Зима 2020–2021 років стала найважчою для української енергосистеми з періоду 2014-2015-го, коли половина теплоелектростанцій стояла без антрацитового вугілля, яке залишилося на окупованих територіях Донбасу. Цього разу до відсутності вугілля на станціях додався зрив ремонтів атомних блоків та аварійні зупинки десятків теплових блоків, через що в січні оператор енергосистеми «Укренерго» запросив екстрену допомогу атомних станцій Білорусі та Росії.
Тоді ж політики й чиновники від енергетики почали звинувачувати компанію ДТЕК Рината Ахметова в критичній ситуації з постачанням електрики, мовляв, це вона не видобула необхідної кількості вугілля й не ремонтувала блоки на своїх ТЕС. Особливо відзначилися у звинуваченнях голова Нацкомісії з питань енергетики Валерій Тарасюк і голова Комітету ВР з питань енергетики та ЖКП Андрій Герус. Вони звернулися до Антимонопольного комітету, Держенергонагляду, Міністерства енергетики, РНБО – щоб ці відомства визначили ступінь провини ДТЕК.
Керівництво холдингу не залишилося в боргу: ще в середині лютого Максим Тимченко, генеральний директор ДТЕК, дав свої коментарі щодо критичної ситуації в енергетиці. На його думку, це сталося через те, що в галузі три центри управління: «у нас є міністерство, є регулятор, якому ще треба вчитися, як працювати за європейськими правилами, та є комітет ВР із ПЕК, який також вважає можливим втручатися в оперативну діяльність галузі».
Лише за 2020 рік змінилося п’ять керівників міністерства енергетики; НКРЕКП за півтора року ухвалила 60 нормативних актів для зміни правил роботи ринку електроенергії; також у країні відсутня державна стратегія розвитку енергетики, чітка програма й чиновники, які несуть персональну відповідальність за її невиконання. Через це енергетичні компанії живуть «одним днем» і не витрачають гроші на стратегічний розвиток.
Сьогодні вже можна говорити, з певною часткою ймовірності, що криза повториться й наступної зими. Чому так сталося, розбирався Mind.
Хто й перед ким відповідатиме? Найближчі пів року компанії та держоргани судитимуться за взаємними звинуваченнями. І є велика ймовірність, що перші – виграватимуть, бо на їхньому боці виступатимуть технічні спеціалісти з графіками та показниками, а з іншого – переважно емоції.
НКРЕКП 10 березня наклала на три компанії ДТЕК – «Західенерго», «Східенерго» та «Дніпроенерго», штрафи (по 1,7 млн грн на кожну) за недотримання запасів вугілля на складах. А державному «Центренерго», яке два останні роки було під контролем менеджерів Ігоря Коломойського, виписали штраф у 170 000 грн, хоча раніше погрожували на 850 000 грн.
«Комісія вирішила накласти штраф у розмірі 170 000 грн, оскільки компанія не виходила в аварійний ремонт і підтримала енергосистему у важкі часи, використовуючи на той момент дорогий газ, та зазнала певних збитків», – заявила на засіданні Ольга Бабій, член НКРЕКП. А от про те, що компанія просто не переймалася створенням запасів вугілля, чиновниця не згадала.
«Центренерго» та інші гравці ринку перейшли на спалювання дешевого газу, адже влітку в нас був провал по цінах на газ, тож десь це економічно виправдано. Ця кон’юнктура тривала два-три місяці, але в державі ніхто про це не думав. Ми за 15 років вже навчилися і говорили, що готуватися до осінньо-зимового періоду треба вже з травня-червня, розуміти план накопичення вугілля, ремонтної кампанії. Але нас ніхто не почув», – розповідає Максим Тимченко.
ДТЕК уже заявив, що оскаржуватиме штрафи від НКРЕКП. «Центренерго» ситуацію не коментує. До речі, влітку т.в.о. міністра енергетики була Ольга Буславець, яку пов’язують із ДТЕК, але вона жодного впливу на «Центренерго» не мала та й взагалі мало на що впливала.
Тепла зима 2019-2020 років призвела до значних залишків вугілля на складах ТЕС, потім прийшли спекотні весна й літо, і «Укренерго» обмежило виробіток теплових та атомних станцій, надаючи перевагу «зеленій» генерації. Ще додався дешевий газ, тож генеруючі компанії відмовлялися купувати вугілля влітку.
Чому на станціях не було запасів вугілля? ДТЕК видобуває до 80% вугілля в країні, 1,9–2 млн тонн щомісяця. Але минулої весни на складах ТЕС та вугільних шахт самого ДТЕК залишилося близько 2,8 млн тонн. Тому вже у квітні 2020-го компанія змушена була зупинити роботу свого «Добропіллявугілля», а згодом – і «Павлоградвугілля». Підприємства були в простої увесь ІІ квартал, поки станції випалювали наявне вугілля.
Вугілля – це легкозаймиста речовина, тримати його на відкритому сонці небезпечно. Вугільний склад – високотехнологічна споруда, обладнана системами охолодження та пожежною інфраструктурою. Більше вугілля, ніж склад може вмістити за технічними параметрами, вантажити туди не можна. Крім того, чим довше вугілля лежить на відкритому повітрі, тим стає менш придатним до використання. Тож графік накопичення йде по зростаючій, для цього складається певний план.
За словами Тимченка, щоб розрахувати роботу шахт, компанія влітку пропонувала споживачам довгострокові контракти на вугілля по $45 за тонну, адже разом із ціною газу впали і світові вугільні ціни. Та навіть за таких умов ніхто не поспішав його купувати.
Шахти почали відновлювати виробництво з кінця липня-серпня і за два місяці повернулися на рівень видобутку в 1,9 млн тонн на місяць. 1 жовтня на складах ДТЕК було накопичено 2,5 млн тон, і до 1 листопада був час довантажити склади ще на 1 млн.
Але стався форс-мажор: «Енергоатом» не зміг вчасно вивести з ремонту свої енергоблоки, і замість накопичення станції ДТЕК спалили 500 000 тонн вугілля, на 10 листопада запаси впали до 2 млн тон. А далі почала різко знижуватися температура повітря, споживання населенням електроенергії зросло, частково відновилася промисловість і малий бізнес. Тож у листопаді – грудні – січні запаси вугілля на всіх складах «танули на очах».
Раніше Україна запасала на опалювальний сезон до 6 млн тонн вугілля – газового та антрацитового. За стабільної роботи теплових, атомних та гідростанцій цього було достатньо для проходження зими. На сьогодні, за діючої економіки, нам достатньо мати на складах до 4 млн тон.
В Україні п’ять теплових генеруючих компаній. Але приватна «Донбасенерго» Максима Єфимова з однією станцією – «Слов’янська», та державна «Центренерго» з трьома станціями, програють трьом компаніям ДТЕКа, які мають 8 ТЕС, не враховуючи «Київенерго», загалом на 37 блоків.
Проте нещодавно Антимонопольний комітет відмовив низці громадських організацій у запровадженні антимонопольного розслідування щодо ДТЕК, яка нібито не забезпечила наповнення вугільних складів. Серед інших пояснень було й таке: «Наявність або відсутність вугілля на складах не вплинула на тарифи для населення. Отже, розслідувати немає чого».
Чи виходили з ладу теплові блоки? Цієї зими сталася безпрецедентна кількість аварій на теплових блоках ТЕС. У лютому – у найхолодніші дні, коли температура повітря майже по всій країні знижувалася до мінус 15–18 градусів – на аварійні ремонти було зупинено понад 20 блоків одночасно. Оскільки ДТЕК володіє найбільшою кількістю блоків, то, чисто математично, на нього припала й найбільша кількість аварійних зупинок. Депутат Андрій Герус тут же заявив, що ДТЕК це робить навмисне.
«Про аварійні ремонти блоків ТЕС, на мою думку, їх не було. Тобто були, але лише на папері. Як бачимо, масові «аварійні ремонти» раптово з'явилися, коли пішли морози і зросло споживання, і так само раптово зникли, коли зник дефіцит електроенергії», – писав народний депутат на своїй сторінці у фейсбуці та числених колонках.
Відверто кажучи, ДТЕК сам дав привід для таких припущень. 10 листопада вийшов офіційний пресреліз компанії, де топменеджери «ДТЕК Енерго» відрапортували, що теплові станції «готові забезпечувати надійну роботу енергосистеми» та в осінньо-зимовий період «не буде збоїв і колапсів». Але, виявляється, не все було настільки безхмарно.
«Через відсутність нормальних аргументів починається історія шантажу, що ДТЕК нібито спеціально зупиняв блоки. Я ще в грудні казав у міністерстві: будь-ласка, відправляйте енергонагляд на всі наші станції, ми відкриємо двері та розкажемо все, що в нас відбувається. Готові показати кожен блок, всю статистику, технічні деталі і пояснити, чому сталася аварійна зупинка того чи іншого блоку. Приїжджайте та визначайтеся: аварійна була зупинка чи зумисне зроблена», – відстоює свою позицію Максим Тимченко.
А ще опоненти звинуватили один одного в тому, що різні станції вимикали блоки або не ввмикали їх, бо не хотіли спалювати дорогий газ.
«У кожного вугільного енергоблоку є резервне паливо – газ. Але на газу працювати було економічно невигідно. Тому, щоб не піднімати блоки по команді диспетчера, ТЕС ДТЕК позначали свої блоки, як «аварійний ремонт». Як тільки дефіцит минув і диспетчери «Укренерго» перестали давати команди на включення, всі блоки ТЕС різко «поремонтувалися», – написав пан Герус.
«Ми працюємо всім складом теплового обладнання. ДТЕК підхопив потужності Слов’янської станції, яка стоїть, потужності «Центренерго», у якого блоки закриті, щоб не спалювати дорогий газ через відсутність вугілля. Сьогодні багато генеруючих компаній подивилися на сумний досвід ДТЕК минулого року, коли ми змушені були постачати газ на Луганську ТЕС, і не хочуть вмикати газові блоки», – парирував Тимченко на пресконференції.
Чому висновок технічних експертів настільки важливий? Між тим гендиректор ДТЕК визнав, що в порівнянні з попередніми роками аварійність блоків збільшилася вчетверо.
Перша причина – через відсутність грошей ремонти були не такі ретельні, як раніше. Друга – суто технічна: через ремонти атомних блоків суттєво збільшилося навантаження на вугільні блоки. Якщо раніше взимку вони працювали з навантаженням 60%, то взимку 2020-2021 років – із навантаженням 74%.
Будь-який професійний інженер скаже, що жодне обладнання не працює з проєктним навантаженням. Тобто навантаження під 100% потужності – це показник максимальної можливості обладнання. Побачивши такий рівень, технічні спеціалісти мають терміново зменшувати оберти роботи механізмів. Вимагати подібного навантаження від українських теплових блоків, найновіші з яких будувалися у 1982–1983 роках, просто нереально.
Вік більшості блоків вітчизняних ТЕС уже перевалив за 50 років. Жоден капітальний ремонт не поверне їм «молодість» – вони застаріли морально й технічно. Будувати нові вугільні блоки економічно недоцільно: вони не окупляться й за 10 років. А ремонти тих, що залишилися, щороку вимагають дедалі більше коштів.
Натомість, маємо зворотній тренд. За словами Тимченка, якщо 2018 року компанія витратила на ремонти 3 млрд грн, то 2020-го – лише 1,5 млрд грн. Гроші для роботи вугільної станції розподіляються так: 70% – на закупівлю вугілля; 5-7% – податки; ще 5–7% – на виплату заробітної плати; останні 15–20% і направляють на ремонти.
У лютому Держенергонагляд провів перевірки 92 аварійних зупинок на станціях, що сталися з 1 січня по 9 лютого, і в жодному разі не знайшов фактів зупинки блоків через небажання спалювати газ. Натомість, вони зазначили, що в 75 випадках це були організаційні причини, через помилки персоналу або ремонтні дефекти.
Чому такі показники? Тут можна провести аналогію із 40–50-річним «Запорожцем», коли в мінус 20 водій намагається розігнати його до 170 км/год, і машина раптом зупиняється. От що саме в ній зламалося? Та будь-що… тому водій змушений методично перевіряти все і не завжди сходу натрапляє на справжню причину поламки. Держенергонагляд продовжує перевірки аварійних ситуацій. Хотілося б почути повний звіт за результатами.
Чому генеруючим компаніям не вистачає грошей на ремонти? За словами Максима Тимченка, це сталося через те, що регулятор ринку електроенергії – НКРЕКП – у ручному режимі регулює оптову ціну виробників. Тому останні півтора року вона не покриває навіть собівартості. За результатами 2020 року найбільші виробники електроенергії йдуть у великі збитки: наприклад, ДТЕК показав 19 млрд грн «мінусу», «Енергоатом» – 4,5 млрд грн. Тепер чекаємо на звіт державного «Укргідроенерго».
Кожен звіт про збитки треба ретельно перевіряти та аналізувати, але… Автору доводилося дуже часто чути від енергетичних чиновників, що вони «сильно бояться картельної змови компаній-монополістів, які триматимуть високі ціни». Під монополістами малися на увазі три вищезазначені компанії. Тому чиновники використовують ручне регулювання ринку. Результат такої політики – очевидний.
На ринок двосторонніх договорів та «ринок на добу наперед» допущені не лише реальні споживачі, а й великі трейдери на кшталт «Юнайтед Енерджі» Ігоря Коломойського чи «Нова енергетична компанія» колишнього партнера Дмитра Фірташа – Олександра Притики, які займаються звичайними спекуляціями. Вони скуповують великі обсяги дешевої електроенергії держкомпаній, а потім перепродають на інших майданчиках. Кількість великих і малих трейдерів вже перевищила 200.
Через острах перед «українськими монополістами» політичне лобі на чолі з Андрієм Герусом відкрило імпорт електроенергії з Білорусі та Росії. У перших лавах імпортерів – ті самі трейдери Коломойського та Притики. При цьому сьогодні «Укренерго» штучно обмежує потужності вітчизняного «Енергоатому», який постачає дешеву електроенергію для населення.
Результат – такий: «Енергоатому» обмежують постачання, він не «додає» дешевої енергії для населення, її купують у «зеленої» генерації – оптова ціна зростає, тарифи не змінюються – платити генерації нічим, борги перед нею зростають. Лише за останні півтора року вони склали 50 млрд грн.
До цього слід додати суми, які Україна платить Білорусі та Росії за імпорт електроенергії з атомних станцій. Приміром, на 18 березня ця цифра становила 910 млн грн. Тим часом «Енергоатом» знову має обмеження в 400 МВт на добу, у резерв виведені 19 теплових блоків, хоча вугілля на складах вже достатньо. При цьому борги із зарплат шахтарям державних шахт перевищили 1,6 млрд грн.
«Регулятор (НКРЕКП) настільки погруз у корупційних схемах, які відбувалися на ринку електричної енергії за останні два роки, що вони із цього замкненого кола вийти просто ніколи не зможуть. Вони покривали абсолютно всі схеми на ринку електричної енергії на всіх сегментах, до них звертався оператор ринку «Укренерго» 52 рази – вони жодного разу не відреагували на жодне звернення, ні одного штрафу, ні одної справи. А сьогодні вони карають теплову генерацію – і державну, і приватну за те, що було недостатньо вугілля на складах», – написала депутатка від «Слуги народу» Людмила Буймістер у фейсбуці.
Що маємо в підсумку та чим це загрожує? Сьогодні енергетична спільнота України поділена на два протилежні табори. Перший – чиновники й адміністратори галузевих відомств, які переважно не є профільними фахівцями в енергетиці й ніколи не працювали на енергетичних підприємствах. У кращому разі вони мають дипломи інвестиційних банкірів. Друга – це профільні фахівці, які керували реальними енергопідприємствами, зараз працюють у компаніях або галузевих об’єднаннях. І які несли реальну персональну відповідальність за роботу блоків і установок без аварій.
Обидва табори мають кардинально різні погляди на розбудову енергетичного ринку України. І другий табір вже сьогодні попереджає: йде знищення вітчизняної генерації. Тож наступної зими країна може зазнати блек-ауту.
