Співзасновниця видавництва #книголав: «Як тільки книгарні після 24 лютого почали відкриватися, з'явився великий запит на літературу про Другу світову війну»
Світлана Павелецька – про те, наскільки розвинений видавничий ринок в Україні, про поняття бестселера в різних країнах, а також про те, що змінилося в підході видавництва з початком повномасштабного вторгнення
Вітчизняний книжковий ринок зародився і почав зростати не так давно, аж тут почалася пандемія, а згодом і війна. Тому він зазнав великих втрат.
Mind поспілкувався з видавчинею Світланою Павелецькою про те, яких трансформацій зазнала команда їхнього видавництва від початку заснування й до сьогодні, чи можна назвати українців нацією, що читає, які книжки наразі найбільш затребувані в #книголав та які канали промоції найкраще спрацьовують. І не тільки про це...
– Ваш книжковий проєкт #книголав розпочав роботу за ініціативи групи «1+1 медіа» у співпраці з кількома українськими видавництвами, а із серпня 2016 року став окремим видавництвом. Розкажіть більше про вашу команду та її трансформацію від початку заснування й до сьогодні. Як виникла ідея створення і чому та за яких умов ви відокремилися від «Плюсів»?
– Коли я працювала в «1+1 медіа», то для просування наших телепроєктів ми почали видавати книжки. Так з’явилися проєкти «94 дні. Євромайдан очима ТСН», «Війна очима ТСН» і «Незалежність очима ТСН». За цей час я дізналася про те, як створюється та працює книжка, як можна її просувати. Паралельно навчалася на програмі МВА, мені потрібно було написати дипломну роботу, і я вибрала темою видавництво книжок. Досліджувала український книжковий ринок, і коли мала готовий бізнес-план, показала його своєму керівникові в «1+1 медіа». І спільно з видавництвом «Основи» ми реалізували кілька проєктів.
Але було важко розвивати стартап усередині великої компанії, бо великий бізнес не завжди гнучкий. Тому 2016 року видавництво #книголав почало розвиватися незалежно, поза компанією «1+1 медіа».
– В Україні достатньо розвинений видавничий ринок? Де ми перебуваємо порівняно з іншими європейськими країнами за показниками кількості виданих книжок і кількості придбаних?
– В Україні книжковий ринок тільки зародився і почав зростати, але почалася пандемія, а згодом і війна, тому він зазнав великих втрат.
У 2018-му до всіх цих викликів на нашому ринку бестселером вважали видання, яке продали накладом 10 000 примірників протягом двох місяців. У Польщі ж, наприклад, бестселер – це 150 000 примірників.
2019 року на одну душу населення в Україні було видано 0,5 книжки, а 2020-го – 0,25. Це дуже низький показник. У Чехії та Словаччині видають три книжки на душу населення, а в Туреччині – п’ять. Є куди зростати і в сегменті літератури, і в каналах книгорозповсюдження, і у виробничих потужностях.
Відсутність асортименту якісних та актуальних книжок було ще однією причиною, чому з’явився #книголав. Ми одні з перших на ринку почали видавати інтерактивні книжки для дітей – з віконечками, висувними елементами, з тестами, з яких можна скласти фігурки та з якими цікавіше пізнавати світ. У нас уже є кілька серій таких видань – це «Маленькі дослідники», «100 фактів про...», атласи про різні явища, «Як це створено».
Ці вау-видання дуже складні у виготовленні, це переважно ручна робота. #книголав почав одним із перших видавати книжки для підлітків про дорослішання, про сексуальне виховання.
– Чи можна назвати українців нацією, що читає? Яка ситуація в інших країнах, які нам ментально близькі?
Я часто кажу, що ми знаємо всіх наших читачів в обличчя. На жаль, в Україні люди читають мало. Останнє дослідження Українського інституту книги показало, що тільки 8% українців читають щодня, раз на місяць читає 46% українців. Для порівняння: у Канаді раз на тиждень читає 67% населення, у Франції – 60% регулярних читачів, в Іспанії – 53%.
– #книголав публікує літературу в таких напрямах: дитяча, художня та нон-фікшн. За якими критеріями ви відбираєте книжки, які плануєте видати? І хто саме робить відбір – ви чи з командою?
– 90% книжок, які ми видаємо, вибираю я. У цьому я покладаюся на свої смаки та інтереси наших постійних читачів, а також на контекст, у якому ми перебуваємо. Звісно, до цього процесу залучена редакція та менеджери з прав. Вони спочатку вибирають із великої кількості каталогів те, що потенційно може нам підійти, а ще редакція переглядає синопсиси, які надходять нам на пошту, і вибирає найцікавіше, що ми згодом видаємо.
– Які способи промоції читання, на вашу думку, найефективніші? Створення аудіоверсій (як ваша співпраця з Megogo), ведення блогів? На яке промо найактивніше реагує ваша аудиторія?
– Ми використовуємо різні канали комунікації для промоції книжок – співпрацюємо з медіа, з книжковими блогерами та інфлуенсерами, з книгарнями та торговими мережами. Ми залучаємо партнерів, організовуємо події та презентації, беремо участь у всіх можливих фестивалях і конкурсах, вкладаємо у свої соцмережі та співпрацюємо зі всіма можливими сервісами – з Megogo, «Абук», Librarium, Yakaboo та іншими. Усе це працює, щось краще для одного книжкового проєкту, щось – для іншого.
Восени ми організовували тур Ірени Карпи з презентацією її нової книжки «Тільки нікому про це не кажи».
У цьому випадку живі події були найбільш ефективними, бо прихильники Ірени були раді з нею побачитися, отримати автограф, зробити спільне фото. А от інший наш цьогорічний бестселер «Незриме життя Адді Лярю» став популярним завдяки TikTok і книжковим блогерам.
– Які канали просування дають найкращий результат у контексті продажів за вашим аналізом: соцмережі, PR, ваш (до речі, дуже цікавий) буктюб, розсилка поштою, співпраця з медійними авторами, просто вибір цікавих тем для перекладу та видання? Що пропущено в переліку?
– Торік ми запустили власний онлайн-магазин і щодня спостерігаємо зростання замовлень, наші читачі щораз більше купують напряму в нас. Звісно, і соцмережі видавництва та мої теж цьому сприяють – ми все це відстежуємо.
Але кожна книжка – це окремий великий проєкт, тут не працює одна схема, до кожного видання є свій промоплан і прописані свої канали комунікації.
Звісно, книжки зіркових авторів добре продаються, бо в них велика й віддана аудиторія, про їхні книжки більше матеріалів у медіа, до них приходить велика кількість людей на презентації – це все збільшує продажі їхніх книжок. Але часом книжка може добре продаватися, бо вона актуальна, наприклад, як це зараз відбувається з книжками психотерапевтки Едіт Еґер «Вибір» і «Дар».
– Які книжки найбільш затребувані у вашого видавництва? Завдяки яким темам ви найбільше заробляєте?
– Це книжки Олександра Авраменка, зокрема «100 експрес-уроків української», книжки українських зіркових авторів – Ірени Карпи, Євгена Клопотенка, Наталії Самойленко, усі книжки Фредріка Бакмана, постійно доводиться додруковувати книжки «Вибір» і «Дар» Едіт Еґер, а з дитячих – «Моє дивовижне тіло» та «Світ тварин» із серії «Маленькі дослідники».
– Коли ваші клієнти знов почали активно купувати книжки після 24 лютого та чи пам’ятаєте, яка книжка була придбана найпершою?
– 24 лютого ми мали отримати з друкарні книжку Вікторії Шваб «Незриме життя Адді Лярю». Але довелося на кілька тижнів припинити діяльність. Як тільки книгарні почали відкриватися і «Нова Пошта» запрацювала, то були так приємно вражені, що нас засипали замовленнями на саме цю книжку. І був великий запит на літературу про Другу світову війну – книжки докторки Еґер, Гізер Морріс, і не похитнувся попит на Фредріка Бакмана.
– Що змінилося в підході видавництва з початком повномасштабного вторгнення?
– Ми створили каталог прав і продали вже кілька книжок за кордон. Протягом року в кількох країнах вийдуть наші книжки. Плануємо й далі розвивати цей напрям.
– У який момент після повномасштабного вторгнення ви зрозуміли, що треба працювати далі та випускати новинки? Скільки їх вийшло всього після 24 лютого?
– Ринок почав оживати, наша аудиторія була з нами, запит на книжки залишався, тож у березні ми відновили свою діяльність.
За час цієї загарбницької повномасштабної війни ми видали 25 нових назв – і для дорослих, і для дітей.
Це новий роман Ірени Карпи «Тільки нікому про це не кажи», нова книжка Гізер Морріс «Обіцянка сестер», ілюстрована пізнавальна книжка-мандрівка «Незалежні», збірка «Ода до України» – твори відомих українських письменників про їхні місця сили в Україні.
– Чи доречно зараз випускати книжки про російсько-українську війну або все ж таки має пройти час, щоб тема «відлежалася»? Чи не хайп це на сенситивній темі? Зараз випускається багато, наприклад, пісень про війну, але як відрізнити мистецький порив від кон’юнктури?
– Усе залежить від того, які це книжки і хто їх пише. Ми видали книжку для дітей «Це тиха ніч, мій астронавте» Оксани Лущевської та будемо видавати «Таємні історії маленьких і великих перемог» Тані Стус. Ці книжки написані для дітей, щоб підтримати їх у цей час, щоб допомогти разом з героями книжок пережити страх і стрес через війну. Ми також видали збірку «Ода до України», у ній теж є історії про війну, як вона змінила наші міста. Але вона написана професійними письменниками, і тут немає жодного хайпу чи спекуляцій, вона тільки відкриває неймовірні факти про нашу країну та про українців.
– Чому люди так люблять так звану мотиваційну літературу, де зазвичай купа води і дуже елементарні поради? Як відрізнити інфоциганщину від корисної книжки?
Мені достатньо прочитати кілька перших сторінок книжки, щоб зрозуміти, чи варта вона уваги. У мотиваційну літературу я особисто не вірю, але комусь це цікаво. Секретів успіху принаймні там немає.
– Коли і як ви стали книголюбом? Чи має це заохочуватися в родині чи у школі? Як ви мотивуєте читати свою дитину?
– Читання – це та звичка, яка зазвичай формується у дитинстві. Якщо ви від малого читаєте, то це з вами назавжди. Щоб заохотити дітей читати, вони повинні бачити, що батьки постійно самі читають.
А ще я ніколи не використовую читання як покарання. Навпаки, якщо мій син провинився, я кажу, що йому заборонено читати улюблену книжку.
– Розкажіть про новинки та тренди 2023 року у видавничій сфері.
– Те, що я бачу у каталогах літературних агентів та в різноманітних рейтингах, – це багато історичних романів, зокрема, про Другу світову війну. У нас вийде «Світло днів» Джуді Батальйон з цієї серії, фентезі та інша література для ескапізму від реальності, сучасні романи про сучасні проблеми та різного роду пізнавальна література про тривожність, кліматичні зміни та інші виклики.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
