Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому

Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому

Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси

Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому
Фото: depositphotos

Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. Черговий випуск інформаційної добірки присвячуємо новій європейській програмі щодо боротьби зі зміною клімату; спеціальному указу Путіна, призначеному для російських шпигунських груп із метою знайти практичні шляхи допомоги Трампу на виборах та новому, кібернетичному, напряму національної політики провідних держав світу, зокрема США, Китаю та Росії.

«Придатний для 55»: нова європейська програма щодо боротьби зі зміною клімату та реакція на неї

14 липня Єврокомісія представила план розширення «Європейського зеленого курсу», що дістав назву «Придатний для 55» (англ. –Fit for 55, FF55). Про це повідомляє Bloomberg. Ключовим пунктом нової програми став намір ЄС скоротити парникові викиди щонайменше на 55% від рівня 1990 року не пізніше 2035-го, звідси й назва самої програми.  Згідно з офіційними документами, поданими Єврокомісією, наявні в ЄС процедури та обмеження забезпечили б зменшення викидів порівняно з рівнем 1990-ого року лише на 40%, що несумісно з метою Паризької угоди. Тому FF55 покликана розширити обмеження для європейських виробників та зробити їх значно жорсткішими.

Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому
https://www.liquidgaseurope.eu/images/jch-optimize/ng/images_campaigns_europe.webp

Під мішенню кліматичних санкцій цього разу мають опинитися транспортний та житловий сектори європейської економіки, що до цього користувалися попуском з боку органів ЄС. Так, Єврокомісія пропонує з 2026 року залучити до кредитно-трансферної системи з торгівлі СО2 (ETS) автомобільну галузь. Подібні кроки розглядалися також у контексті авіаційної та судохідної індустрій ЄС.

Крім того, європейські політики пропонують підвищити податок на «брудне» паливо для кораблів і літаків, заохочуючи у такий спосіб використання паливних сумішей із меншим виділенням СО2.  Однією з найамбітніших цілей, поставлених Єврокомісією, стала пропозиція починаючи з 2035 року повністю заборонити виробництво нових автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння, що зробило б автомобільний сектор ЄС абсолютно вільним від парникових емісій.

У центрі нових економічних перетворень, передбачених FF55, – новий механізм CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism), що має доповнити систему ETS. Головним завданням, що його покликаний вирішити CBAM, є боротьба з «витоком СО2», тобто з імпортуванням компаніями ЄС дешевої сировини з третіх країн, де виробники економлять на виробництві завдяки м’якшим порівняно з ЄС кліматичним стандартам, та з аутсорсингом європейською промисловістю свого виробництва в такі країни.

Нова система пропонує розв’язати цю проблему через контрактування імпортованих товарів: імпортер має заздалегідь придбати в місцевих органів контракт, вартість якого дорівнює податку на СО2, який мав би сплатити імпортер, якби імпортований продукт вироблявся на території ЄС і таким чином відповідав європейським кліматичним стандартам.

Крім того, Єврокомісія виступила з пропозицією реформування чинної системи ETS – зокрема, пропонується поступове скорочення безкоштовних «дозволів» на викиди починаючи з 2026 року, аж до повного їхнього усунення 2035-го. Річ у тім, що EU ETS передбачає, що на кожну тону емітованого під час виробництва СО2 припадає один «дозвіл», що його повинен пред’явити уряду європейський виробник. Отже, європейські компанії мають покривати свої викиди відповідною кількістю «дозволів», нестача яких загрожує їм великим штрафом.

Значна частина таких «дозволів» купується та обмінюється на відкритому ринку ЄС, проте певна кількість надається європейським урядом найбільшим і «найбруднішим» європейським виробникам безкоштовно. Поступки у вигляді таких безкоштовних «дозволів» можна обґрунтувати якраз-таки протидією вищезгаданому «витоку» виробництва в країни за межами ЄС, де європейські компанії могли б знайти прихисток від штрафу в разі перевищення ними наявних у себе «дозволів».

Введення в дію CBAM поступово вирівняло б вуглецевий податок для імпортних товарів і товарів європейського виробництва. Оскільки при цьому аутсорсинг виробництва з ЄС втрачає сенс, то відпадає і необхідність безкоштовних «дозволів». Фактично пропоновані Єврокомісією реформи ETS змусили б європейських виробників платити за кожну одиницю викидів без винятку, що має збільшити стимул до скорочення ними емісій.

Для часткового фінансування нової «зеленої» ініціативи Єврокомісія пропонує створити так званий Фонд соціального клімату вартістю 72 млрд євро, сформований із прибутку уряду від ETS. Серед інших цілей, задекларованих у FF55 – збільшення частки відновлювальної енергії в енергетичному секторі ЄС, енергоефективна реновація житлових будинків, охорона лісів тощо. Однак проштовхнути план Єврокомісії крізь Європарламент, а потім застосувати його на практиці буде, за словами фахівця з питань змін клімату у складі Єврокомісії Франса Тіммерманса, «страшенно складно».

«FF55 вже встиг зустріти затяту опозицію – причому з усіх боків. Кліматичні активісти звинувачують проєкт у перенесенні економічного тягаря за парникові викиди з компаній-забруднювачів на пересічних громадян та й загалом критикують його як неефективний і недостатній для досягненні цілей Паризької угоди. Виробники, проти яких спрямовані нові кліматичні обмеження, як-от автомобільні й авіаційні компанії та представники важкої індустрії, критикують ідеологів плану за «стримування іновацій» та зниження конкурентоспроможності європейського бізнесу. І це – лише один бік лещат опозиції, у яких опинився новий план. З іншого ж боку – реакція на «FF55» серед високих політичних кіл – як в самому ЄС, так і поза його межами.

Так, видання Politico висвітлює конфлікт інтересів всередині самої Єврокомісії, через який процес ухвалення плану, за зауваженням голови однієї з європейських кліматичних НДО Вільяма Тодтса, «триватиме роками».  Верхівкою айсбергу є можливе погіршення відносин ЄС із його найбільшими торговими партнерами, зокрема з Росією, Китаєм і США, у зв’язку з набуттям чинності CBAM і підвищенням у підсумку цін на значну частку імпортних товарів. Як переконує The Economist, такий крок європейських урядовців, хоч і зрозумілий і морально виправданий, може бути витлумачений деякими країнами як акт протекціонізму, а в найгіршому разі загрожує світові новою торговою війною.

Нарешті, сумніви викликає ефект нового плану в міжнародному контексті. Так, на своєму офіційному сайті Євросоюз хизується тим, що ЕС відповідальний за третину державного фінансування «зелених» ініціатив на планеті.

Для самої Європи, звісно, це звучить як комплімент, проте для людства загалом брак інвестицій у боротьбу зі зміною клімату в країнах, що розвиваються, є величезним розчаруванням.

Китай – найбільший у світі забруднювач атмосфери –  всупереч усім обіцянкам своїх еліт, продовжує нарощувати споживання вугілля, що спричиняє масштабні парникові викиди, хоч і починає поволі переймати європейський досвід. Водночас  США тільки почали відновлюватися після консервативного кліматичного курсу Трампа, а в Конгресі триває боротьба за ухвалення амбітного інфраструктурного плану чинного президента Джо Байдена. Звісно, ЄС прагне стати взірцем економічних перетворень для решти світу, проте чи захочуть і чи зможуть інші країни ретельно наслідувати приклад європейського гіганта – досі невідомо.

Проте ухвалення FF55 є, безперечно, необхідним, хоч і не ідеальним, кроком на шляху до виконання умов Паризької угоди щодо втримання глобального потепління в цьому столітті в межах 1,5 градуса за Цельсієм. Переважна частина європейських можновладців усвідомлює потребу в негайних економічних перетвореннях, свідченням чого стала промова президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляйен 7 липня, у якій вона назвала запропонований проєкт «дорожньою картою» ЄС у боротьбі зі зміною клімату. Однак остаточна доля FF55 ще не зрозуміла, як і доля сподівань людства на успіх боротьби з глобальним потеплінням, у якій воно, вочевидь, поки що програє. А втім час для змін глобальної економіки спливає, а клімат продовжує дивувати новими, дедалі більш руйнівними катаклізмами – від аномальної спеки в Північній Америці до смертельної повені в європейських країнах наприкінці минулого тижня.

Секрети Кремля: нові докази путінсько-трампівських зв’язків

Витік секретних документів з Кремля свідчить про допомогу правлячих російських кіл Дональду Трампу на виборах у США 2016 року. Про це пише газета The Guardian. Документи являють собою звіт закритого засідання ради національної безпеки РФ, яке відбулося 22 січня 2016 року, напередодні президентських виборів у США.

Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому
http://static.kremlin.ru/media/events/photos/big/BxCDrihIwaVXMxwM4UPko0o2RTylI56Q.jpg

Згідно з викритими документами, російські органи мали «докласти всіх зусиль» для перемоги Дональда Трампа та обрання його на пост президента, а самого Трампа автори звіту назвали «найперспективнішим» для російських інтересів кандидатом. За розрахунками російських чиновників, правління Трампа сприяло б «дестабілізації соціополітичної системи США» і розлагодженню зовнішньополітичної взаємодії між США та її союзниками. Крім того, кремлівські офіційні папери підтвердили існування компромату на експрезидента, про що вже давно ходили чутки як у США, так і поза їхніми межами.

Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому
Фрагмент викритого звіту
https://i.guim.co.uk/img/media/027dd0c7e287fe47aa28593a66fbce453c6e4628/0_24_1462_877/master/1462.jpg?width=620&quality=85&auto=format&fit=max&s=7ea9b430e9a8ecc2d8ed302a7cb1407f

Як повідомляє Guardian, кремлівські документи також містили короткий психологічний портрет колишнього американського президента: «імпульсивна, психічно нестійка та неврівноважена особа з комплексом неповноцінності». Крім того, після кремлівського саміту 22 січня Путін видав спеціальний указ, призначений для російських шпигунських груп із метою знайти практичні шляхи допомоги Трампу на виборах.

Що було далі – справа історії: Дональд Трамп несподівано для більшості американських політфахівців за підсумками виборів переміг свою головну конкурентку Гілларі Клінтон, домігшися при цьому підтримки багатьох штатів, що до цього вважалися сторонниками американських демократів. Фаворит експертів Гілларі Клінтон та її партія неодноразово ставали жертвою хакерських атак, у яких, імовірно, і виявилися ті «практичні шляхи», про які йдеться в розсекречених документах.

Проте, як зазначає The Guardian, справжня цінність документів – не стільки в доказах втручання РФ у внутрішні справи США, як в уявленні, як насправді вирішуються справи всередині Кремля. Як влучно висловився із цього приводу російський знавець та автор Андрій Солдатов, зміст документів являє собою «реальність» кремлівської закуліси, на якій тримається вертикаль влади путінського режиму, – жорстоку та шокуючу для розвинутих країн.

Полювання на бізнес: боротьба Китаю за інформаційну незалежність

Акценти тижня: кліматичний алярм, російські шпигуни на службі Трампа та кіберполітика по-новому
https://npcobserver.com/wp-content/uploads/2021/05/f8d0006388ce736baa9c2c072fde9dee.jpg

Упродовж останнього десятиріччя кіберпростір став новою платформою боротьби держав за домінування у світі. Уряд США почав бити на сполох ще наприкінці минулого року, невдовзі після того, як країна зазнала серйозної хакерської атаки на американську компанію Solar Winds, вчинену кіберзлочинцями з Росії. США відповіли оголошенням нової ініціативи в галузі кібербезпеки CYBER FLAG 21-1, що має об’єднувати США та Європу в боротьбі проти кіберзлочинності. Проте відповідь хакерів, що фінансуються, на думку американських органів, з кишені ФСБ РФ, не забарилася: у травні цього року жертвою чергового кіберзлочинного угруповання з Росії стала велика енергетична компанія США Colonial Pipeline. І це – лише деякі з десятків тисяч успішних хакерських атак, яких зазнав світ (і США зокрема) протягом 2020–2021.

Дедалі частіше такі приховані кібервійни з’являються на порядку денному провідних світових політиків. Так, Джо Байден під час червневої зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним прямим текстом заявив останньому про обурення влади США з приводу російських хакерських нападів. Російський президент у звичній манері заявив про абсурдність звинувачень та непричетність Кремля до діяльності кіберзлочинців із СНД. Однак викриті недавно кремлівські офіційні документи (про які йшлося вище) свідчать про те, що путінський штаб аж ніяк не цурається заходів у віртуальній сфері для досягнення стратегічної мети.

На тлі експорту китайських інформаційних технологій у решту країн світу та китайсько-західного технологічного протистояння, яскравою ілюстрацією яких є боротьба Європи й США з експансією китайської Huawei, вимальовується новий, кібернетичний, напрям національної політики провідних держав світу, зокрема США та Китаю.

Про обрії інформаційного протистояння, що назріває між останніми, Mind.ua писав  у статті «Відволікаючий маневр: що ховається за протистоянням США та Китаю у сфері кібербезпеки». А наприкінці весни – на початку цього літа в контрнаступ – а точніше, «контрзахист» проти іноземного кібершпигунства – пішла вже КНР, започаткувавши новий етап полювання на китайські технічні корпорації з метою ізоляції їхніх даних від міжнародної спільноти.

Останньою жертвою жорсткого регулювання з боку Пекіна стала китайська DiDi, яку місцеві органи звинуватили в переданні США важливої інформації про компанію, що «загрожує національній безпеці Китаю». На початку липня компанія запустила IPO на Нью-йоркській фондовій біржі, а її ринкова капіталізація злетіла до 80$ млрд, наблизивши DiDі до двадцятки найдорожчих китайських компаній за цим показником. Проте розслідування щодо структури DiDi, запущене протягом наступних днів Китайською адміністрацією з питань кіберпростору (CAC), сильно вдарило по початковій ціні акцій компанії. Була також накладена заборона на реєстрацію сервісом компанії з автоперевезень нових користувачів.

На думку Financial Times, дії китайської влади все більш нагадують заходи США упродовж останніх трьох років. Так, у 2018 році Конгрес ухвалив закон під назвою CLOUD Act, що зобов’язував американські компанії надавати доступ до інформації на власних серверах національним органам безпеки США, навіть якщо ця інформація розташована на серверах поза межами США. Минулого року США також заявляли про наміри заборони китайської соціальної мережі TikTok, яка начебто передавала дані своїх користувачів Китаю.

У свою чергу Китай зобов’язав усі компанії, що зареєстровані на території країни та мають понад мільйон користувачів, перед випуском IPO проходити ретельну перевірку з боку CAC. Як зазначає FTimes, закріпити новий китайський регламент у найближчому майбутньому має Закон про безпеку інформації (Data Security Law, DSL), що його готує до оприлюднення САС. Остання недвозначно наголошує на ролі такого закону в боротьбі з кібершпигунством, називаючи його «юридичним бар’єром проти надмірного використання апарату державної влади невеликою купою іноземних країн».

За свідченням китайських інсайдерів, проблема кібербезпеки виникла в свідомості правлячих китайських еліт недавно. САС, заснована 2014 року, досі міркує над тим, як краще підійти до розробки нового законодавства та які дані слід вважати стратегічно важливими, а які ні. Проте швидка реакція влади КНР укотре свідчить про якісно нову сходинку геополітичних змагань провідних держав світу та про перенесення їхніх міжнародних амбіцій у кіберпростір.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті