Ласий шматок: як новини про IPO великих компаній приваблюють міжнародних авантюристів
І що з усього цього виходить
Нещодавня заява про очікуваний вихід «Нафтогазу України» на IPO – не перша в історії держхолдингу. У 2011 році аналогічні плани озвучував Євген Бакулін, а власник Group DF Дмитро Фірташ в інтерв'ю закордонним медіа зізнавався, що первинне розміщення акцій НАК – його ідея. Але вона залишилася нереалізованою через різні політичні й організаційні причини.
Цього разу в «Нафтогазі» розраховують до 2023 року продати пакет акцій на біржі, щоб компанія отримала «якірних інвесторів» для «зниження ризиків корпоративного рейдерства». Успіх цих планів також залежить від підтримки уряду, який має удосконалити нормативно-правову базу, що регламентує діяльність НАК. Та й мало які ще чинники можуть виникнути, коли політична ситуація всередині України й у світі сповнена інтриг.
Але це не означає, що хтось не зможе заробити на самих лише новинах про підготовлення IPO «Нафтогазу». Як, наприклад, сталося наприкінці 1990-х, коли намічалася приватизація Державної нафтової компанії Азербайджану (SOCAR).
Mind вирішив згадати історію про грандіозну аферу, яку провернув чеський фінансист Віктор Кожені, що отримав з подачі британської The Times прізвисько «пірат із Праги». Також його персона привертала увагу журналістів інших топових медіа.
Повчальним у цій історії є буквально все. Але головне, про що не слід забувати: такі спроби поживитися рано чи пізно все одно викривають.
Хто такий Віктор Кожені?
Він народився 1963 року в Празі. У 16 років опинився за кордоном – три роки провів у Німеччині, згодом перебрався до США.
Віктор Кожені на початку своєї «кар'єри»
На фізичному факультеті Гарвардського університету Кожені запам'ятався любов'ю до авто класу «люкс» і дорогих ресторанів, а також патологічною схильністю до брехні. Наприклад, він розповідав, що після найкращої празької гімназії в 14 років вступив до найпрестижнішого столичного університету, по закінченні якого нібито втік до Німеччини. А там познайомився з відомим фізиком з Альбукерке (штат Нью-Мексико), який не лише оплатив переїзд до США й навчання в Гарварді, а й запросив працювати у своєму ядерному центрі.
Насправді в Мюнхені Кожені випадково потрапив на лекцію відомого американського фізика Марлона Скаллі. Знання фізики в нього були на рівні середньої школи. Однак йому вдалося справити враження на іменитого вченого та привернути його до себе історією про втечу з Чехословаччини з політичних міркувань.
Скаллі дійсно запросив його навчатися в університет і Нью-Мексико й оплатив проїзд в Альбукерке. Кожені приїхав до нього в гості, позичив $100 і попросив дозволу трохи пожити в нього вдома. Швидко зрозумівши, що хлопець геть не знається на фізиці, вчений виставив його за поріг.
Потім Кожені влаштувався репетитором у багату сім'ю, де звабив господиню, 37-річну матір трьох дітей. Причому зробив це настільки зухвало, що вона кинула чоловіка й вийшла за нього заміж. Ця дама й оплачувала його навчання в Гарварді, дорогі машини та походи по ресторанах.
Після першого семестру Віктор Кожені перевівся на економічний факультет. До моменту закінчення престижного університету він вже встиг двічі розлучитися. Через кілька років Кожені одружився зі своєю співвітчизницею Людкою, яка працювала в нього секретаркою.
Як він досягав «фінансових висот»?
У 1989 році Кожені, який володів даром переконання й харизмою, попрямував підкорювати Лондон. Він так зачарував під час сніданку одного з директорів банку Robert Fleming Майкла Ладенбурга, що той без перевірки взяв його працювати у фінансовий відділ.
Новий співробітник годинами розмовляв незрозумілою англійцям мовою по телефону, а коли почали надходити величезні рахунки за розмови з Прагою, пояснив, що готує дуже велику угоду.
Кожені протримався в банку шість місяців, потім був звільнений із невтішною характеристикою. Навесні 1990 року він з $3000 в кишені повернувся на батьківщину, де на той час сталася Оксамитова революція.
У Чехословаччині готувалася приватизація. Кожен міг придбати книжку ваучерів за $35 та обміняти їх на акції майже півтори тисячі підприємств.
Чехи не поспішали купувати ваучери, що коштували чи не чверть середньомісячної зарплати. Але їх надихнула промовиста рекламна кампанія інвестиційного фонду Harvard Capital & Consulting (HCC), на чолі якого стояв Віктор Кожені. НСС заманив тисячі клієнтів обіцянкою збільшити їхні статки удесятеро за рік і один день. У солідності фонду переконував і піднятий перед офісом американський прапор. Спойлер: пізніше цей прапор Кожені прихопив із собою – разом із грошима вкладників.
Наприкінці 1992 року в Празі було заарештовано колишнього співробітника таємної поліції Вацлава Валліса. Одним з висунутих йому звинувачень був продаж компромату на чеських політиків. У списку його клієнтів значився й Кожені. Фінансисту вдалося відбитися, але він вирішив не ризикувати і перебрався за кордон.
До осені 1993 року НСС вже був найбагатшим у Чехії інвестиційним фондом із капіталом у $5 млрд і контролював 15% столичного фондового ринку. Статки Кожені сягали $200 млн, а його річний оклад становив $45 млн.
Спочатку Кожені винаймав цілий поверх у найдорожчому готелі Цюриха. Він отримав ірландське громадянство, але своїм новим центром махінацій вважав за краще зробити Багами, куди й вирушив з Людкою та двома дочками.
На Багамах шахрай зійшовся з американським мультимільйонером Майклом Дінгменом, який також був схильний до авантюр. Їхня спільна діяльність почалася з великих інвестицій у вісім найбільших компаній Чехії. У Празі були раді мільйонам від цієї «солодкої парочки». Але захоплення вщухли після того, як Віктор перевів активи НСС на кіпрський офшор і позбавив вкладників останньої надії отримати назад свої гроші. Крах НСС спровокував у Чехії фінансову кризу.
На Кожені наклали найбільший за чеськими законами штраф – $37 000 і зобов'язали повернути $6,8 млн вкладникам фонду. Отримати ці гроші чехи не можуть і досі.
Як Віктор Кожені «полював» на SOCAR?
Влітку 1997 року фінансист купив за $19,7 млн шале площею майже 1500 кв. м на гірськолижному курорті Аспен (США). Новосілля відсвяткував саме на Різдво – річками шампанського й відрами ікри. Більшість запрошених, яких було понад півтори сотні, бачили господаря вперше.
Вечірка, що коштувала $1 млн, стала початком нової грандіозної афери Кожені. Він вирішив прибрати до рук не аби там що, а Державну нафтову компанію Азербайджану.
Кожені не збирався добувати нафту. SOCAR привернула його увагу через заплановану приватизацію. Він збирався отримати й потім з вигодою перепродати контрольний пакет акцій компанії.
На різдвяній вечірці в Аспені Віктор Кожені розповідав гостям, що Азербайджан скоро стане другим Кувейтом, а він – «на короткій нозі» із самим Гейдаром Алієвим, який з дня на день підпише указ про приватизацію SOCAR.
Для нової оборудки було потрібно не менше $0,5 млрд. Так 1997 року народився черговий інвестиційний фонд Віктора Кожені – Oily Rock Group (OR). Віцепрезидентом OR Кожені призначив американського сенатора Джорджа Мітчелла.
Мітчелл, який брав активну участь у мирному врегулюванні в Північній Ірландії, привернув його увагу своїми розгалуженими зв'язками: він був знайомий із президентами і прем'єр-міністрами багатьох країн. До того ж видатний політик теж вирішив скористатися можливістю підзаробити – і вклав у новостворений фонд майже чверть мільйона доларів.
До весни 1998 року активи OR наблизилися до $700 млн. Віктор Кожені мішками скуповував ваучери, але довгоочікувана приватизація SOCAR весь час відкладалася. Фінансисту з кожним днем ставало дедалі важче заспокоювати стривожених акціонерів.
Коли президент Алієв офіційно відмовився від приватизації SOCAR, акціонери OR нарешті зрозуміли, що їх банально кинули. Попри спроби Кожені звалити все на азербайджанських чиновників, пайовики вимагали повернення грошей і звинувачували його в шахрайстві. Не переконали інвесторів-невдах і заяви Віктора, що він втратив більше за всіх, залишившись із «жалюгідними» $30 млн.
Що йому за це було?
Ошукані мільйонери звернулися до суду. Однак удача продовжувала залишатися на боці «пірата з Праги» – йому довго вдавалося виходити сухим із води.
Незважаючи на зусилля адвокатів, ніхто з потерпілих так і не отримав грошей. Кожені завбачливо сховав активи в офшорах. Однак його надії на те, що з часом жертви заспокояться, не виправдалися. 5 жовтня 2005 року у ворота його вілли на Багамах постукали поліцейські з ордером на арешт. США вимагали його видачі.
Прокуратура Манхеттена 2003 року звинуватила Кожені у 27 злочинах, зокрема в шахрайстві в особливо великих розмірах, підкупі чиновників в Азербайджані (лише за травень – червень 1998 року на це було витрачено $11 млн) і відмивання грошей. Американські слідчі оцінили масштаб афери Кожені щонайменше у чверть мільярда доларів і 20 років в'язниці.
Розгляд продовжувався чотири місяці. Суд дозволив екстрадувати Віктора Кожені до США, але після подачі апеляції почали відбуватися дивні речі. У квітні 2007 року Кожені вийшов на свободу під заставу в $300 000 і обіцянку не залишати Багами.
Вища судова інстанція Багамських островів – Юридичний комітет – заявила в 22-сторінковому вердикті, що Кожені не скоював злочинів, що підпадають під екстрадицію, а також послався на несвоєчасне подання додаткових документів американською стороною.
Тюремне ув'язнення не минуло для Кожені безслідно. За гратами він переніс кілька серцевих нападів та пневмонію – та дуже радів, що взагалі вижив. На вимогу американської влади його банківські рахунки було заморожено, заарештовано будинки в Лондоні, Аспені й Ірландії.
Зараз Віктор Кожені вважає за краще не дражнити долю й тихо живе на Багамах.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
