Захворіло у світі
155,918,548
Померло у світі
3,258,269
Вилікувалось у світі
133,382,771
Захворіло в Україні
2,097,024
Померло в Україні
45,451
Вилікувалось в Україні
1,711,709
Акценти тижня: не стало «хрещеного батька євро», житло дорожчає через пандемію, а Китай нарощує вугільну генерацию

Акценти тижня: не стало «хрещеного батька євро», житло дорожчає через пандемію, а Китай нарощує вугільну генерацию

Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси

Этот материал также доступен на русском
Акценти тижня: не стало «хрещеного батька євро», житло дорожчає через пандемію, а Китай нарощує вугільну генерацию
Фото: pixabay

Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. Третій випуск інформаційної добірки присвячено життєвому та науковому доробку видатного канадського економіста Роберта Манделла, ціновим стрибкам нерухомості у світі та екологічним обіцянкам китайської влади, які, на жаль, поки що так і залишаються обіцянками.

Смерть «економічного провидця»

4 квітня у віці 88 років пішов з життя видатний канадський економіст і науковець Роберт Манделл, якого у фінансових колах називали «батьком євро». Випускник Массачусетського технологічного інституту за свій внесок у теорію регулювання національних ринків був нагороджений Нобелівською премією 1999-го, через рік після впровадження єврозони.

Роберт Манделл у 1960-х роках розробив свої основні макроекономічні концепції, зокрема, висунув відому тепер теорію «неможливої трійці» – про неспроможність існування в економіці держав одночасно трьох явищ: вільного переміщення активів і капіталу, фіксованого курсу валюти та незалежної грошової політики.

Чи не найвизначнішим досягненням Нобелівського лауреата стала розробка концепції «оптимальних валютних зон», що докладно описана в статті МВФ 1999 року. Ця теорія була першою серйозною спробою обґрунтувати економічну доцільність для різних держав вступати в інтеграційні союзи. Згідно з нею, максимальна вигода від об’єднання економік країн досягається за умови гнучкої системи зарплат, вільного руху факторів виробництва та деяких інших чинників, як-от різноплановість та відкритість економік країн – кандидатів вступу до економічного союзу.

Наукові роботи вченого, зокрема його «План європейської валюти», який він висунув на Мадридській конференції 50 років тому, стали підґрунтям для впровадження євро 1999 року.

МВФ присвятив Манделлу не одну статтю, адже економіст був працівником і радником організації у 1961–1963 роках. Саме завдяки роботі в МВФ побачили світ основні праці вченого щодо практичного застосування монетаристського підходу до регулювання економік конкретних держав. Як зазначав сам Манделл в інтерв’ю 2006 року, його ідеї провідні фахівці сприйняли з недовірою, адже вони багато в чому суперечили загальноприйнятому тоді міжнародному порядку.

Однак уже протягом наступного десятиріччя, з розпадом Бреттон-Вудської системи та лібералізацією багатьох провідних економік світу, припущення канадського дослідника щодо можливості впровадження плаваючих валютних курсів за відповідного грошового регулювання та підвищення мобільності капіталу в країнах справдилися. Хоча тоді, коли ці припущення були висунуті, вони виглядали досить туманно й були предметом гострих дискусій.

Це, хоч і найважливіше, однак не єдине «пророцтво» вченого. Наприклад, Роберта Манделла почасти вважають натхненником «економіки пропозиції» (англ. – «supply-side economics»), що провадилася насамперед у США в 1980-х роках президентом США Рональдом Рейганом. Крім того, ще до створення Єврозони, економіст передрікав євро долю провідної валюти світу після долара, як зазначає грецький ресурс Ekathemirini.

І навіть сучасну криптовалюту Bitcoin можна віднести до явищ, які передбачав проникливий науковець, говорячи про створення в майбутньому універсальної грошової одиниці глобального масштабу.

Ідеї Роберта Манделла свого часу викликали колосальний резонанс. Щодо ступеня впливу на економічну теорію його, імовірно, можна віднести до тієї ж категорії, що і Дж. М. Кейнса або М. Фрідмана. Не дивно, що, за словами самого вченого, «коли він казав щось, то люди слухали». Безперечно, в історію він увійде, як один з найвидатніших економістів не лише ХХ століття, а й усіх часів.

Зростання цін на нерухомість у період пандемії

На початку минулої зими Mind вже писав про рекордне зростання цін на нерухомість в Україні, яке перевищило  грудні 10%. Те, що тренд подорожчання житла є глобальним, підтвердив The Economist. Згідно з дослідженням, проведеним виданням щодо економік 25 країн, ціни на нерухомість у цих країнах у середньому зросли на 5%.

Згідно з індексом Knight Frank's, станом на березень 2021 року, країнами з найбільшим зростанням цін на житло були, відповідно, Туреччина, де здорожчання склало близько 30%, Нова Зеландія та Словаччина, про що повідомляв журнал Forbes. 

Серед головних причин стрімкого цінового зростання, насамперед, низькі відсоткові ставки та податкові знижки урядів, а також підвищений попит на робочі місця та офіси, поєднані з житлом, що особливо актуалізувався в умовах онлайн-освіти та онлайн-роботи.

В іншій статті The Economist пише про зростання попиту і, як наслідок, цін на житло поза містом у світових мегаполісах, як-от Лондон, Нью-Йорк та Сідней. Можна припустити, що подібні відцентрові тенденції наявні, хоч і в менших масштабах, і в столиці України. Особливо під час карантину, через який багатьом людям, що працюють онлайн, уже не треба бути присутніми в міських офісах.

Китайська загроза «зеленій» стратегії світу

Попри енергетичний курс розвинутих країн, які поступово відмовляються від вугілля як джерела енергії, Китай продовжує збільшувати споживання цього ресурсу.

Як повідомляє The Economist, згідно з дослідженням американської неурядової організації Global Energy Monitor, минулого року в Китаї були запущені нові вугільні теплові електростанції, сукупна потужність яких склала понад 38 ГВт. Водночас  2020 року у світі було припинено роботу вугільних ТЕС загальною потужністю лише 37,6 ГВт.

Це означає, що, попри зусилля США та ЄС, які найбільше серед усіх країн скоротили споживання вугілля в попередньому році, глобальні масштаби вугільної індустрії за підсумками року збільшилися – вперше з 2015 року.  Вугілля є найбруднішим видом палива з погляду викидів СО2. Як зазначає Climate Analytics, сучасні цифри щодо виробництва енергії з вугілля несумісні з метою Паризької угоди, згідно з якою світ повинен повністю припинити використовувати цей ресурс до 2050 року.

Китайські політики зобов’язалася зробити країну вільною від парникових емісії до 2060 року, про що передає видання Vox. Однак фактичні дії та пропозиції офіційної влади країни суперечать її «зеленим» обіцянкам. Так, Енергетична рада Китаю вже висунула плани з розширення виробничих потужностей вугільних ТЕС до 1250 ГВт 2025 року, що на 100 ГВт більше, ніж передбачається завданнями Паризької угоди.

За рахунок будівництва нових вугільних ТЕС Китай, як і в усіх своїх діях, переслідує насамперед національну  мету. Причому часто спорудження нових станцій зумовлене не фактичними потребами в забезпеченні країни енергією, а бажанням «роздути» китайський ВВП і констатувати зростання енергетичного сектору країни на фоні глобальної рецесії протягом пандемії.

Середньостатистична китайська ТЕС на сьогодні працює лише на половину своєї максимальної виробничої потужності. Деякі державні посадовці в країні розглядають короткострокову стратегію Китаю щодо досягнення піку викидів СО2 2025 року з подальшим їхнім скороченням не як стимул до негайного зменшення обсягів парникових емісій, а як «вікно для зростання споживання корисних копалин, доки ще дозволяється збільшення викидів», за словами фахівчині Центра досліджень енергії та чистого повітря Л. Міллівірти.

Непорозуміння між світовою спільнотою та китайськими органами щодо «зеленої» стратегії демонструє загальну картину нехтування Китаєм іноземних інтересів. Так, лише два дні тому КНР наклала на китайський гігант Alibaba штраф у розмірі $2,8 млрд начебто за порушення антимонопольного законодавства. Це стало довершенням низки жорстких стримувальних, а подекуди й карних заходів органів влади КНР проти великих технічних корпорацій країни, як-от Ant Group (є дочірньою компанією Alibaba), Тencent і Pinduoduo, на чому наголошує The Economist.

Вочевидь, китайський уряд реалізує стратегію тотального контролю національних діджитал-компаній – заради доступу до їхніх інформаційних ресурсів. Це робиться всупереч економічним інтересам не лише керівників самих компаній, а й зарубіжних інвесторів, які в останні місяці зіткнулися з падінням акцій багатьох китайських виробників, що включають, окрім зазначених корпорацій, одного з провідних виробників смартфонів Xiomi, акції якої знецінилися на 20%.

У найближчому майбутньому політичним елітам світу доведеться шукати шляхи для якнайшвидшого порозуміння з урядом Китаю для виконання умов Паризької кліматичної угоди. Якщо східноазіатський гігант не почне скорочувати свої викиди від спалювання вугілля, мета утримати глобальні температурні зміни в межах 1,5° до 2100 року, найімовірніше, виявиться недосяжною.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті