Симбіоз «Зеленого тарифу»
Як впровадження net metering може стати наступним кроком у стимулюванні розподіленої зеленої генерації в Україні
Сонце без зеленого тарифа?
Програміст Андрій вже майже рік користується сонячною електростанцією на даху свого будинку в Ірпіні під Києвом. Але зовсім не поспішає подавати будь-які документи на «зелений тариф». Ситуація зовсім не типова для України, де «зелена» енергетика майже завжди асоціюється з «зеленим» тарифом.
«Моя станція працює на мене та на забезпечення моєї особистої продуктивності», – каже Андрій, – «зважаючи на сферу діяльності мені дуже важлива якісна комунікація з колегами з різних куточків світу. Тому ці 5 кіловатів на моєму даху й акумулятор у коморі дозволяють не звертати увагу на відключення електроенергії та стрибки напруги коли я говорю зі своїми колегами зі США».
Згідно з підрахунками Андрія, його дахова СЕС забезпечує близько 60% потреб його сім'ї в електриці. Він із задоволенням встановив би додаткові сонячні модулі на терасі, але каже, що ціни на акумулятори кусаються, а займатися оформленням «зеленого тарифу» – занадто клопітно. Ідеальною для нього була б можливість віддавати надлишки електроенергії в мережу та забирати коли зручно. На жаль, сучасне українське законодавство поки що явно не на боці Андрія – щоб віддавати електроенергію в мережу, йому потрібно оформлювати «зелений» тариф.
Невидимий ринок
Випадок Андрія аж ніяк не унікальний. Сотні домогосподарств і десятки бізнесів в Україні встановлюють сонячні електростанції для власного споживання без зеленого тарифу. Комусь набридли перебої з електрикою, комусь вигідніше частково забезпечувати свій бізнес від власної СЕС, у когось мотиви, пов'язані з екологією. Але з точки зору українських мереж і законодавства сонячних електростанцій для власного споживання не існує взагалі. Як результат – їхні власники проєктують і розраховують свої станції таким чином, щоб не мати справи ні з процедурою отримання «зеленого тарифу» ні з бюрократією обленерго. І хоча у звітах Держенергоефективності, НКРЕКП та обленерго ви не зустрінете згадок або даних щодо таких само-споживачів, їхня кількість повільно, але впевнено зростає.
«За останні декілька років кількість наших клієнтів, які встановлюють сонячні електростанції для власного ж споживання відчутно зросла. Це різні клієнти – від офісного центру в Одесі до виробничого цеху під Києвом, заправки на трасі або фермерського господарства. Але майже в кожному випадку ми бачимо, що клієнти не можуть реалізувати свій потенціал повністю. Їх обмежує висока ціна систем накопичення та проблеми з тим, щоб віддавати надлишки в мережу» – говорить Олексій Бадіка СЕО компанії Атмосфера.
Поки що в Україні тільки починають замислюватися над розробкою політики підтримки тих проз'юмерів (споживачів, які мають власну генерацію), які виробляють електрику в основному для власного споживання. Тим часом у розвинених країнах їх активно інтегрують у ринки електроенергії. Наприклад, уже в наступному році для країн ЄС стане обов'язковим 4й енергопакет Європейського Союзу. Він передбачає максимальну інтеграцію розподілених енергетичних ресурсів у ринки електроенергії. 4й енергопакет гарантує, що кожен власник електростанції на даху будівлі чи системи накопичення зможе брати участь в організованих ринках електроенергії.
Один з найбільш поширених у світі механізмів називається «системою чистого вимірювання» або net metering. Якщо абстрагуватися від деталей, то такий механізм дозволяє споживачу віддавати в мережу надлишки електроенергії та споживати раніше вироблену електроенергію коли йому зручно. При цьому платить він за різницю між спожитою та відданою електрикою.
Почнемо з визначень
«Насправді варіантів net metering існує декілька – зазначає Андрій Зінченко, співзасновник української мережі енергетичних інновацій Greencubator: але якщо говорити схематично, то net metering дозволяє споживачам з власною сонячною станцією віддавати надлишки в мережу, які враховуються при розрахунках з постачальником електроенергії. Такі алгоритми працюють у багатьох американських штатах, Австралії, європейських і азійських країнах».
Що таке, власне net metering? Це схема підтримки генерації з відновлюваних джерел, заснована на обліку того, скільки електроенергії споживач отримує та віддає в мережу. З того, що платить споживач постачальнику, віднімається кількість електроенергії відданої в мережу споживачем. Якщо споживач виробив більше ніж спожив, надлишок «перекидається» на наступний місяць. Розвинені країни використовують такий алгоритм, щоб підтримати розподілену генерацію на рівні споживачів.
Взаємозалік у net metering може ґрунтуватися на вартості електроенергії з мережі та виробленої споживачем, на взаємозаліку кількості кіловат*годин. При цьому період для взаємозаліку може бути місяць, квартал або рік – в залежності від національного законодавства.
Але як net metering міг би полегшити життя програмістові Андрію? Тут усе гранично просто – він встановив би більш потужну станцію і надлишки енергії віддавав би у мережу. При цьому в кінці місяця він заплатив би різницю між вартістю відданої в мережу та спожитої електроенергії. Таким чином, Андрій на повну реалізував би потенціал своєї дахової СЕС. А, наприклад, влітку повністю забезпечив би свої потреби в електроенергії. А якщо в найбільш сонячні весняні та літні місяці у нього були б надлишки електроенергії, він спокійно віддавав би їх у мережу, щоб «забрати» їх в більш похмурі осінні та зимові місяці.
Але ще більші можливості net metering відкриває перед малим і середнім бізнесом, зацікавленим у генерації електроенергії під власне споживання. Саме такий бізнес уже розміщує невеликі сонячні електростанції на дахах своїх офісів, магазинів та на своїх полях. При впровадженні net metering йому не доведеться обмежуватися виключно «нижньою планкою» потужності станцій, яка задається мінімальною потужністю споживання об'єкта. Це буде особливо вигідно власникам бізнес-об'єктів, які працюють цілодобово – готелів, коворкінгів, супермаркетів.
Як показує світова практика, сам механізм net metering дуже гнучкий: він може вбудовуватися в дуже різні ринки електроенергії та успішно поєднувати інтереси власників розподіленої генерації, постачальників електроенергії, природних монополістів. Наприклад, ціна кіловат-години, яку споживач віддав у мережу може варіюватися в залежності від часу та балансу попиту-пропозиції. У тій же Австралії це стимулює споживачів віддавати більшу частину електроенергії під час вечірнього піку, що вигідно всій енергосистемі.
Ще один приклад гнучкості механізму net metering демонструє Грузія. У цій сонячній країні можна виробляти електроенергію в одному місці, а споживати – в іншому. Це особливо вигідно для компаній, у яких є кілька офісів або об'єктів – вироблене на даху одного об'єкта можна споживати в іншому регіоні країни.
Від бізнесу законодавцеві
Природно, net metering передбачає наявність системи обліку, щоб визначити, скільки електрики споживач віддав в мережу і скільки спожив – двостороннього лічильника електроенергії або двох лічильників. І в Україні ця процедура вже стандартизована, є відпрацьована практика встановлення двосторонніх лічильників. Але крім цього net metering вимагає законодавчих і регуляторних змін. Вони необхідні для того, щоб споживачі обленерго і постачальники мали гарантований державою механізм для такої взаємодії. Такий механізм повинен бути досить простим і надійним, щоб мінімізувати можливості для корупції.
В Україні тема net metering стає все більш популярною та обговорюваною в бізнес-середовищі. «Станом на сьогодні на прикладі вже наявних об'єктів ми можемо сказати, що саме net metering допоможе збільшити потужність комерційних електростанцій підприємств під власне споживання як мінімум на 30%. Це дозволить значно скоротити терміни окупності цих станцій для власників бізнесу, а також допомогти збалансувати енергосистему» – зазначає керівник групи компаній «Атмосфера» Олексій Бадіка.
Але у випадку з net metering інтерес до нього існує не тільки у бізнес-спільноти. Держава, схоже, розуміє, що після вибухового «зеленотарифного» запуску ринку, потрібні більш зрілі та ефективні механізми роботи з розподіленою генерацією. За словами заступника голови Держенергоефективності, Юрія Шафаренка, його відомство разом з Міністерством Енергетики вже почали роботу над ідеологією та текстом законопроєкту щодо впровадження net metering: «Ми дивимося на досвід інших країн, на різні моделі net metering, шукаємо саме ті параметри впровадження net metering в Україні, які врахують інтереси максимальної кількості учасників ринку і дадуть серйозний імпульс розвитку розподіленої зеленої генерації». 17 грудня відбудеться перше засідання робочої групи зі створення дієвих механізмів виробництва та споживання електроенергії.
Взаємодія бізнесу та держави у розробці та просуванні нових механізмів підтримки розподіленої генерації дає обережний оптимізм, що нові інструменти будуть більш гнучкими. А зелене майбутнє української енергетики буде складатися з багатьох «зелених дахів» і споживачів, які беруть активну участь у ринку.
