Як енергетична криза може заволодіти світом

Наступні шість місяців будуть «критичними» для газового ринку Європи. Про це написавголова Міжнародної енергетичної агенції Фатіх Біроль у своїй статті, опублікованій сьогодні на сайті МЕА.

Читайте також: «Гірше, ніж у 1970-х, і небезпечніше за пандемію»: три прогнози щодо глобальної енергокризи

Щоб запобігти загостренню ситуації, він пропонує країнам ЄС скоординувати свої дії та негайно вжити п'ять заходів: стимулювати промисловість до скорочення попиту на газ; мінімізувати використання газу для електроенергії; покращити координацію та обмін інформацією між операторами, які керують потоками газу та електрики на ринку; скоротити попит на електроенергію домогосподарствами через обмеження та контроль стандартів охолодження; гармонізувати план дій ЄС у надзвичайних ситуаціях на національному та загальноєвропейському рівнях.

Про те, що наступні півроку стануть вирішальними для Європи, яка протистоїть енергетичному шантажу росії, говорить один із провідних енергетичних економістів у світі Деніел Єргін – віце-голова S&P Global, який отримав першу медаль Джеймса Шлезінгера за внесок в енергетичну безпеку від Міністерства енергетики США.

У статті для Project Syndicate він докладно розглянув передумови до посилення глобальної енергетичної кризи.

Mind пропонує читачам адаптований переклад цієї публікації, в якій експерт також розповідає про умови, здатні допомогти Європі пройти це випробування та повернути стійкість економіки.

Чи є сьогоднішня енергетична криза такою ж серйозною, як і попередні, особливо нафтові потрясіння 1970-х років? Це питання ставлять у всьому світі: споживачі страждають від високих цін, підприємства переймаються постачанням енергоносіїв, політичні лідери та керівники центральних банків борються з інфляцією, а країни стикаються з проблемами платіжного балансу.

Тому так, ця енергетична криза настільки ж серйозна. Насправді потенційно вона ще гірша. У 1970-х йшлося лише про нафту, а зараз проблеми торкнулися природного газу, вугілля і навіть ядерного паливного циклу. Сьогоднішня криза не лише підганяє інфляцію. Вона перетворює раніше глобальний ринок на фрагментований і вразливіший для потрясінь, що стримує економічне зростання. Разом із геополітичною кризою, яка виникла через війну в Україні, це ще більше посилює суперництво між великими державами у світі.

Головна проблема – путін

Нинішня енергетична криза почалася не з вторгнення Росії в Україну, а минулого року, коли попит на енергоресурси різко зріс, бо світ почав стрімко відновлюватись від пандемії COVID-19. Саме тоді в Китаї закінчилося вугілля, і ціни підскочили. Потім зріс попит на ринку скрапленого природного газу (СПГ). Як наслідок, його вартість теж злетіла до неба. Нафта також подорожчала.

Оскільки країни ЄС залежали на 35–40% від російських постачань нафти та природного газу, путін припустив, що жителі Європи протестуватимуть проти вторгнення і, зрештою, не втручатимуться у війну. Зациклений на своїй самопроголошеній місії з відновлення того, що вважає історичною російською імперією, путін не зміг передбачити справжню реакцію Євросоюзу на неспровоковану війну по сусідству.

Причини замислитися

Якщо дивитися вперед, п'ять чинників можуть посилити цю енергетичну кризу.

По-перше, путін відкрив другий військовий фронт, скоротивши законтрактовані обсяги природного газу, який росія постачає до Європи. Мета полягає в тому, щоб не дати європейцям створити достатні запаси в сховищах на зиму і підняти ціни, спровокувавши економічні труднощі та політичні розбіжності. У своєму виступі в червні на Петербурзькому міжнародному економічному форумі путін ясно виклав свою думку: «Загострення соціально-економічних проблем у Європі» «створюватиме розкол у їхньому суспільстві» і «неминучим чином призведе до популізму… і зміни еліт у найближчому майбутньому».

По-друге, нова чи відроджена ядерна угода з Іраном малоймовірна. Таким чином, санкції щодо цієї країни не буде знято, а отже, іранська нафта найближчим часом не надійде на світові ринки.

По-третє, Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати здатні збільшити видобуток нафти, щоб допомогти стабілізувати ринок, але їхні потужності обмежені. А інші країни-експортери не здатні повернутися до колишнього рівня виробництва через дефіцит інвестицій та перерв у технічному обслуговуванні свердловин із часів пандемії.

По-четверте, попит Китаю на нафту значно скоротився, бо там запроваджено нові карантинні обмеження. Це різко скоротило економічну активність. Але коли багато обмежень буде знято, споживання та попит на нафту істотно зростуть.

Нарешті, якою б складною не була ситуація на ринку сирої нафти, у секторі нафтопереробки, що виробляє бензин, дизельне паливо та паливо для авіадвигунів, склалася ще більша напруженість. Ця галузь перетворилася на глобальну взаємозалежну систему: росія виробляла нафтопродукти, які відправляла до Європи, Європа постачала бензин на східне узбережжя США тощо.

Привід для оптимізму

У деяких ланках ця система вже працює на межі можливостей. Нафтопереробні заводи США вже завантажено приблизно на 95% виробничої потужності. Але система в цілому, як і раніше, не справляється з попитом. російські НПЗ функціонують частково, позбавляючи Європу нафтопродуктів, і до Північної Америки надходить недостатньо європейського бензину.

Китайські НПЗ завантажені менш як на 70%. Через пандемію, нові правила та складну економічну ситуацію в усьому світі було зупинено близько 4 млн барелів на день нафтопереробних потужностей. Додайте до цього ризик нещасних випадків, неефективні політичні рішення та урагани, які періодично виводять з ладу НПЗ на узбережжі Мексиканської затоки. Не виключено, що ситуація може стати ще гіршою.

Ключ до успіху

Інші чинники, які можуть пом'якшити наслідки кризи, включають зміну цін та реакцію споживачів. У травні 2022 року попит на бензин у США був на 7% меншим, ніж у травні 2019 року, до пандемії. Однак частково це може бути результатом того, що все більше людей працюють віддалено з дому.

Наступні шість місяців матимуть вирішальне значення, оскільки вони перевірять здатність Європи маневрувати в зимових умовах. У рішенні, яке Роберт Хабек назвав «гірким», але «необхідним», країнам потрібно спалювати більше вугілля.

Багато залежатиме від конструктивної співпраці між урядами та лідерами галузі, а також від правильного розуміння ситуації політиками та від рішень, що ухвалюються для управління енергетичними потоками, на яких будується сучасна економіка.