Політичне вбивство у Варшаві задля світового розголосу «українського питання»
Чому варто прочитати новий історичний роман Олександра Акуленка «Атентат»
Бекграунд. Цінність історичних романів у тому, що вони спонукають і стимулюють докладніше вивчати епоху й події, про які в них ідеться. І ладні вони зацікавити навіть тих читачів, які до того не надто зналися на історії. А особливо твори, написані не лише за законами жанру, а й виразно, яскраво, емоційно, глибоко. І якщо автор любить і цікавиться письмом, темою, яку розкриває у творі, читання стає істинною насолодою і хвилює допитливий розум.
У своїй другій книжці автор розкриває не менш потужну й важливу для української історії тему від тієї, яку розгорнув перед нами в дебютному романі. Проте читання знову виявляється інтригою в кожному рядку, а історичні постаті (або їхні прототипи) й вигадані персонажі наче живими й безмежно манливими, яких хочеться пізнавати дедалі глибше. І саме тому після прочитання роману ми занурюємося в інтернет у пошуках додаткової інформації про перебіг історичних подій, намагаємося проаналізувати й зрозуміти причини й наслідки. І можливо, провести низку паралелей із сьогоденням.
Оригінальна назва: «Атентат»
Видавництво: «Zалізний Тато»
Сюжет: Основні події роману охоплюють період із 1932 до 1936 року. Саме в цей буремний для світу і Європи зокрема часовий проміжок відбулися на Східних кресах резонансні події. І кожна з них дала поштовх подальшим закономірним історичним процесам. Осібно наприкінці роману стоїть 1943 рік як фінальний штрих і підсумок. Місце дії – Львів, Варшава, Краків, Данциг, Берлін.
Головна сюжетна лінія – убивство Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польської Республіки. І все, що відбувається в романі навколо цієї та пов’язаних подій, справді є захопливим історичним політичним детективом. Авторське викладення подій у книжці не є лінійним, що дає нагоду не просто читати про поступове розгортання подій, а тримати в напрузі власний розум, гадаючи, чому саме сталося те чи інше, у чому був мотив героя та до чого зрештою це може призвести. Незначні часові стрибки сюжету (від 1 до 3 років) дають змогу триматися в комфортному мисленнєвому потоці, не розгубити вже усвідомлені деталі й підігріти цікавість до подальшого читання.
А цікавого з історичного боку в романі безліч. Насамперед це образи дійових осіб (головних і епізодичних): Броніслав Перацький, Григорій Мацевко, Степан Бандера, Юзеф Пілсудський, Іван Бабій і ще багато інших діячів ОУН, представників польського уряду, Політичної поліції Польської Республіки тощо.
Пізнавально також читати про те, як працювали українські й польські ЗМІ в той період. Наприклад, після атентату Перацького певні пресові органи Польщі розганяли істерію з-поміж населення, створюючи образ ворога, на якого можна скинути всю відповідальність. Малювали для поляків спочатку абстрактний образ ворога держави, який поступово набував обрисів у вигляді українців – гайдамаків і націоналістів. Водночас офіційну інформацію про розслідування вбивства не оприлюднювали. Також цікаво простежити, як змінювалася риторика польської преси щодо українського питання.
Є в романі й згадки про вбивство секретаря консульства СРСР у Львові Олексія Майлова, яке здійснив член ОУН Микола Лемик, і захоплення деяких польських урядовців ідеями фашизму, і підписання за 1934 року Декларації про незастосування сили між Німеччиною й Польщею, і зустріч того ж року у Варшаві Пілсудского з Геббельсом… Тобто подій у ті часи вистачило на століття вперед. І логічним вплетенням їх в оповідь автор поступово розгортає потужне історичне полотно, яке хочеться вивчати докладніше, перегорнувши останню сторінку роману.
Окрема значна частина книжки присвячена листопадово-січневому Варшавському процесу. Не безпосереднім юридичним нюансам, а самому факту й наслідкам для Польщі й України, для здобутих і втрачених можливостей ОУН.
Але, як сказав один із героїв роману: «…певні події можна оцінити лише із плином часу. Думаю, через роки ти на все це поглянеш зовсім інакше». Тож, читаючи «Атентат», кожен шукатиме об’єктивних оцінок істориків, створюючи водночас у глибині душі власний образ усього, що колись відбулося.
Вам сподобається, якщо: цікавитеся історією щодо злочинів пацифікації українського населення в Галичині 1930-х років санаційного режиму Пілсудського й подальшої активізації українського руху опору на землях Західної України.
Вам не сподобається, якщо: віддаєте перевагу історії документальній, а не художній, і не бажаєте відокремлювати правду від авторського вимислу. Або ви живете міфами пропаганди щодо історії Європи напередодні Другої світової війни.
Головна причина прочитати: копирсатися в давноминулій історії мало хто любить, але читати про часи, які однаково цікавлять, у хорошому художньому викладенні – буде й найлінивіший.
Ще кілька книжок про історію західних теренів України:
Влодзімєж Сулєя «Юзеф Пілсудський»
Біографія політичного й духовного лідера Польщі ХХ століття.
Книжка створена на основі свідчень істориків, публіцистів, мемуаристів, людей, чиї життя перетиналися з життєвим шляхом Юзефа Пілсудського.
Перед собою та оточенням Пілсудський завжди ставив великі, часом недосяжні завдання: коли очолював польських соціалістів, прагнув перетворити революцію на національно-визвольне повстання, коли зі шпальт Rabotnika впливав на світогляд читачів. І згодом, коли командував своїм загоном стрільців, усупереч політикам і штабним наглядачам, формував кістяк польської національної армії.
Марія Матіос «Солодка Даруся»
Гірка й пронизлива життєва правда. Найвідоміший і найпопулярніший роман Марії Матіос «Солодка Даруся» справедливо назвали «трагедією, адекватною історії XX століття», а саму Дарусю – «образом майже біблійним».
У цій драмі «на три життя» немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв'язки. У романі немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але, як стверджує критика, «коли читаєш цю книжкуу, болить серце».
Вахтанг Кіпіані «Війна двох правд. Поляки та українці у кривавому ХХ столітті»
У книжці зібрані факти, результати досліджень і міркувань провідних спеціалістів із проблем українсько-польських відносин.
Автори статей висвітлюють правду про суперечливі події XX століття в історії двох народів, без чого не можливий поступ на шляху примирення, якому заважають нерозв’язані гострі питання спільного минулого України й Польщі.
Статті на різноманітну історико-соціальну тематику допоможуть зрозуміти, чому минуле розділяє українців і поляків. Серед тем, розглянутих авторами, – діяльність ОУН і УПА, а також Армії Крайової, трагедія Волині 1943 року й акція «Вісла» 1947-го.
Підписуйтеся на телеграм-канал Аліни Бутенко «Гербарій книжкових корінців»
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
