Королі контрабанди: чому санкційний список збільшується
А запитання до нього залишаються (і які саме)
15 квітня РНБО поширила антиконтрабандні санкції ще на 12 осіб, відтак він складається вже з 22 фігурантів. За два тижні, які минули з появи в Україні першого санкційного списку, було зроблено чимало критичних заяв, центральною тезою яких було: «Cписок неповний – найодіозніших фігур у ньому немає, це не війна з контрабандою, а переділ ринку під своїх». У відповідь лунало приблизно таке: «Коли суди відпускають, а силовики кришують, санкції РНБО – останній засіб вплинути на контрабандистів». Особисто президент України Володимир Зеленський 15 квітня наголосив: «…Застосовуватися санкції будуть до 12 осіб – фізичних та юридичних. І це теж не фінал».
Тож війна з контрабандистами триватиме. Хто головний ініціатор цієї кампанії, чи позбавить вона країну контрафактних товаропотоків і кого захищають від санкцій РНБО – на ці та інші запитання шукав відповіді Mind.
Для чого знадобилися санкції РНБО проти контрабандистів?
Офіційне пояснення появи такого незвичного інструменту боротьби з контрабандою, як персональні санкції від Ради національної безпеки та оброни України, дуже просте – всі інші засоби, передбачені законодавством, виявилися безсилими. Ані НАБУ, яке широко займалося контрабандистами, ані САП, ані ГПУ та СБУ, де лише нещодавно нарешті скасували підрозділ боротьби з економічними злочинами, подолати проблему неспроможні. Принаймні, продемонстрували свою неспроможність.
Аж ось за це питання вперше взялася РНБО – координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Не слідчий, не судовий, не виконавчий – координаційний. Тобто Президент України особисто пропонує нам прийняти цю нову реальність. А РНБО своєю чергою отримало вказівку подовжувати «розподіл» санкцій за іншими напрямами, зокрема, на підході – «конвертаційні» списки.
Критики залучення РНБО до боротьби з контрабандою наполягають на фактичній нікчемності санкцій як покарання. Мовляв, потрапляння в «реєстр» жодним чином не вплине на протиправну діяльність фігурантів списків. Проте з’ясувалося, що наслідки таки можуть бути дуже неочікуваними. І йдеться не лише про арешт активів та відкриття або поновлення кримінальних справ.
Потрапляння до санкційного списку вже стало приводом для позбавлення громадянства України двох відомих контрабандистів з двома паспортами – Вадима Альперіна (громадянство Ізраїлю) та Олександра Єрімічука (громадянство Румунії). Третім позбавленим громадянства України став Араік Амірханян (громадянство Вірменії). Амірханяна немає ані в першому, ані в другому списках РНБО, проте за інформацією джерел в Офісі Президента він також потрапив у поле зору СБУ через нібито причетність до контрабанди. Наразі вже є інформація, що стосовно цієї трійки готується процедура депортації з України.
Отже, ми маємо справу з унікальним явищем – скоєння нібито доведених злочинів (санкції РНБО на чомусь-таки мають базуватися) в Україні тягне за собою не кримінальне покарання, а депортацію. Добре це чи погано з погляду правопорушника – запитання відкрите, адже туга за батьківщиною все ж трохи легше переноситься, ніж ув`язнення.
Хто формує санкційні списки?
Окрім нових «реєстрів» ми отримали відповідь на чи не найбільш дискутоване запитання: а хто саме складав списки контрабандистів для РНБО. На нього відповіла Служба безпеки України, підтвердивши, що саме вона стоїть за відбором прізвищ. Отже, і запитання щодо того, чому в переліку «королів контрабанди» не вистачає багатьох одіозних прізвищ, також мають бути адресовані передусім СБУ.
Цікаво спостерігати, як при формуванні другого санкційного списку було частково враховано критику стосовно його першої ітерації та додано окремих давно відомих учасників процесу. Так, на першому місці у списку №2 опинився Денис Амінєв, про якого, як одного з найвідоміших одеських контрабандистів, згадував колишній одеський губернатор Міхеїл Саакашвілі у випуску передачі «Свобода Слова Савіка Шустера», присвяченому контрабанді.
Водночас другому списку притаманна та сама особливість, що й першому: обидва містять розкручені в ЗМІ прізвища персон, які є фігурантами кримінальних справ за фактами контрабанди на сотні мільйонів гривень.
Хто потрапив під санкції за контрабанду?
Щодо першої десятки РНБО, то її «фронтмен» Вадим Альперін – найбільш медійна персона серед українських контрабандистів. Найвідоміший факт біографії Альперіна – історія із захопленням 2008 року сомалійськими піратами українського судна «Фаїна». Саме Альперін був власником судна, і саме він вів перемовини з піратами, які закінчилися звільненням українських моряків. Згодом (один із небагатьох серйозних гравців) він став фігурантом кількох гучних справ про ввезення в Україну товарів за заниженими цінами.
Трохи менш відомий, але не менш яскравий фігурант списку РНБО Орест Фірманюк. У тому ж 2019 році тодішній керівник Держмитслужби Максим Нефьодов називав Фірманюка, Альперіна та Віктора Шермана «головними контрабандистами країни». Ще один «реєстровий» контрабандист – Валерій Пересоляк. У Вікіпедії про нього вичерпно сказано: «український митник-контрабандист та футбольний функціонер». До 2016 року Пересоляк працював заступником керівника управління ризиків та протидії правопорушенням Закарпатської митниці.
Широко відомий загалу й Денис Амінєв. Ось як згадував про нього виконувач обов'язків голови Державної фіскальної служби України Мирослав Продан три роки тому: «В Одесі затримали ексспівробітника місцевої митниці Дениса Амінєва, якого підозрюють у крадіжці контейнерів із нерозмитненим вантажем на 154 млн гривень».
Про колишнього заступника начальника оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями – начальника відділу провадження у справах про порушення митних правил Львівської митниці Володимира Полуситка – місцева преса писала давно, але безрезультатно.
Аналогічно ЗМІ висвітлювали і справу ексспівробітника Генпрокуратури Сергія Сердюка, який ще 2018 року проходив у справі того ж Дениса Амінєва про зникнення контейнерів, арештованих на Одеській митниці.
Схожа картина й за багатьма іншими позиціями зі списку. Таке собі виходить одкровення від РНБО – санкції отримують люди, які пройшли через безліч кримінальних справ і залишилися на свободі. До того ж більшість у списках – громадяни України, яких не депортуєш. Мабуть, тому реакція на санкції навіть від представників партії влади була здебільшого стриманою або взагалі критичною.
Так, голова Верховної Ради Дмитро Разумков висловив окрему думку щодо запровадження санкцій проти українських кампаній і громадян на засіданні РНБО. Він нагадав, що відповідно до закону про санкції їх не можна застосовувати до українських громадян і компаній. «Стосовно російських компаній я підтримав санкції в повному обсязі. Що ж до українських громадян, українських компаній...Якщо ми вводимо проти них санкції, то це повинно бути за результатами затримань, вручення підозр, можливо, вже рішення суду», – сказав Разумков в ефірі телеканалу «Україна 24».
Втім, рішення ухвалено, і варто роздивитися його наслідки.
Як «пасивні» контрабандисти витискають «активних»?
По-перше, варто пам’ятати, що митні платежі формують близько 40% надходжень до державного бюджету України, і тут дійсно йдеться про сотні мільярдів гривень. Важливо також розуміти, що відповідно до ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням і тягне за собою накладання штрафів або конфіскацію товарів чи транспортних засобів.
Тобто контрабанду, за винятком наркотиків та зброї, в Україні декриміналізовано.
Контрабанда за визначенням відбувається у вигляді активних дій. Тобто контрабандист незаконно переміщує через кордон заборонені речі або здійснює імпорт/експорт звичайних товарів за підробленими документами з метою заниження їхньої вартості та відповідно зменшення обсягу митних зборів.
Найрозповсюджений метод – приховання. Варіантів безліч: вміщення одного товару в іншому, або коли разом із задекларованим товаром намагаються провезти незадекларований. Контрабанду дуже часто ховають у конструктивних порожнинах транспортних засобів.
До речі, фахівці з боротьби з наркотрафіком кажуть, що звичайний серйозний контрабандист ніколи не візьметься перевозити наркотики або зброю, бо там є своя специфіка та надто великі ризики. А суми, які можна заробити на побутовій контрабанді, більш-менш співставні. Особливо, якщо пам’ятати, що за звичайну контрабанду в нас передбачено лише адмінпокарання.
Тож набагато спокійніша справа – «сірий імпорт» звичайних побутових товарів, який приносить настільки великі гроші, що на них можна замовити, скажімо у «Старк Індастріал», кнопку «невидимість» для зайвих – від пересічного митника до суддів та навіть працівників прокуратури.
Але стара школа «активної» контрабанди вкрай низько ефективна у порівнянні з контрабандою, яку можна визначити як «пасивну». Остання передбачає, що головний вигодонабувач від перетину кордону «сірим» імпортом або «чорним» експортом – це держчиновник високого рангу, який сам нічого нікуди не рухає та не переміщує. Це роблять «узгоджені» на вищому рівні люди, про яких чудово поінформовані на митниці, а сам час перетину товаром митного кордону визначено нагорі для надання «зеленого коридору».
Загалом фігуранти списків десь приблизно так і працювали, але рівень вертикальної інтеграції в них був не дуже розвинений. І «пригодовані» митники в них були, і до суддів із прокурорськими вони підходи мали. Але, як стверджують поінформовані джерела, комусь почало здаватися, що контрабандисти в Україні занадто вже незалежні – навіть «пригодовані» митники в кожного свої.
Нагадаємо: після засідання РНБО 2 квітня понад 100 працівників Держмитслужби, серед яких – керівники митниць та митних постів, були відсторонені від виконання своїх посадових обов’язків.
Тому, кажуть близькі до РНБО джерела, і було ухвалено рішення будувати жорстку вертикаль, у якій саме «пасивна» контрабанда має стати якщо не єдино можливою формою цього специфічного бізнесу, то домінуючою – точно. І контролюватися вона має з єдиного центру. На запитання, де саме цей центр може знаходитись, опосередковану відповідь можуть дати прізвища, які РНБО – а точніше, СБУ – вперто не бажає включати до санкційних списків.
З чого складається контрабанда?
Що стосується її товарної структури, то, за даними Ukraine Economic Outlook, найбільшу частину (близько 20%) складають обладнання та електротехніка, на другому місці (14%) – товари хімічної промисловості, на третьому (10%) – транспортні засоби. Далі йдуть текстиль та одяг – близько 10%, овочі – 6,8%, харчові продукти – 5,4%, інші позиції – у межах 3–4%.
Ледве не половина санкційного списку РНБО – це насправді лише організатори імпорту в Україну турецького текстилю, одягу та взуття за заниженими цінами. Натомість тих, хто контролює найбільший у грошовому вираженні «сірий» потік, який припадає на електроніку (насамперед – телефони, комп’ютери та іншу побутову техніку), у списку немає.
Проте фахівці вбачають головною причиною розвитку контрабанди недотримання норм чинного законодавства. Простіше кажучи – корупцію на митниці та в прикордонній службі. І виправити ситуацію мало б не РНБО, а голова Державної митної служби, бо це його головне завдання.
Але, як і в багатьох інших сферах, виправляти ситуацію нема кому та нема коли: торік на цій посаді змінилося троє керівників: Максим Нефьодов, два т.в.о. Ігор Муратов та Андрій Павловський. І нарешті посаду отримав нинішній голова ДМС Павло Рябікін.
Про що це може свідчити? Джерела в контррозвідці СБУ вбачають головними причинами війну потужних центрів впливу за контроль над митницею та неспроможність влади ухвалити остаточне рішення під тиском занадто привабливих пропозицій від учасників процесу.
Це доводить і постать нинішнього очільника Держмитслужби Павла Рябікіна, якого, за інформацією джерел, наближених до ДМС, курує особисто керівник Офісу Президента Андрій Єрмак. А безпосередню участь в узгоджені кандидатури Рябікіна брав член «передвиборчої» команди Зеленського Ілля Павлюк – давно відомий як «чернівецький король контрабанди».
Саме на підставі цих спостережень фахівці роблять невтішний прогноз: український виробник взагалі не відчує жодних змін від поточної війни з контрабандою, бо «сірий» імпорт нікуди не подінеться. Як не поповниться й держбюжет додатковими сотнями мільярдів гривень, бо всі розрахунки щодо вартості «сірого» імпорту взято зі стелі, де вони й залишаться.
За що надається індульгенція від потрапляння під санкції?
Саме наближеність до Володимира Зеленського пояснює відсутність Іллі Павлюка в санкційному списку. А його зв’язки та оточення можуть пояснити відсутність ще кількох прізвищ. Наприклад, Сергія Бадяка, який має стосунок до забезпечення безперешкодного перетину європейського кордону вантажівками з нелегальними цигарками.
До Бадяка веде ланцюжок від ексмитника зі Львівщини Івана Бокала, якому як раз не пощастило, і він потрапив під гарячу руку РНБО і опинився в першому списку. Кілька років тому Бокало керував Рава-Руською митницею. Але став широко відомим вже в статусі депутата Львівоблради, коли влаштував у Трускавецькому готелі «Ріксос Прикарпаття» розкішне весілля своїй доньці із залученням зірок української естради.
Але у вузьких колах Івана Бокала знають як фахівця з нелегального експорту до Європи цигарок виробництва Винниківської тютюнової фабрики. Зокрема, славнозвісних Jin Ling, відомих ще з 1990-х як «китайський Camel». Ці цигарки виробляються на окремій лінії Винниківської фабрики суто для нелегального експорту. Ще наприкінці нульових на ринку тютюнової продукції Німеччини вони посідали восьме місце, хоча легально в цю країну ніколи не постачалися.
Цікаво, що напередодні засідання РНБО 2 квітня на Винниківській фабриці відбувся чималий переполох: робітники щось терміново вивозили та прибирали. Проте ніяких силовиків там поки що помічено не було. Обізнані люди кажуть, що фабрика готувалася до прибуття нових кураторів. Але транспортні зв’язки змінювати наразі не мають наміру – ними як раз і опікується Сергій Бадяк. І пару років тому він налагодив тісні зв’язки з Іллею Павлюком.
Під час останніх президентської та парламентської виборчих кампаній Ілля Павлюк самовіддано працював спочатку на Володимира Зеленського, а потім і на його партію «Слуга народу». Разом з іншими він відповідав за виборчі кампанії одразу в декількох західних областях. У Львівській – отримував всебічну допомогу саме від Сергія Бадяка. Колись один із ключових гравців у контрабандному бізнесі Львівщини, ближче до 2019 року Бадяк значно поступився позиціями спритнішим конкурентам і вирішив усе поставити на «зелене». Як бачимо, його ставка зіграла. Принаймні, поки що.
За останні два тижні в контексті контрабандного кейсу неодноразово згадувалися ще багато знакових прізвищ зі сфери «сірого» імпорту, яких не помітило РНБО. Зокрема, йшлося про Олександра Акста. Вважається, що Акст курує надприбутковий напрям «сірого» імпорту телефонів із дозволу СБУ. Дехто взагалі називає саме Службу безпеки та її керівника головною рушійною силою перерозподілу контрабандних потоків.
Подейкують також, що СБУ зараз отримує безліч звернень від «стурбованих громадян», які здають контрабандистів та одночасно пропонують свої послуги з оптимізації відповідних бізнес-процесів.
На жаль, у цю логіку геть не вписується довгоочікувана розмова президента США Джона Байдена з Володимиром Зеленським, яка відбулася в той самий день, що й перше «контрабандне» засідання РНБО. За підсумками бесіди президент України повідомив: його американський колега висловив підтримку втіленню та продовженню реформ в Україні, зокрема, антикорупційної, судової та реформи Конституційного Суду.
Натомість американські партнери мають змогу спостерігати, як в Україні формується унікальна правова практика, коли правопорушників депортують з країни без суду та слідства на підставі рішення Ради нацбезпеки. Водночас націоналізуючи контрабанду як підприємство, приватний власник якого не впорався з покладеними на нього обов’язками з розвитку бізнесу.
Ілюстрація: Depositphotos.com
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: editor@mind.ua.
