Паралельний всесвіт: навіщо читати книжку «Мугикай, якщо не знаєш слів»

Бекґраунд. Уявіть, що ви народилися десь у Південній Африці сімдесятих років. Ви – дитина в родині темношкірих людей і не можете збагнути, чому вас ненавидять тільки за те, що ви маєте інакший колір шкіри.

Саме так жили представники цієї раси тоді. Темношкірі не мали права ходити по вулицях без перепусток, користуватися тими ж вбиральнями, що й білі, а про романтичні стосунки між чорношкірим і білошкірим – і мови  не могло бути. На жаль, це все було наслідком жахливої політики апартеїду африканського уряду. Зараз ми живемо у 2021 році й максимально тяжіємо до рівності між усіма, тому дуже важко уявити таку ситуацію. 

Основою для книжки стали реальні події 1976 року. У Совето школярі організували мирну акцію проти обов’язкового вивчення мови африкаас (ця мова викликала асоціацію з апертеїдом, тому чорношкірі школярі надавали перевагу англійській), а поліція зі свого боку застосувала проти них сльозоточивий газ та, що  найжахливіше, застрелила за різними підрахунками від 170 до 700 школярів.

Б’янка Мараїс – канадська письменниця південноафриканського походження – тож знає про дискримінацію не лише з підручників історії. Зараз письменниця живе в Торонто, але організовує програми на своїй батьківщині для чорношкірих жінок та дає є можливість розповісти свої історії.

Оригінальна назва: Hum If You Don’t Know The Words

Видавництво: Vivat

Наклад: 1300 примірників

Сюжет. Розгортаючи книжку, ми неначе опиняємось у двох паралельних усесвітах. Одна країна, однакові міста, ті самі вулиці – але абсолютно різні права в людей. За яким же принципом їх поділили? Людей розрізняє лише колір шкіри, який неможливо обрати: білий та чорний. Перші можуть робити все що їм заманеться в рамках закону, а другі – лише допустимий мінімум, урегульований тим самим законом.

Робін – маленька дівчинка з білошкірої достатньо заможної родини, у якої є все, що їй потрібно. Життя в дівчинки доволі звичайне та приємне, навіть незважаючи на деякі непорозуміння з матір’ю, але, на щастя, це компенсується повним порозумінням з батьком та спілкуванням із сестрою-близнючкою. Робін весь час спостерігає, як її батьки ставляться до чорношкірої служниці Мейбл та як її тато відгукується про своїх також чорношкірих співробітників. Тоді їй не здавалося це чимось незвичайним…

Б’юті – чорношкіра жінка, яка вимушена спати на підлозі та виховувати дітей самотужки, адже чоловік загинув через роботу, на якій добував золото. Насправді, спання на підлозі за традиціями її народу приносить жінці задоволення – їй приємно від думки, що навколо рідні люди, до того ж поняття особистого простору Б’юті  незнайоме. А думка, яка насправді лякає жінку – це перебування її доньки в місті, серед білих людей.

В один момент через жорстоку політику апартеїду обидві героїні дізнаються, що таке нещастя. Батьки Робін убиті чорношкірим чоловіком, а донька Б’юті Нора – очолює повстання школярів, яких розстрілюють поліцейські, а сама Нора зникає. Несподівано Нора та Робін опиняються в одній будівлі, в одній квартирі та навіть кімнаті, адже щоб досягнути власної мети – їм необхідне це спільне проживання.

Так Робін дізнається, що чорношкірі люди такі самі, як білошкірі, та перестає розуміти, чому її покійна матінка не дозволяла їхній служниці користуватися тим самим посудом. Б’юті так само розуміє, що не всі білі люди бажають її народові злого, а всі вони заручники жорстокої політики «зверху».

Історія закінчується хепі-ендом, Робін та Б’юті знаходять те, що шукали. Читачу ж важко радіти за героїнь, адже залишається жахливо неприємний післясмак. Після прочитання ви обов’язково захочете відкрити пошукову сторінку, щоб дізнатися більше про події в Південній Африці під час апартеїду, політики, що знищила права та гідність чорношкірих людей. 

Вам сподобається, якщо: ви не байдужі до теми расових конфліктів, але хочете прочитати про це не лише з історичного погляду. Це абсолютно зворушлива історія, де деталі відіграють велику роль. Навіть найкращі та найдобріші герої мають свої слабкості й вади, тому вас не знудить від надлишку солодкого. Якщо ви готові не читати, а проживати, мерщій замовляйте книжку.

Вам не сподобається, якщо: вам не до душі читати про історичні події, загорнуті в художню історію. Вам варто відкласти книжку, якщо ви не готові співчувати героям та визнати, що будь-яка дискримінація має жахливі наслідки для мільйонів людей.

Головна причина прочитати: зрозуміти, чому дискримінація руйнує життя людей. Важливо познайомитись із цією історією, щоб відчути весь біль втрати головних героїв, після якого вам не захочеться ніколи нікого засуджувати за їхні відмінності.

У тому ж дусі:

«Серце пітьми» Джозеф Конрад

Події книжки відбуваються в Центральній Африці. Історія радше про прояви добра та зла в людських характерах, ніж про проблеми расової нерівності, але на тлі цього ми спостерігаємо за дискримінацією.

Так от головний герой Марлоу звертає увагу на те, як жахливо поводяться з туземцями на кораблі, яким він подорожував.

---

«Кохана» Тоні Моррісон

Книжка заснована також на реальних подіях. Це історія чорношкірої рабині Маргарет Гарнер, яка вбила свою доньку, щоб вона не стала рабинею.

Події відбуваються в штаті Огайо, у другій половині XIX століття. Книжка здобула Пулітцерівську премію 1988 року, і її вже називають класикою.