно проводити лікування за допомогою апаратів ШВЛ.

Але якщо Україну накриє серйозна епідемія, апаратів вентиляції для допомоги важкохворим може виявитися недостатньо. За даними Міністерства охорони здоров'я, на всю країну – близько 3500 ШВЛ. «Але цієї кількості може не вистачити, і обладнання може бути застарілим», – попередив, виступаючи з трибуни парламенту, головний санітарний лікар країни Віктор Ляшко. При цьому в цілому в усіх медзакладах України обладнано 16 000 ліжок для інфекційних хворих. Тобто, в ідеалі, кожне ліжко-місце слід забезпечити таким апаратом.

Вирішити проблему з ШВЛ запропонувало керівництво концерну «Укроборонпром». Заступник гендиректора «Укроборонпрому» Роман Бондар заявив про те, що його колега Мустафа Найєм (теж заступник гендиректора концерну) займається питанням запуску виробництва ШВЛ на заводі «Буревісник».

Про що йде мова? Київський державний завод «Буревісник» був створений ще в 1967 році. Підприємство займалося виробництвом широкого асортименту продукції – від радіолокаційних систем до медичного обладнання. Зокрема, «Буревісник» випускав апарати штучної вентиляції легенів «Фаза-8», «Малятко», «БРИЗ» і «БРИЗ-Т» (апарат для потреб швидкої медичної допомоги та медицини катастроф).

Відмітна особливість апаратів ШВЛ, вироблених на «Буревіснику», – в тому, що для їх роботи не потрібне розведення стисненого повітря: кисень використовується лише для формування дихальної суміші. Також в апаратах є можливість проведення інгаляційного наркозу за допомогою закису азоту, передбачено режим високочастотної вентиляції.

Виробники підкреслюють, що саме по собі обладнання є дуже надійним і має високий рівень напрацювання на відмову. За даними підприємства, до середини 2008 року «Буревісник» забезпечив українські клініки ШВЛ у кількості понад 3100 штук. По суті, це і є ті апарати, про які говорив Віктор Ляшко. Так, вони застарілі, але досі працюють.

Крім того, «БРИЗ» у рази дешевший за закордонні аналоги. Його ціна – близько 270 000 грн. Для порівняння, ШВЛ, які випускає німецька компанія Draeger, коштують від 40 000 євро, і ціни з огляду на епідситуацію в світі щодня зростають. Але отримати такі ШВЛ цьогоріч – нереально. Китайські апарати можуть коштувати менше, і надійдуть дещо раніше, але замовлення у вітчизняного заводу дасть можливість створювати робочі місця в Україні, а не фінансувати іноземну економіку.

В умовах епідемії, що накрила Євросоюз, необхідну кількість такого медобладнання Україна навіть при великому бажанні придбати не зможе.

У чому складнощі? Основна проблема полягає в тому, що завод «Буревісник» з листопада 2011 року перебуває в процесі банкрутства. По суті, підприємство вже майже дев'ять років не веде діяльність.

Юлія Тимошенко, будучи прем'єр-міністром, у листопаді 2009 року дала доручення Міністерству охорони здоров'я укласти з заводом контракт на закупівлю 1000 апаратів штучної вентиляції легенів. При цьому угода мала передбачати 50% передоплати і 50% оплати за фактом здійснення закупівлі. Але МОЗ не розмістив замовлення, і підприємство зупинило свою роботу.

У квітні 2011 року «Буревісник» увійшов до складу новоствореного концерну «Укроборонпром». А вже 30 листопада 2011 року Господарський суд Києва порушив справу про банкрутство підприємства. Підставою для цього став позов з боку «Енергозбут Київенерго» – структурного підрозділу компанії «Київенерго». Ініціатор банкрутства висунув заводу грошові вимоги в розмірі 1,7 млн грн, які суд задовольнив і на підставі цього відкрив процедуру банкрутства.

Щоправда, у 2015 році керівництво «Укроборонпрому» повідомило про те, що має намір відновити роботу «Буревісника» і включити його до складу Українського центру радіолокації. Зокрема, йшлося про співпрацю з Міністерством охорони здоров'я в частині розробки і випуску сучасної медичної техніки.

«Прийнято рішення про збереження кадрового, науково-виробничого та технологічного потенціалу», – повідомила тоді пресслужба концерну. Крім того, «Укроборонпром» навіть погасив 80% (17 млн грн) заборгованості по зарплаті перед співробітниками, що залишилися на підприємстві. Але на цьому все і зупинилося.

«Укроборонпром» – ні до чого. Керівництво заводу розповіло Mind, що ідея про відновлення виробництва апаратів ШВЛ надійшла не з боку безпосередньо підприємства, а від групи волонтерів з бізнес-спільноти CEO Club.

«Волонтери запропонували організувати складання апаратів на давальницькій сировині. Чому «Буревісник»? Тому що у нього є технічна документація на ШВЛ. Але самостійно завод запустити процес не зможе у зв'язку з процедурою банкрутства і боргами», – пояснив Mind Євген Лахненко, арбітражний керівник, розпорядник майна заводу.

Також є складнощі з тим, щоб дістати всі необхідні комплектуючі для збирання апаратів. Їх потрібно закуповувати за кордоном – в Італії, Китаї. І невідомо, скільки часу на це знадобиться. «Головний інженер поки не може сказати, в які терміни реально запустити виробництво. Для цього потрібно з'ясувати, чим можна замінити відсутні деталі. Хоча наявні потужності дозволяють протягом трьох місяців зібрати 100 апаратів», – каже Лахненко.

Виконуючий обов'язки керівника «Буревісника» Віталій Ходзицький зі свого боку заявив, що підприємство повністю відключено від комунікацій (електро- і водопостачання), і у нього заборгованість на суму понад 110 млн грн. Тому повноцінно налагодити роботу практично неможливо. «Обладнання є, хоча воно і простоювало всі ці роки. Необхідно буде зробити ревізію. На це піде приблизно тиждень. Фахівців теж можна зібрати. Інше питання, хто буде все це фінансувати. Тільки борги за електроенергію перевищують 6 млн грн», – журиться він.

За словами в.о. гендиректора, реалістичніший сценарій – якщо замовником виступить якесь інше підприємство в складі «Укроборонпрому» або сам концерн, а «Буревісник» здійснюватиме складання, налагодження та програмування обладнання.

«Але жодних доручень з боку «Укроборонпрому» ми не отримували. І у мене таке враження, що керівництву концерну займатися цим питанням нецікаво», – зізнається Ходзицький.

Такої ж думки й екскерівник держпідприємства «Спецтехноекспорт», яке входить до складу «Укроборонпрому». «Я особисто знаю, що завод неодноразово звертався до концерну за допомогою, зокрема й за фінансуванням виробництва ШВЛ, на що ніякої підтримки і реакції не було. А після того, як бізнес вирішив власним коштом профінансувати складання апаратів, в «Укроборонпромі» відразу заворушилися», – коментує Павло Барбул, який у 2014 році очолював департамент управління активами ДК «Укроборонпром», а зараз є членом CEO Club.

За його словами, бізнес сподівається на об'єднання зусиль спільноти волонтерів та державного концерну. «Якщо найближчими днями не буде конкретного плану швидкого налагодження виробництва за зрозумілою ціною, волонтери закуповуватимуть обладнання, що є і звідки зможуть швидко доставити, оскільки ризики занадто великі» – додав він.

Mind звернувся за коментарями з приводу випуску ШВЛ на «Буревіснику» до Мустафи Найєма. Але відповіді на питання редакція не отримала.

Туманне майбутнє. Імовірність того, що «Укроборонпром» дійсно вирішить відродити підприємство, вкрай невелика. Айварас Абромавічус, генеральний директор «Укроборонпрому», ще восени 2019 року заявив про те, що концерн планує передавати непрацюючі підприємства Фонду держмайна. Аналогічну заяву зробив заступник Олександр Берчій, який за інформацією Mind у лютому побував на заводі й сказав, що концерн має намір позбутися «Буревісника».

Втім, позицію керівників концерну зрозуміти можна: сьогодні земля під заводом коштує явно дорожче, ніж саме підприємство, яке не без участі чиновників «Укроборонпрому» зі стратегічно важливого об'єкта перетворилося на руїну.

Зі свого боку представники бізнес-спільноти сподіваються, що резонанс приверне увагу чиновників і допоможе відновити критично важливе вітчизняне виробництво ШВЛ.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті