Економічний фактор: як події у Білорусі вплинуть на її економіку

Оскільки міжнародні інвестори обминають Білорусь, країна вже давно переживає економічну стагнацію через авторитарний режим. Проте всі ознаки говорять про те, що причина криється на самій верхівці, а це означає, що зміна політичного керівництва дійсно може все змінити. Чого очікувати країні через події, які привертають увагу всього світу другий тиждень поспіль, Mind пропонує дізнатися з матеріалу старшого співробітника Атлантичної ради у Вашингтоні Андерса Ослунда для Project-syndicate.

Переклад підготовлено партнером Mind – Бюро перекладів MK: translations

Після сфальсифікованих виборів 9 серпня авторитарне правління президента Білорусі Олександра Лукашенка може вже дуже скоро закінчитися. Країну охопили масштабні протести, працівники багатьох стратегічних секторів економіки страйкують. І, якщо Лукашенко програє, Білорусь отримає напрочуд великі перспективи створити нормальну ринкову економіку.

Про економіку Лукашенка

За Лукашенка економічна модель Білорусі зберігала радянські риси та перебувала у стагнації з 2012 року. Будучи при владі з 1994-го, Лукашенко не займався нічим іншим, крім як очолював країну і створював можливість своїй родині та близькому колу прибічників збагатитися. Державний сектор складає три чверті економіки, яка сильно залежить від важкої промисловості та тримається лише на кількох державних підприємствах (ДП).

П'ять найважливіших підприємств – калійна компанія «Бєларуськалій», два найбільші нафтопереробні заводи, Мінський тракторний завод (МТЗ) та Мінський автомобільний завод (МАЗ) – як правило, субсидіюються та неефективно функціонують, а економіка загалом суворо регулюється.

Економіка Білорусі залишається дуже залежною від Росії. Її промислові товари низької якості не відзначаються конкурентоспроможністю на Заході, тому вона розраховує на те, що їх купуватиме Росія, продаючи на Захід поташ та рафіновану олію. До недавнього часу Росія субсидувала  білоруську економіку, постачаючи дешеву енергію на суму близько 10% ВВП. Проте, внаслідок погіршення відносин останніми роками Кремль поступово ліквідував ці субсидії, здійснюючи тиск на режим Лукашенка.

Лукашенко заявив, що хоче, аби всі білоруси отримували середню зарплату в розмірі $500 на місяць. Але, оскільки це перевищує можливості економіки, країна постійно страждає від валютних криз. У 2009–2010 роках Білорусь отримала допомогу від Міжнародного валютного фонду, проте уряд порушив умови домовленостей і відтоді не отримував фінансування. Наприкінці 2011 року інфляція зросла до 109%, і тоді на допомогу Лукашенку прийшла Росія.

Відтоді Лукашенко безуспішно звертався й до Росії, і до Заходу за фінансовою підтримкою. Для Європейського Союзу Білорусь – делікатне питання. Хоча лідери ЄС прагнуть захищати демократичні принципи, а це передбачає покарання Лукашенка та його прибічників за неодноразові порушення, вони хочуть зберегти певні важелі впливу на країну, тому поводяться обережно, щоб не спровокувати Лукашенка перейти «до рук» президента Росії Володимира Путіна.

Після звільнення Лукашенком усіх політичних в'язнів Білорусі 2016 року ЄС скасував свої санкції проти нього, а МВФ, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) поступово почали відновлювати співробітництво з країною. Однак США зберегли свої персональні санкції проти Лукашенка.

Чому зміни потрібні?

Білоруська економіка потребує негайної лібералізації та приватизації і має все необхідне для старту цих процесів. У країні багато активів. Вона впровадила найкращий радянський досвід у систему освіти, забезпечуючи відмінну підготовку з математики та природничих наук. Незважаючи на авторитарне правління, у Білорусі значного розвитку набула галузь програмного забезпечення. І багато хто з чисельної діаспори готовий повернутися, коли настане слушний час.

До того ж у радянські часи Білорусь виділялася серед 15 союзних республік як одна з найбільш функціонуючих. Це й досі залишається актуальним. У всіх міністерствах Лукашенко тримає здібних технократів. Як результат, Білорусь досі має найкращу державну адміністрацію порівнюючи з будь-якою колишньою радянською республікою, а також компетентний центральний банк та Міністерство фінансів. Якщо взяти один з останніх прикладів, коли Лукашенко ігнорував пандемію COVID-19, Міністерство охорони здоров’я ретельно повідомляло дані про випадки захворювання Всесвітній організації охорони здоров'я. У Білорусі є політичні проблеми, але, здається, вони здебільшого сконцентровані на самій верхівці.

Не дивно, що міжнародні інвестори зазвичай обминають Білорусь (хоча вона й отримала $1,25 млрд єврооблігаціями наприкінці червня). Але саме тому, що Лукашенку не вдавалося залучити значні об’єми міжнародного фінансування, загальний державний борг країни становить лише $18 млрд, або 29% ВВП – за даними Міністерства фінансів.

Про ринкову економіку у Білорусі

Коли контрольована річна інфляція становить близько 5%, а співробітництво з усіма відповідними міжнародними фінансовими установами вже відновлено, Білорусь має чудову можливість зробити перехід до ринкової економіки, яка нормально функціонує. Нове керівництво матиме можливість залучити міжнародне фінансування для підтримки стабільності макроекономіки, а добре освічена, високо дисциплінована робоча сила нарешті зможе реалізувати свій потенціал. На щастя, скасування цінового регулювання приблизно одної п'ятої білоруських споживчих товарів та лібералізація внутрішньої торгівлі мають пройти відносно легко. Сильні макроекономічні інститути в Білорусі зможуть витримати тиск інфляції.

Субсидії для державних підприємств також повинні бути зменшені. І тут Білорусь виграє від того, що, на відміну від інших країн пострадянського простору, вона не має олігархів, і тут мало ознак поділу держави між великими бізнесменами. Більшість скарг на корупцію стосуються вузького кола Лукашенка.

Проте ці стартові умови можуть ускладнити приватизацію просто тому, що тут немає великих приватних компаній, які могли б слугувати зразком. Білоруси побоюються, що, коли більша частина неефективних державних підприємств буде виставлена на ринок, з’являться російські бізнесмени, що люблять ризикувати, та усе викуплять за цінами продажу.

Зрештою російська калійна компанія «Уралкалій» уже давно намагається заволодіти «Бєларуськалієм», а російські нафтохімічні гіганти «Роснєфть» і «Лукойл» поклали око на два великі білоруські нафтопереробні заводи. Враховуючи ці ризики, найкращим варіантом є, мабуть, передати більшість підприємств у вигляді індивідуальних акцій їх нинішнім працівникам.

Про роль ЄС

Незважаючи на результат, Захід не повинен залишатися осторонь. Якщо Лукашенко піде з правління, Білорусі знадобиться програма МВФ, як тільки до влади прийде новий уряд, а Світовий банк та ЄБРР мають посприяти дерегуляції та приватизації.

ЄС також повинен відігравати певну роль. Він має привітати новий уряд шляхом активізації програми Східного партнерства для Білорусі та запросити білоруських студентів взяти участь у програмі обміну студентами Erasmus. Важливість такої цивільної участі у стримуванні чи нейтралізації російського втручання не слід недооцінювати.