Знищення української «атомки»: хто і як вбиває галузь останні кілька років
Під час карантину падіння попиту на електроенергію в Україні склало понад 11%. Через це наприкінці квітня Міністерство енергетики та захисту довкілля змушене було прийняти новий – «усічений» – енергетичний баланс країни. Скорочення перш за все торкнулося традиційних джерел: прогноз виробітку гідрогенерацією зменшили (через катастрофічну маловодність річок) на 40%; атомною – на 12%, тепловою – на 8%. Навіть, «зелених» попередили, що в разі потреби обмежуватимуть їх без компенсації втрат.
Перегляд енергобалансу співпав у часі з введенням – із 1 травня – 65%-ого мита на імпорт російського вугілля та електроенергії. Цим імпортом активно користувалися деякі олігархи, що контролюють металургійні та феросплавні заводи, і теплові енергокомпанії. В українському інформаційному просторі розгорнулася кампанія проти власника найбільшого парку «зелених» станцій та вугільних копалень – підприємства ДТЕК і особисто Ріната Ахметова. При цьому інші представники «зеленого» лобі залишилися в основному за межами «світлового кола».
Представники майже всіх політичних сил і численні експерти раптом згадали, що атомна електроенергія – найдешевша в Україні, саме вона дозволяє стримувати ціни на «струм» у країні, а її «вирішили» обмежити на догоду дорожчим генераціям.
Відключення або зниження потужності окремих блоків АЕС стартувало 10 травня. А вже 15 травня народний депутат від «Слуги народу» Андрій Герус поскаржився на своїй Facebook-сторінці, що загальна потужність атомних електростанцій знизилася до 49% від загального балансу. «Це новий історичний мінімум, такого ніколи не було в історії України», – написав він.
Та депутат геть забув, що він особисто є одним з тих, хто безпосередньо довів галузь до такого стану. Загалом, менше ніж за рік, були «обнулені» майже всі напрацювання професіоналів атомної галузі за попередні 5–10 років. І цей процес триває.
На жаль, заручниками недолугих дій нових енергочиновників стали десятки тисяч найдосвідченіших працівників. Україні це загрожує втратою робочих місць та зайвими витратами валюти, яку доведеться платити іншим країнам, насамперед Росії.
Mind вирішив згадати, які проєкти втратила і втрачає атомна галузь.
Чи продовжиться співпраця з американським Westhinghouse?
Частку атомної енергії у балансі передбачається знижувати за рахунок виведення в довгостроковий ремонт блоків на Запорізькій та Южно-Українській АЕС. Викликає подив, що дві найпотужніші станції України, з найдешевшою енергією, виявилися непотрібними економіці. Натомість південь країни, де й так був надлишок електрики, став місцем концентрації дорогої «зеленої» генерації. Сьогодні питанням, хто й навіщо навидавав стільки дозволів на підключення ВДЕ до загальної енергомережі, зацікавилося ДБР.
На згаданих АЕС блоки працюють із використанням двох видів палива – російського ТВЕЛу та американського Westhinghouse. Обмеження їхньої роботи призведе до скорочення програм змішаного використання різних видів палива в одному реакторі, а отже – впливатиме на рівень енергонезалежності України.
Разом із новим балансом Мінекоенерго рекомендувало «Енергоатому» переглянути плани щодо закупівлі свіжого ядерного палива на 2020 рік. Цікаво, чиє паливо підпаде під скорочення?
Чи добудують сховище в Чорнобильській зоні?
Починаючи з нового року в Чорнобильській зоні практично зупинено будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) для трьох АЕС – Хмельницької, Рівненської та Южно-Української. Майданчик готовий на 95%, у І кварталі 2020-го там мали закінчити монтажно-будівельні роботи та приступити до пусконалагоджувальних, щоб уже наприкінці року завантажити перші партії відпрацьованого палива. Та замість 150 робочих, що перебували на об’єкті до нового року, зараз там працюють до 40 людей, які просто прибирають сміття на території. До того ж майданчик ледь не знищила пожежа, що захопила зону відчуження у квітні.
Однією з причин зупинки стала «антикорупційна боротьба» влади з компанією «УкрБуд», яка є генеральним підрядником будівництва ЦСВЯП. Розглядалася навіть можливість заміни підрядника, і це за 5% до повної готовності об’єкта. А якщо врахувати, що будь-яку заміну треба ще погоджувати з Bank of America – головним кредитором проєкту, то це спричинить зайві витрати часу.
Натомість обмеження роботи АЕС веде до пришвидшеного спрацювання палива, яке потім треба кудись вивозити. Залишається тільки Росія, що за будь-яку ціну не хоче втрачати свої ринки збуту товарів та послуг. А послуга вивезення ВЯП коштує Україні до $200 млн на рік.
15 травня виїзна колегія «Енергоатому» відвідала майданчик ЦСВЯП, т. в. о. президента компанії Петро Котін доручив відновити будівництво в повному обсязі, щоб до вересня закінчити всі будівельно-монтажні роботи. Отже затримка становить майже півроку. За умови, що будівельники встигнуть «наздогнати» графік, Україні вдасться ще цього року заощадити $100 млн.
Завдяки кому Україна втратила польський ринок?
Ринки збуту – найбільша цінність у сучасній світовій економіці. Україна та «Енергоатом» кілька років плекали проєкт прямого продажу електроенергії з атомних станцій на захід – «Енергетичний міст Україна – ЄС». Проєкт передбачав будівництво магістральної ЛЕП «Хмельницька АЕС – Жешув (Польща)»: блок №2 Хмельницької АЕС мав продавати електроенергію виключно в Польщу, а за отримані кошти будувати 3-й і 4-й блоки Хмельницької АЕС. У 2030 році Україні доведеться закривати 1-й і 2-й блоки на рівненській АЕС, до того часу вже як раз можна було добудувати нові блоки на Хмельницькій АЕС.
У вересні 2019 року мали початися переговори з переможцем конкурсу на будівництво цієї ЛЕП – компанією Ukraine Power Bridge Company Limited (UPBCL). Але команда новопризначеного міністра Мінекоенерго Олексія Оржеля скасувала цей проєкт. Позицію міністерства підтримав і депутат Герус у своєму фейсбуку.
Після 2021 року Польщі знадобиться додаткова електроенергія, бо на модернізацію підуть блоки вугільних ТЕС загальною потужністю 6000 МВт, отже їх треба чимось замінити. Блок Хмельницької АЕС має лише 1000 МВт, але цей продаж був важливий для України. Сьогодні ЛЕП «Хмельницька АЕС – Жешув» вже пройшла б екватор будівництва.
Однак Оржель із Герусом провели через парламент поправки до закону про електроенергію, якими дозволили купувати електроенергію в Росії та Білорусі. У деякі місяці обсяг складав 300–400 МВт. Парадокс: своїм виробникам продавати заборонили, а купувати в країни-агресора дозволили. Ці поправки й досі не можуть остаточно відмінити.
Хто знищує уранове підприємство країни?
Для роботи всіх вітчизняних АЕС необхідно 2400–2500 тон уранового концентрату на рік. Східний ГЗК виробляє лише 1000 тонн, інше ми купуємо на світовому ринку. Разом із тим в Україні є можливості збільшити виробництво уранового концентрату, ввівши в експлуатацію нові уранові шахти. Йдеться, перш за все, про Новокостянтинівську шахту, яка частково працює з 2011 року, але на остаточне обладнання в держави не вистачає коштів.
У 2019 році Кабмін Володимира Гройсмана вирішив передати СхідГЗК до складу «Енергоатому», щоб спростити фінансування проєкту. Процес мав відбутися до кінця року. Але міністр Олексій Оржель скасував і цей проєкт, заявивши, що цю шахту він виставить на вільний продаж іноземним інвесторам. Тобто в міністерстві мають намір знов забрати в держави майно, в яке вкладено сотні мільйонів гривень – і віддати приватним компаніям.
Результат на сьогодні такий: реалізувати свої ідеї Олексій Оржель не встиг; проєкт об’єднання підприємств не відбувся; в оновленому бюджеті на 2020 рік уряд вже Дениса Шмигаля скасував держфінансування Новокостянтинівської шахти в розмірі 140 млн грн; борг «Енергоатома» перед СхідГЗК за вже поставлений концентрат перевищив 320 млн грн; Україна купує урановий концентрат за кордоном, витрачаючи на це валюту.
Майнінг криптовалют замість забезпечення промисловості
Майнінг криптовалют на Запорізькій АЕС став ще однією пропозицією, озвученою міністерством після прийняття нового енергобалансу. Хто саме виступив ініціатором такого підходу до «утилізації» зайвої електроенергії, досі не зрозуміло.
«Оскільки восени минулого року була пропозиція «Енергоатому» від потенційних інвесторів щодо будівництва дата-центру на майданчику ЗАЕС, на якій є «заперта» потужність і яку не можна інтегрувати в ОЕС, цей проєкт опрацьовувався. Розроблене попереднє техніко-економічне обґрунтування для того, щоб оцінити можливості, – відповіла т .в.о міністра Ольга Буславець на запитання Mind. – І сьогодні, за дорученням прем’єр-міністра, Міненерго разом із Мінцифри створюватиме робочу групу для опрацювання нормативно-правових та технічних можливостей, щоб такі дата-центри могли працювати в Україні».
Хто ті «потенційні інвестори» – невідомо. Втім дехто каже, що подібна ініціатива надійшла від сина пані міністра, Станислава Буславця, який працює в підрозділі «Енергоатом Трейдинг».
Майнінг криптовалют не несе жодної практичної користі для промисловості, це така собі «піраміда» цифрового світу, яка, дійсно, просто спрацьовує електроенергію. В українській криптоспільноті вже почалися дискусії, що подібні дата-центри треба дозволити усім громадянам країни, а вартість електроенергії для цього повинна складати 40 копійок за 1 кВт. Це менше, ніж тариф самого «Енергоатому» – 57 копійок. Тож, хто на кому збирається заробляти, ще велике питання.
«Енергоатом» є найкращим підприємством для роботи на ринку двосторонніх угод оскільки працює в базовому стабільному режимі. А в Україні нараховується лише 30 великих підприємств, які плавним цілодобовим графіком споживають 45 млрд кВт/г на рік.
«Практично із всіма ними «Енергоатом» вів переговори. І, залежно від того, у якій області вони знаходяться, і хто в них оператор розподілу, ми показували, по яких цінах вони можуть брати електроенергію. Ціни були б більш вигідними й «Енергоатому», і підприємствам, ніж ті ціни, по яким вони беруть зараз», – розповідав на прес-конференції перед звільненням президент компанії Юрій Недашковський.
Проте, як відомо, влітку 2019 року, перед запуском вільного ринку електроенергії, уряд за пропозицією того ж Андрія Геруса зобов’язав «Енергоатом» продавати 90% своєї електроенергії для населення, а ринок двосторонніх угод взагалі для нього закрив. А потім був відкритий імпорт із Росії і Білорусі. Сьогодні уряд лише опрацьовує зміни до закону, щоб таки дозволити «Енергоатому» продавати хоча б 5% електроенергії за двосторонніми угодами.
Кадрова політика на знищення
Галузева кадрова політика нової влади викликає дуже багато запитань, бо відбувається тотальна депрофесіоналізація. З приходом на посаду міністра Олексія Оржеля наприкінці літа 2019 року, заступником, що відповідає за атомну галузь, було призначено Віталія Шубіна, який ні за досвідом, ні за освітою не відповідав кваліфікаційним вимогам до керівників цього напряму.
За пару наступних місяців були звільнені майже всі співробітники департаменту атомно-промислового комплексу, деякі з досвідом роботи понад 20 років. У грудні 2019-го за надуманими звинуваченнями звільнено багаторічного президента НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського. А після нього – і всіх багаторічних віцепрезидентів компанії. З цього приводу наразі тривають судові розгляди.
У березні 2020-го було призначено другого за три місяці т.в.о. президента НАЕК, директора Запорізької АЕС Петра Котіна. Призначати його на цю посаду не можна було, бо він лише рік пропрацював на посаді генерального директора, а за кваліфікаційними вимогами потрібно мати досвід не менше п’яти років. Перше, що зробив Котін, подав у Кабмін документи на призначення нових віцепрезидентів, а саме – Германа Галущенка і Хартмута Якоба. Проти цих людей відразу виступив Віталій Шубін, а потім і Ольга Буславець. Обидва претенденти мають не найкращу репутацію і є токсичними для галузі.
Галущенко відомий тим, що 2013 року очолював юридичний відділ «Енергоатому», і за рішенням Санкт-Петербурзького арбітражного суду виплатив двом підозрілим офшорним фірмам сумнівний борг у $28 млн. Пан Якоб з 1995 до 2004 року був директором аналітичного управління російської консалтингової компанії «Ренесанс Капітал», та мав спільні компанії з одіозними російськими бізнесменами. Жодного відношення до «атомки» не має. Докладніше про цих кандидатів написала представниця Українського ядерного форуму Ольга Кошарна.
Тим не менше на початку травня з чергової спроби Кабмін Дениса Шмигаля призначив таки обох претендентів віцепрезидентами НАЕК «Енергоатом». Професіонали галузі не вбачають у цих призначеннях нічого доброго. Разом із тим певні кроки нового уряду й паливного міністра щодо виведення галузі з поточної кризи спеціалісти підтримують і чекають на стратегічний довгостроковий план розвитку атомної галузі.
P.S. Певний острах викликають ініціативи щодо Запорізької АЕС, адже це – стратегічна ціль країни-агресора Росії. У 2014-2015 роках ЗАЕС була під пильним оком СБУ, бо серед керівництва й персоналу станції велася активна диверсійна робота. Зі станції йшли магістральні ЛЕП на Крим, до окупації вона стабільно забезпечувала півострів енергією, і росіяни розраховували, що вона це робитиме й надалі.
Щоб припинити тиск на керівництво станції та країни і не дати РФ отримати українську електроенергію, 20 листопада 2015 року добровольці підірвали дві електроопори ЛЕП 330 кВт «Каховка – Джанкой» на адмінмежі з Кримом. Росії довелося в авральному порядку будувати енергоміст із Краснодарського краю по дну Керченської протоки, витративши сотні млрд. рублів. Але з 2015 року Нацполіція веде чотири справи щодо пошкодження опор і завдання тілесних ушкоджень поліцейським, які несли там службу.
Сьогодні на 4-5 км з обох сторін адмінмежі дроти відсутні, бо місцеві мешканці швидко розібрали залишки опор та електродротів на металобрухт. Але справи продовжують розслідувати, бо одного з підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета, Андрія Антоненка паралельно звинувачують і в підриві електроопор на адмінмежі з Кримом і вже майже рік тримають під вартою.
