Усеохватна ПВК: як «група Вагнера» розширює присутність в Африці
З 2017 року російські найманці прибувають на Чорний континент, щоб воювати, інструктувати, маніпулювати виборами та добувати ресурси
Кремль посилює свій вплив на країни Африки через приватні військові компанії (ПВК). Західні мозкові центри опублікували безліч звітів про найвідомішу з них – «групу Вагнера», яка надає військову допомогу урядам в Лівії, Судані, ЦАР, Мадагаскарі та Мозамбіку.
«Москва після майже 13-річної відсутності в Африці вирішила повернути собі колишню (за часів СРСР) велич на континенті. Анексувавши Крим і взявши участь у конфліктах на Сході України та в Сирії, Росія повернулася обличчям до своїх колишніх партнерів – країн Африки, що дружили з Кремлем за часів СССР. Мета Росії – швидко відновити зв'язки з ними. І «група Вагнера», що існує в правовій невизначеності, відіграє в цій справі важливу роль. Через неї Кремль продовжує вести свою політику військового інтервенціонізму, сплачуючи за це малу політичну й фінансову ціну, оскільки Москва заперечує свій зв'язок із ПВК», – пише британська аналітична організація Global Risk Insights.
Російські ПВК для виконання завдань за кордоном використовують фіктивні компанії, які реєструються за межами РФ і застосовуються лише в рамках одного завдання.
За словами експертів, Росія прагне реалізувати в країнах Африки «сирійський сценарій». Силами найманців вона готова підтримувати режими, які зіткнулися з внутрішніми загрозами й обмежені збройовим ембарго або якимись іншими заходами ізоляції від зовнішнього світу. «Група Вагнера» вже присутня приблизно в 15 країнах Африки. У найбільшому пріоритеті в неї – Лівія, Судан, ЦАР, Мадагаскар і Мозамбік, де російська ПВК, крім покладених Кремлем завдань, переслідує власну мету. Торік на основі «групи Вагнера» була створена нова громадська організація «Ліга захисту інтересів ветеранів локальних війн і військових конфліктів».
ПВК не лише беруть участь безпосередньо в бойових діях, а й супроводжують цивільні кораблі, проводять аудит безпеки нафтових і газових морських платформ, здійснюють диверсійні операції, тилове забезпечення, авіарозвідку, а також охороняють об'єкти в інтересах російських олігархів, більшість з яких є реальними або номінальними власниками ПВК. Наприклад, «Щит» належить олігархові Геннадію Тимченку та охороняє нафтогазову інфраструктуру в Сирії.
Вербування найманців рядового складу ведеться з використанням соціальних мереж. Рекрутери вишукують фахівців із реальним бойовим досвідом у гарячих точках світу (Чечня, Україна, Грузія, Сирія).
Російські вояки в Сирії
Всього в інтересах РФ функціонує близько 20 ПВК, які ведуть діяльність у більш ніж 15 країнах Африки, на території СНД і в країнах Близького Сходу. Найбільш відомі, крім ПВК «Вагнер», – ПВК МАР, ПВК Moran Security Group (зареєстрована в Белізі, має офіси в РФ, Іраку, Афганістані, Ємені та Німеччини), ПВК «Патріот» (Сирія, ЦАР), ПВК «Щит» , ПВК «Аврора» (Сирія, базуються в Криму), ПВК E.N.O.T Gorp (ЛНР, ДНР, Білорусь, Сербія) та інші.
Лівія: освоєння військових баз
Як писав Mind, восени 2019 року сотні найманців «групи Вагнера» прибули із Сирії в Лівію для надання військової підтримки генералу Халіфу Хафтару, армія якого тримала в облозі Тріполі.
23 жовтня 2020 року сторони збройного конфлікту в Лівії за посередництва ООН уклали в Женеві мирну угоду, зобов'язавшись у тримісячний строк вивести іноземних найманців із країни. Однак 5 березня турецьке інформагентство «Анадолу» повідомило, що лояльні Халіфу Хафтару найманці залишилися.
«Джерела, пов'язані із США та ООН, стверджують про присутність у Лівії 2000 вагнеровців із Сербії, Східної України й переважно з Росії. Вважається, що російська ПВК також контролює інші військові компанії, які постачають найманців із Сирії», – пише «Анадолу».
Вагнерівці, що перебувають у Лівії, мають сучасне озброєння, зокрема безпілотники, самохідні зенітні ракетно-гарматні комплекси, винищувачі МІГ-29 і бомбардувальники Су-24. За твердженням агентства «Анадолу», найманці дислоковані на авіабазах у лівійських містах Сірт і Юфра на схід і південний схід від Тріполі. У такий спосіб вони фактично утримують для російської армії один військово-морський і два повітряних плацдарми біля «південного флангу НАТО».
Присутність «групи Вагнера» в Лівії та Судані відбувається за фінансової підтримки з боку уряду ОАЕ. За даними ЗМІ, про використання можливостей ПВК у Лівії та Судані уряди РФ і ОАЕ домовилися 2017 року за посередництва Рамзана Кадирова.
Ще один напрям діяльності «групи Вагнера» в Лівії – це рекрутинг і тренування фахівців із сусідніх країн регіону для участі в бойових діях на боці Лівійської національної армії (ЛНА).
ЦАР: видобуток золота й алмазів
З 2018 року Росія відкрито підтримує в Центральноафриканській республіці режим президента Фостен-Арканжа Туадери, який контролює лише близько третини території своєї екстремально бідної країни. Інші регіони ділять між собою 14 повстанських угруповань, зокрема переважно мусульманська «Селек» і християнська «Антібалака».
Через такий плачевний стан справ Фостен-Арканж Туадера охоче підписав угоду, що узаконює присутність у ЦАР «групи Вагнера».
2018 року російські найманці отримали офіційний статус інструкторів урядової армії та розмістилися в самому центрі країни біля президентського палацу. Один із напрямів їхньої діяльності – це підготовка місцевих сил безпеки на базі Беренго.
Одночасно із цим компанії Lobaye Invest, зареєстрованій росіянами в ЦАР, були видані ліцензії на видобуток золота, алмазів та інших мінералів у регіонах Пама та Ява.
У грудні 2020 року, після того як шість повстанських угруповань у ЦАР об'єдналися в «Коаліцію патріотів за зміни» і відбили в урядової армії кілька міст, на підмогу вагнерівцям у проблемну африканську країну висунулися регулярні російські війська.
Міністерство оборони РФ офіційно оголосило про відправлення до ЦАР додаткового контингенту з 300 військових інструкторів, за допомогою яких урядова армія змогла на початку 2021 року переломити хід громадянської війни й перейти в контрнаступ на повстанців.
У регіоні також активно працює ПВК «Патріот», що охороняє вище політичне керівництво цієї країни. Ця структура була створена як альтернатива вагнерівцям після конфлікту між Пригожиним і керівництвом оборонного відомства РФ через розподіл прибутку від контролю над родовищами в Сирії. Ще однією причиною створення альтернативної ПВК може бути збільшена токсичність вагнерівців унаслідок публікацій, які почастішали в ЗМІ, і внесення пов'язаних осіб у санкційні списки.
Судан: видобуток золота
«Група Вагнера» з'явилася в Судані наприкінці 2017 року, після того як фельдмаршал Омар аль-Башир, що правив у цій державі, під час свого візиту до Росії попросив у Владіміра Путіна захисту «від агресивних дій США» і пообіцяв, що його країна зможе стати для Кремля «ключем до Африки».
Президент РФ тоді зазначив, що Судан цікавий Росії з погляду енергетики, геологорозвідки, видобутку й обміну ресурсами. Незабаром з'явилися новини про те, що дві пов'язані з «групою Вагнера» компанії, Meroe Gold і M Invest, почали геологорозвідку в Судані з пошуку родовищ золота.
2018 року російські найманці тренували сили швидкого реагування в регіоні Дарфур і військовослужбовців армії Судану. Очікувалося, що «група Вагнера» допоможе Омару аль-Баширу приборкати вуличні протести проти нього, які посилилися. Однак у квітні 2019 року режим аль-Башира був повалений, і Росії довелося докласти чимало старань, щоб допомогти утримати владу генералам, що його змістили.
«РФ вкинула багато ресурсів у парламентські та президентські вибори в Судані, що відбулися у квітні 2020 року. В африканській країні були застосовані такі самі тактики, що й проти опозиційних протестів у Росії. Ці тактики містили поширення дезінформації та маніпулятивних відео, що виставляли кожну опозиційну силу антимусульманскою, проізраїльською або такою, що представляє ЛГБТ. Оскільки більшість суданців консервативні й релігійні, маніпуляція їхньою свідомістю привела до влади потрібних Росії кандидатів», – пише Пабло Арбуїнес, експерт із міжнародних відносин з іспанського Університету Наварри.
Також у Судані «група Вагнера» захищає інтереси російської золотодобувної компанії Alliance for Minning Co. LTD (контролюється російським ВАТ «Газпромбанк»).
Мадагаскар: отримання доступу до покладів золота, нікелю та урану
Мадагаскар йшов шляхом Судану. У 2017 і 2018 роках тодішній президент цієї острівної держави Хері Радзаунарімампіаніна провів кілька переговорів на вищому рівні з представниками російської влади, під час яких він попросив підтримати його на виборах і пообіцяв надати Москві доступ до покладів золота, кобальту, нікелю та урану.
Після цього на Мадагаскар прибула «група Вагнера» разом із компанією Ferrum Mining. У жовтні 2018 року в столичному порту цієї країни причалив військовий корабель «Сєвєроморськ», з якого, як написала американська газета New York Times, вийшли помітні люди, що несли символіку чинного президента й рюкзаки, повні грошей.
«Це було одне з найбільш неприкритих втручань Росії у вибори. Працюючи у своїй штаб-квартирі в курортному готелі, росіяни публікували свою власну газету місцевою мовою та наймали студентів для написання хвалебних статей про президента, щоб допомогти йому переобратися на наступний строк. Порушуючи правила, вони скуповували ефірний час і завішували країну білбордами», – розповідає New York Times.
Ця спроба не вдалася. Хері Радзаунарімампіаніна програв президентські вибори в листопаді 2018 року. Попри цей провал, Росія та Мадагаскар у жовтні 2019 го підписали угоду про військову співпрацю.
Мозамбік: помста місцевій філії ІГІЛ
Християнська країна Мозамбік з 2017 року страждає через повстання релігійної секти «Аш-Шабааб» у мусульманській провінції Кабо-Делгадо. У цьому економічно відсталому регіоні, який водночас володіє багатими покладами рубінів і природного газу, ситуація стала кризовою після того, як угруповання, що здійснило заколот, присягнуло на вірність ІДІЛ і в нього почали вливатися загартовані в боях іноземні бойовики, які мріють про створення халіфату. Спалюючи християнські поселення та здійснюючи жорстокі публічні страти, «Аш-Шабааб» змусила втекти зі своїх будинків 500 000 людей, або 25% населення Кабо-Делгадо.
2019 року, усвідомивши нездатність стримати джихадистське повстання силами внутрішніх військ, президент Мозамбіку Філіпе Жасінти Н'юсі звернувся за допомогою відразу до кількох іноземних ПВК. «Група Вагнера» стала першою, з якою уряд африканської країни уклав контракт.
Однак російські найманці виявилися неефективними в незвичних для них умовах проливних дощів, джунглів і непереборного мовного бар'єру, який заважав координувати дії з мозамбікськими військовими. Переміщаючись на наземному транспорті, вагнерівці потрапляли в засідки.
«У вересні 2019 року від 200 до 300 членів «групи Вагнера» прибули на північ Мозамбіку, через кілька тижнів після того, як президент Філіпе Н'юс зустрівся з Владіміром Путіним у Москві й підписав угоди про зміцнення двосторонніх відносин у військовій та економічній сферах. ПВК спіткала велика невдача в Кабо-Делгадо. Атаки місцевих ісламістів на «групу Вагнера» змусили її вдатися до «стратегічного відступу», – пише insidearabia.com.
Російських найманців у Кабо-Делгадо змінила інша ПВК – Dyck Advisory Group із сусідньої ПАР, яка розгорнула на повстанців полювання з повітря на військових гелікоптерах. Що стосується вагнерівців, вони, за повідомленнями інформагенцій, зберігають присутність у Мозамбікському портовому місті Мосімбоа-да-Прая та провінціях Накала й Наміало, де, ймовірно, придумують спосіб відновити свою репутацію після фіаско з «Аш-Шабааб».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
