Прем’єри тижня: «Щедрик» та «Операція «Фортуна»: Мистецтво перемоги»

5 січня в український прокат виходять дві різні кінопрем’єри – історичний фільм Олесі Моргунець-Ісаєнко «Щедрик» та новий блокбастер від славнозвісного Гая Річі «Операція «Фортуна»: Мистецтво перемоги». Більше – у свіжому огляді від Mind.

Сюжет. Фільм розповідає історію трьох сімей: українців, поляків та євреїв. Події розгортаються у місті Станиславові (нині Івано-Франківськ) під час радянської, німецької і потім знову радянської окупації. Буремні події не залишили шансів на щасливе спокійне життя для жодного з дорослих, але як це переживають діти?

В українському прокаті: з 5 січня 2023 року.

Бекґраунд. Історична драма «Щедрик» – це копродукція Польщі та України. Режисеркою виступила Олеся Моргунець-Ісаєнко, сценаристкою – Ксенія Заставська. Аби дотримуватися правдивості, команда фільму консультувалася з істориками, краєзнавцями та представниками різних діаспор. Фінансування проєкту здійснили у рівних частинах українська та польська сторони, де українську частку фінансування взяло на себе Держкіно.

Кастинг до фільму тривав протягом двох місяців. Найважче було знайти акторів на ролі дітей, так само довго шукали актрису на одну з головних ролей – вчительки співу Софії Іванюк. Після довгих пошуків, роль затвердили за Яною Корольовою, для якої «Щедрик» став кінодебютом.

Світова прем’єра фільму відбулася 4 березня 2022 року. Стрічку встигли показати в межах Національного туру «Кіно заради Перемоги!», а також всесвітнього благодійного марафону на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon. Фільм побував у Римі (Італія), Варшаві (Польща), Нью-Йорку (США), Брюсселі (Бельгія), Торонто (Канада), Сеулі (Республіка Корея), Ризі (Латвія).

Вам сподобається, якщо: ви любите історичні та драматичні кінокартини, тим більш ті, які розповідають про історію України. Це кіно без зайвих прикрас, що показує жорстокість окупантів на захоплених ними землях. Загалом видно, яка робота була проведена, щоб передати максимальну достовірність того, що відбувається на екрані протягом двох годин. Попри жорстокість, яку глядачі встигнуть побачити, у фільмі є багато світлих моментів, які можуть нагадати всім про власне дитинство.

Вам не сподобається, якщо: ви очікуєте побачити картину рівня «Списку Шиндлера» Спілберга або «Піаніста» Полянського. Так, у фільмі «Щедрик» розкриваються теми нацистського Голокосту щодо єврейського населення та репресій радянської влади відносно поляків та українців, але вони поставлені не так переконливо порівняно із голлівудськими фільмами.

Також у глядача можуть виникнути претензії щодо акторської гри дітей. Одразу видно, що дітям не вистачає розуміння того, що вони грають. Виконавиця однієї з головних ролей Поліна Громова то «переграє», то, навпаки, «недограє», і це змушує глядача сумніватися, чи реально персонажа розкрито як слід.

Ще одним мінусом є сценарна робота. У фільмі «Щедрик» багато моментів, які не впливають на розвиток сюжету. Наприклад, перша сцена, де одна з дівчаток постає перед нами дорослою жінкою у 1978 році. І ця лінія дорослих дівчат, яких розкидала доля світом, але вони таки зустрілися, насправді ні до чого не призводить. Так само ні до чого не призводить сцена зустрічі із грабіжниками. Складається враження, що такі повороти сюжету вкладені лише для розтягування хронометражу.

До речі, буде помилкою вважати, що це фільм про «Щедрик». Твір Миколи Леонтовича тут посідає неабияке місце та є певним символом для дійових осіб, але у певних моментах його згадка є абсолютно недоречною.

Є певні нюанси, на які можна закрити очі, але здебільшого вони залишають питання, відповіді на які ви так і не отримаєте. Хотілося би більшого масштабу, ніж знімання більшої частини фільму у квартирі. Хотілося би більше роз’яснень щодо певних ситуацій та вчинків героїв, які залишаються неаргументованими. 

Головна причина подивитися: «Щедрик» – це гарно зняте українське кіно, яке демонструє, що наша сила навіть під час війни – у єдності. Воно має цікаву історію, хоч і вигадану, але засновану на історичних подіях. Тут йдеться про такі цінності, як єдність родини, незламність, повага до різних культур. І попри те, що цей фільм у жодному разі не стосується історії «Щедрика», найвідоміша щедрівка світу тут дарує надію на світле майбутнє. 

Сюжет. Винайдено новітню смертоносну зброю. Є вірогідність, що вона опиниться не в тих руках, і це одразу ж поставить під загрозу світовий порядок. Мільярдер та торгівець зброєю Грег Сіммондс (Г'ю Ґрант) ось-ось має укласти ризиковану угоду. Вберегти людство від цієї небезпеки береться професіонал найвищого класу, агент МІ-6 Орсон Форчун (Джейсон Стейтем). Для своєї операції він наймає голлівудську зірку Денні Франческо (Джош Хартнетт). 

В українському прокаті: з 5 січня 2023 року.

Бекґраунд. Гай Річі є впевненим та успішним майстром бойовиків з елементами комедії. І вкотре він вирішив працювати з Джейсоном Стейтемом, актором, якого він фактично для кіноглядачів і відкрив. Кар’єри обох йшли паралельно, але скоріше за все Річі, як і Стейтем, вирішив повернутися до тієї формули успіху, яку закріпив попередній фільм «Гнів людський».

Сценарій написали Айван Еткінсон та Марн Девіс, а доопрацював його Гай Річі. Знімання розпочалися у листопаді 2020 року в турецькій Анталії та Катарі і закінчилися 20 березня 2021 року. Відомо, що до знімання екшн-сцен була залучена компанія 8711 Entertainment (саме вона відповідала за трюки та погоні у фільмах про Джона Віка та в «Дедпулі»).

Компанія STXfilms намітила випуск фільму на 21 січня 2022-го, але через епідеміологічну ситуацію його було перенесено на пізніший термін – 17 березня 2022 року.

Пізніше прем'єру зняли і з цієї дати. 18 лютого 2022 року фільм було виключено з графіка випуску без коментарів з боку студії. У червні 2022 року повідомлялося, що прем'єру фільму відклали, щоб прибрати згадки про українських гангстерів. Національність злочинців вирішили змінити, щоб «не травмувати глядачів», повідомляли Daily Mail.

Вам сподобається, якщо: ви є фанатом фільмів Гая Річі. Він вкотре доводить, що є майстром свого жанру – комедійних бойовиків. На екрані ви знову побачите традиційного супербрутального Джейсона Стейтема, який лихо «надирає зад» поганцям.

Тут є прекрасний гумор та мальовничі кадри, що повністю передають атмосферу типового фільму про шпигунів, який доповнюється яскравим акторським ансамблем. Приємним сюрпризом стала невеличка роль, яку зіграв сам Річі.

Вам не сподобається, якщо: вам не до вподоби легкі кіножанри з елементами перестрілок, інтриг та бойових сцен на пару із каскадерськими трюками. Це не філософське кіно і не класичний фільм, зроблений у стилі «бондіани», що змусить відчувати напругу або шукати сенси. І звичайно, якщо ви не в захваті від Джейсона Стейтема, вам теж може не сподобатися фільм. Але це неточно.

Головна причина подивитися: новий фільм Гая Річі цілком заслуговує на те, щоб стати поруч з іншими його роботами. Тут є відвертий тролінг класичних шпигунських фільмів із пафосними агентами, що розуміються на елітарності. Саме для цього сценаристи створили Орсона Фортуну, який витрачає гроші на усілякі дорогі вина, комфорт і психологічну реабілітацію після операцій МІ-6.

Але це не просто пародія, а й цікава пригода, що затягує з першої хвилини перегляду. Хімія, яку створюють улюблені актори Річі на екрані, – це ідеальна комбінація, на яку режисер зробив ставку – і вкотре виграв від цього.

Звичайно ж, тут є цілком клішовані ходи, які зазвичай часто трапляються в подібному жанрі, але на них спокійно закриваєш очі і насолоджуєшся переглядом.